Заняття народознавчого гурточка" Україна - моя країна" на тему" Сонце гріє, сонце грає-вся природа воскресає"

                    Сонце гріє,сонце грає-вся природа воскресає

 

Заняття у народознавчому гурточку « Україна  - мій улюблений край»                                           Матеріал розроблено творчою групою:

вчитель Лінник Олена Володимирівна

бібліотекар Туркова Інна Іванівна

 Інноваційна технологія-діалог культур

 

Мета.

• Розвивати вміння міркувати про великий світ природи і людей в ньому, усвідомлення турботи про світ природи як неодмінну рису гуманної поведінки.
• Вчити аргументовано висловлювати власні судження, розвивати логічне мислення. Тренувати довільні психічні процеси школярів. Активізувати  мовленнєві та розумові процеси. Удосконалювати навички виразного читання поетичних творів; збагачувати словниковий запас; сприяти розвитку декламаторських здібностей.
• Виховувати в учнів кращі моральні якості: гуманність,милосердя, прагнення бути корисним суспільству, зробити свій внесок у справу збереження  та покращення  природного оточення. Розвивати дбайливе ставлення до навколишнього світу. Прищеплювати пошану до рідної природи.

Зала  святково прикрашена:

•       декорації рослинного світу: дерева, кущі, квіти, осіннє листя;
•       у кошику – колосся пшениці, червонобокі яблука, гарбузи, грона винограду;
•       українські рушники;
•       плакати.

 

Природа - творец всех творцов. Из общения с природой вы вынесете столько света, сколько вы захотите, и столько мужества и силы, сколько вам нужно.

 / И. Зейме/

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

 

Дерево, как бы мощны и крепки ни были его корни, можно выкорчевать за какой-нибудь час, но нужны годы, чтобы оно стало плодоносить.

/Мухаммед Аззахири Ас-Самарканди/

Вмійте природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

 

Потому мы и радуемся, попадая в природу, что тут  мы приходим в себя.

           /Михаил Пришвин/

Чтобы на Земле было море цветов, должно быть побольше на ней Людей!

 /Леонид Сухоруков/

 Природа не имеет органов речи, но создает языки и сердца, при посредстве которых и чувствует.

 /И. Гете/

 

Свято починається показом презентації "Осінь крокує лісом".

 

Бібліотекар. Сьогодні ми з вами побуваємо у лісі, познайомимося із рослинами та  тваринами, що живуть в ньому, дізнаємося, чому люди назвали їх саме так.

1-а ведуча. Ліс – це частинка природи. Народна мудрість говорить: весною він звеселяє, влітку прохолоду має, восени ліс годує, а взимку жар дарує. І це справді так.  А чи ми завжди віддячуємо йому? Ні, не завжди. Ліс прохає нас: « Я краса, я легені ваші . Людино, рятуй мене! » Кожна зламана гілка, кожний пійманий метелик, зірвана квітка  -  це велика рана, нанесена природі. Якщо такі рани будеш ти наносити природі, а потім  ще хтось, - що стане з природою?

2-а ведуча. Зараз люди всієї планети зрозуміли, що природа в небезпеці. На місце вирубаних лісів люди садять нові. Заборонено збирати рідкісні рослини і полювати на рідкісних тварин у лісах. Створено заповідники

                            Діти! Невже в майбутньому на світі

                            Не будуть квітнуть дивні квіти –

                             Конвалії, фіалки ніжні,

                             І вісник березня – підсніжник?

                             Невже ми більше не  побачимо,

                             Як сон - трава росою плаче,

                              Троянда степу, квітка мрій,

                               Жар – цвітом землю не зігріє?

Зараз ми вирушаємо до лісу. А будуть нас супроводжувати в цій подорожі жителі лісу. Знайомтеся з ними.

         Лісовичок. Добрий день, шановні  гості лісу! Я почув, що ви говорите про природу, ліс. І захотілось мені запросити вас у царство дерев, кущів і квітів. Згода?

Бібліотекар. Лісовичку!  Треба попередити дітей, як поводити  себе у лісі. Вслухайтесь у мої слова:

                                                 Йдіть, мої діти,  під ноги,  дивіться.

                                                 Травам і квітам ніжно всміхніться.

                                                 Несіть же їм ласку у кожній долонці

                                                 Разом з промінцями веселого сонця.

                                                 Нехай же мандрівка вам казкою стане,

                                                 Про неї  розкажете  татові й мамі.

