Урок "Німецько-радянські договори 1939 року"

Тема: Німецько-радянські договори 1939 р.

 

 Кількість навчальних годин: 2

Результати навчання:

• Предметні компетентності:
• Давати визначення змісту понять: країна-агресор, пакт, радянізація;
• Визначати зміст українського питання в міжнародній  політиці напередодні  Другої світової війни;
• Визначати цілі та напрямки німецько-радянської співпраці від серпня 1939 р. до червня 1941 р.;
• Визначати причини, зміст та наслідки політики радянізації Західної України;
• Вміти встановлювати хронологічну послідовність і синхронізувати події Другої світової війни в Україні та поза її межами;
• Висловлювати аргументовані судження щодо анексії Радянським Союзом у 1939-1940 рр. і радянізації нових українських територій, політичного та соціально-економічного становища в Україні напередодні німецько-радянської війни, правового статусу громадян на анексованих територіях;
• Дати історичну оцінку масштабам втрат українського народу від воєнних дій,злочинів комуністичного та нацистського тоталітарних режимів;
• Загальні компетентності:

• Виховувати почуття патріотизму і взаєморозуміння між народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії

 

 Вид лекції: засвоєння нових знань

 

 Література:

Навчальна

  Основна

 Історія України (підручник), 10 кл., Власов В.С., Кульчицький С.В., К., Літера, 2018 р.;

  Додаткова

 Історія України (довідник), Кульчицький С.В., 2018 р.

 Історія України (навчальний посібник), Світлична В.В. 2010 р.

 Історія України. Хрестоматія, 10-11 кл., за ред. Гусєва В.І., Вища школа, 2005;

Методична

  Основна

 Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К., 2004

 Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі, - Запоріжжя,  2000

  Додаткова

 Буштрук О.В., Остапенко В.О.  Історія України. Навчальний посібник. – Х., 2007

 Гісем О.В., Мартинюк О.О. Методичні та дидактичні матеріали з історії України. – Х., 2010

 Гісем О.В., Мартинюк О.О. Розробки уроків 10 клас. – Х., 2007

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

 І.  Підготовчий етап

  Актуалізація опорних знань

  Фронтальне опитування

 1) Які українські землі увійшли до складу Польщі?

 2) Схарактеризуйте політику Польської держави щодо українських земель.

 3) Які українські партії діяли на території Польщі?

 4) Яким було ставлення українських політичних сил до УСРР?

 5) Чим був зумовлений значний вплив КПЗУ?

 6) Чому політика «нормалізації» зазнала поразки?

 

 ІІ. Основний етап  

   План

1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. та початок Другої світової війни
2. Зміни в адміністративно-територіальному устрої УРСР
3. Радянізація західноукраїнських земель

 

 Українське питання — неврегульованість міжнародним співтовариством права українців на самовизначення.

 «Українська карта» — комплекс проблем міжнародних відносин, пов’язаних із нерозв’язаністю українського питання в міжвоєнній Європі.

 

1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. та початок Другої світової війни

 Напередодні Другої світової війни СРСР опинився в центрі міжнародних відносин. Від його позиції залежав їх подальший хід. Прихильності СРСР домагалися як Англія з Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом постала проблема остаточного вибору орієнтира.

Після нетривалих переговорів міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа і наркома закордонних справ СРСР Молотова 23 серпня 1939 р. у Кремлі було підписано пакт про ненапад між двома країнами. Цей документ, що увійшов в історію під назвою «пакт Молотова-Ріббентропа» передбачав зобов’язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно одна одної або будь-яких інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що домовлялися.

 Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, що передбачав розмежування сфер впливу обох держав у Європі. Німеччина визнавала сферою інтересів СРСР Фінляндію, Естонію, Латвію та Бессарабію, а Литву віднесла до сфери своїх інтересів. Протокол передбачав поділ Польщі. Лінія поділу мала проходити по річках Нарев, Вісла, Сян.

 Таким чином, таємний протокол торкався українських земель, що входили до складу Польщі. Віддаючи українські землі Сталіну, Гітлер удруге наче підкреслював свою незацікавленість Україною (уперше це було підкреслено діями Німеччини щодо Карпатської України, яка була передана Угорщині), хоча ще в 1938 р. «українська карта» активно розігрувалася німецьким керівництвом.

 Домовленості між СРСР та Німеччиною розв’язали руки останній для агресії проти Польщі й тим самим поклали початок Другій світовій війні.

 1 вересня 1939 р. о 4 годині 45 хвилин залпи німецького броненосця «Шлезвіг-Гольштейн» по польському прикордонному укріпленні на косі Вестерплятте розпочали Другу світову війну. Одночасно німецькі війська атакували польську територію з півночі, заходу й півдня (з території союзної Німеччині Словаччини).

 Кілька разів, 3, 5, 8, 12 вересня 1939 р., Гітлер звертався до Сталіна з вимогою розпочати бойові дії проти Польщі. Але радянське керівництво відповідало, що в потрібний час йому «обов’язково доведеться… почати конкретні дії. Але ми вважаємо, що цей момент поки що не настав».

 Така позиція радянського керівництва була продиктована небажанням видаватися в очах світової громадськості агресором, воно очікувало падіння польської держави. Вичікувальна позиція радянського керівництва спонукала німецьке командування до розв’язання «польського питання» без Радянського Союзу. Німецькі війська перетнули лінію, вказану в таємному протоколі, і просунулись далі на схід, підійшовши до Львова, Бреста, а також почали більш детально розглядати питання створення в Галичині Української держави, спираючись на ОУН, яка мала організувати антипольське повстання. Також німецькою розвідкою (абвером) у складі німецької армії було створено український легіон під командуванням Романа Сушка.

 12 вересня 1939 р. високопоставлені керівники Німеччини Ріббентроп, Канаріс, Кейтель провели засідання, на якому йшлося про можливість створення західноукраїнської держави. Через кілька днів у Відні Канаріс зустрівся з головою проводу ОУН А. Мельником. Керівник абверу наголосив на можливості створення незалежної Західної (Галицької) України. Мельник настільки повірив у це повідомлення, що навіть почав готувати список членів уряду майбутньої держави.

 Тим часом структури ОУН, що діяли на території Польщі, організували серію повстань, щоб захопити міста Галичини і проголосити відновлення української держави. 10 вересня у Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Калуші та інших містах відбулися збройні виступи бойовиків ОУН проти польської адміністрації, але захопити жодне з цих міст не вдалося. Наступний виступ був призначений на 18 вересня, але вступ загонів Червоної Армії в Галичину зірвав ці плани.

 Коли стало зрозумілим, що поразка Польщі неминуча, радянське керівництво розпочало рішучі дії. Було створено Білоруський (командуючий М. Ковальов) і Український (командуючий С. Т имошенко, начальник штабу М. Ватутін) фронти, яким була поставлено завдання перетнути радянсько-польський кордон і взяти під контроль радянську зону впливу.

 У полон до Червоної Армії потрапило 452,5 тис. польських солдатів та офіцерів. Більша їх частина була відпущена, а 125,4 тис. опинились у таборах (в основному офіцери). Їхня доля склалася трагічно. У квітні-травні 1940 р. в Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше — під Харковом та в інших містах понад 15 тис. осіб було розстріляно (800 з них за походженням були українці).

 Наступ Червоної Армії розпочався 17 вересня 1939 р. і був стрімким. Головною метою Українського фронту було якнайшвидше оволодіти Львовом. Такої ж мети дотримувалися й німецькі війська, які 13 вересня підступили до міста, а 18 вересня оточили місто з трьох сторін і намагалися оволодіти ним. Польські війська вчинили завзятий опір. 19 вересня 1939 р. між німецькими і радянськими частинами через непорозуміння стався бій, у якому з обох боків були втрати. Зрештою після переговорів німецькі війська були відведені від міста, а 22 вересня 1939 р. Львів зайняли радянські війська. Польський гарнізон не чинив опору радянським військам. Того ж дня у Бресті, Гродно, Пінську, Перемишлі відбулися спільні паради радянських і німецьких військ на честь перемоги над Польщею.

 Напередодні вступу радянських військ на територію Польщі польському послу в Москві було вручено ноту, у якій зазначалося: Польська держава та її уряд фактично перестали існувати. Таким чином припинили свою чинність договори, укладені між СРСР і Польщею. Надана сама собі й залишена без керівництва, Польща перетворилась на зручне поле для всіляких випадковостей, несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР. Т ому… радянський уряд не може… байдуже ставитися до того, що єдинокровні брати — українці та білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними.               Унаслідок таких обставин радянський уряд дав розпорядження Головному командуванню Червоної Армії віддати наказ перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України та Західної Білорусії.

 Маючи таке ідеологічне обґрунтування, агресія проти Польщі була представлена як «визвольний похід» Червоної Армії. Під час «походу» Червона Армія зайняла територію меншу, ніж передбачалося таємним протоколом. Для врегулювання питання кордонів у Москві розпочались переговори, результатом яких стало підписання 28 вересня 1939 р. Договору про дружбу і державні кордони і двох таємних протоколів до нього. За цим договором було остаточно поділено сфери впливу у Східній Європі й встановлено спільний радянсько-німецький кордон.

 За цим договором ліквідовувалась Польська держава, встановлювався новий кордон по «лінії Керзона», сферою впливу Радянського Союзу стала Литва в обмін на етнічно польські землі, що відходили до Німеччини, тощо. За цим договором у сферу німецького впливу потрапили частково полонізовані українські етнічні землі — Холмщина, Підляшшя, частина Полісся, Посяння, Лемківщина, на яких проживало майже півмільйона українців. Ця обставина свідчить про те, що у своїх діях Сталін керувався не прагненням врятувати «єдинокровних братів», а суто власними стратегічними інтересами.

 У результаті поділу Польщі до СРСР відійшло 51,4 % її території та 37,1 % населення (12 млн осіб).

 Запитання на закріплення.

 1) Чому радянське керівництво відтягувало дату нападу на Польщу?

 2) Як були врегульовані відносини між Німеччиною та СРСР після загарбання Польщі?

 3) Дайте оцінку договору від 28 вересня 1939 р.

 

 Радянський Союз ніколи не визнавав приєднання Бессарабії до Румунії. Пакт про ненапад з Німеччиною і додатковий протокол до нього, а також початок Другої світової війни створили сприятливі умови для розв’язання «бессарабського питання» на користь СРСР.

 Конкретні радянські воєнні приготування для вирішення «бессарабського питання» розпочалися  9 червня 1940 р. Радянський нарком В. Молотов 26 червня 1940 р. вручив румунському послу ноту ультимативного характеру з вимогою передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Румунія, яка розуміла безперспективність опору, змушена була погодитися з вимогою.

 28 червня 1940 р. радянські війська Південного фронту під командуванням Г. Жукова перейшли Дністер і встановили свій контроль над зазначеними територіями.

 Слід зазначити, що Північна Буковина не згадувалась у жодній домовленості між СРСР і Німеччиною. Також ця територія ніколи не входила до складу Російської імперії на відміну від Бессарабії. Тому дії СРСР у Північній Буковині були сприйняті Німеччиною дуже негативно, і це прискорило розробку останньою планів війни проти СРСР. У середині липня 1940 р. німецький генеральний штаб почав розробку плану «Барбаросса» — плану нападу на СРСР.

 

 

2. Зміни в адміністративно-територіальному устрої УРСР.  Радянізація західноукраїнських земель

 

Територіальні зміни України в 1939—1940 рр .

1939	Закарпаття (Карпатська Україна) — окупація і приєднання Угорщиною Східна Галичина, Західна Волинь — входження до складу УРСР Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина — встановлення німецької окупаційної влади (увійшли до складу Польського генерал-губернаторства)
1940	Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край — входження до складу УРСР

 

 Задля надання законності радянському режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нової влади було проведено вибори до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони.

 На території Західної України, що офіційно ввійшла до складу УРСР, у грудні 1939 р. було створено шість областей — Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку.

 Менш ніж через рік було законодавчо оформлено і включено до складу УРСР території Північної Буковини та придунайських земель. 2 серпня 1940 р. за рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську РСР, а на території Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії утворено Чернівецьку область й передано до складу УРСР. У грудні 1940 р. було утворено Ізмаїльську область, до складу якої увійшли Аккерманський та Ізмаїльський повіти.

 У листопаді 1940 р. між Українською РСР і Молдавською РСР було встановлено новий кордон. Частину колишньої Молдавської автономної РСР у складі УРСР було передано Молдавській РСР. У результаті від України було відчужено Придністров’я з етнічним українським населенням.

 Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшилося на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн; її територія розширилася до 565 тис. км2.

 З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес радянізації, тобто насадження в усі сфери життя вироблених за роки радянської влади стратегічних напрямків: націоналізації, колективізації, індустріалізації, культурної революції.

 У процесі радянізації західноукраїнських земель виділяють два етапи:

„„до весни 1940 р. режим зовні зберігав демократичність, а реформи зустрічали підтримку населення;

„„із весни 1940 р. відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.

 Певна частина населення підтримала низку заходів:

• ліквідація польського держапарату;
• конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості (ці галузі здебільшого перебували в руках поляків та євреїв);
• українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських; у Львівському університеті, який було перейменовано на честь І. Франка, політехнічному, медичному, ветеринарному інститутах, Вищій торговельній школі, консерваторії, Високій школі образотворчого мистецтва, а також технікумах та училищах мовою викладання стала українська);
• розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров’я.

