Урок "Особливості персько-таджицької поезії"

Тема. Особливості персько-таджицької поезії

Мета: опрацювати матеріал про виникнення класичної персько-таджицької літератури; ознайомити з її головними темами й образами; розвивати уміння працювати в групі, виступати перед аудиторією; виховувати інтерес до східної літератури.

Обладнання: картки, схема, кросворди.

Восток — дело тонкое.

Із кінофільму «Белое солнце пустыни»

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання.

1. Визначити тему, ідею, художні засоби вірша Ду Фу «У свято піднявся на гору».

2. Порівняти переклади російською та українською мовами вірша Ду Фу.

3. Зачитати твір-мініатюру «Символ осені в поезії Ду Фу “У свято піднявся на гору”».

II. Мотивація навчальної діяльності

«Склади слово»

Фарсі — це мова, якою створювалась персько-таджицька література, розквіт якої припадає на X–XV ст., які називають золотою добою в історії культури Сходу.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Робота в групах

Завдання: опрацювати теоретичний матеріал, підготувати виступ-пояснення для класу, законспектувати виступи однокласників.

Картка № 1

Вторгнення військ Арабського халіфату у VII ст. в Іран, а пізніше і в Середню Азію завдало давній іранській культурі значного удару. Вогнем і мечем були насаджені нова релігія завойовників — іслам та арабська мова. Місцева аристократія пристосовувалася до завойовників, втрачаючи не тільки честь, але й рідну мову.

Для іранської словесності настали «віки мовчання». Література перестала існувати. Багато книг були спалені завойовниками, нові не з’являлись. Та все ж іранська література не щезла зовсім.

Картка № 2

Освічені іранці — письменники — зуміли засвоїти нову для них арабську традицію, сприйняти найбільш цінні елементи арабської поетичної культури. Разом із тим ці письменники змогли зберегти чимало самобутніх ознак давньої іранської традиції. Таким чином, іранська література не лише піднесла арабську літературу на новий щабель, але й підготувала ґрунт для подальшого виникнення літератури рідною мовою — фарсі.

Держава Саманідів культивувала рідну мову — фарсі. Після того, як до влади прийшли іранські династії, активно почала розвиватися література на фарсі. Аристократія на чолі з монархом оцінили роль поезії, що користувалася величезною популярністю у народу, як засобу укріплення своєї могутності й впливу.

Картка № 3

Поезія цього часу (X–XV ст.) зосереджує свою увагу (на відміну від давньоіранської літератури) не на прославленні божеств, а на зображенні людини — чи то як монарха та його оточення (панегірична поезія), чи як звичайної людини (гідної пошани особистості).

Картка № 4

Концепція людини в класичній поезії була принципово новою сходинкою в осмисленні гідності та самоцінності особистості. Разом із тим класика зберегла й синтезувала образи героя-богатиря та людини-брата, розробленого попередньою літературою. Класична персько-таджицька поезія в її кращих зразках відрізнялася філософічністю, вільнодумством, антиклерикальною спрямованістю. Основна ідея — усвідомлення людської гідності; центральний образ — вільна, автономна людська особистість.

Картка № 5

Значну роль у розвитку класичної персько-таджицької літератури відіграла арабська поезія. Вона збагачувала своїм досвідом персько-таджицьку літературу, але мусульманський Ренесанс (як називають розвиток культури цих народів у X–XV ст.) був не просто повторенням, а сааме відродженням рідної культури за допомогою такого явища, як літературний синтез.

Учні можуть виконати додаткові завдання: в тексті картки виділити ключові слова й словосполучення, які допоможуть краще зрозуміти та запам’ятати важливі факти.

2. Міні-кросворди «Золоті імена східної поезії»

1) Кросворд

По горизонталі:

1. Як називається поезія, що оспівує монарха та його оточення? (Панегірична)

2. Хто сповідував магометанство? (Мусульмани) 3. Що було в центрі уваги персько-таджицької поезії? (Людина)

4. Як називався період X–XV ст. в історії розвитку східної культури? (Ренесанс)

5. Яка література чинила значний вплив на формування персько-таджицької поезії? (Арабська)

6. Сучасна назва Персії. (Іран)

По вертикалі: засновник персько-таджицької літератури — Рудакі.

2) Кросворд

По горизонталі:

1. Хто був у центрі уваги давніх перської і таджицької літератур? (Бог)

2. Хто завоював Іран у VII ст.? (Араби)

3. Мова, якою створювалися персько-таджицька література з X до XV ст. (Фарсі)

4. Віра, що була нав’язана арабами. (Іслам)

5. Як називають добу розквіту східної поезії у X–XV ст.? (Золота)

По вертикалі: співець кохання — Гафі з.

3) Кросворд

По горизонталі:

1. Арабський..., що завоював Персію у VII ст. (Халіфат)

2. Поезія, що оспівувала просту за походженням людину. (Лірична)

3. Знищення іранської літератури — «віки...» (мовчання).

4. Іранська династія, за часів якої почала відроджуватися культура. (Саманіди)

По вертикалі: поет, мудрець і вчений — Омар Хайям.

 IV. Підсумки уроку

«Мікрофон»

Сьогодні на уроці:

- я дізнався...

- я навчився...

- я зрозумів...

Тема. Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники. Рубаї омара Хайяма. Лаконізм і місткість жанру рубаї. Основні теми й мотиви творчості Омара Хайяма

Мета:

• навчальна: дати учням характеристику персько-таджицької лірики доби Середньовіччя; познайомити з особистістю поета-мудреця Омара Хайяма; увести у світ його поезії; повторити відомості з теорії літератури; вчити аналізувати поетичний твір;
• розвивальна: розвивати образне, аналітичне  мислення учнів, навички виразного читання, висловлення думок і вражень;
• виховна : прищеплювати учням прагнення до сповідування загальнолюдських цінностей, любов до поезії.

Обладнання: навчальна презентація

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

IІ. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

1. Розповісти про поета Ду Фу:

- провідні мотиви поезії Ду Фу,

- Особливості поетики віршів ду Фу.

2. Порівняння особливостей поезії лі Бо та Ду Фу

ІІІ Оголошення теми й мети уроку

1. Мотивація навчальної діяльності

«Склади слово»

Фарсі — це мова, якою створювалась персько-таджицька література, розквіт якої припадає на X–XV ст., які називають золотою добою в історії культури Сходу.

2. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Золотою сторінкою світової літератури у період Середньовіччя стала творчість  митців Сходу, яка подарувала світові енциклопедично освічених, усебічно розвинених велетнів думки- філософа і лікаря Авіцену, астронома й математика Абу-Рейхана Мухаммеда Біруні, засновника алгебри Аль-хорезмі, філософа, математика, поета Омара Хайяма. Найголовніше, що їх об»єднує, - це палка зацікавленість людиною: її життям, почуттями, проблемами, знаннями, її духовними пошуками.

Вторгнення військ Арабського халіфату у VII ст. в Іран, а пізніше і в Середню Азію завдало давній іранській культурі значного удару. Вогнем і мечем були насаджені нова релігія завойовників — іслам та арабська мова. Місцева аристократія пристосовувалася до завойовників, втрачаючи не тільки честь, але й рідну мову.

Для іранської словесності настали «віки мовчання». Література перестала існувати. Багато книг були спалені завойовниками, нові не з’являлись. Та все ж іранська література не щезла зовсім.

Освічені іранці — письменники — зуміли засвоїти нову для них арабську традицію, сприйняти найбільш цінні елементи арабської поетичної культури. Разом із тим ці письменники змогли зберегти чимало самобутніх ознак давньої іранської традиції. Таким чином, іранська література не лише піднесла арабську літературу на новий щабель, але й підготувала ґрунт для подальшого виникнення літератури рідною мовою — фарсі.

Держава Саманідів культивувала рідну мову — фарсі. Після того, як до влади прийшли іранські династії, активно почала розвиватися література на фарсі. Аристократія на чолі з монархом оцінили роль поезії, що користувалася величезною популярністю у народу, як засобу укріплення своєї могутності й впливу.

Поезія цього часу (X–XV ст.) зосереджує свою увагу (на відміну від давньоіранської літератури) не на прославленні божеств, а на зображенні людини — чи то як монарха та його оточення (панегірична поезія), чи як звичайної людини (гідної пошани особистості).

Концепція людини в класичній поезії була принципово новою сходинкою в осмисленні гідності та самоцінності особистості. Разом із тим класика зберегла й синтезувала образи героя-богатиря та людини-брата, розробленого попередньою літературою. Класична персько-таджицька поезія в її кращих зразках відрізнялася філософічністю, вільнодумством, антиклерикальною спрямованістю. Основна ідея — усвідомлення людської гідності; центральний образ — вільна, автономна людська особистість.

Значну роль у розвитку класичної персько-таджицької літератури відіграла арабська поезія. Вона збагачувала своїм досвідом персько-таджицьку літературу, але мусульманський Ренесанс (як називають розвиток культури цих народів у X–XV ст.) був не просто повторенням, а сааме відродженням рідної культури за допомогою такого явища, як літературний синтез.

 Засновником нової іранської літератури вважають Абу Абдалаха Джафара Рудакі.

  Основною жанровою формою епічної поезії персько таджицької лірики є месневі – велика поема, що має текі тематичні різновиди: філософсько-дидактична безсюжетна поема, героїчна поема, любовно-романтична поема. Одна або декілька поем-месневі утворювали книгу – наме (наприклад , «Шах-наме» («Книга царів») Фірдоусі)

  Царицею персько-таджицької лірики називають газель – вірш любовного змісту, у якому уславлено красу жінки, кохання, вино, квіти, весняну природу.. Газелі завжди виконували під музичний акомпонемент. Високим рівнем художньої майстерності позначені газелі Рудакі, гафіза, Ібн Сіни, Нізамі, Румі.та ін.

 Ще однією ліричною формою є кита – невеличкий вірш філософського або повчального змісту. Кита була найбільш вільною формою, поет міг висловити свої найпотаємніші  думки саме в ній. Поети складали кита під час поетичних турнірів, демонструючи свою майстерність.

 Окрім хвалебних касид (своєрідних од) існували касиди релігійно дидактичні (повчальні), сатиричні та елегійні. До поетичної форми касиди  зверталися у своїй творчості такі відомі митці, як Нізамі, Румі, Сааді та ін.

 Жанр  чотиривіршів, які являли собою закінчений за змістом і художньою формою твір, так званих рубаї був надзвичайно популярним у східній літературі, але саме Омар Хайям надав йому художньо досконалої форми.

 Характерною  стильовою ознакою персько-таджицької класичної поезії є орнаментика, тобто надмірна пишність стилю, вживання складних виразних засобів, найпоширенішими серед яких були порівняння й метафора.

3. Повідомлення учня про життєвий шлях Омара Хайяма

— Білі та рожеві пелюстки плодових дерев падають на могилу Хайяма кожної весни, як і вісім з половиною століть тому...

Сучасник Хайяма пише: «Одного разу у місті Балсі, у палаті еміра, під час пиру за бесідою наш учитель Омар Хайям сказав: “Мене поховають у такому місці, де завжди навесні свіжий вітер буде осипати квіти плодових дерев”. Через двадцять чотири роки я побував у Нішапурі, де була похована ця велика людина, і попросив показати мені його могилу. Мене привели на кладовище Хайри, і я побачив могилу біля підніжжя садової стіни, затінену грушевими та абрикосовими деревами та засипану пелюстками квітів так, що вона була майже повністю схована під ними. Я пригадав слова, почуті у Балсі, і заплакав. Ніде в усьому світі не бувало людини, подібної до нього». Так розповідають легенди про Омара Хайяма, про його мудрість, прозорливість, наближену до ясновидіння.

Він передбачав погоду, сонячні та місячні затемнення, він перевів стрілку світового годинника на дні весняного рівнодення.

Імам Хорасана, Найрозумніший муж століття, Доказ Істини, Знавець грецької науки, Цар філософів Сходу і Заходу — такими іменами називали Омара Хайяма у зеніті його слави.

Про життя Омара Хайяма відомо небагато, але завдяки численним легендам, свідченням сучасників та повідомленням істориків ми можемо уявити основні етапи його біографії. Зберігся гороскоп поета, саме за ним індійський дослідник Свамі Говінда Тіртха визначив, що Хайям народився 18 травня 1048 року.

Омар Хайям народився у Хорасані, у давньому місті Нішапурі, в сім’ї ремісника, можливо, старійшини цеха ткачів, що виготовляли тканини для шатрів та палаток. Звідси і прізвище поета — Хайям, що походить від слова хайма — шатро, палатка.

Здобувши початкову освіту у рідному місті, Хайям переїжджає навчатися у Балх. Пізніше оселяється у Самарканді — науковому центрі того часу.

