Урок на тему: "Збудники інфекційних хвороб тварин" з предмета "Основи мікробіології"

Тема програми: Інфекція і імунітет

Тема уроку: Збудники інфекційних хвороб тварин, їх морфологія, біологічні особливості, розповсюдження у природі, мікробіологічна діагностика. Специфічні засоби боротьби з інфекційними хворобами.

Мета:

формування навчально-пізнавальної компетентності:

сформувати в учнів поняття про збудників інфекційних хвороб тварин, ознайомити з їх морфологією, біологічними особливостями, розповсюдженням у природі, мікробіологічною діагностикою;

пояснити особливості специфічних засобів боротьби з інфекційними хворобами;

сприяти розвитку мови, логічного  мислення, пам'яті, уяви, спостережливості, активності й самостійності учнів;

формувати екологічну свідомість, розуміння взаємопов’язаності усіх мікробіологічних процесів у природі.

формування ключових компетентностей: уміння вчитися:

комунікативної: розвивати навички вести дискусію;

інформаційної: розвивати навички роботи із джерелами інформації;

загальнокультурної: прищеплювати прагнення до навчання; розширювати світогляд учнів.

методична мета – удосконалення методики організації діяльності учнів на уроці

Тип уроку: комбінований

Міжпредметні зв’язки: «Екологія», «Охорона праці», «Біологія», «Спеціальна технологія»

Методи і прийоми: лекція, мікробіологічний диктант, фронтальна бесіда, дискусія, робота з таблицею, демонстрація презентації, усне опитування,  метод коментування, індивідуальна робота з різними джерелами інформації, «Навчаючи – учусь», «Ловіть помилку», «Незакінчені речення», гра «Ланцюжок».

Форми навчання: групова, індивідуальна, фронтальна.

Матеріально-технічне забезпечення: плакат «Інфекційні захворювання тварин», посібник, картки-завдання, презентація, мультимедійне обладнання.

Хід уроку

І. Організаційна частина

Перевірка наявності учнів та підготовка їх до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів і мотивація навчальної діяльності

•               Мікробіологічний диктант (учні закінчують запропоновані речення та здають на перевірку)

1.                Мікроорганізми, які можуть спричинити захворювання людини, тварин і рослин називаються…(патогенними або хвороботворними);
2.                Здатність мікроорганізмів спричиняти інфекційне захворювання називають…(патогенністю);
3.                Ступінь патогенності мікроба називають…(вірулентністю);
4.                Здатність мікроорганізмів утворювати токсини називають…(токсичністю);
5.                Складні біологічні процеси, які виникають в організмі людини, тварини або рослини в результаті проникнення і розмноження в ньому патогенних мікроорганізмів називають…(інфекцією);
6.                Назвіть три ланки, необхідні для виникнення і розвитку інфекційного процесу…(наявність патогенного мікроба, проникнення його в сприйнятливий організм; взаємодія між мікро- і макроорганізмом);
7.                Шлях, коли захворювання передається через безпосередній контакт з хворим, має назву…( контактно-побутовий);
8.                Шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, має назву…(повітряно-крапельний);
9.                Шлях, коли передача  інфекції здійснюється через заразних кровосисних членистоногих, має назву… (трансмісивний);
10.            Шлях, коли передача інфекції здійснюється через воду або харчові продукти, має назву…(фекально-оральний);
11.            Період, коли ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний прихований час називається…(інкубаційним);
12.            Інфекції, що характеризу­ються раптовим початком та порівняно короткочасним перебігом називають… (гострими);
13.            Загострення про­цесу в період видужання називається…( рецидивом);
14.            Значна кількість випадків інфекційного захворювання, пов'яза­них між собою спільним джерелом або спільними шляхами поширення, називається… (епідемією);
15.            Як називають епіде­мію надзвичайно великих розмірів, яка охоплює цілі країни і навіть континенти? (пандемія).

•               Фронтальна бесіда

Звертаюся до учнів із пропозицією скласти запитання до теми й визначити завдання уроку.

(Очікувані приклади запитань):

•                  Які інфекційні хвороби тварин вам відомі?
•                  Чи може інфекція передатись людині від хворої тварини?
•                  Як можна запобігти зараженню від хворої тварини?

III. Вивчення нового матеріалу (з використанням презентації)

1.Збудники інфекційних хвороб тварин

До найпоширеніших інфекційних хвороб, які уражають більшість видів тварин, належать: туберкульоз, бруцельоз, сибірська виразка, паратиф, бешиха свиней, туляремія та ін. Збудниками цих заразних захворювань є патогенні бак­терії.

Великої шкоди завдають тваринництву також інфекційні захворю­вання, які спричинюються вірусами (ящур, чума свиней, сказ), грибами (фавус, кандидомікоз, актиномікоз та ін.) і парази­тичними найпростішими (піроплазмози, трипанозомози та ін.).

Інфекції, які можуть передаватися людині від хворих тварин називаються зоонозами.

• «Навчаючи – учусь»

Учні, які отримали на попередньому уроці завдання підготувати інформацію на тему: «Інфекційні хвороби тварин», презентують доповіді,  під час якої усі інші заповнюють таблицю1.

Інфекційні хвороби тварин

Таблиця 1

Додатковий матеріал до уроку

Туберкульоз. У 1882 р. Р. Кох відкрив туберкульозну паличку — збудника інфекційного захворювання, яке має хронічний перебіг у людини, свійських і диких тварин, птахів, — туберкульозу. Це пряма або дещо зігнута «паличка» з заокругленими кінцями завдовжки 1-4 мкм. Туберкульозні палички нерухомі, іноді вони мають здуття на кінцях; спор і капсул не утворюють, грампозитивні, досить стійкі проти високої температури, висушування, кислот,  проте чутливі до сонячного проміння. Джерелом інфекції можуть бути хворі люди або тварини чи птиця. Найчастіше інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом через дихальні шляхи. При споживанні молока чи м’яса хворих тварин зараження відбувається через кишечник. Туберкульозна паличка може довго зберігатися в кисломолочних продуктах, м’ясі і яйцях.

Основним методом запобігання і виявлення туберкульозу у тварин є планова туберкулінова проба, а також бактеріологічне дослідження органів і тканин від забійних тварин.

Бруцельоз – це захворювання, викликане коковидними бактеріями, нерухомими та нездатними утворювати спори. Оптимальною температурою для їх розвитку є 37˚С. Ці мікроби можуть довго зберігатися у маслі, бринзі, м’ясі та молоці. Вони є стійкими до різних факторів зовнішнього середовища, проте миттєво гинуть під час термічної обробки. На бруцельоз хворіють і люди і тварини. Для людей найнебезпечніший бруцельоз овець і кіз. Зараження може відбутися при використанні молока чи м’яса хворих тварин або під час контакту із зараженими тваринами. Виділення хворих тварин заражають землю, воду та корми. Зараження людини цією інфекцією супроводжується загальною слабкістю, підвищенням температури, безсонням, висипанням на шкірі, різким головним болем.

 Бактеріологічна діагностика бруцельозу проводиться в умовах спеціалізованих лабораторій, обладнаних для роботи із збудниками особливо небезпечних інфекцій. Бруцели виділяють з крові, ліквору, лімфовузлів, роблять бакпосіви біологічного матеріалу на живильні середовища.

Сибірська виразка – дуже небезпечне інфекційне захворювання. Збудник хвороби — нерухома грам-позитивна аеробна спороутворювальна паличка, стійка до дій зовнішнього середовища. Вони не гинуть під дією температури, кислот і можуть зберігати життєдіяльність десятиліттями. Джерелом розповсюдження інфекції є хворі тварини, які найчастіше заражаються від інфікованих кормів. На це захворювання страждають вівці, ВРХ, коні та свині. Людина може заразитися нею під час контакту з тваринами, обробки тваринної сировини чи вживання заражених продуктів. Для людини це дуже важке захворювання, під час якого може настати смерть. Тому м'ясо і молоко від заражених тварин підлягає знищенню.

 Бактеріологічна діагностика патологічного матеріалу на сибірку включає мікроскопічні дослідження, посіви на живильні середовища, ідентифікацію виділеної культури.

Паратиф представляє собою гостре інфекційне захворювання, що викликається бактеріями роду Salmonella. Вони являють собою нерухомі, факультативно анаеробні, грамнегативні, паличкоподібні мікроорганізми, подібні за своїми морфологічними властивостями з збудником черевного тифу. Паратифозні палички досить стійкі у зовнішньому середовищі, можуть залишатися життєздатними поза організмом до тижня, у воді та ґрунті виживають протягом кількох місяців. Здатні розмножуватися в харчових продуктах, наприклад, в молоці і сирі, м'ясному фарші. Охолодження сальмонели переносять непогано, при кип'ятінні швидко гинуть, добре піддаються дезінфекції. Носіями паратифу можуть бути і тварини (домашня худоба, птахи) і людина. Паратиф передається за допомогою фекально-орального механізму харчовим, водними або побутовим шляхом. Характерний гострий початок захворювання з швидким підвищенням температури тіла та розладами шлунку, відмічається характерний висип на тілі.

Діагностика паратифу включає бактеріологічне дослідження виділень, крові тварин і людини.

Бешиха свиней — інфекційна хвороба свиней 3-12-місячного віку, що характеризується за гострого перебігу запальною еритемою шкіри, за хронічного — ендокардитом, поліартритами та некротичним ураженням шкіри. На бешиху хворіє людина. Збудник хвороби — бактерія — тонка, пряма або трохи зігнута паличка, розміщується поодиноко, попарно, у вигляді невеликих скупчень. Бактерії нерухомі, спор і капсул не утворюють, грампозитивні. Дуже довго зберігаються у навколишньому середовищі, разом з тим, збудник швидко руйнується під дією високих температур. Основним джерелом збудника є хворі свині, які в період гострого перебігу хвороби виділяють із сечею та калом значну кількість вірулентних бактерій. Факторами передавання збудника інфекції можуть бути всі предмети зовнішнього середовища, забруднені виділеннями хворих і перехворілих тварин-бактеріоносіїв.

Для мікроскопічного дослідження з органів забитих тварин готують мазки-відбитки і фарбують за Грамом.

Туляремія – інфекційна хвороба, збудником якої є туляремійна бактерія. Цей мікроб переносить висушування та низьку температуру, при кип’ятінні він гине відразу. На це захворювання хворіють гризуни, однак людина при контакті з ними може легко заразитися. Це може статися під час полювання на гризунів, обробки шкірок, роботи із зерном і сіном, а також через воду і продукти, заражені хворими гризунами. У людини хвороба проявляється високою температурою, різким головним болем, слабкістю, запаленням лімфатичних вузлів. Хвороба може тривати до 4 тижнів. Збудник туляремії – дрібні кокоподібні або паличкоподібні бактерії, які можуть мати форму ниток, нерухливі, спор не утворюють.

Туляремію діагностують у гризунів за допомогою мазків-відбитків, або серологічними пробами.

Лептоспіроз – небезпечне інфекційне захворювання, спричинене бактерією Leptospira. Бактерія, потрапляє у воду із сечею інфікованих тварин, найчастіше – гризунів.

Захворіти на лептоспіроз можна під час купання у заражених водоймах, при контакті із інфікованими тваринами. У тіло людини бактерія лептоспірозу потрапляє через тріщини, порізи чи рани на шкірі чи слизові оболонки (очі, ніс, рот).  Вживання зараженої їжі також може спричинити захворювання.

В Україні захворюваність на лептоспіроз сезонна і зростає навесні і влітку, коли люди більше часу проводять біля водойм.

Людина може захворіти у період від двох днів до чотирьох тижнів після зараження. Симптоми варіюються від легких (головний біль, гарячка, біль у м’язах, почервоніння очей, діарея, висипання) до серйозних (ураження нирок, ураження печінки, менінгіт) і навіть смерті.

Лептоспіроз часто складно діагностувати, адже симптоми схожі на прояви інших захворювань – наприклад, можуть нагадувати грип, який більш характерний восени і взимку. До того ж, часом захворювання може протікати безсимптомно.

Ящур – це заразне вірусне захворювання свиней, овець, ВРХ, яке може передатися і людині при прямому контакті з хворими тваринами, використанні їх молока чи м’яса. Вірус ящура життєздатний при 37°С, швидко гине при високій температурі.  Зараження людини ящуром супроводжується загальною слабкістю, запаленням слизової оболонки рота, появою ранок. Захворювання може призвести до смерті, хоча протікає у легкій формі.

В якості експрес-метода широко використовують полімеразну ланцюгову реакцію, яка дає змогу виявити вірус ящура в тканинах тварин.

Сказ — гостре вірусне інфекційне захворювання людини і тварин, яке виявляється в специфічному ураженні центральної нервової системи, що у людей та більшості вищих тварин закінчується смертельно. Зараження відбувається через слину хворої на сказ тварини при укусі або ослиненні ушкодженої шкіри. Найчастіше на сказ хворіють собаки, вовки, летючі миші, рідше рогата худоба, коні, вівці, свині, кішки, щури і птиця. Лікування сказу не існує, проводиться курс профілактичних заходів, щоб запобігти цьому захворюванню – вакцинопрофілактика, зменшення кількості диких тварин.

Пташиний і свинячий грип – гострі вірусні інфекції, які вражають свиней і птахів з ураженням респіраторних органів і ШКТ. Інфікування людини вірусами пташиного і свинячого грипу відбувається в результаті прямого контакту з тваринами, викликаючи різні форми грипу – від легкої інфекції верхніх дихальних шляхів до швидкого розвитку важкої пневмонії і навіть смерті. Доведено, що передачі вірусу від людини до людини не існує.

Діагностика вірусних грипів заснована на використанні спеціальних тестів і проведення полімеразної ланцюгової реакції для виявлення вірусу.

2.                Засоби боротьби з інфекційними хворобами

Учні презентують домашнє завдання - пам’ятку на тему: «Профілактика інфекційних захворювань».

 Очікувана пам’ятка:

•                   Профілактичне знищення переносників збудників інфекційних захворювань (дезінфекція, дератизація);
•                   Правильне вітамінізоване харчування, дотримання режиму праці та відпочинку, правил особистої гігієни;
•                   Щеплення від інфекційних захворювань;
•                   Виявлення джерел і шляхів передачі інфекції;
•                   Ізоляція інфекційних хворих;
•                   Введення карантину;
•                   Дезінфекція у вогнищі ураження.

Існують також специфічні засоби боротьби з інфекційними хворобами, а саме:

• Для того щоб не допустити зараження людей через продукти харчування, треба ретельно перевіряти якість молочних і м’ясних товарів, що підтверджується відповідними супровідними документами.
• На перевіреному м’ясі забитих тварин і птахів обов’язкова наявність печатки.
• На м’ясокомбінатах і бойнях - систематичний  ветеринарно-санітарний контроль за умовами забою та розрубування туш.
• Необхідно ретельно дотримуватися правил особистої гігієни, знищувати гризунів, вчасно організовувати прибирання у дворах.
• Із запобіжних заходів проти заразних інфекційних хвороб важливе значення мають щорічні профілактичні щеплення, які у кілька разів зменшують ймовірність захворювань. 

ІV. Закріплення і узагальнення матеріалу

Інтерактивна вправа «Ловіть помилку» (Учні обирають правильні твердження, у випадку помилки - отримують пояснення від одногрупників).

1.                Збудниками інфекційних хвороб можуть бути бактерії, віруси, грибки і найпростіші.(так)
2.                Збудником туберкульозу є вірус.(ні)
3.                Інфекції, які можуть передаватися людині від хворих тварин називаються зоонозами. (так)
4.                Туберкульозну паличку відкрив Роберт Кох. (так)
5.                На бруцельоз хворіють тільки тварини. (ні)
6.                Збудник сибірської виразки може зберігатись у навколишньому середовищі десятиліттями. (так)
7.                Збудником паратифу є мікроскопічний гриб. (ні)
8.                Для виявлення збудника бешихи свиней готують мазки-відбитки і фарбують їх по Граму. (так)
9.                На туляремію хворіють собаки, коти, рогата худоба. (ні)
10.            Ящур – це заразне вірусне захворювання гризунів. (так)
11.            Зараження людини на сказ відбувається через слину хворої тварини при укусі або ослиненні ушкодженої шкіри. (так)
12.            На перевіреному м’ясі забитих тварин і птахів обов’язково повинне бути тавро. (так)

V. Підсумок уроку, оцінювання знань учнів

Гра «Ланцюжок»

Учень ставить запитання будь-якому одногрупнику на власний вибір за темою уроку, той відповідає, після чого запитання ставить наступний учень.

Учні самостійно підбивають підсумки уроку, формулюючи висновки.

VІ. Домашнє завдання

Прочитати ст.206-210  підручника Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології.

Підготувати доповідь на тему: «Причини ослаблення і способи зміцнення імунітету» (високий рівень)