Урок "Поняття „невиснажливого природокористування”. Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності"

Урок 11 клас

Екологія

Тема: Поняття „невиснажливого природокористування”. Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності. Практична робота №5: «Існуюча й оптимальна структура природокористування в Україні»

Мета:

Освітня: поширити знання учнів про біологічну продуктивність, розкрити поняття «невиснажливого природокористування», підвести до висновку про необхідність збалансованого розвитку як гаранта невиснажливого природокористування;

Розвиваюча: розвивати вміння висловлювати свою думку

Виховна: формувати екологічну культуру

Обладнання й матеріали:  підручник, робочий зошит,з0ошит для практичних робіт

Тип уроку: комбінований

ХІД  УРОКУ

І. Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опор­них знань учнів

1. Індивідуальне опитування

•         У чому полягає суть «Програми дій людства у ХХІ ст.», прийнятої на конференції в Ріо-де-Жанейро 1992 р.?
•         Чому необхідно дотримуватись збалансованого розвитку?
•          Бесіда
•         1. Що таке баланс?
•         (Баланс — кількісне співвідношення між елементами системи, що визначає збереження її якісних характеристик.)
•         2. Що означає поняття «збалансованість»? (Пропорційність)
•         3. Пригадайте з курсу географії, що означає поняття «біологічна продуктивність». (Біологічна продуктивність — це здатність природних угруповань або окремих їх компонентів підтримувати певну швидкість відтворення живих організмів, які входять до її складу.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Стосунки людини з природою нагадують третій закон Ньютона, який звучить так: «Сила дії дорівнює силі протидії». Якщо такої рівноваги нема, то система почне прискорено рухатися і, зазвичай, у небажаний бік. Погіршення природних умов може знищити людину, якщо та не має необхідної опірності, і навпаки, людина може нашкодити природі так, що природа буде відновлюватись кілька людських поколінь. Отож, коли нема гармонії, балансу в стосунках людини з природою, то зле може бути або природі, або людині, рідше обом контрагентам одразу. Як цей процес попередити, ми і розглянемо сьогодні на уроці.

(Вчитель оголошує тему і мету уроку.)

ІV. Вивчення нового матеріалу

План:

1.      Поняття „невиснажливого природокористування”.
2.      Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності.

1.      Поняття „невиснажливого природокористування”.

Невиснажливе природокористування — це система господарської ді-
яльності, за якої:

• досить повно використовуються видобувні природні ресурси і відповід-
но зменшується кількість ресурсів користування;

* забезпечується поновлення відновлюваних природних ресурсів;

• повно і багаторазово використовуються відходи промисловості.

Основними принципами невиснажливого природокористування є ви-
вчення, охорона, засвоєння та перетворення природного середовища.
Впровадження невиснажливого природокористування дає можливість досяг-
нення балансу між основними сферами господарської діяльності людини.

Такий тип природокористування характерний для інтенсивного госпо-
дарства.

Задача раціонального управління природними ресурсами полягає у ви-
значенні оптимальних засобів експлуатації природних і штучних екосистем.
Система раціонального природокористування дозволяє значно зменшити за-
бруднення навколишнього середовища.

Виробнича діяльність людини базується на споживанні біологічної продук-
ції в усіх галузях виробництва.

Біологічна продуктивність — це здатність природних угруповань чи
окремих їх компонентів підтримувати певну швидкість відтворення. Чірою
біопродуктивності є величина біомаси, яка створюється за одиницю часу на
одиниці площі (об'єму).

2.      Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності.

Завдання для учнів

Екологічна задача: Вирубування лісу має на меті не тільки заготівлю деревини високої якості, а й є важливим екологічним заходом. Гектар двадцятирічного соснового лісу поглинає 9 т вуглекислого газу на рік, шістдесятирічного — 13 т, вісімдесятирічного — 11 т. Поясніть, про що свідчить велика кількість перестояних дерев у лісі.
 

Доповнення вчителя: Збіднення живої природи на кінець нашого століття далеко не завжди є результатом прямого знищення людиною того чи іншого виду живого організму. Частіше вимирання або скорочення чисельності рослин або тварин є результатом порушення людиною тих тонких зв’язків у живленні, до яких вони пристосувалися. Так, в Україні вже давно заборонено відстрілювати хижих птахів (соколів, шулік та ін.), але вони все одно стають усе більш рідкісними. Це є результатом знищення людиною їхньої природної кормової бази — зайців, куріпок, тетеруків. Також забруднення Світового океану призводить до поступового зниження первинної біологічної продукції.

