Урок О. Забужко. Повість «Я, Мілена» – історія про владу: владу метафізичного тіла жінки, владу інформаційних комунікацій і «технологію» відчуження людини. Взаємовплив світів – люд

Конспект

уроку української літератури у 9 класі на тему

«Позакласне читання. О. Забужко. Повість «Я, Мілена» – історія про владу: владу метафізичного тіла жінки, владу інформаційних комунікацій і «технологію» відчуження людини. Взаємовплив світів – людського та віртуального світу телебачення.  Мотив сестринства-двійництва у творі»

                            Автор:

                                                              Мізерна Віра Миколаївна,

                                                               учитель Привільненського 

навчально – виховного комплексу

                                                        Вільнянського району

                                                   Запорізької області

Тема. О. Забужко. Повість «Я, Мілена» – історія про владу: владу метафізичного тіла жінки, владу інформаційних комунікацій і «технологію» відчуження людини. Взаємовплив світів – людського та віртуального світу телебачення.  Мотив сестринства-двійництва у творі.

Мета: розвивати навички роботи з різними джерелами інформації, критично ставитися до них, вибирати головне, стисло викладати зміст теми, систематизувати та узагальнювати інформацію у вигляді комп'ютерної презентації та повідомлення-коментаря до неї; вміння співпрацювати, висловлювати власні судження, прищеплювати інтерес до національної літератури, підвищувати ерудованість, збагачувати словниковий запас учнів.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Предметні компетентності

Учень (учениця) коментує сюжет твору, його ідейний зміст,  контрастні картини в ньому; пояснює його актуальність сьогодні.

Ключові компетентності

Учень (учениця) оцінює і коментує вчинки героїв; висловлює судження

 про вічну проблему жіночого щастя, проводить аналогії з власними спостереженнями.

Емоційно-ціннісне ставлення

Усвідомлення значення ініціативності,наполегливості й працьовитості для досягнення поставленої мети. Формування власної думки та власної позиції у процесі пізнання й вивчення. Осмислення цінності життя людини, його наповненості й сенсу.

Обладнання: мультимедійна презентація, портрет письменниці, текст повісті «Я, Мілена»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи, прийоми і форми роботи: бесіда, інтерактивна вправа «Незакінчене речення», прийом «Співзвучність позицій», учнівські

презентації.

Хід уроку

І. Організація учнів до  уроку.

ІІ. Повідомлення  теми й очікуваних результатів. Мотивація навчальної діяльності.

Якісна сучасна українська література допомагає осягнути нюанси свого часу. Адже саме письменник, як ніхто інший, має сили та наснагу хоробро дивитись в очі дійсності і не приховувати правду. Сучасне українське літературне поле достатньо широке. Серед письменників є «живі класики», а є й звичайні графомани, яких варто оминати десятою дорогою. Оксана Забужко належить саме до тих письменників, творчість яких потрібно і цікаво вивчати.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Ознайомлення з біографією та творчістю письменниці.

Учні заздалегідь отримали завдання підготувати повідомлення.

Окса́на Стефа́нівна Забу́жко – провідна українська письменниця, поетеса, есеїстка і публічна інтелектуалка. Її твори перекладено багатьма мовами.

Оксана Забужко народилася 19 вересня1960 року в місті Луцьку у шістдесятницькій родині з давніми історичними традиціями.

Батько письменниці, Стефан (Степан) Іванович Забужко (1926–1983), 

– педагог, літературний критик і перекладач (вперше переклав українською мовою оповідання чеського композитора і письменника Іллі Гурніка, у сталінські часи був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї.

 Мати, Надія Яківна Обжирко–Забужко (1926–2014), – вчителька української літератури, автор методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярів.

За словами письменниці, свою філологічну освіту вона отримала вдома. Розпочаті у вересні 1965 р. репресії проти української інтеліґенції змусили родину покинути Луцьк, і з 1968 р. Оксана Забужко мешкає в Києві.

Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Викладала естетику й історію культури в Київській державній консерваторії ім. П.Чайковського (1986 -1988), із 1989 року 

–  старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України.

У 1987 році прийнята до Спілки письменників СРСР.  1992 року викладала українську культуру в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбур-зькому університетах. У 2001 році викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Творча діяльність

Писати вірші Забужко почала, за її словами, «з дописемного віку». Дебютувала з віршами в періодиці у 9 років, на 1973 р. у видавництві «Молодь» була запланована до друку її перша поетична збірка «Весняна акварель», передмову до якої написав Михайло Стельмах. Але в творчу біографію юної авторки знову втрутилися історичні події: під час репресій 1972 р. її батьки потрапили в «чорні списки», і «Весняну акварель», уже підготовлену до друку, було знято з виробництва. Тих своїх ранніх віршів Забужко ніколи потім не публікувала, а першу поетичну книжку, уже іншого змісту («Травневий іній»), змогла видати тільки в 1985 р.

Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми національної ідентичності і гендеру. Перший роман Забужко, «Польові дослідження з українського сексу», – один із «засадничих текстів української літератури пострадянського періоду», вийшов у 1996 році і викликав бурхливі та суперечливі реакції критиків і читачів. Письмо Забужко  – стилістично новаторське і інтелектуально провокативне – викликало нерозуміння з боку деяких вітчизняних критиків, незнайомих із здобутками світової критичної думки і фемінізму зокрема. У той же час читачі сприйняли роман дуже добре, він став першим бестселером незалежної України і дав старт українському книжковому ринку.

За соціологічним опитуванням аґенції «Еліт-профі» 2006 року цей роман був визнаний «книжкою, що найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності». Нині це перекладений п’ятнадцятьма мовами твір нової української прози, включений до багатьох обов'язкових списків та рейтинґів сучасної східноєвропейської класики.

Фаховий філософ і культуролог, Оксана Забужко пише есеї і працює у жанрі нон-фікшн. Вона також звертається до української історії ХХ століття. Її найвидатніший, за оцінками української та зарубіжної критики, роман «Музей покинутих секретів» (2009) перекладений шістьма мовами. Це родинна сага, де присутні три ключові для української історії епохи  – Друга Світова війна, 70-ті роки, ранні 2000-ні. Важливою рисою письма Оксани Забужко є його зверненість до світу, націленість не лише на внутрішню аудиторію, доступність для західного читача.

Письменниця  має надзвичайно виразний стиль, де «поетичний» та «інтелектуальний» голоси переплітаються і витворюють складну структуру.

Громадська діяльність.

У 1995-2010 рр. була віце-президентом українського відділення ПЕН-клубу (президент – Євген Сверстюк). 28 листопада 2005 р. виступила на Перших Президентських слуханнях  з доповіддю «Гуманітарна політика і державна незалежність». Промова  викликала широкий суспільний резонанс, а також деякий вплив на політику тодішнього «помаранчевого» уряду. За наслідками слухань створено Громадську гуманітарну раду при Президентові України. Письменниці було запропоновано балотуватись у Верховну Раду України на виборах 2006 р. від Блоку «Наша Україна» (разом з братами Кличками, Вакарчуком і Русланою), але вона відмовилась –  і звідтоді незмінно відмовляється від співпраці з будь-якими політичними партіями.

Критика.

Невдовзі після виходу в світ «Шевченкового міфу України» популярна тоді газета «Вечірній Київ» опублікувала брутальний відгук на книжку і її авторку в супроводі непристойної карикатури. На цю публікацію відреагували, з одного боку, Євген Сверстюк, обурений її антикультурним політичним підтекстом, а з другого – Олександр Сизоненко, який звинуватив Забужко в службі американському імперіалізму.

Спалахнула дискусія, що тривала до початку 2000-х. Питання стояло про ревізію колоніального спадку в погляді вже не тільки на Шевченка, а  й про те, чи можна, як О.Забужко, говорити про українську культуру не лише в локальному (для українців), а й у загальнолюдському значенні. На захист О.Забужко та її концепції виступили Вадим Скуратівський, Василь Лісовий, Вілен Горський, Юрій Барабаш, Дмитро Наливайко, Володимир Ричка та інші вчені.

Популярність.

З ім'ям Оксани Забужко пов'язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад двадцятьма  мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

Вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки. У лютому 1998 р. у Нью-Йорку відбулася прем'єра драматичної сцени (моноопери) для мецо-сопрано та камерного ансамблю «Клітемнестра» за однойменною поемою Оксани Забужко (композитор Вірко Балей).

У 2001 р. на Київській студії хронікально-документальних фільмів знято експериментальний фільм «Хроніки від Фортінбраса» за мотивами однойменної збірки есеїв (режисер Оксана Чепелик).

Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами. З 2012 р. письменниця співпрацює з гуртом «Тельнюк: Сестри», п'ятий концертний альбом якого «Дорога зі скла: LIVE» створено в основному на її вірші.

У 2015 р. Чеське радіо «Влтава» (Прага) підготувало театралізовану аудіоверсію роману «Музей покинутих секретів» (драматичний цикл із п’ятнадцяти  передач).

Нагороди:

• 1997 – Літературна премія Global Commitment Foundation (США) – за вірші з книжки «A Kingdom Of Fallen Statues»
• 1997 – Премія Фундації Ковалевих (США) – за повісті «Інопланетянка» та «Я, Мілена»
• 2002 –Літературний ґрант Фонду Мак-Артура (США)
• 2008  – Перша премія з літератури Союзу Українок Америки – за «Notre Dame d'Ukraine»
• 2008 – Премія Міжнародної Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів (США) – за «Notre Dame d'Ukraine»
• 2008 – Гран-прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008» – за «Notre Dame d'Ukraine»
• 2009 – Орден Княгині Ольги III ступеня за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України
• 2010 – 1 місце у Всеукраїнському рейтинґу «Книжка року-2010» в номінації «Красне письменство» – за «Музей покинутих секретів»
• Трикратний лауреат премії журналу «Кореспондент» «Краща українська книга року» –  за «Let My People Go» (2005), «Notre Dame d'Ukraine» (2008) та «Музей покинутих секретів» (2010)
• 2012 – Відзнака «Золотий письменник України»
• 2013 – Літературна премія Центральної та Східної Європи «Анґелус» (Польща) – за «Музей покинутих секретів»
• 2015 – Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг»
• 2018  – Відзнака Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

2. Аналіз повісті «Я, Мілена».

 Літературознавча хвилинка.

Що вам відомо про повість – притчу  як літературний жанр?

Повість-притча – різновид жанру повісті, у центрі якого постає історія із життя героя (героїв), що набуває алегоричного змісту. Для повісті-притчі характерні відсутність розлогого сюжетного руху, незначна кількість персонажів, символічність образів і ситуацій, повчальний характер, філософська або моральна насиченість.

Повість-притча будується на двоплановості зображення: за реальними особами, явищами, предметами приховуються проблеми буття людства. Звідси в повісті-притчі простежується перехід від конкретного зображення до широких узагальнень, що можуть тлумачитись по-різному .Велику роль у ній відіграють описи, що засвідчують умовність часу й простору. Багатозначність і філософська спрямованість надають повісті-притчі позачасового значення, а символічність образів та алегоричність змісту роблять її своєрідною художньою метафорою людського життя.

Слово вчителя

Аналізуючи твір, спробуємо довести, що йому притаманні ознаки повісті – притчі.

Сучасна медіакультура пропонує жінкам і чоловікам величезну кількість гендерних стереотипів, вимог, моделей поведінки. Намагаючись їм відповідати, жінки і чоловіки позбавляють себе власного вибору, відмовляються від свого «Я». У світі, сповненому гендерних стереотипів, культурних традицій і суспільних вимог, почути свій власний голос  може бути завданням майже нездійсненним. Шлях до самопізнання для головної героїні повісті Мілени виявився сповненим драматизму.

«Кваплячись темними зимовими вечорами з телестудії додому», постачає Мілена перед читачами. Саме цей момент об’єднує й два світи Мілени: дім та телестудію. Два світи, які існують у різних системах гендерних координат і провокують основний конфлікт внутрішнього світу героїні. Формальним містком між цими світами є телевізор. Ось і тут, перш ніж зайти до дому, Мілена заходить під каштани і відшукує своє вікно, за яким працює телевізор, світиться «розмитою синцюватою плямою знизу на портьєрах».

Бесіда

1.Яку посаду займала Мілена?

«Все було гаразд, поки Мілена працювала в службі новин, двічі на день з'являлася перед камерою з увімкненим в очах вологим сяйвом «о-яка-ра-дість-знову-вас-бачити».

2.Коли почався процес роздвоєння героїні?

Працюючи над новою авторською програмою, Мілена професійно й інтелектуально зростає. Водночас зростає її роль у суспільстві і збільшуються вимоги суспільства до неї. Намагаючись пізнати себе у цьому процесі, Мілена весь час веде внутрішній діалог. Вона аналізує свою поведінку, переглядає свої програми, порівнює себе з іншими: «…сумлінно дивилася авторські програми майже всіх колеґ».

3.Що роздвоює особистість Мілени?

Влада телебачення роздвоює особистість Мілени, і найбільш вражає жінку те, що телевізійна маска має певну спільність з нею, Міленою справжньою.

4.Що є наслідком такого роздвоєння?

Наслідком такого роздвоєння жінки (на справжню і телевізійну) є те, що навколишні, навіть близькі, люди перестають сприймати Мілену справжню, ігнорують її. Чоловік бачить лише ту Мілену, що на екрані. Жива Мілена стала сама покинутою жінкою, перетворилася на жертву власної передачі, власного задуму.