З усіх наук молодого Хайяма найбільше захоплювала математика. У 25 років він пише перший алгебраїчний трактат — «Трактат доведень проблем алгебри», яким уславив себе як вчений.

За часів правління султана Малік-шаха Хайям отримує запрошення стати наближеним султана і переселяється до Ісфахану. За одною з легенд, йому було запропоновано управляти містом Нішапуром. Але Хайям відповів: «Не хочу управляти людьми, наказувати й забороняти,  а хочу весь свій розум присвятити науці на користь людям».

На цей час Хайям відомий як видатний астроном свого століття. Йому було доручено будівництво найбільшої у світі обсерваторії. У результаті багаторічних спостережень за зірковим небом він здійснив реформу календаря за 500 років до реформи Папи Григорія XIII.

До речі, цей календар є навіть точнішім від сучасного, за яким живеувесь світ.

Хайяму належить чимало наукових робіт. До нас дійшли 8 учених праць — із математики, астрономії, філософії та медицини. Вісімнадцятирічний період життя Хайяма у Ісфахані був найщасливішим і найбільш плідним у його житті під захистом могутніх покровителів.

Все змінилося зі смертю Малік-шаха. Імперія почала ділитися на окремі держави. Кошти на обсерваторію перестали надходити. Хайям переїжджає до Нішапура, здійснює паломництво до Мекки. Останні роки життя він провів на батьківщині, у Хорасані, оточений повагою кращих людей свого часу.

4. Повідомлення учня про творчість Омара Хайяма.

 Творчість Омара Хайяма як поета  стала відома в Європі у ХІХ ст. Завдяки Едварду Фітцджеральду, який 1859 року видав 24-сторінкрву книжечку «Рубайят Омара Хайяма» У ній було 100 рубаї. Ві цієї книжечки  у великому захоплення була не тільки європа, а й америка та країни Сходу. Скількиж поезій, лірико-філософських  чотиривіршів – рубаї – написав Омар Хайям? Достеменно не відомо нікому. Одні дослідники стверджують, що їх близько 400, інші – що їх майже 1000, ще одні 2008 року зазначили, що цих поезій майже 5000. Чому такі різні відомості? Мабуть, тому, що свої римовані лірико-філософські перлини мислитель за життя ніколи не видавав, на відміну від наукових праць. Він їх просто записував на полях своїх наукових досліджень у хвилини роздумів. Українською мовою рубаї Омара Хайяма перекладали Агатангел Кримський, Василь Мисик, Дмитро Павличко. Павло лозієв, Микола Цибенко та ін.

5. Читання та обговорення рубаї

Робота у групах

Завдання для кожної групи:

1. Прочитати рубаї, зрозуміти зміст.

2. Визначити теми та ідеї віршів.

3. Назвати художні засоби.

4. Зробити висновок, якою темою об’єднані ці рубаї.

IV. Закріплення знань,  умінь і навичок

Літературна гра «Так чи ні»

1. Фарсі — це мова, якою створювалась персько-таджицька література. (Так)

2. Омар Хайям – це псевдонім поета. (Ні)

3. Найсильніше захоплення Хайяма – поезія та математика. (так)

4. «Рубайят» - це збірка поезій Омара Хайяма. (Так)

5. Омара Хайяма не приймали високопоставлені особи.(Ні)

6. Омар Хайям зробив відкриття, що Земля обертається навколо Сонця. (Ні)

7. КалендарОмара Хайяма виявився дуже неточним і не був прийнятий. (Ні)

8. Учені точно підрахували, скільки віршів написав Омар Хайям. (Ні)

9. За одною з легенд, Омару Хайяму  було запропоновано управляти містом

 Нішапуром. (Так)

10. В Омара Хайяма рано нестало батьків. (Так)

11. Імам Хорасана, Найрозумніший муж століття, Доказ Істини, Знавець грецької науки, Цар філософів Сходу і Заходу — такими іменами називали Омара Хайяма у зеніті його слави. (Так)

12. Твори Омара Хайяма нині недостатньо відомі читачам у світі через складну мову. (Ні)

V. Домашнє завдання

 Уміти розповідати про золоту добу персько-таджицької літератури, про Омара Хайяма. Вивчити напам’ять 2-3 рубаї,уміти коментуватиїх.