Учитель: На початку 70-х рр. американський учений Б. Коммонер сформулював закони природи. Вони звучать просто та зрозуміло і не схожі на традиційні закони. Вони зводяться до чотирьох основних принципів, що пояснюють стійкий розвиток природи й закликають людство керуватися ними у своєму впливі на навколишнє середовище.

Ось ці закони.

1. Усе пов’язано з усім. ( Біосфера Землі є рівноважною екосистемою, в якій усі окремі ланки взаємозалежні й доповнюють одна одну. Порушення якої-небудь ланки спричиняє зміни в інших ланках. Будь-яка зміна, здійснена людиною в природі, спричиняє ланцюг наслідків, як правило несприятливих.

Наслідком втручання людини в природу стало зникнення видів і зменшення видової розмаїтості в біоті. Наприклад, важким є екологічний стан Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих відходів, що скидаються в Світовий океан, дорівнює млрд т на рік. Це нафта і нафтопродукти, залізо, ртуть та інші шкідливі для живого речовини. Унаслідок ядерних військових випробувань, затоплення підводних човнів тощо води Світового океану забруднені радіоактивними відходами. Унаслідок величезного забруднення океанська та морська флора та фауна гинуть. За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів, а загалом за останні 20 років кількість живих організмів у морях і океанах зменшилась майже в чотири рази.)

2. Усе мусить кудись діватися. (У природі не буває відходів: у біосфері підтримується баланс синтезу та розкладання живої речовини; діяльність людини породжує ксенобіотики — чужорідні природі синтетичні, токсичні сполуки, які природа не в змозі утилізувати, це є загрозою існуванню людства і самої природи.
Будь-яке наше втручання в природу повертається до нас підвищеними проблемами. Побутові й виробничі відходи, потрапляючи у навколишнє середовище, не зникають безслідно. У природних систем залишається все менше сил, щоб справлятися з переробкою речовин, забруднюючих середовище перебування людей. Навколо міст ростуть сміттєзвалища, забруднюючі речовини розносяться далеко від місць викиду повітряними й водними потоками. Цей екологічний закон випливає із закону збереження матерії. Ніщо в природі не зникає, а лише переходить із однієї форми існування матерії в іншу.)

3. Природа знає краще. ( Все, що створено природою, пройшло жорсткий еволюційний відбір і воно є набагато ліпшим, надійнішим, ніж усе те, що збудоване людством. Людство пройшло
набагато коротший шлях розвитку, ніж біосфера Землі. За багато мільйонів років існування біосфери Землі повністю сформувалися зв’язки, механізми та її окремі ланки. Необдумане й безвідповідальне втручання людей у природу може призвести до знищення окремих зв’язків між ланками екосистеми й до того, що повернення екосистеми в первісний стан буде неможливим. Людина, самовпевнено «поліпшуючи» природу, порушує хід природних процесів. Тому людство має навчитися жити в гармонії з природою.)

4. За все слід платити, або ніщо не дається дарма. ( Дійсно, нерозумна експлуатація природних ресурсів і природних благ загрожує розплатою, що прийде рано чи пізно. Значне зростання виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного балансу планети. Протягом тисячоліть середньодобова температура на Землі дорівнювала 15 °С. Однак упродовж останніх 100 років вона підвищилась на 0,5–0,6°, а до середини ХХІ ст. може зрости на 1,5–2,5°, що призведе до відомого «парникового ефекту» — підвищення температури поверхні Землі внаслідок затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної поверхні. Це може спричинити багато небажаних для існуючих екосистем, у тому числі й для людини, наслідків. Один із них — підвищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків Антарктиди. А це потягне за собою затоплення величезних прибережних територій. За даними спеціалістів, за останнє століття рівень Світового океану піднявся на 10–12 см. Нині цей процесс прискорився в декілька разів.)

V. Узагальнення та систематизація знань

Практична робота №5: «Існуюча й оптимальна структура природокористування в Україні»

VІ. Підведення підсумків уроку

Обговорення та виставлення оцінок

ІV. Надання та пояснення домашнього завдання.

      Повтор.§13