Урок позакласного читання Урок-проект з української літератури в 6 класі Тема "Образ кота у віршах українських письменників"

Хомін Наталія Михайлівна - учитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ст. с. Павлівка Іваничівського району Волинської області

Спеціаліст вищої категорії, звання «старший вчитель»

Урок позакласного читання

Урок-проект з української літератури в 6 класі

Тема. Образ кота у віршах українських письменників

Мета: активізувати пізнавальну діяльність учнів при ознайомленні з віршами  українських поетів про кота; сприяти розвитку інтелектуальних та творчих здібностей; прищеплювати навички роботи з додатковими джерелами інформації; формувати навички дослідницької діяльності на основі групової праці учнів, виховувати повагу до звичаїв та традицій свого народу та інтерес до поетичного слова.

Обладнання: портрети поетів Волині, ілюстрації до образу котика, проектор, мультимедійна презентація.

Тип уроку: урок-проект.

Керівник  проекту  Хомін Наталія Михайлівна,  учитель української мови та літератури загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступеня с. Павлівка Іваничівського району Волинської області

Навчальний предмет, у межах якого проводиться робота з проекту - українська  література

Учасники проекту - учні 6 класу

Характеристика проекту:

за кінцевим результатом – практичний;

за кількістю учасників – колективний;

за тривалістю – короткотривалий;

за ступенем самостійності – частково-пошуковий.

Етапи роботи над проектом

1 етап. Підготовчий. Ознайомлення учнів зі змістом проекту та його завданнями. Розподіл учнів за проектними групами. 

2 етап.  Розподіл завдань. Дослідження проблеми. Робота з джерелами інформації (пошук, читання та аналіз віршів про кота). 

3 етап. Аналіз інформації. Вибір шляху розв’язання проблеми. (Систематизація матеріалів).     

4 етап. Оформлення матеріалів (створення мультимедійної презентації, складання виступів). Обговорення форми представлення.

5 етап. Представлення матеріалів проекту (виступи, доповіді учнів, демонстрація матеріалів). 

6 етап. Контрольно-оцінювальний.

Епіграф уроку:

Кіт Тиміш – така дрімота!

Забуваються негоди,

Настрій не псує погода,

Затишно стає у хаті -

Тільки тягне подрімати.

Н. Гуркіна

Хід уроку

І. Організаційний момент

– Діти, хто це потрапив до нас на урок? (Котик)

• Що він робить? (Умивається)

– А ви знаєте, що це означає?

Дійсно, в українців є прикмета: якщо кіт вмивається лапкою – прийдуть гості.

– Правильною є така прикмета? Привітаймося до наших гостей.

Ми раді нашим гостям і, думаю, зуміємо зробити так, щоб їм не було сумно на нашому уроці.

ІІ. Повідомлення теми, завдань уроку

Учитель. Кіт у звичаях українців займає вагоме місце, він є символ оберегу дому: спить на печі; стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди до нього повертається.

Образ кота перейшов у поезію для дітей з українського фольклору – міфів, легенд, казок, де виконував різні функції – “від помічника богів до диявола”. У багатьох колискових, які вам співали мами теж присутній котик. Він ходить тихенько, лагідно муркоче й допомагає мамі приспати дитину. Тому й не дивно, що нам вдалося перечитати аж 152 поетичні твори з цим персонажем.

Тема уроку – Образ кота у віршах українських письменників.

Завдання уроку:

- ознайомитись з віршами  про кота українських поетів;

- зробити його повну характеристику;

- з'ясувати художні засоби, що мали місце в характеристиці персонажа;

- дізнатись про звичаї та традиції українців

Епіграфом уроку стануть рядки нашої волинянки Наталії Гуркіної:

Кіт Тиміш – така дрімота!

Забуваються негоди,

Настрій не псує погода,

Затишно стає у хаті -

Тільки тягне подрімати.

А щоб нам не навіяв котик дрімоти, ми розпочнемо роботу. Надіюсь, що ви будете не тільки виразно й вдумливо читати вірші, а зробите повну характеристику образу кота, активно висловлюватимете власні думки з приводу досліджуваного й почутого. Будете подібними на веселого, спритного котика на наступному слайді.

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями нового навчального матеріалу

Учитель. Учні першої групи працювали над завданням –  відібрати з віршів слова, якими поети назвали кота, а також клички тварини.

Тому просимо представників першої групи спочатку познайомити нас з відібраними ними віршами про кота.

Презентація роботи І групи

Учні виразно читають вірші

Людмила Савчук.  Усміхайся, Муро!

Хоч іще маленький,

Вже фотограф братик.

Має він новенький

Фотоапаратик.

Каже киці лагідно:

Усміхайся, Муро!

Щоб на фотографії

Не була похмура.     

 

Сергій Цушко. Ранковий сон

У ранковій тиші

Сплять спокійно миші.

А чого б не спитати –

Спить Васько хвостатий!

Цілу ніч гасали,

В піжмурки з ним грали.

Притомились трішки

І Васько, і мишки. 

Учитель. Наталя Гуркіна – наша волинська письменниця. Проживає у Луцьку. Пише вірші для дітей. У неї чимало віршів й про котика: "Котик в мишки запитав", "Скільки живуть свійські тварини", "Чухав вушко сірий кіт", "Мур-Мурчик".

Наталя Гуркіна. Кіт, зима і весна
Іде кіт через лід 
чорнолапо на обід. 
Коли чує він: зима 
його біла підзива: 
- Ти чого йдеш через лід 
і лишаєш чорний слід? 
- Бо я чорний, – 
каже кіт, – 
я лишаю чорний слід. 
Якщо ж біла ти сама, 
то білій тут дотемна. 
І пішов кіт через лід 
чорнолапо на обід. 
Стала зимонько сумна: 
За котом ішла весна. 

Зміст виступів учнів під час презентації

1. Кота найчастіше у віршах називають словом кіт на позначення тварини чоловічої статі. Тварину жіночої статі називають кішка або кицька. Молода за віком тварина названа   котеням чи кошеням.

Автори досить часто для називання кота використовують назви- означення: воркіт, муркіт, мурчик, миця, братик, сестриці. Наприклад, “Котики-воркотики всілися рядком …”,  “Не бий мою кицю-мицю, більш не піде на полицю”.

У значній частині текстів означення переходить у самостійне називання кота,  наприклад: “Пробач муркунчику маленький …”,  “Сів воркотик за мішком та й умився кожушком”.

2. Суфікси -ик, -ок, -очок- у назвах тварини вказують на пестливе значення лексеми кіт, наприклад: котик, коток. Наприклад: “Малюків благає кіт-коточок …”.

Є у віршах назва котусю із суфіксом -ус-, що має також яскраво виражене значення пестливості “… за щирий подарунок цей котусю щиро              вдячний!” .

Марійка Підгірянка у вірші “Киця і квачик” показує любов хлопчика Юрка до тваринки, а використаний суфікс -ечк- – зменшено-пестливий відтінок слова киця: “… всилив ґудзик на ниточку і забавляв ним   кицечку” .

Назва котовильцьо утворене способом основоскладання і має відтінок позитивної характеристики: “Сірий котик котовильцьо, в нього хвіст, як мотовильце” .

У досліджених текстах виявлено лише одну лексему на позначення згрубілості образу кота – котюга: - “Ой ти, коте, хижий котюга!”.

3. Традиційно прийнято давати клички для свійським тваринам. Тому з'явились імена й для нашого кота. Нами зафіксовані клички Василь, Вася  і Тиміш та три клички у зменшено-пестливій формі – Васько, Івашко, Ромчик. Наприклад, “Котик Ромчик йде по хаті …” ,  “Ласий кіт Івашко так зітхає важко …”, “Узувся Вася, підківками стукотить …”.

Також є клички Мурка та Муся для тварин жіночої статі: “Є у мене киця Мурка …”, “На канапі розляглися Мурчик – кіт і Муся – киця …”.

 Молода за віком тварина (котеня) не має імені у досліджених нами поезіях для дітей.

Часто у віршах клички вказують на якусь ознаку у характері кота. Здебільшого його називають за основною дією – муркотінням, наприклад: Мурчик, Мурлика, Муркотун –  “Розчесав Муркотик вуса …”, “Ой, хитрун ти, Муркотун …”.

У вірші Марійки Підгорянки “Чорнячок” за кличкою Чорнячок можемо здогадатися про колір шерсті кота. Молодого котика авторка називає Чорнячком, а коли підростає, він стає Чорняченком.

Власна назва кота Пушик вказує, очевидно, на пухнасту шерсть. У тексті автор не акцентує увагу на цьому, кіт подається просто з кличкою: “Ліг наш Пушик на канапу”.

Кличка відображає не лише масть кота, а й колір окремих частин тіла, наприклад, лап – Чорнолапо.

Називання кота Хмурком та Жмурком не вміщує в собі ознак настрою та поведінки образу. Хмурком поетеса називає кота-розбишаку, який завжди брудний. Жмурко в поезії – чистенький, завжди обачний кіт.

• Які клички тварини ви запам’ятали?
• Як ще у віршах названий кіт?

Презентація роботи ІІ групи

Учитель. Знаю, що серед віршів, які ви читали, значне місце займають поезії про котика Надії Гуменюк. Хотілося б, щоб ця письменниця привернула вашу увагу. Здогадайтесь, чому?

Народилась Надія Павлівна Гуменюк на історичній Волині.  Писати вірші почала ще в школі, стала переможцем Всеукраїнського літературного конкурсу, оголошеного дитячою газетою «Зірка», і отримала винагороду – путівку на зліт юних талантів до міжнародного дитячого табору «Артек», де впродовж двох місяців проходили зустрічі з відомими журналістами та письменниками. Ці зустрічі ще більше надихнули Надію Гуменюк на літературну творчість. Працювала в редакціях Рівненського обласного радіо, газет Волині, зокрема заступником редактора Луцької міської газети «Народна трибуна» та редактором відділу культури обласної газети «Віче».

Надія Павлівна Гуменюк – переможець багатьох конкурсів з висвітлення питань духовності й проблем рідної мови та літератури. Нагороджена Почесним знаком Національної спілки журналістів України та почесною відзнакою «Журналістська гідність». Є автором багатьох віршів про котика, зокрема: "Кіт - рибалка хоч куди", "Полювала киця", "Вчить мала Настуся котика", "Кіт і семеро мишат".

Ознайомте, будь ласка, нас з її текстами.

Учні виразно читають вірші

 Гуменюк Надія. Зайчик полем чеберяє.

Пробач, муркунчику маленький,

Мій веселунчику руденький,

Я ж ненароком, чесне слово ...

Давай пограємося знову!

Пробач, мій гавчику вухатий,

Не буду більш тебе штовхати,

За хвостик смикати не буду

Й про те, що ти вдряпнув, забуду.

І ти прости мене, мій друже,

Мені без тебе сумно дуже,

Не так привітно й сонце сяє,

Коли в дворі тебе немає.

Треба скоріш нам помиритись

І більш ніколи не сваритись.

Гуменюк Надія. Кіт і семеро мишат

Чорний котик на снігу

Причаївсь – і ні гу-гу.

Витинасом, вихилясом

Тихо повз і мруживсь ласо.

Стриб – нікого не спіймав

І з досади тільки: „Няв!”

Під стіжком сухеньким сіна

Сім мишат собі присіло

І кепкують із кота,

І сміються з воркота:

На снігу ж аж за версту

Видно мишам чорноту.

Зміст виступів учнів під час презентації

ІІ група учнів зробила  портретну  характеристику кота. Учні вибирали та аналізували художні засоби, які поетам допомогли створити портрет кота, а саме звернули увагу на його колір загалом та колір частин тіла.

1. Опис зовнішності персонажа відіграє важливу роль у художніх текстах.

З-поміж ознак особливе місце належить кольору кота. У поезіях передано не лише зовнішній вигляд героя цілком, як от приміром “сірий котик слинить лапки”, “у рябого кошеняти завелися грошенята”,  а й деталізовано колір певних частин тіла, наприклад: “сірий хвіст стоїть трубою”,  “Котик, котик, золотий животик …”.

Переважає традиційна гама кольорів для кота: сірий, білий, рідше – чорний, рудий, мурий,  наприклад: “Чорний котик на  снігу …”, “І руда вусата киця …”. Одноразово віднайдено помаранчеву кицьку: “Кицька помаранчева по вулиці іде …”. Як символ дитячої уяви у поезії Ліни Костенко “Кольорові миші”  з’являється кольоровий кіт: “… і раптом нявкнув кольоровий кіт” .

Учитель. Скажіть, будь ласка, яким художнім засобом у тексті є названі слова ? (Епітетом)

2. Автори використовують слова зменшено-пестливих відтінків, утворених з допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, наприклад: біленький, сіренький, рябенький  – “Пробач муркунчику маленький, мій веселунчику руденький …”, “Кіт сіренький, кіт смирненький  муркотить.

Досить часто в поезіях кіт чистенький, брудненький, хорошенький, гарнесенький, наприклад:  “Цей чистенький – то Жмурко, а брудненький – то Хмурко”.

 Слова чистенький, хорошенький одночасно використані на позначення охайного вигляду образу, а брудненький – навпаки на його неохайність. Назви нечупара, замазурка, красень доповнюють характеристику  зовнішнього вигляду героя та його поведінки у відношенні до охайності. Наприклад, “Котик-братик їм не пара, котик-братик – нечупара …”, “Тільки скажеш: “Замазурка!” – вмиється хоч трішки”.

Портретний опис кота складають епітети на позначення його розмірів, наприклад: „… він ще маленький”, „ … як ще котик був манюсій” .

– Як ви думаєте, чому письменники досить-таки часто використовують пестливі слова?

3.  Особлива увага у поезії належить деталізації образу через опис окремих частин тіла.

Поети зосереджують нашу увагу на тому, що кожен кіт має вуса: “Не глядить на котиків лиш вусатий кіт”, “І руда вусата киця …”, автори вказують також на колір  вус, наприклад: “Чорні вуса котячі у старого кота”,“… чорний вус вів отак …”.

Про вуха, які  “вловлюють ледь чутні звуки” розповідає вірш “Котик Ромчик”: “Спить маля. А Ромка слуха. Піднімає білі вуха …”, причому автор звертає увагу  одночасно й на їх колір.

Наступна ознака дійової особи віршів для дітей, якій приділяється значна увага, – очі. Вони у кота зелені: “Дві киці-сестриці, зелені очиці …”,      “… як смикну її за хвіст: очі робляться зелені …”. А про колір очей кота у вірші Івана Світличного “Кіт і миші” не сказано, але рядки “очі в тебе злі, завидющі” допомагають уявити злого персонажа – кота.

Про наявність гострих кігтів теж сказано: “Кошеня маленьке має пазурі гостренькі …”.

У вірші “Котик, котик, золотий животик” привертає увагу читача “золотий животик” героя.

4. Повний опис кота – непоодиноке явище у поезіях для дітей. Марійка Підгірянка показує кота лагідним, гарним, наприклад:

 Мав рожевий круглий ротик

 І біленькі лапки.

 Гарний був бабусин котик,

 Любесенький отакий … 

Ольга Ліщук очима трирічної дитини бачить котів однаковими, з типовими ознаками:

Лапки - лапки, носик - носик,
Вушка - вушка, хвостик - хвостик.
Мамо, як же дотямити, 
Як їх можна розрізнити? .

Учитель. Діти, наскільки мені стало відомо, найчастіше поети подають опис котячого хвоста. А знаєте чому? Ваші здогадки. (Учні розповідають про свої припущення)

Учитель. Перекази та повір'я стверджують, що хвіст був жертвоприношенням: коту відтинали кінчик хвоста, де, за віруваннями, містилася отрута, що викликає в людини нежить.  Очевидно, із-за цієї причини наш герой найбільше переживає за хвоста. Це дозволяє помітити Платон Воронько у вірші “Кошеня”:

Довго думав баранець

І придумав, як мудрець:

“Це хвороба не проста,

Треба різати хвоста.”

Кошеня кричить: “Ніколи!

Краще я піду до школи.

Цим лякають миші кота у поезії Івана Світличного: “… і хвоста до решти відкусим” . Кіт узагалі змінює поведінку, коли його смикнути за хвіст: “очі робляться зелені, і не п’є тоді й не їсть”.

Доповніть опис хвоста рядками поезій.

5. “Сірий хвіст стоїть трубою”, “кожен хай на хвіст погляне”, “це так хвіст!” . Слова “у кота великий хвіст”  звертають увагу на його розмір. І лише в одному творі наш персонаж незадоволений хвостом і хоче його “наздогнати й перефарбувати,” бо “сам біленький,” а “хвостик чорний”.

6. Голова у порівнянні з хвостом невелика і, напевно, за віршем Платона Воронька, не стільки привертає увагу: 

У кота великий хвіст.

Їде кіт до сіл і міст,

За моря, за океани –

Кожен хай на хвіст погляне.

Всі кричать: „Оце дива!

Це так хвіст! А голова?

Щось не видно за хвостом !..” –

Отаке було з котом.

 

Фізкультхвилинка  про котенят

https://www.youtube.com/watch?v=p1WFIeKKhrA

Презентація роботи ІІІ групи

Учні виразно читають вірші

Мартинюк Микола. Чий хвіст?

На городі, де щодня

Любить грітись Кошеня,

Де картопля і боби,

Хвіст вночі хтось загубив.

Золотавий – аж рудий,

Як потрапив він сюди?

Загубив Полкан? Чи, може,

То котячий?.. Ні, не схожий.

Може, білочки то згуба,

Бо ж руда у неї шуба?

Може, втрата дядька Лиса?

Він городом брів до лісу.

Ми не знаємо. А ви?

Запитаймо у Сови.

Всім відомо, що Сова –

Наймудріша голова.

Запитали: „Тітко Сово!

Ти не знаєш випадково?

Справа дуже непроста:

Хтось лишився без хвоста”.

Та подумала і каже:

„Знаю я, чия пропажа.

Хвіст рудий, а це – прикмета:

Втратила його ... Комета”.    

Мартинюк Микола. Полювала киця

Полювала киця

У густій пшениці.

З вечора до ранку

В полі провела.

Чатувала нишком

До сніданку Мишку,

Але сіроманку

З’їсти не змогла.

Проясніло небо.

Вже й додому треба.

Вже, напевно, ненька

Там давно чека.

„Прощавай. Зубата!

Вчися полювати”, -

Навздогін Сіренька

Хитро їй гука.

„Бачу, маєш вдачу

Трохи нетерплячу, -

Мовила сердито

Киця миші тій. –

Почекай-но, Мишо,

Стрінемося ми ще:

Будеш ти дражнитись

В мене в животі!”        

Учитель. Автором віршів, прочитаних учнями ІІІ групи, є Мартинюк Микола, який  належить до когорти волинських письменників.

Навчався в Луцькому педагогічному училищі, Луцькому державному педагогічного інституту ім. Лесі Українки на факультеті україністики. Автор пізнавально-інформаційної передачі «Книгозбірня» на радіостанції «Луцьк» та Волинському радіо, завідував музеєм Лесі Українки при ВДУ.
Читає курси «Українська література», «Література рідного краю», «Дитяча література». Член Національної спілки журналістів України , Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство».

Зміст  презентації

Учитель. Учні ІІІ групи досліджували поведінку кота, його вчинки та дії.

1. Поведінка кота відповідає діям людини, а його риси відображають її характер. Суттєву ознаку образу становлять дані про розумові задатки, хоча кіт характеризується двояко. Так, у вірші “Тямущий котик” Олени Пчілки герой є розумним, наприклад: “Ну й розумний же наш котик!”, у Платона Воронька “Синок Васько” – мудрий: “Є у мене киця Мурка, дуже мудра кішка”, а в Григорія Бойка “Мурлика” – дурненький: “Мурлико руденький,  –  замерзнеш, дурненький!”.

Важлива характеристика кота – грамотність. Підтвердженням цього є  рядки з  поезій для дітей: “казку хоч яку вам скаже”,  “пісню всяку заспіва вам”, “він книжки читає; і читає, й розбирає, та й на ус мотає”. У поезії  Петра Ребра  кіт сумує, “що букв не знає”. Платон Воронько навпаки демонструє героя, який не бажає вчитися: “засмутилось кошеня – треба в школу йти щодня”.

Слова любесенький, веселунчик, смирненький, впертий відображають результати внутрішніх переживань героя, наприклад: “Ох, яка ж ти вперта, киця!”, “Кіт сіренький, кіт смирненький муркотить”.

Кіт показаний таким, що любить смачно поїсти: “Я спекла смачний пиріг. В хату кіт прибіг з подвір’я, треться в мене біля ніг, - хоче втертися в довір’я”, “Мурлика муркоче – морозива хоче”, “Про вершки у банці – кіт сказав би “смакота!” …”.

2. У поезії Платона Воронька “Ніколи не хвались” досліджуваний персонаж показаний як хвалько. Дії та вчинки доводять, що кіт не в змозі їх виконати, а саме: “Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде. Та як пішов – і не прийшов, нема кота ніде”. Автор у цьому творі застерігає юних читачів прикладом кота: “І ти ніколи не хвались. Коли не можеш – не берись” .

У поезії “Мур-мурчик” теж вказано на негативну якість – здатність обманювати: “Ти, як тато твій, брехун!”

3. Такі риси,  як хоробрість, відвага теж інколи притаманні головному герою, наприклад: “… нявкнув грізно:  – Не боюся! Ні собаки, ні гуся …” ,  “Ох, і сміх то був, сміхота, як тікали від кота!”. Та водночас у поезії зафіксовано опис  кота-боягуза: “Білий котик спав на лаві серед нашого двора. Прилетіла чорна τава та як крикне раптом: - Кра! Кіт прокинувся … Злякався – та в димар на хату – скік!”.

4. У вірші Петра Ребра вирізнено   позитивні риси головного героя – товариськість, дружелюбність:

 Малюків благає кіт-коточок:

•                        І мене візьмуть у дитсадочок.

Я не буду лазити у шкоду!

Я не буду дряпатися зроду!

Покатаюсь я на каруселі,

Казочки послухаю веселі,

Потім буду з вами танцювати,

В котика і мишку буду грати,

А спочити ляжете ви, діти,

Буду колисать вас – муркотіти!

Учитель.

V. Узагальнення та закріплення знань.

Метод “Мікрофон”

– Яким художнім засобом зображені у текстах дії котика?

– Зробіть опис кота за опрацьованими віршами.

•                 Підтвердженням ваших слів є ілюстрації до опрацьованих віршів.
•     Чого навчили вірші про котика?

Учитель. Вважається, що “кішки – істоти, які тонко все відчувають. Вони не терплять насильства, і змусити їх щось робити дуже важко. Тому з кішками треба вміти спілкуватися” .

•                 Завдяки чому звичайний текст стає естетичним, забарвленим, тварини починають виконувати дії, притаманні людям? (Художнім засобам)
• За допомогою яких художніх засобів змальовано образ кота?
• А чим у художньому тексті є звертання до котика?
• Наскільки добре ви вмієте їх розрізняти, покаже виконання вами умов гри "Лото".

У мене є картки з рядками віршів. Певні слова виділені. Якими художніми засобами вони є, скажете ви й прикріпимо ці картки до певної категорії (На дошці картки – метафора, епітет, риторичне запитання).

Гра "Лото"

Гра забезпечує високий ступінь практичного засвоєння матеріалу, розвиває швидку реакцію, логічне мислення.

Школярі отримують велику картку, поділену на певну кількість частин (залежить від поділу виучуваного матеріалу на компоненти). Довільна кількість карток з реченнями знаходиться у вчителя. Учні за бажанням підходять і витягають картку з текстом, дають характеристику виділеним компонентам та прикріплюють картку відповідно до характеристики. Завдання полягає в тому, щоб розкласти малі картки на великій розграфленій картці відповідно до характеристик.  Для зручності велику картку можна замінити дошкою, яку розділити на певну кількість частин, кожну з яких охарактеризувати.

1. Котик, котик,

золотий животик,

а хвостик залізний —

не ходи нам пізно!

2. Ласий кіт Івашко

Так зітхає важко.

Впала сіра мишка

У порожню пляшку.

3. Пробач, муркунчику маленький,

Мій веселунчику руденький,

Я ж ненароком, чесне слово ...

Давай пограємося знову!

4. Ходить кіт по току

В червоному ковпаку.

А миші сміються –

Аж за боки беруться.

4. Кицю, киценько, тікай!

На доріжку не сідай:

Наша дівчинка піде,

Через кицю упаде.    

5. Котику сіренький,

Котику біленький,

Котку волохатий,

Не ходи по хаті.

6. Мишка буде грати,

Котик воркотати.

7. Пішов коток на торжок,

Купив собі кожушок.

8. Розчесав Муркотик вуса...

9. Звідки ж котик теє знає?

Він книжки читає;

І читає, й розбирає,

Та й на ус мотає.  

10. Плакала киця на кухні.

11. В мене котик

Є моторний.

Сам біленький,

Хвостик – чорний.

12. Прочитав у книзі кіт,

Що мишей ловити  слід.

13. Хвалився кіт,

Що він убрід

Дніпро перебреде.

14. Кицька помаранчева

По вулиці іде...

15. Сірий котик

Котовильцьо,

В нього хвіст,

Як мотовильце.

16. Ой піди ж ти, кицю,

Піди по водицю.

17. М’якессеньке це звірятко

Любим я, матуся й татко.

Учитель.  Наступна вправа, що дозволить побачити, наскільки ви справились із завданнями уроку, «Прочитай і розкажи». Я пропоную охочим відповідати картки з віршами про котика. Учні виразно їх читають та дають характеристику персонажу – коту, використовуючи матеріал уроку.

Марійка Підгірянка. Чорнячок

У бабусі-бабусеньки

 Був коток Чорнячок,

 Кожушок мав гарнесенький

 І лискучий, наче шовк.

Мав рожевий круглий ротик

 І біленькі всі лапки.

 Гарний був бабусин котик,

 Любесенький отакий.

Як ще котик був манюсій,

 Йти нікуди не хотів,

 У бабусі на кожусі

 Все дрімав і муркотів.

Чорнячок той хорошенький

 Дуже чепурний ходив,

 Не терпів ні порошинки -

 Носик, ротик, вушка мив.

А як виріс Чорняченко,

 Виходив уже надвір,

 Роздивлявся все пильненко,

 Чи не йде ворожий звір.

Бо у нього вороженьків

 Було повно скрізь кругом:

 Брисько, ворог цей тяженький,

 І цапок з кривим рогом,

Та ще й квочечка чубата,

 Туркітлива і лиха -

 Водить по двору курчата,

 На Чорнячка зазіха.

Та він ворогам не дався

 У годиночку лиху -

 То на дереві спинявся,

 То стрибав знов по даху.

Як додому повертався,

 Пити молочка прохав,

 Все з бабусею вітався,

 Білу лапку подавав.

Грицько Бойко.Дві киці-сестриці

Дві киці-сестриці,

Зелені очиці,

Дві киці-сестриці

Схотіли водиці.

Корито стареньке

Стоїть біля хати,

На ньому любенько

Сидять голуб'ята.

Дві киці-сестриці

Про воду й забули,

Дві киці-сестриці

Поживу зачули.

У них оченята

Горять, мов жаринки:

— Смачні голуб'ята,

Аж котиться слинка! —

Плигнули... Та птицям

Вдалося злетіти,

А киці-сестриці

Упали в корито.

В холодній водиці

Нявчать кошенята...

Що, киці-сестриці,    

Смачні голуб'ята?!  

Ребро П. Хто хоробріший

На подвір’ї серед дня

Стрілись біля сливи

Чорне-чорне кошеня

Й цуценятко біле.

Кошеня сказало: - Няв!

І мерщій до хати.

Цуценя сказало: - Гав!

І чимдуж тікати.

А сховавшись, довгий час

Кожен дивувався:

Хто ж хоробріший із нас?

Хто кого злякався?  

 VI. Підведення підсумків уроку. Оцінювання роботи на уроці.

•     Як ви вважаєте, чи досягли ми мети уроку?
•     Що нового ви дізналися на уроці?
•     Чи все вам було зрозуміло?
•     Що виявилося складним для розуміння?

Діти! Ви потрудились на славу і заслуговуєте на подяку.

ІХ. Домашнє завдання

Учитель. Вивчити вірш волинського поета про котика напам'ять (на вибір)

Скажемо до побачення нашим гостям, але Варвара Гринько у своєму вірші стверджує, що українці – такий народ, який любить гостей, тому й каже:

Сірий котик слинить лапки,

Умивається щодня.

А бабуся промовляє:

- Це до нас прийде рідня!

Принесу води у ринці

І поставлю на помості:

Хай вмивається наш котик,

Щоб ішли частіше гості.