 Лісовичок. Але зачекайте. А чи знаєте ви, хто  живе в лісі і які дерева ростуть?Отже помандруємо до лісу, згадаємо про лісові рослини: дерева, кущі, трави. Діти, може,  хто - небудь  із вас згадає приказки, прислів’я, загадки про ліс та його мешканців?

 

                                                                         

         Діти. Живе один батько                                  Проливала дрібні  сльози

                   Тисячі синів має                                     Молода дівиця.

                   Усім шапки справляє,                            Полоскала довгі коси

   А собі не має.                                          У чистій водиці.

                  (Дуб і жолуді)                                           (Верба)

                                                

У віночку золотистім,

У червоному намисті.

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

                                ( Калина)

 

                   Дерево росте крислате                       Мов зелений їжачок                       

                   Листям різьбленим багате.                 Має безліч голочок,   

                   Примостились під листочки               Поспішає до оселі

                   В тюбетеєчках синочки.                      В новорічні дні веселі.

                   (Дуб)                                                      ( Ялинка)

                   Що за диво?                                       С моего цветка  берет                                       

                   На гіллі  їжачки ростуть малі .        Пчелка самый вкусный мед,

                   В них гостренькі колючки               а меня все обижают.

                   Та зелені кожушки.                          Шкурку тонкую сдирают.

                   ( Каштани)                                       ( Липа)

                   Каждый год молодцу прибавляют по кольцу. (Дерево)

                   На зеленом шнурочке белые звоночки.( Ландыши)

                   Белые овечки                                    В шубе летом.

                   Бегают по свечке                              А зимой раздетый

                    (Ивушка)                                           ( Лес)

                   У меня длинней иголки,                 Весной зеленела,

                   Чем у ёлки.                                      Летом загорела,

                   Очень прямо я расту                      Осенью надела

                                          В высоту                                          Красные кораллы.

                    (Сосна)                                            ( Рябина)

         За намисто кожен – смик,

                   Та й укине на язик. (Калина)

 

         Лісовичок. Бачу, що ви любите ліс , знайомі з його рослинами. Це дуже добре!  А ось і моя загадка:

Хто у нашому гайочку носить біленьку сорочку,

У тонесенькі кіски  вплітає жовтії стрічки,

А панчішки в чорну риску прикрашають її взимку,

В неї листячко, мов слізка, а зовуть її …

                                                                                   ( Берізка)

          Сьогодні до нас  завітала Берізка. Познайомтеся, діти, з нашою красунею.   

                   ( Заводить Берізку в коло дітей та імпровізований ліс.)

         Берізка. Рада зустрічі з вами, дорогі діти та дорослі ! А чи знаєте ви, що моїх білокорих подруг називають деревом чотирьох справ: перша справа – світ осяяти; друга справа – крик втихомирювати; третя – зцілювати, а четверта – дотримуватися чистоти.

 1-а ведуча. Білокора берізонька…Коли дивишся на її красу, в уяві відразу постають чудові краєвиди Росії.

2-а ведуча.  Белоствольная, с развивающимися на ветру зелеными кудрями веселая береза. Это самое любимое русское дерево. И недаром с глубокой древности у всех славянских народов весной чествовали  березу. Березоньку кудрявую украшали разноцветными лентами и вокруг нее водили хороводы или надевали на срубленную березу  женское платье и с песнями носили по деревне. Иногда такую березку изображала самая красивая девушка. А знает ли кто-нибудь легенду о березе ?

Діти по черзі розповідають народні перекази та легенди

Л е г е н д а     про  б е р е з у  .

У давні часи над сивим Дніпром  жив молодий красень Доброслав, одинак у матері. Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. Пішов син воювати, а материнське серце кров’ю обливалося, сльози туманили очі…Якось почула стара мати кінське іржання біля воріт. Осідланий, стояв без вершника кінь.

Заплакала  гірко мати, схилилась на ворота в тузі. Цілу ніч стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому, мабуть, що хата вдовина стояла при самому березі, то й назвали те дерево березою. Від материнського доброго серця і має берізка багато цілющих ліків.

Існує легенда про берізку і російською мовою.

Л е г е н д а   о   б е р е з  е.

Женился парень на красавице, которую любил всем сердцем, и жил с нею счастливо. А мать невестку возненавидела и решила  во что бы ни стало сжить девушку со свету. Вот зазвала она к себе молодых к себе на угощение и налила им в чарки вина. Сыну – вина чистого, а молодой жене – отравленное зелье. Но у молодых было в обычае меняться чарками. Вот они и принялись друг друга потчевать. