Урок позакласного читання "Люби, шануй, свій рідний край!"

Урок позакласного читання

3-4 клас (НУШ)

Тема: Люби, шануй свій рідний край!

 

Мета: пробуджувати пізнавальний інтереси до столиці нашої

держави — Києва; розширювати знання дітей про символіку Укра-

їни; пробуджувати інтерес до знань, до історії українського народу,

її культури, побуту; ознайомити дітей з оберегами української ро-

дини — вишитими рушниками; виховувати глибокі почуття любо-

ві до нашої держави, повагу до символіки, гордості за майстерність

родичів, бажання берегти свою національну культуру.

 

Обладнання: ілюстрації із зображенням символів України; ви-

шиті рушники; гілочки калини та верби.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Вправи на розвиток мовленнєвого апарату

Дихальна гімнастика

● задути свічку;

● здути пушинку;

● зобразити шум лісу;

● зобразити шум мотору, що працює.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів про столицю нашої

держави — Київ

 

1. Читання з дошки учнями вірша :

РІДНИЙ КРАЙ

Під рідним небом жайворон співа,

Я рад би знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна.

На ріднім полі шепчуть колоски.

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово: Україна.

У ріднім краю зелен-гай шумить.

Я знати рад, про що він мріє-снить.

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжне слово: Україна.

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: Україна.

М. Петрів

 

2. Бесіда за прочитаним

 

— Про що йдеться у вірші?

— Яке слово повторюється наприкінці кожного стовпчика

вірша?

— Україна — це земля, де ми народилися і живемо. Усім вона

має бути люба і дорога.

Україна — це не лише наша країна, але й держава світу. Це мі-

ста і села, наші поля і ліси.

— Що є серцем України?

 

IV. Повідомлення теми та мети уроку

 

— Сьогодні на уроці ми ознайомимося із творами українських

письменників про Україну, її державну та природну символіку, ви-

шивку.

 

V. Робота над темою уроку

1. Опрацювання вірша Р. Купчинського «Мій край»

1) Читання вірша учнями.  (роздрукувати на листочках і роздати )

МІЙ КРАЙ

Київ — серце України

І найстарше місто в світі,

Хоч пройшов усякі зміни,

Гарний все — в зимі і в літі.

Там церкви золотобранні

А в них дзвони мідно куті

Як задзвонять на світанні,

В Україні всій їх чути.

Коло Києва чи Львова,

Куди прийду — гарно всюди,

Куди ступлю — рідна мова,

Де погляну — рідні люди.

Працьовиті підгірянці,

Як вогонь, палкі гуцули,

І сміливії кубанці,

Що ще Січ не забули.

І розважні подоляни,

І полтавці — солов’ї,

Бойки, лемки, волиняни,

Все ото брати мої.

Р. Купчинський

2) Самостійне читання вірша учнями.

3) Робота за прочитаним.

— Як оспівує поет у вірші свій рідний край?

— Що ви можете сказати про Україну?

— Про які народи йдеться у вірші?

— Як автор називає їх інакше?

— Хто вони для нього?

2. Розглядання ілюстрацій із зображенням державних символів

України (Гімн, Прапор, Герб)

3. Опрацювання вірша П. Дубова «Прапор України»

1) Читання вірша учнями.

ПРАПОР УКРАЇНИ

Україна — це небо блакитне,

А в тім небі — зірки золоті,

Сяють нам з високості привітно

Ці два кольори, ніжні й прості.

Україна — це жовта пшениця

І блакитні волошки у ній.

Гей, як любо кругом — подивися! —

В тій країні коханій моїй!

Угорі — небозвід оксамитний,

А внизу — колосисті поля.

Край вітчизняний, край наш привітний —

Рідне небо і рідна земля.

П. Дубів

2) Бесіда за прочитаним.

— Що символізує прапор України?

— Скільки кольорів має прапор?

— Що означає кожен колір?

— Чому автор називає небо і землю рідними?

 

VІ. Фізкультхвилинка

Щось не хочеться сидіти,

Треба трохи відпочити.

Руки вгору, руки в боки,

І зроби чотири кроки.

Плесніть, діти, кілька раз,

За роботу — все гаразд!

