Урок на тему: "Японія в другій половині 19 - початку 20 ст."

Урок з Всесвітньї істоії 9 клас

Тема: Японія в другій половині 19 - початку 20 ст.

Мета: охарактеризувати політичний, соціально-економічний розвиток Японії.

Цільові завдання:

• Охарактеризувати розвиток Японії наприкінці 19-початку 20 ст.;
• Визначити основні зміни в суспільно-економічному житті крани;
• Висвітлити зовнішньополітичний розвиток Японії;
• Розвивати вміння аналізувати, порівнювати, самостійно робити висновки.

Очікуваний результати

Після уроку учні зможуть:

• висвітлювати характерні риси розвитку Японії наприкінці 19-початку 20 ст.;
• визначити основні структурні зміни в суспільно-економічному житті крани;
• відстежувати зовнішньополітичний розвиток Японії;
• самостійно аналізувати і робити висновки.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку:

І. Перевірка домашнього завдання

1.Вчитель організовує історичний диктант, під час якого, учням пропонується записати що відбулося в певний рік :

1. 1867 р. - …
2. 1907 р. - …
3. 1908 р. - …

2.У ході фронтального опитування вчитель пропонує учням відповісти на запитання:

1. «Клаптикова імперія» –це…
2. Яка з Балканських країн на початку 20 ст. війшла до складу Австро-Угорщини?
3. Які Балканські країни наприкнці19 ст. отримали незалежніть?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів та мотивація діяльності

 Для актуалізації знань учнів доцільно вести вступну бесіду з використанням завдань і запитань.

• Пригадайте географічне розташування Японії, країни-сусіди Сходу, її природні ресурси.
• Назвіть чинники, що сприяли унікальному розвитку культури Японії.
• Назвіть основні напрямки колоніальної політики європейських країн.

Вчитель організовує роботу з картою, в ході якої учні показують межі Японських островів, називають країни-сусіди та напрямки колоніальних інтересів Європейських країн.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1.Доба «Мейдзі» . Вчитель у ході розповіді використовує ієрархічну схему соціальної ієрархії в японському сіспільстві.

На початку XVII ст. владу в Японії захопив сьогун (полководець) Токугава Іеясу. Японський імператор (мікадо) втратив реальну владу і був із родиною ізольований у місті Кіото, де навіть не мав права спілкуватися з князями (сьогун не вбив імператора, оскільки, згідно із синтоїзмом, той є втіленням бога на землі). Завдяки тому, що в заручниках сьогуна постійно перебували князі або члени їхніх родин, було покладено край усобицям у країні.

У середині XVП ст. сьогун Токугава Іеміцу прийняв рішення про «закриття» країни, боячись, що європейці поступово підкорять Японію. Усіх європейців було знищено або вигнано з країни, виняток був зроблений для голландців, яким відкрили для торгівлі єдиний порт — Нагасакі.

Ізоляція Японії від зовнішнього світу була здійснена насамперед із метою збереження давніх традицій. Поширення християнства під впливом католицьких місіонерів (особливо португальських) набуло загрозливого характеру. Поряд із «закриттям» країни було заборонено християнство та знищено всіх його прихильників у Японії.

У середині XIX ст. країна потрапила в поле зору США, європейських держав і Росії. США розглядали Японію насамперед як перевалочну базу американських суден, що ходили в північних водах Тихого океану, та зручний плацдарм для зміцнення американських позицій на Далекому Сході й насамперед у Китаї, де домінували англійці. У 1854 р. під тиском американського флоту японці були змушені «відкрити» свою країну.

 У ході характеристики вчитель висвітлює наслідки відкриття США Японії 1954 р., коли між Японією і Сша Насильно підписаний договір:

• Кінець політики “самоізоляції”;
• Порти Сімода и Хакодате стали відкриті для американскої торгівлі;
• За кілька років країна укладає аналогічні нерівноправні Ансейські угоди в 1854-   1860 рр. із Великою Британією, Росією, Нідерландами, Францією.

2.Реформи «Мейдзі». В ході сюжетної розповіді вчитель висвітлює особливості проведення реформ в Японії з використанням ілюстрацій.

Проникнення європейців та американців до Японії підірвало авторитет традиційної влади сьогуна. Це призвело до громадянської війни (1863— 1868 рр.), яка ускладнювалася втручанням іноземних держав. У 1866 р. помер сьогун Іємоті, який уособлював світську владу, а в 1867 р. — імператор Комей, що представляв релігійну владу. Знову спалахнула боротьба за право управління державою. Нового 14-річного імператора Мейдзі (Муцухіто) підтримували самураї півдня Японії, городяни, селяни.

У січні 1868 р. війська імператора, що мали європейську зброю, розгромили армію сьогуна, а в травні вступили до його столиці Токіо (Едо). Так імператор об’єднав світську й духовну владу. Роки його правління (до 1912 р.) дістали назву «доба Мейдзі» («освічене правління»).

Революція (переворот) Мейдзі започаткувала радикальні соціальні, політичні та економічні зміни в японському суспільстві. Відбулася швидка модернізація країни на основі іноземного досвіду з урахуванням національних традицій, був створений потужний промисловий потенціал із необхідними для цього нововведеннями в політичних інститутах, правових нормах тощо.

Запитання до ілюстрацій:

• Які особливості японської культури представлені на ілюстрації?
• Як європейська культура вплинула на зовнішній вигляд японців?

Вчиталь організовує роботу з документом «Уривок з Конституції Японії (11 лютого 1889 р.)», розкладаючи документ на кожну парту.

«Розділ І. Про імператора: 1. Японська імперія управляється єдиною на всі часи імператорською династією.3. Особа імператора священна і недоторканна. 4. Імператор — глава держави, він володіє верховною владою і здійснює її відповідно до ухвал чинної конституції.5. Імператор здійснює законодавчу владу у згоді з імперським парламентом. 8. Імператор може у випадку нагальної необхідності підтримати громадську безпеку або усунути громадське бідування, у проміжках між сесіями парламенту видавати імператорські укази, що мають чинність закону. 9. Імператор видає або наказує видати укази, необхідні для виконання законів, підтримки громадської безпеки та порядку і сприяння добробутові підданих. Такі укази в жодному випадку не повинні вносити змін до чинних законів. 10. Імператор установлює організацію різних галузей державного управління, призначає й звільняє всіх цивільних і військових посадових осіб і визначає їх платню, якщо в цій конституції або в інших законах не передбачено особливих винятків.                  11. Імператор є верховним командуючим армією і флотом. 12. Імператор встановлює організацію і кількісний склад армії і флоту мирного часу.               13. Імператор оголошує війну, встановлює мир і укладає договори. 16. Імператор має право амністії, помилування, пом’якшення покарання і відновлення в правах.»

Запитання до документа:

1. Яка форма правління сформувалась в Японії?
2. Які демократичні органи існували поряд з імператором?

В ході пояснення вчитель використовує таблицю реформ в Японії.

3.Економіка Японії.

Вчитель використовує сюжетну розповідь економіки Японії наприкінці 19 –поч. 20 ст.

Реформи 70-80-х pp. вирвали Японію з міжнародної ізоляції, долучили до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства і політичному розвиткові.

Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави у створенні великих підприємств та арсеналів. Острівна країна субсидіюванням заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. У 80-90-х pp. чимало державних фабрик І заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. Утворилися великі фірми ("Міцуї", "Міцубісі", "Ясуда", "Асано"). Підприємства часто передавалися до рук землевласників, вищих службовців. Так складався тісний зв'язок імператорського двору, землевласників і підприємців. За рахунок держави було створено систему транспорту і зв'язку. А втім, у промисловості домінували дрібні підприємства. Рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася європейським державам.

Індустріальний розвиток відчутно змінив .соціальну структуру японського суспільства. Формувався клас підприємців. У систему найманої праці втягувалася дедалі більша частина населення.

Переплетення інтересів імператорського двору, землевласників і промисловців, жорсткі методи експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію визначили своєрідність японського розвитку індустріального суспільства. Зовнішньополітична експансія в Японії набула чолового значення як національна стратегія модернізації суспільства.

У ході сюжетної розповіді вчитель розкриває зміст терміну:

Концерн — одна з форм монополій (разом із картелем, синдикатом, трестом); об’єднання формально самостійних підприємств промисловості, торгівлі, транспорту

В ході розповіді вчитель використовує схему-перелік:

4.Зовнішня політика.

Вчитель, використовуючи таблицю, розкриває основні вектори зовнішньої політики Японії в другій половині 19-поч. 20 ст.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

Колективна робота за запитаннями та завданнями:

1. Що таке політика самоізоляції?
2. Коли було «відкрито» Японію США?
3. Як вплинули реформи на економкіу країни?
4. Назвати основні вектори зовнішньої політики країни.

V. Підбиття підсумків

Узагальнення вчителя. Завдяки відкриттю Японії США призвело до спроб більш сильних держав підкорити її за прикладом Китаю та Індії. Проте реформи Мєйдзі дали змогу країні зміцнити своє становище й здійснити в країні модернізацію. У розвитку Японії було вдало поєднано досвід, традиції та досягнення Сходу й Заходу. Разом із тим мілітаризація єкономіки перетворила Японію на небезпечне джерело агресії. Завдяки перемозі у війнах із Китаєм та Росією Японія на початку XX ст. стала провідною державою в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

VІ. Домашнє завдання

1. Читати відповідний параграф;
2. Заповнити таблицю Зовнішньої агресивної політики Японії: