22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Урок "Наслідки деградації природних компонентів. Категорія «деградована геосистема». Практична робота№3: «Вплив інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву»"

Про матеріал

Тема: Наслідки деградації природних компонентів. Категорія «деградована геосистема». Практична робота№3: «Вплив інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву».

Мета:

Освітня: ознайомити учнів із наслідками деградації при¬родних компонентів;

Розвиваюча: розвивати вміння викорис¬товувати знання попередніх курсів;

Виховна: виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: підручник, робочий зошит

Тип уроку: комбінований

Перегляд файлу

Урок 11 клас

Екологія

 

Тема: Наслідки деградації природних компонентів. Категорія «деградована геосистема». Практична робота№3: «Вплив інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву».

 

Мета:

Освітня: ознайомити учнів із наслідками деградації при­родних компонентів;

Розвиваюча: розвивати вміння викорис­товувати знання попередніх курсів;

Виховна: виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали:  підручник, робочий зошит

Тип уроку: комбінований

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опор­них знань учнів

  1. Що таке деградація природи?
  2. Які причини деградації природних компонентів?
  3. Яка роль людини в деградації природних компонентів?
  4. Чи потрібно зберігати природні компоненти?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми і мети уроку

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

План:

  1.      Наслідки деградації природних компонентів. Категорія «деградована геосистема»
  2.      Боротьба з ерозією
  3.      Виконання практичної роботи

 

  1.      Наслідки деградації природних компонентів. Категорія «деградована геосистема»

 

Наслідки деградації природних компонентів найбільш сильно торкнулися ґрунтів та сільськогосподарського виробництва. Частка пасовищ і сіножатей за останній період суттєво не змінилася і залишається на досить низькому рів­ні, хоча в багатьох країнах їхня питома вага нерідко досягає 50 %. Майже не збільшуються площі полезахисних лісонасаджень, немає помітних зрушень у структурі агроландшафтів. На сьогодні в користуванні перебуває майже 1 млн га ріллі з крутизною схилу понад 5° та ще 2,1 млн га ріллі — зі схилами від 3 до 5°. Загальна площа сільськогосподарських угідь із крутизною схилів понад 3° становить 4,5 млн га, у тому числі ріллі — 3 млн га, або, відповідно, 10,7 і 9,1 % усієї площі зазначених видів угідь. Такі угіддя необхідно поступово перепрофілювати, змінивши напрям використання, або консервувати з метою природної реабілітації, переводити в бюсферно-охоронні території або включа­ти до природозаповідного фонду. Наслідки неефективного землекористування суспільство змушене компенсувати дедалі більшими додатковими затратами матеріально-технічних і трудових ресурсів.

 

Ерозія ґрунтів — руйнування і знос поверх­невих горизонтів і підстиляючих їх порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водна ерозія).

 

Землі, що зазнали руйнування у про­цесі ерозії, називають еродованими.

 

Під вітровою ерозією розуміють видування, перенесення і відкладення найдрібніших ґрунтових часток вітром. Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, стійкості ґрунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу й від інших чинників. Значно впливають на її розвиток антропогенні чинники. Активізують ерозійні процеси знищення рослинності, нерегульований випас худоби, неправильне застосування агротехнічних заходів.

 

Водна ерозія ґрунтів (земель). Під водною ерозією розуміють руйнування ґрунтів тимчасовими водними потоками. Розрізняють такі форми водної еро­зії: площинну, струменисту, яружну, берегову. Умови для прояву водної ерозії створюють природні чинники, а основною причиною її розвитку є виробнича діяльність людини. Зокрема, поява нової важкої ґрунтооброблювальної тех­ніки, що руйнує структуру ґрунту, є однією з причин активізації водної ерозії в останні десятиріччя. Інші негативні антропогенні чинники: знищення рос­линності й лісів, надмірний випас худоби, відвальна обробка ґрунтів тощо.

 

Крім водної та вітрової ерозії, виділяють ще так звані пасовищну, агротехнічну та технічну.

 

  •         Пасовищна ерозія полягає в механічному руйнуванні та переміщенні ґрунту копитами тварин на схилах балок внаслідок збільшення навантаження на обмежену площу пасовища.
  •         Агротехнічна ерозія зводиться до переміщення ґрунту під час його обробітку. Так, під час оранки упоперек схилу внаслідок неповного перевертання скиби вгору спостерігається осипання землі вниз по схилу. Ґрунт на схилах частково переміщується вниз і під час культивації, боронування, сівби.
  •         Технічна, або технологічна ерозія відбувається під час добування відкритим і підземним способами різних корисних копалин, засипання ґрунту шаром будівельного сміття під час будівництва житлових та промислових об'єктів, використання ґрунту для прокладання транспортних шляхів тощо.

 

  1.      Боротьба з ерозією

Організаційно-господарські заходи передбачають вирощування на крутосхилах лісів, які їх надійно захищають, або садів. Вздовж водних артерій виділяються спеціальні захисні ліси водорегулюючого значення. На схилах з малопотужним ґрунтом, що легко руйнується, не можна вирощувати просапні культури, не допускається випас худоби на легких, слабко закріплених дерниною ґрунтах.

Агротехнічні заходи визначаються видом ерозії ґрунтів і типом ландшафту. Так, на землях, які зазнають водної ерозії, оранку, сівбу, культивацію ґрунту проводять поперек схилу. Така оранка зменшує в 3-4 і більше раз поверхневий стік.

Ефективним способом боротьби з водною ерозією є розміщення борозен і рядів рослин під прямим кутом до поверхневого стоку. З цією метою в умовах слабо-розсіченого рельєфу застосовують контурний обробіток ґрунту. Добрі протиерозійні результати дають ґрунтозахисні сівозміни, розміщення сільськогосподарських культур смугами, поперек схилу, залуження ґрунтів на схилах. Дуже еродовані землі треба переводити з орних на луки.

Для боротьби з водною або вітровою ерозіями з успіхом застосовують мульчування ґрунтів. Матеріалом для мульчі може бути стерня, післяжнивні та післязбиральні рештки, стружка, тирса, спеціальний папір, пластмасова плівка тощо.

Для охорони ґрунтів від вітрової ерозії останнім часом застосовують і хімічні методи, які полягають у захисті поверхневого шару спеціальними хімічними речовинами.

У гірських районах протиерозійні заходи полягають у терасуванні схилів, їх залуженні (в посушливих районах), будівництві протисельових споруд, регулюванні випасання худоби.

Щоб зменшити руйнівну дію зливових і талих вод на полях, що прилягають до балок і ярів, створюють прибалкові і прияружні лісові смуги. Яружні системи заліснюються кущовими породами, які своїм корінням захищають ґрунт від дальшого розмивання.

Гідротехнічні споруди для боротьби з ерозією ґрунтів застосовують у тих випадках, коли інші заходи не дають належного ефекту. Вони створюються в комплексі з протиерозійними насадженнями. Для перехоплення зливових вод споруджуються спеціальні колектори, які відводять поверхневий стік. У руслах річок, де швидка течія води руйнує береги, використовують берегозакріплюючі бетонні плити, блоки тощо.

 

  1.      Виконання практичної роботи

 

V. Узагальнення та систематизація знань

Дати відповіді на запитання у кінці параграфа

 

VІ. Підведення підсумків уроку

Обговорення та виставлення оцінок

 

ІV. Надання та пояснення домашнього завдання.

doc
До підручника
Екологія (рівень стандарту, академічний рівень) 11 клас (Царик Л.П., Царик П.Л., Вітенко І.М.)
Додано
28 серпня 2018
Переглядів
390
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку