Е.Р.Распе “ Пригоди барона Мюнхаузена”. Реальність та вигадка в літературі

Усе можливо, якщо ніхто не довів, що цього не існує. Джоан Роулінг

Вправа “ Прогноз погоди”

Завдання: оберіть картинку, яка відповідає настрою в даний час.

Вправа “ Прогноз погоди”

Вірш Платона Воронька “ Картина”

В мене є така картина – Краща від усіх!

Не картина – дивина.

Над горою – низина.

Спіють яблука, малина, Зверху валить сніг.

На гілках сидять зайчата,

По ставку пливуть курчата.

Їжаки летять.

Світить сонце, сяють зорі.

Жолуді на осокорі гронами висять.

– От картина так картина!

Що малюнок, то й новина.

Хто ж її подарував?

Теорія літератури. Гумор. Гумористичні твори

Це історії, що викликають веселий, доброзичливий сміх.

За їх допомогою можна дружньо вказати людині на якісь її негативні якості.

Запам’ятай! Вдаючись до сміху, жарту, треба мати почуття міри. Щоб не образити, не засмутити людину. Крім того, є серйозні проблеми, над якими сміятися не годиться.

         Розповідач історій — реальна особа. Барон Єронім фон Мюнхгаузен жив у Німеччині в ХVІІІ ст. Мав веселу, запальну, непосидючу вдачу. Дуже любив мандри і пригоди. Служив у армії і справді брав участь в облозі та штурмі турецької фортеці Очаків (нині це українське місто на Миколаївщині). 

        Він був сміливим і вправним військовиком. Повернувшись до рідного міста,  захопився полюванням, приймав у себе гостей, любив розповідати їм про свої пригоди й при цьому нестримно фантазувати.

Неправдо по дібність його оповідок забавляла слухачів і слухачок.           Можли во, уже тоді барон здобув славу неабиякого обманщика. Але навряд чи це його турбувало. Кажуть, що він жив легко й безтурботно.          Ці історії (розповіді) дуже подобалися всім. Їх залюбки переказували в різних куточках Німеччини, щось, звісно, й видозмінюючи, додаючи нових деталей.

        Рудольф Еріх Распе народився в 1736 р. в м. Ганновері (Німеччина). Був викладачем університету, працював бібліотекарем у м. Касселі. Пізніше емігрував до Англії.

       Саме там було надруковано його книжку «Пригоди барона Мюнхаузена». Вона має цікаву історію створення. У 1781 р. в журналі «Путівник для веселих людей» з’явилися історії про барона Мюнхаузена. У передмові зазначалося, що вони мож до них додали фантастичні оповідання інших письменників пруть належати самому барону, але, можливо, йому тільки їх приписують. Прізвище автора було приховано за допомогою літер: М-г-з-н. Р. Е. Распе об’єднав ці оповідання, опублікувавши.         У 1786 р. відомий німецький поет Готфрід Август Бюргер переклав німецькою мовою, переосмислив, доповнив і видав твір Р. Е. Распе під назвою «Дивовижні пригоди на воді й на суші барона фон Мюнхаузена». Саме цей варіант став усесвітньо відомим.

Яким ми уявляємо собі барона Мюнхаузена?

Найправдивіша людина на землі

Маленький старичок з великим носом сидить біля каміна й розповідає про свої пригоди.

Його слухачі сміються йому просто в очі:

–    Ох і Мюнхаузен! Ну й барон!?

Але він навіть не дивиться на них.

Він спокійно продовжує своє: як він літав на місяць, як він жив серед триногих людей, як його проковтнула величезна риба, як у нього відірвалася голова.

Одного разу якийсь проїжджий слухав-слухав його і не витримав:

–    Усе це вигадки! – закричав він. – Нічого цього не було, про що ти розповідаєш.

Старичок насупився і поважно відповів:

–    Ті графи, барони, князі й султани, яких я мав честь називати кращими своїми друзями, завжди говорили, що я найправдивіша людина на землі.

Кругом зареготали ще голосніше.

–    Мюнхаузен – правдива людина. Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! Ха-ха-ха!

А Мюнхаузен, і оком не моргнувши, продовжував розповідати про те, як на голові в оленя виросло чудове дерево.

–    Дерево?.. На голові в оленя?!

–    Авжеж. Вишневе... І на дереві вишні... Такі соковиті, солодкі...

Щоправда, під час війни мені довелось їздити верхи не лише на конях, але й на гарматних ядрах.  Сталося це так.

Ми облягали якесь турецьке місто, і нашому командирові конче треба було дізнатися, чи багато в тому місті гармат.

Але на всю нашу армію не знайшлося хороброї людини, яка                                                                                                              Верхи

згодилася б непомітно пробратись у ворожий табір. Хоробрішим за

всіх виявився я.                                                                      на ядрі

Я став поряд з величезною гарматою, яка палила по турецькому місту, і, коли з гармати вилетіло ядро, скочив на нього верхи і хвацько помчав уперед. Усі в один голос вигукнули:

–    Браво, браво, барон Мюнхаузен!

Спершу я летів із задоволенням, та коли вдалині показалось вороже місто, мене охопили тривожні думки.

"Гм! – сказав я собі. – Влетіти туди ти, мабуть-таки, влетиш, та чи пощастить тобі звідти вибратись? Вороги не стануть панькатися з тобою, вони схоплять тебе, як шпигуна, і повісять на найближчій шибениці. Ні, друже Мюнхаузен, треба тобі вертатись, поки не пізно!" У цю хвилину повз мене пролітало зустрічне ядро, пущене турками в наш табір. Довго не роздумуючи, я пересів на нього і спокійнісінько помчав назад.

Звичайно, під час польоту я старанно перелічив усі турецькі гармати і привіз своєму командирові найдокладніші дані про артилерію       ворога.

Взагалі, під час цієї війни зі мною було багато пригод.

За волосся

Якось, рятуючись від турків, спробував я перескочити болото верхи на коні. Але кінь не доскочив до берега, і ми з розгону шубовснули у болото.

Шубовснули – і почали тонути. Порятунку не було.

Болото з жахливою швидкістю засмоктувало нас глибше й глибше. Ось уже весь тулуб мого коня зник у смердючій багнюці, ось уже й моя голова почала занурюватись у болото, і звідти стирчить лише косичка моєї перуки.

Що було робити? Ми неодмінно загинули б, якби не дивовижна сила моїх рук. Я страшенний силач. Ухопивши себе за цю косичку, я з усіх сил смикнув уверх і без великих зусиль витяг з болота себе і свого коня, якого міцно, мов щипцями, стиснув обома ногами. Авжеж, я підняв у повітря і себе, і свого коня. Якщо ви гадаєте, що це легко, – спробуйте зробити це самі.

Що значить брехати? Що значить вигадувати? Де межа між брехнею і вигадкою?

Висновок

Мюнхаузен — веселий вигадник, любить перебільшувати, приголомшувати слухачів неймовірним, фантастичним.

Його життя було складне і небезпечне: він воював, багато подорожував, зазнав страждань у

турецькому полоні. Проте зберіг честь, гідність. У цьому йому звичайно допомогли весела вдача, себе. Висміює людські пороки. Йому хочеться, щоб люди були доброчесні, сміливі, розумні, допомагали один одному в біді. Брехня барона Мюнхаузена

снага, сила духу і оптимізм. Він часто кепкує із

настільки очевидна, що сприймається скоріше як

художній прийом, як спосіб розвеселити, вилікувати сміхом. Тому він з повним правом міг себе назвати “ найправдивішою людиною у світі”.

Оцінювання