5.Коли Мілена перетворюється на штучний телеобраз?

Героїня розуміє, що трапилося лише тоді, коли у образі екранної Мілени перестає пізнавати себе. Тоді тільки вона пригадує, що «починаючи програму, вона уявляла собі свій екранний образ якимось інакшим – теплі-

шим, просвітленішим, чи що, такі ото щирі бабські посиденьки, що тягнуться в кухні ледь не до світа на раз ухопленій і вже не впущеній, кришталево-співучій ноті углибаючої душевної єдності». Вона хотіла принести у програму «…і ніжність, і біль, і гордість за мужню й мовчазну стожильність нашу жіноцьку».

6.Чому  Мілена вчинила самогубство?

   Головна героїня не бачила іншого виходу з ситуації, яка склалася. Мілена – акторка, телеведуча, яка грала у житті свою роль, проте вона побачила її абсурдність, відчула та зрозуміла, що вона – справжня, не потрібна навіть своєму чоловікові.Самогубство є виявом палкого протесту проти втрати людиною власного «Я».

7 . Як  у повісті  розкривається тема взаємовпливу двох світів – людського та віртуального світу телебачення?

 Героїня – тележурналістка Мілена – веде програму про покинутих жінок, у кожному випуску зіштовхується із жіночими трагедіями. Вона намагається надати цим трагедіям привабливу зовнішню форму – власне, форму художнього твору, естетизувати їх. Таким чином, саме життя, життєві ситуації починають втрачати свою цінність, натомість ситуації, перероблені для телебачення, підправлені стають більш важливими, справнішими: «Кожна історія, хай би яка моторошна й кривава, обов’язково діставала логічний розв’язок, він (телевізор) ніколи не лишав по собі взагалі жодних завішених хвостів (недоз’ясованих стосунків, незреваншованих житейських поразок, амбіцій несправджених, мерців непохованих, та мало ще чим на віку обростаєш!) – всьому чисто встигав дати лад, порозставляти акценти…». Жіноча доля в її ніби ідеальному телевізійному варіанті домінує над долею самої Мілени, її телевізійний образ зажив окремим життям, і Мілена втрачає над ним контроль. Тому тележурналістка шокована, коли одного разу не впізнає саму себе на екрані, потім переймається відразою до свого телевізійного іміджу та власної зовнішності. Влада телебачення роздвоює особистість Мілени, і найбільш вражає жінку те, що телевізійна маска має певну спільність з нею, Міленою справжньою

8.Як О. Забужко втілює у цьому творі мотив сестринства?

Письменниця показує модель сестринства, а саме – сестринство-двійництво. Це знову ж таки, як і в інших творах Оксани Забужко, дзеркальна пара образів – Мілена справжня, та Мілена шоубізнесу.

9. Які проблеми порушує автор у повісті?

Проблеми твору: доля жінки, влада метафізичного тіла жінки, влада інформаційних комунікацій, «технологія» відчуження людини.

Прийом «Співзвучність позицій»

Дайте психологічну характеристику Мілені, заповнивши комірки другого й третього стовпців таблиці.

Психологічна характеристика образу Мілени

Слово вчителя

За мотивами повісті Оксани Забужко «Я, Мілена» створено виставу «Вар’яції для сякухаті, телевізора і голосу» (прем’єра 2011). Автори проекту (вони ж учасники постановки): Роман Веретельник , Євген Копйов, Галина Стефанова ,Олександр Чайка, Анастасія Гайшенець.

Задум ґрунтується на бажанні поєднати різні технології, оскільки це твір про світ сучасних медіа і систем комунікацій. У практичному значенні

– це поєднання театральної практики із практиками медійно-комунікативними, спроба перекласти повість мовою театру, але при цьому використовувати технології, закладені у її сюжеті.

ІІІ. Рефлексія. Підсумок уроку

Проблемне питання

Повість закінчується самогубством героїні. Ми не знаємо реакції її знайомих та рідних на цей вчинок. Як ви думаєте, якою вона була у різних персонажів?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте  речення.                                                                                                                                                                                 На сьогоднішньому уроці я …                                                                                                                              – зрозумів (ла) …                                                                                                                                                                  – дізнався (лася)…                                                                                                                                                                       – змінив (ла) своє ставлення до…                                                                                                                                                             – запитав (ла) би в автора…

ІV.Оцінювання, аргументація оцінок.

Домашнє завдання. Написати есе на тему « Над чим я замислився (лася), прочитавши повість «Я, Мілена»?