 

4. Опрацювання вірша Н. Манько «Перлина»

1) Слово вчителя.

— Кожна робота, нехай і важка, неодноразово супроводжувала-

ся піснею. Співали українські жінки в полі, повертаючись із роботи

ввечері. Символи української землі — верба і калина. Головні заняття

українського народу — землеробство, вишивка, різьба, гончарство.

2) Читання вірша вчителем.

ПЕРЛИНА

Хто — коштовності шукає,

Хто — збирає гроші.

Та є перли, кожен знає,

Від багатств дорожчі.

Наша мова, наша пісня,

Туга журавлина,

І вербиця біля річки,

І в лузі калина.

Вишивка, різьба, гончарство,

Писанка-таїна —

Роду нашого багатство,

Вічності перлина.

Н. Манько

3) Аналіз змісту вірша.

— Що описує автор у вірші?

— Про які перли йдеться у вірші?

— Що має на увазі автор?

5. Підготовка до виконання домашнього завдання

4) Розповідь учителя про українські рушники

— Від сивої давнини і до наших днів у радості й горі рушник

є невід’ємною складовою нашого побуту. Його можна порівня-

ти з піснею. Без рушника, як і без пісні, неможливі народження,

одруження, зустріч гостей. Рушником накривали хліб на столі,

виряджаючи в дорогу дітей, дарували рушник як оберіг від ли-

ха, на щастя.

VII. Підсумок уроку

— Що нового дізналися на уроці?

— Які твори вивчали?

— Хто їх автори?

— Чого навчають ці твори?

 

•          А у вільну годину ви можете прочитати текст Г. Пацюка «Рушник, що вміє розмовляти» і дізнаєтесь більше про  рушник, символи на ньому та його подорож
•           

Додаток

РУШНИК, ЩО ВМІЄ РОЗМОВЛЯТИ

Як багато можна передумати за шматком полотна! Згадати, на-

приклад, що вишивка побутує в Україні іще з незапам’ятних ча-

сів. Що народилася вона не тільки як витвір мистецтва, а й як наш

оберіг.

Виряджаючи чоловіка на захист рідної землі, вишивала йому

дружина сорочку. Робила візерунок на грудях («аби куля серце не

пробила»), на рукавах («щоб меч тримав міцно»), оздоблювала орна-

ментом комір («щоб голови у бою не позбувся»)… І захищала така

сорочка, й кохання берегла. Бо закодована була одвічними життє-

дайними знаками — знаками Сонця, Води. Згадаймо, хіба не ці зна-

ки присутні в писанках, керамічних розписах?..

Рушник можна читати так, як читають книги. Треба лиш розу-

мітися на орнаментах. Може, спробуємо?

Почнемо з простенького. На кожному рушникові є такі собі крайчики — «вужики» або «кривульки». То знаки Води. А де вода — там життя. Ламана лінія — безконечник. Вона розповідає про те, що життя продовжується, бо воно вічне. А чотирикутник — то символ Сонця. А ось Дерево Життя — найпоширеніший  і найдавніший орнамент українського рушника. Це прекрасна квітка: її верхня частина — то сфера богів, нижче — життя людей, а на долі — коріння, першооснова і початок цілого світу.

На рушникові можна побачити соняшник і китицю винограду,

ружу і барвінок, дубові листочки і жолуді, вишню й вербове листя.

Калина на рушникові — символ дівочої вроди. А калина з ду-

бом — то поєднання краси і сили. З квітами переплітався пташиний світ. Тому можна побачити на рушниках півника, зозулю і голуба.

Дівчата мають знати про те, що тієї хвилини, коли братимуть гол-

ку і полотно до рук, думки і бажання їхні мають бути чистими, до-

брими, радісними. Тоді й у рушнику буде чарівна сила. Про це, без-

перечно, знали ті далекі киянки, котрих зорганізувала чи не в пер-

ший гурт вишивальниць донька князя Ярослава Мудрого дев’ять

століть тому.

Згодом, коли Анна Ярославна виходила заміж за французького

короля, то серед розкішного посагу везла в чужу країну і київські

вишиванки. І (о диво!) не перед золотом-діамантами, а саме перед вишитою сорочкою з України-Руси онімів з подиву Париж.

Г. Пацюк