Урок позакласного читання у 6 класі Карнавал осінніх барв в творчості українських письменників і художників

Урок позакласного читання у 6 класі

Карнавал осінніх барв в творчості українських письменників і художників

Мета уроку: ознайомити учнів із творами українських письменників і художників на тему осені, формувати в них емоційно-ціннісне сприймання довкілля, виховувати дбайливе ставлення до природи.

Обладнання: проектор, комп’ютер, паперове осіннє листя різних кольорів із завданнями, різнокольорові костюми.

Хід уроку

Учитель: Кожна пора року прекрасна по-своєму, вона забарвлена в свій колір: зима – в сріблясто-біло-синій, весна – в рожево-білий колір, літо – в   зелено-жовто-оранжевий, але тільки осінь вражає цілою гамою кольорів – від золотого до коричневого, від блакитного до темно-синього, від рожевого до бордового. Осінь забарвлюється у найтепліші і найзатишніші кольори. Але  багато хто не люблить цю пору року, бо вважає, що вона приносить занадто багато бруду,  холоду, сирості...

Сьогодні у нас буде незвичний урок-карнавал, на якому ми зануримося у осіннє розмаїття барв, лірику осінніх пейзажів. Ця прекрасна мальовнича пора надихала поетів своєю красою, майстерністю, фантазією. А ще ми збиратимемо різнокольорові листочки з дерев, на яких записані запитання. Тож почнемо.

Читець 1.

Скільки барв кругом розлито:
пурпур, охра, зелень, просинь.
Це минає тепле літо,
золота надходить осінь.
Край наш, писанка неначе, —
треба тільки вміти бачить! 

Сергій Сухомлинський

Читець 2.

ЗОЛОТА ОСІНЬ
 

В парках і садочках
на доріжки й трави
падають листочки
буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
килим кольористий,
віти напівголі,
небо синє чисте.
Метушні немає,
тиша й прохолода.
Осінь золотая
тихо-ніжно ходить.                                                       

 Катерина Перелісна

Запитання для учнів на листках:

1.              Якими барвами автори описують осінь?
2.              Які епітети ми знаходимо у віршах?
3.              Які метафори допомагають авторам передати свої враження?
4.              З якою інтонацією голосу потрібно читати ті чи інші рядки?
5.              Який настрій передають ці поезії?

Читець 3.

ОСІНЬ
 

Висне небо синє,
синє, та не те;
світить, та не гріє
сонце золоте.
Оголилось поле
од серпа й коси;
ніде приліпитись
крапельці роси.
Темная діброва
стихла і мовчить;
листя пожовтіле
з дерева летить.
Хоч би де замріла
квіточка одна;
тільки й червоніє
що горобина.
Здалека під небом,
в вирій летючи,
голосно курличуть
журавлів ключі.

Яків Щоголів

6.          Яку саме осінь ранню чи пізню автор описує у вірші?
7.          З яких рядків це видно?
8.          Які епітети добирає автор, щоб висловити свої рочуття?

Учитель. Рання осінь – це чудова золота пора. 

Якщо подивитися на ліс з висоти пташиного польоту, то здається, що художник пролив на папір помаранчеву, жовту і червону фарби. А потім домалював зелені ялинки, сосонки. Чимало художників спробували позмагатися з осінню у майстерності. (За допомогою проектора учням демонструються репродукції картин українських художників на тему осені).

  У багатьох поетів осінь теж була улюбленим часом року. Вони намагалися відтворити свої почуття за допомогою всього багатства нашої мелодійної української мови. Як  гарно описує осінь у своїх творах Ліна Костенко.

Читець 4.

ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ

Задощило. Захлюпало.

Серпень випустив серп.

Цвіркнули й перепілочки

Припинили концерт.

Чорногуз поклонився

Лугам і садам:

Відлітаючи в Африку,

Пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось,

Куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь!

Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами твої

Замикала вночі,

Погубила у небі

Журавлині ключі.

9.              Який настрій цього вірша?
10.         З якою інтонацією потрібно його читати?
11.         Чому ключі журавлині? Що це означає?

Учитель. Описав загадковий прихід осені і Тарас Шевченко:

Читець 5.

НЕ ЩЕБЕЧЕ СОЛОВЕЙКО

Не щебече соловейко,

Не кує зозуля,

Весна швидко пролетіла,

І літо минуло.

Гай зелений вже жовтіє,

Листя опадає.

Мина тепло, мина добро,

Холод наступає.

12.         За якими ознаками стає зрозуміло, що настала осінь?

Учитель: Осінь в місті – це жовті алеї, це падолист, під яким так і хочеться танцювати. Листя повільно кружляє у вальсі, з шурхотом укриває землю, яка потроху готується до зимового сну.  Але незабаром стануть голими дерева, і вони перетворяться на сірі і сумні фігури, закрапає дощик. 

 У вікно видно сіру вулицю, яка мокне під дощем. Зрідка пробігають люди в сірих плащах. Крізь похмуру, осінню хмару ледь помітно пробивається промінь золотого сонця. На деревах подекуди ще видніються зелені листя, як привіт від теплого літа. І все навколо сіре і сумне. Але  все одно  рання осінь по-своєму прекрасна.

Читець 6.

ОСІНЬ

Сумує жовтень в нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.

Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні – заплакані й сумні...
Вони не скоро знов побачать літо.

Все листопади вдаль перенесли...
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій
Смородина ще в залишках золи.
А на гілках цвіте холодний іній.

Н. Донець

13. Як зображено у творі квіти?

14. А якими постають перед нами яблуні?

15. Який настрій навіває поезія?

Учитель. По-особливому осінь прикрашає і ліс. Давайте здійснимо уявну подорож туди і поглянемо, що там відбувається. Верхівки кленів забарвилися в багряний колір, берези і липи одягаглися в золоті ошатні сукні. Під ногами шелестить ледь чутно опале листя, де-не-де потріскують гілки, чути поодинокі крики ворон і знову настає тиша ... така легка, прозора. Починає накрапати дощик, поступово він посилюється.

Читець 7.

БАРВИСТА ОСІНЬ

Осінній дощик дрібно плаче,

І листячко жовтогаряче

З дерев поволі опадає,

Лиш клен рудий горить-палає.

Дарує нам барвиста осінь

Буяння фарб і неба просинь:

Ранкові прохолодні роси,

Верби старої жовті коси,

Багрянець лісу світанковий,

Пташиний щебет загадковий

І павутиння візерунки —

Це щедрі осені дарунки.

Т. Корольова

16. Які епітети вжив автор у поезії?

17. Які образи постали перед вами під час читання?

Учитель. Ще недавно галявина була смарагдового кольору, а зараз жовтувато-коричневого, її тепер важко впізнати. Нам приємно йти лісовою стежинкою, укутавшись в теплий і м’який шерстяний светр по жовто-коричневому  листу, яке ще не все опало з дерев, і дивитися вдаль на холодне небо, де летять ключами птахи, і, поринувши в свої думки, згадати, як весело і добре пройшло літо.

Читець 8.

ОСІННІЙ ЛІС

Як гарно в лісі восени!

Ліс кольорами розмаїтий.

Багряним, жовтим, золотим

Й зеленим вбранням

Він укритий.

Повітря морозне уже,

Літають білі павутинки,

На гілочки і на траву

Сідають інею крижинки.

Ще світить сонечко ясне,

Прощається із нашим лісом.

Летять у небі журавлі,

Співають пісню сумовиту.

Настане скоро вже зима,

Не буде зелені і квітів,

Усі заснуть, усе засне,

За зиму щоб перепочити.

18. Якими засобами автор зображує красу осіннього лісу?

19. А що порушує красу наших лісів?

20. Як ми можемо цьому запобігти?

Читець 9.

ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ!

Як гарно в лісі восени!

Кленову гілочку торкни –

Вона здригається, бринить,

Немов струни сталева нить.

Жовтіють граби і дуби,

Вкривають листячком гриби,

Кущі, галявини, плаї,

Сліди малесенькі твої.

Навкруг завія золота -

Багряне листя обліта.

Сміється сіверко: ˮЛови!ˮ,

Зірвавши шапку з голови.

І ти за шапкою біжиш

У цей малюночок, у вірш,

В дитинства сонячного світ,

А мама дивиться услід.

Н. Стефурак

Нам приємно йти лісом, коли золоті  дерева ніби готуються до свята-карнавалу. А королева-осінь сама наряджає їх у дорогі шати. Вона, як господиня, прикрашає ліс, стелить різнокольорові коври. Ну ось, здається все готове до осіннього балу-карнавалу.

21.  Чому автор порівняв прихід осені з балом?
22.  Який настрій навіває поезія?
23. Чи вміємо ми так помічати красу зміни пір року?

Читець 10.

ОСІННІЙ БАЛ

Малює дощ таку сумну картину:

Похнюплені дерева всі стоять,

Сльозами краплі на гіллі блищать,

Оплакуючи цю осінню днину.

І не танцює жовте листя вальс,

Печальне, мокре на землі лежить.

Стомився вітер, десь у хмарах спить.

Мабуть, настав природи декаданс.

Та ні! Ще гляне сонце золоте

На землю сонну, на красу змарнілу,

Ще усміхнеться нам ясне світило,

Багряне листя ніби розцвіте.

Не втратить вітерець тоді нагоди –

Знов листя закружляє у танку,

Мов квіти у барвистому вінку.

Завершиться осінній бал природи.

Учитель. Якщо ранньої осені з’являються перші різнобарвні листя на деревах, то пізньої, завершується листопад і життя завмирає, готуючись прийняти біле вбрання. Але найпрекрасніша золота осінь. У цей час у лісі стає весело і нарядно. Крони дерев розмальовані усіма відтінками від зелених до пурпурових. Червоний, жовтий, бурий, золотистий лягає на землю лист. На болотах червоніє журавлина, де-не-де миготять грона брусниці. Природа стає пишною, величною і дивно красивою.

Читець 11.

БАРВИСТА ОСІНЬ

Осінній дощик дрібно плаче,

І листячко жовтогаряче

З дерев поволі опадає,

Лиш клен рудий горить-палає.

Дарує нам барвиста осінь

Буяння фарб і неба просинь:

Ранкові прохолодні роси,

Верби старої жовті коси,

Багрянець лісу світанковий,

Пташиний щебет загадковий

І павутиння візерунки —

Це щедрі осені дарунки.

Т. Корольова

24. Як ставиться автор до осені?

25. Які слова вона добирає, щоб висловити своє ставлення до природи?

Учитель. Настає  пізня осінь. На завершення золотої осені вірний слуга-вітер оголошує веселе свято. Починається  вальс листу.  Ветер зриває золоті монетки з дерев і кружляє їх у небі. Вітер шурхотить осінніми килимами і дарує всім музику ... 

Осінь карнавал прекрасний, всі дерева одягнені в різнобарвний красивий  і незвичайний  одяг. Все навколо веселиться, хоча розуміє що карнавал не може тривати вічно. Веселощі переходять в сум, але смуток цей світлий. Свято закінчується, шум у лісі змовкає, останні листочки  задумливо летять до землі. Вони нагадують гостей, які  затрималися.  Ну ось і останній гість залишив зал. В лісі все заснуло до весни,  як ніби все затихло до наступного балу-карнавалу. 

Ось такий він осінній ліс. У нього урочистий  і чарівний  настрій. А сама осінь нагадує  казкову красуню. Її можна описувати дуже довго. Та все хороше завжди закінчується. Як і закінчилася наша прогулянка казковим, жовтневим лісом. В наших руках букет із різнобарвного листу, на душі задоволення і легкий смуток....

Читець 12.

ОСІНЬ

Сумує жовтень в нашому саду.

Поодцвітали мальви сніжно-білі,

Хмелі перебродили у меду,

І журавлі полинули у вирій.

Вже не сміються ластівки малі.

Не золотіє мак духмяним цвітом.

А яблуні - заплакані й сумні...

Вони не скоро знов побачать літо.

Все листопади вдаль перенесли...

Бузкова тиша. Сад тривожно-синій

Смородина ще в залишках золи.

А на гілках цвіте холодний іній.

Н. Донець