 Невдоволення викликали:

• заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України;
• насильницька колективізація (Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про колективізацію 1 жовтня 1940 р., на червень 1941 р. у колгоспи було об’єднано 15 % господарств);
• тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);
• розгром політичних партій і громадських об’єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як НТШ, «Просвіта», «Сільський господар», «Маслосоюз» та ін.;
• масові репресії.

 Після захоплення краю Червоною Армією практично відразу розпочалися репресії. Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою

опору залишалась Організація українських націоналістів (ОУН). Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії:

• з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано як політично неблагонадійних й депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн осіб). Смертність серед депортованих склала 16 % (депортовано в Сибірі Казахстан 400 тис. українців);
• десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями;
• людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси (січень 1941 р. — Львівський процес над 59 членами ОУН).

 24 вересня 1939 р. відбулася зустріч української делегації (Допомоговий комітет) під проводом д-ра К. Левицького (до якої входили професор К. Студинський, д-р Р . Перфецький, адвокати Л. Петрушевич, С. Магаляс, З. Пеленський, д-р С. Баран, інженер Ган) з радянським комендантом Львова генералом Івановим й уповноваженим Міщенком. К. Левицький, який упродовж піввіку був оборонцем українства перед чужими режимами в Західній Україні, виголосив промову, у якій, між іншим, сказав: західні українці не знають нової влади, але просять, аби не було репресій за минуле, дозволялося і далі організовувати культурне й економічне життя, щоб було збережено газету Діло», не переслідувалося духовенство тощо. У відповідь радянські представники відповіли: що було дотепер, пускається в небуття, а радянська влада вимагає від своїх громадян лише лояльності й разом із визволенням приносить західним українцям багато благ. Але вже за декілька днів газету «Діло» було закрито, у приміщенні її редакції розміщено редакцію газети «Радянська Україна». К. Левицький та інші діячі українського руху кінця ХІХ — 30-х рр. ХХ ст. були заарештовані й відправлені до Москви.

 

ІІІ. Заключний етап

 Бесіда за запитаннями.

1) У результаті яких подій західноукраїнські та придунайські землі увійшли до складу УРСР?

2) Чи можна називати напад СРСР на Польщу «визвольним походом» Червоної Армії? Свою думку обґрунтуйте.

3) Що негативного та позитивного можна виділити у процесі входження земель до складу УРСР?

4) Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.

 

 Тестові завдання.

 1) Коли було укладено Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР?

А) 23 серпня 1939 р.; Б) 1 вересня 1939 р.;  В) 17 вересня 1939 р.; Г) 28 вересня 1939 р.

 2) Виберіть твердження, які є основними положеннями додаткового протоколу до Пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР:

А) розподіл Польщі на сфери впливу між двома країнами;

Б) розподіл Східної Європи на сфери впливу між двома державами;

В) укладення воєнного союзу між Німеччиною та СРСР;

Г) участь СРСР у захопленні англійських колоніальних володінь.

 3) Яка угода між СРСР та Німеччиною дістала назву Пакт Молотова-Ріббентропа?

А) Пакт про ненапад між СРСР та Німеччиною;

Б) Договір про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною;

В) приєднання СРСР до держав «осі»;

Г) немає правильної відповіді.

 4) Які фронти були утворені радянським командуванням на території України після нападу Німеччини на СРСР?

А) Центральний і Південний;   Б) Південно-Західний і Південний;

В) Західний і Південно-Західний;  Г) Південний і Український.

 5) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною та СРСР передбачав розподіл Польщі:

А) по річках Нарев, Вісла, Сян;      Б) «лінії Керзона»;

В) лінії етнічного розселення українців та білорусів;  Г) немає правильної відповіді.

 6) Установіть відповідність між датами та подіями.

1) 23 серпня 1939 р.   А) Вступ Червоної Армії в Бессарабію та Північну Буковину

2) 28 вересня 1939 р. Б) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР

3) 22 жовтня 1939 р   В) Вибори до Народних Зборів Західної України

4) 28 червня 1940 р.   Г) Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною

    Д) Утворення Молдавської РСР

 7) Які області були утворені на українських землях, приєднаних до УРСР у 1939—1940 рр.?

А) Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Закарпатська, Чернівецька;

Б) Львівська, Дрогобицька, Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька;

В)Львівська, Дрогобицька, Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька, Ізмаїльська;

Г) Рівненська, Волинська, Чернівецька, Станіславська. 

 Д/з:

• Опрацювати конспект лекції;
• Опрацювати відповідний параграф підручника

 Підсумки заняття та оцінювання студентів