Урок. Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста. Засоби гумору в усмішці «Моя автобіографія». ТЛ: усмішка

11клас

 Тема уроку: Остап Вишня.  Трагічна творча доля українського

       гумориста. Засоби гумору в усмішці «Моя  автобіографія». Т Л: усмішка.

Мета:   ознайомити учнів із життєвим творчим шляхом письменника, зацікавити його творами;

 розвивати навички роботи з додатковими джерелами, вміння виділяти головне, вислов­лювати власну думку з приводу порушених проблем;

 розширювати кругозір;

 виховувати оптимістичне світобачення, почуття гумору, естетичний смак.

Очікувані результати: учні знають біографію письменника, вміють визначати риси й засоби комічного, жанр усмішок, характеризувати творчість митця.

Обладнання:   портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії, презентація, кінофільм.

Тип уроку:   нетрадиційний — «усний журнал».

Епіграф:          

Хороший сміх – той сміх,

що не ображає, а виліковує,

виховує людину, підвищує.

Господи, до чого просто все.

                                                                                             Остап Вишня 

Хід уроку

      І. Оголошення теми і мети уроку ( слайди 1,2,3)

         Слово учителя

      Життя багатогранне і складне. У ньо­му і радість, і сум, і щастя, і горе, а то й відчай. Важко живеться людині, яка не має почуття гумору.

      Письменник обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх — то дошкульний, то доброзичливий, то гіркий крізь сльози, який завжди супроводжував наш народ у його багатостраж­дальній історії. На поневолення й зневагу українці часто відповідали в’їдливим висміюванням (згадаймо хоча б знаменитий лист запорожців турецькому султану).

       Сам Остап Вишня замислювався: «Оце я собі ду­маю: що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати?..» І сам відповідав: «Треба — любити людину. Більше ніж самого себе…».

     Є відомий вислів про те, що зрозуміти поета можна,  лише побувавши в його краї. А щоб збагнути велич Остапа Вишні, не досить навіть пересе­литися до хутора біля м.Груні, та про­читати всі його твори - потрібно ще й з'ясувати, звідки він такий узявся, чиїх батьків син, де ріс і навчався, що робив і з ким товаришував, з чого радів і чим мучився...

 ІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Сторінка перша - біографічна

            1. Портрет Остапа Вишні ( слайди№4,5)

          Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й  весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. Середнього росту, широкоплечий, сутулуватий. Чуйний, скромний, простий, доступний всім.

         «Для мене Остап Вишня, - писав Олесь Гончар, - це насамперед виняткова душевна делікатність, чуйність, ласкавість.

Саме йому, Павлу Губенкові, судилось стати найвизначнішим, найпопулярнішим і найулюбленішим сатириком і гумористом в українській літературі ХХ століття.

        2. Перевірка хронологічної таблиці в зошитах (перевірка робіт)

        3. Презентація матеріалу. 

  Автобіографія – це офіційний документ, у якому особа власноруч у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.

 «Моя автобіографія» Остапа Вишні  з’явилася так, як зазначав сам письменник: «Занотував я отут найголовніші моменти свого життя, та найголовніші риси моєї вдачі і світовідчуття, що лягли в основу моєї літературної роботи».

- Чому я поспішав? Через що я випускаю її в світ?

- Я ж не певен, якщо дуба вріжу, то хтось візьметься за мою біографію. А так сам зробиш – знатимеш напевно, що вдячні нащадки ніколи не забудуть!

                                            15 березня 1927 р., Харків.

          2. Анкета (слайди№6,7)

1  Улюблена тварина – коза та коти.

2. Із птахів – голубів.

3. Із комах – оса.

4. Улюблений колір – жовто-бурий.

5. Запах – фіалки.

6. Квіти – фукція.

7. Страви – смажена картопля.

8. Жінок – в «чоботах та лисих».

9. Книги –  М.Гоголь

10. Ранні письменники – Нестор Літописець, Остромир.

11. Друзі – М.Хвильовий,  Досвітній та М.Рильський.

12. А найбільше любив - життя та людей.

            Народився Павло Михайлович Губенко на хуторі Чечва Зіньківського повіту на Полтавщині 11 листопада 1889 р. (тепер м.Грунь Охтирського району Сумської області» в селянській родині. Батько працював у поміщика фон Рот. Отримував 18-20 крб. Батьки вміли читати та писати, знали чимало українських народних пісень, казок, дотепів, приповідок.  «Мати знала багато народних приказок і висловів, щедро пересипала ними свою мову. Навіть у найтяжчому горі гумор не залишав її. Траплялося, що мати плакала, а коли ми, діти, запитували, чого вона плаче, відповідала: «За вашим батьком, бо я ж з ним прожила, як у карти програла».

       Сім’я зазнала нестатків, злиднів, а особливо, коли залишилась без батька. Помер він на 58 році життя – 1909р. ( слайд8)

         Родина була велика, одначе дружна і працьовита.

         Зачитайте з «Моя автобіографія» уривок про народження Павла Губенка.

         Остап був другою дитиною. Народився через півтори роки після Василя, який також став письменником і писав під псевдонімом  Василь Чечвянський. Я б хотіла звернути вашу увагу, що всі діти обрали свій шлях, як кажуть: «Дав Бог дітей – дасть і на дітей».

                  Немудру життєву науку селянської дитини пройшов Павлусь.

         Звернемось до усмішки «Як ми колись учились». Перший етап – пасти гуси, другий – свині… «І коли ви цього іспиту не складете…крім того, що на вас буде побито нового-новісенького віника, вас ніколи не переведуть на вищий курс. А вища освіта – це телята, вівці, корови, коні» - писав Остап.

         Розкажіть про початкову освіту, любов до книжок.

       3. Робота з книгою

       Зачитайте із «Моя автобіографія», хто був першим вчителем учня?

       (Іван Максимович – ходяча совість людська)

          Сестра гумориста, заслужена вчителька УРСР Катерина Михай­лівна Даценко, згадувала: «Мрійником був Павлуша, рано навчився чи­тати, любив книжку, не розлучався з нею. Дома на піддашку сидить і чи­тає, в поле, в ліс побіжить — читає, а коли грати захочеться з хлопцями, бережно ховає книжку в кашкет. Природу любив Павлуша, усе живе лю­бив. Голубів любив і вони його. Сяде голуб на плече і ходить з ним Павлуша. А старі люди казали: коли голуб любить — добра людина буде».

        Закінчив Зінківську школу у 1903 р., яка давала право обійняти посаду поштово-телефоного чиновника. «Та куди мені в ті чиновники, коли мені тринадцятий минало..»       

        4. Робота з книгою.

Зачитайте, куди відвезла мати Павлуся? («…Приїхав додому. Порадилися, що його далі робити…» Зробився фельдшерем.

Сторінка друга, письменницька ( слайд9)

     1) Здійснилися пророчні слова батька. «Писатиме, - сказав якось батько, коли, я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу».

       Письменник – явище незвичайне, явище оригінальне…

       - Як живе письменник?

       - Що вплинуло на світогляд?

       - Що оточувало?

       - Яка лиха година в літературу потянула?

       - Коли ти почав замислюваттись?

      2) Над робочим столом письменника висів аркуш паперу, що мав заголовок «Мої «друзі», будь вони тричі прокляті» - це напівжартівлива пам’ятка, про що я, нещасний, мушу думати й писати. Зачитати із слайду.

      3)   Зачитування уривка з автобіографічної гуморески Остапа Вишні 

«Отак і пишу».

            Павло Губенко працював у редакції газети «Селянська правда», виконуючи технічну роботу. Якось написав «для внутрішнього вжитку» усмішку про комічні епізоди та курйози в редакційному житті. Колеги твір схвалили щирим сміхом і запропонували написати фейлетон.

«Я їм кажу:

             -  Та не вийде в мене!

             -  А вони мені:

             - А ви спробуйте! Про редакційні ж справи вийшло! Напишіть! Почав писати.   Іноді виходило, іноді не виходило. Згодом почало частіше

“виходити”, ніж “не виходити”. Почало частіше братися за Гоголя, за Щедріна і за Чехова…

          Читав, думав: “Чому смішно? Звідки сміх? Дістав словники, збірники приказок… І прислухався. Прислухався і в трамваях, і в базарах, і по ярмарках, і по поїздах,— чому сміються, чого так весело?.. І записував”».

        І почав писати у Кам’янці на Поділлі з фейлетону. В 1919р. за підписом ПАВЛО ГРУНСЬКИЙ.

        4) ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ «Усмішка» ( слайд10)

           Робота з підручником С. 127.

Фейлетон (від фр. – лист, аркуш)- невеликий літературний-публіцистичний твір сатиричного, викривального жанру на злободенну тему.

Гумореска – невелика оповідь про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини.

Усмішка – різновид гуморески, у якому поєднено жанрові особливості гумористичного оповідання, анекдоту, фейлетону.

           Від зви­чайної гуморески усмішка відрізняється тонким ліризмом і        чудовими описами природи, що не є притаманним для сатиричних творів.

      Особливість жанру усмішки — це поєднання побутових зарисовок, жанрових сценок з авторськими відступами. Усмішки завжди лаконічні й дотепні.

      У Харків «мене переїхали» 1920 р. Там і зробився я вже справжнім письменником.

    5) Складання таблиці.  ( додаток №11 )

(По ходу розповіді записати приклади, вдома продовжити роботу).

Сторінка третя - репресований письменник  ( слайд12)

            На початку 1930-х років Остап Вишня був одним із найулюблені­ших і найпопулярніших письменників в Україні. Видано величезними тиражами кілька його збірок, він пише для сатирично-гумористичного журналу «Червоний перець», якийсь час навіть редагує його.

          Але настає страшний час наклепів, доносів, навішування ярликів і репресій. Під прицілом — українська інтелігенція, особливо письмен­ники.

          1931 року Остап Вишня подає заяву до ВУСППу, але його не при­ймають, бо в нього, виявляється, «підозріле» оточення — «попутники» й «націоналісти» Хвильовий, Довженко, Курбас, Куліш, Гірняк та ін.

Зі спогадів доньки

            «Чи легко згадувати тепер і ті дні Марії Михайлівні? Тяжка то правда. Правда про батька і злигодні, пережиті всією родиною. Маша, Мурочка, Муреточка…Ще з десяток пестливих варіантів її імені чула вона з вуст батька. Названого батька…Жили вони у «Слові» - письменницькому будинку в Харкові. У тому домі про арешти знали всі письменницькі діти, який дядько за чиїм батьком стежить. Так тривало з 7 по 26 грудня. А 26-го…Ввечері у квартиру прийшли люди в цивільному.

                    Письменник довго не може отямитися після звістки про самогубство

М. Хвильового у травні 1933 року. У грудні цього ж сумнозвісного 33-го був заарештований і сам Остап Вишня. Він сидів у харківській тюрмі НКВС, з нього «вибили» зізнання про участь у контрреволюційному заколоті. Його засудили до розстрілу, а через рік вирок замінили десятьма роками ув’язнення. Покарання відбував у сталінських таборах Ухти, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта. Зміг вижити тільки завдяки стійкості характеру, життєвому оптимізму й почуттю гумору. А ще — завдяки підтримці дру­жини Варвари Олексіївни, яка зі своєю дочкою та сином В’ячиком від першого шлюбу поїхала за ним, оселилася неподалік (разом жити не дозволили), слала посилки й листи.

         Звільнили дещо раптово (зазвичай, строк постійно додавали), на початку 1944 року, а реабілітували — тільки через одинадцять років, за рік до смерті.

                  Про письменника клопоталися М. Хрущов і О. Довженко.

         На засланні Остап Вишня практично нічого не писав, крім що­денника.

 Зі спогадів.     

         Кажуть, що матір Остапа Вишні, як родичку репресованих, теж вивозили в товарному вагоні на висилку. Вдома залишилися малолітні діти, яких могли забрати в дитячий будинок. Не маючи паперу, мати написала на ганчірці прохання до людей, щоб повідомили у Київ сестрі — хай та забере дітей. Записала адресу й викинула шматину на колію. Як не дивно, люди знайшли й ви­конали прохання. Діти були порятовані (у ті часи і до дітей репресованих ставилися так само жорстоко — розкидали по всіх усюдах, міняли прізвища, примушували відмовлятися від батьків, тримали як злочинців).

Сторінка четверта, цікава ( слайд№13)

         З особистістю Остапа Вишні пов’язано багато «цікавинок», анек­дотів і навіть легенд.

          Популярність і дієвість творів Остапа Вишні була такою великою, що в народі склали прислів’я: «Де Остап Вишня, там міліція лишня».

          До письменника приходили зі скаргою жіночки, навіщо він їх так змалював у своїх фейлетонах, що тепер над ними сміється все село.

         Завдяки творам Остапа Вишні тираж газети «Вісті ВУЦВКу» зріс майже до мільйона.

        Перебуваючи на засланні, Остап Вишня деякий час завідував медпунктом як людина, що мала медичну освіту. У цьому закладі не було ніяких ліків, крім «зеленки». А люди зверталися з вираз­кою шлунку, головним болем, О. Вишня лікував їх сміхом: розкаже анекдот, смішну бувальщину, дивись, посміється чоловік — і вже легше йому стане.

Сторінка наших творчих учнів – п’ята ( додаток)

     1. До вашої уваги «Картинна галерея», де кожен учень проявив свій талант. Ілюстрації до творчості Остапа Вишні «Моя автобіографія», «Мисливські усмішки». Презентація буклетів.

    2. Читання усмішки «Дика коза».

Літературно-математичний диктант  (слайд№14)

1. За скільки років (24) і скільки дітей послав їм Бог? (17)
2. Якою дитиною у родині був Остап (2)
3. У скільки років пішов до школи? (6)
4. Закінчивши Зіньківську школу, скільки йому минуло літ? (13)
5. В листопаді 1919 року Павло Гунський – молодий гуморист написав скільки публікацій? (21)
6. У якому році з’явився псевдонім Остап Вишня (1922р.)
7. Назвіть дату арешта. (26 грудня)
8. Другий період творчості Остапа (1944р. «Зенітка»)
9. В якому році не стало птсьменника. (1956р.)
10.  Яку річницю ми відмічали 11 листопада з дня народження Остапа Вишні? (122 річницю)

               В останній рік його мучила хвороба  шлунка, але він багато працював у «Перці», перекладав, навіть на полювання виїхав. Повернувшись додому і перепочивши, він сів увечері в крісло перед телевізором. Сидів, дивився і раптом відчув недобре. Встав, випив ліки, але вони не допомогли. Через 10 хвилин його не стало. Параліч серця.

          У народі кажуть про таку смерть – смерть праведника.

     Читання вірша В.Сосюри «Умер Великий правдолюб».

     Умер великий правдолюб,

     Син українського народу,

     Що так любив народ, свободу,

     Й за те народові був люб.

     Хай він  упав із смертю в серці

     В путі до світлої мети,

     Та назавжди в народнім серці

     Вишневим усмішкам цвісти.

     Упала тінь на холод губ,

     І серце проказало: годі!

     Умер великий правдолюб,

     Щоб вічно жити в народі.

     Хай в’януть осені сади –

     Не спинить час ходу залізну.

     Ми ж будемо в труді завжди

     Любить, як він любить, Вітчизну.

     Він жив, боровся недарма,

     Його продовжимо діла ми

     Немає Вишні, вже нема…

     Ні! Вишня наш завжди між нами                                                                                    

     III. Підбиття підсумків уроку.

     IV. Оцінювання.

     V. Домашнє завдання: ( слайд15)

     Проаналізувати «Мисливські усмішки»; закінчити вдома складання таблиці           « ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ ОСТАПА ВИШНІ».

* Скласти діамант до слова Вишня.   

Література:

1. Остап Вишня. Твори: У 4-х т.— К., 1988.

2.  Остап Вишня // Історія української літератури XX століття. — Кн. 2.-Ч.1.- К„ 1994.

3. Зуб І. Остап Вишня: Літературний портрет. — К., 1989.

4. Солод Ю. Українська література — XX: погляд на межі тисячоліть,-К., 1999.