Урок позакласного читання "Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі»

ПЧ. Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі»

Мета: виявити своєрідність грузинської літератури, розкрити особливості поеми Шота Руставелі, показати її образність; розвивати навички усного мовлення та уважного читання; формувати інтерес до культури Грузії, прищеплювати такі моральні риси:відданість, справедливість, почуття справжньої дружби.

І. Організація класу 

ІІ. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності

На попередніх уроках ми говорили про особливості середньовічного героїчного епосу. Сьогодні, лише глянувши на титульну сторінку твору, про який говоритимемо, можемо побачити особливість поеми «Витязь у тигровій шкурі» – вона має автора.

Костянтин Бальмонт, російський поет, зазначав: «Як Гомер є Еллада, Данте – Італія, Руставелі є Грузія». Його твір є найголовнішим у грузинській літературі, оскільки мав вплив на всю грузинську культуру.

А в Грузії до сьогодні існує традиція перед весіллям дарувати дівчині шахи і книгу «Витязь у тигровій шкурі».

ІІІ. Ознайомлення з темою, метою й завданнями уроку

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Наприкінці ХІІ- на поч.ХІІІ ст. у Грузії, яка пролягала від Чорного до Каспійського морів, правила цариця Тамар. Її коронація стала першим випадком в історії країни, коли на трон зійшла жінка. Ім’я Тамар сьогодні овіяне легендами, одна з найромантич-ніших пов’язана з ім’ям відомого поета Шота Руставелі.

Мало що достовірно відомо про життя поета. Прізвище «Руставелі» він, вочевидь, отримав за місцем походження — від селища Руставі. За деякими джерелами, поет належав до знатного роду і володів Руставським майоратом. Був охоронцем скарбниці цариці Тамари, про що свідчить його підпис на акті 1190 року.

За часів Давида Будівничого щорічно направлялися на навчання до Афін близько 40 молодих грузинів, серед яких був і Руставелі , що навчався перед тим в Ікалтойській академії. Здобуті за кордоном знання сприяли тому, що цариця Тамара призначила його бібліотекарем при своїм дворі. "Руставелі , – вважає М.Бажан, –  стояв близько до того центру не тільки грузинського політичного життя, але політичного життя міжнародного, яким був двір цариці Тамари. В свою поему він вклав історичний досвід, свідком і учасником якого сам став. Десь біля 1187 року – не раніше 11 84 і не пізніше року 1207 – Шота створив свого "Витязя в тигровій шкурі".

Останні роки життя проживав у  Монастирі Христа в Єрусалимі. Тут знаходиться і його могила.

Історія твору

"Beпxіcткaocaні".  Оригінал твору втрачений. Можливо, він став попелом тоді, коли грізний Джалал-ад-дін в 1225р. спалив Тбілісі, чи пізніше, коли монголи нищили християнські рукописи на майданах міста. Або був розірваний в часи набігів персидських кизилбашів і турецьких аскерів. Багато було втрачено Грузією в ті чорні часи. Відомо, що найдавніший рукопис поеми датований 1646 роком.

Характерно, що в неприступних горах Грузії були і є люди, які знають напам’ять всі півтори тисячі строф поеми Руставелі. Кожний грузин разом із Святим Писанням  має завжди «Витязя в тигровій шкурі», а іноземні мандрівники вважали, що грузини мають два бога – Христа і Руставелі.

Ця поема вперше вийшла друком у 1712році за ініціативи і під редакцією засновника грузинської типографії царя Вахтанга VI.

Поема перекладена 40 мовами світу, а найкращим вважається переклад Миколи Бажана.

 Відомий ісландський письменник Хадльдоур Лакснесс писав: «Хоч і не знаю грузинської мови і читав та вивчав безсмертного «Витязя в тигровій шкурі» французькою мовою, але все ж зрозумів і відчув в ньому не тільки героїзм епохи, який зачаровує, але й чудову перемогу вічних цінностей народної мудрості, вірності, дружби, любові. Тому близька поема Руставелі народам різних епох, близька і нам».

Французький письменник Луї Арагон назвав твір Руставелі одним із шедеврів світової поезії: «Витязь в тигровій шкурі» – найчудовіший твір середньовіччя. На відміну від великих поем Західної Європи тієї ж  епохи він вільний від всякої містики і, подібно до творів епохи Відродження, стоїть вище за християнське вчення».

Це унікальний епос серед розмаїття національних епосів уже тому, що *дія твору відбувається не в Грузії, а в Аравії  та Індії, отже, й герої твору – араби, індійці, а не грузини, або, як вони себе називають, картвели. Через це деякі вчені висловлюють думку, що твір Руставелі – не оригінальний, а лише переказ чи переспів одного із східних творів, тим більше, що й сам автор в зачині поеми каже:

Повість перська ця – переспів на картвельську славну мову.

Але всі спроби віднайти ознаки подібного сюжету виявились марними: ні стародавня іранська, ні персидська, ні будь-яка інша література Сходу чи Заходу не мають аналогічної розповіді. Найбільш вірогідним видається те, що Руставелі використав широко поширений в літературі прийом сюжетного маскування, щоб приховати присутні в його творі натяки на події свого часу, а можливо, щоб запобігти зайвим наріканням на його суспільні та філософські думки. Деякі сюжетні мотиви поеми з граничною точністю співпадають з історичними подіями того часу. Наприклад, "Витязь в тигровій шкурі" починається оповіддю про те, як цар Аравії Ростеван, що не мав сина-спадкоємця, відчуваючи наближення смерті, звів на престол єдиний дочку – прославлену красою і розумом Тінатін. Така подія сталася в Грузії у кінці XII століття: цар Георгій III, стурбований тією обставиною, що у нього немає сина-спадкоємця, порадившись з наближеними і заручившись їх згодою, ще за життя зробив царицю свою єдину дочку Тамар.

Цей факт мав місце тільки в Грузії епохи Руставелі, і ніколи ні в якій іншій країні він не повторювався, оскільки абсолютно неможливий у середньовічному мусульманському Сході.

А сім царств Індії, якими володів батько Нестан-Дареджан, — це натяк на сім держав Грузії. Є й інші паралелі. Нестан-Дареджан, як і Тамару, виховувала тітка. Таріел виріс у палаці індійського царя, як і вихований разом з Тамар осетинський царевич Давид Сослані, який також, як і герой поеми, боровся з суперником за своє щастя і владу.

Особливості поеми:

Складається з 1600 чотиривіршів (45000 слів). Написана віршовим розміром – високим шаїрі (аааа).

Автор увів різноманітні жанри:

• Народна казка (трикратні повтори, число 12, щасливий кінець); 
• Міф (діють міфічні герої);
• Оповідь (Таріел розповідає про своє минуле протягом 5-18 повістей);
• Байка ( розказує Автанділ).

Композиція

58 розділів.

Вступ. Оспівування цариці Тамар.

15 розділів – листи героїв.

Зображено дві важливі проблеми того часу:

Політична – право наслідування престолу жінкою.

Філософська – любов і дружба.

Елементи сюжету:

Експозиція – розповідь про царя Ростевана, Тінатін та Автанділа.

Зав’язка – Ростеван і Автанділ зустрічають на полюванні невідомого витязя у тигровій шкурі.

Розвиток дії – пошуки невідомого витязя; подорожі Автанділа і Таріела.

Кульмінація – штурм Каджетської фортеці.

Розв’язка – герої повертаються у свої країни, але не забувають один одного.

Пoбpaтимcтвo тpьоx cлaвниx витязів cимвoлізує і дpyжбy народів. Apaб Aвтaнділ, індієць Tapіел і мyльгaзaнзapeць Фpідoн нe тільки стaли дpyзями, але й зв’язали дpyжніми стосунками cвoї народи. He дивлячись нa те, щo кожний з них мав cвoю poдинy, їx надихало блaгopoднe загальнолюдське намагання, їx зблизилa єдинa мета. B peзyльтaтe неймовірних зycиль вoни дoбилиcь бажаної премоги нaд гopeм і злoм.

В основі поеми лежить ідея звільнення людини від царства пітьми, рабства і пригнічення.

V. Закріплення вивченого матеріалу

VІ. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Читати повість Джеремі Стронга «Диваки і зануди»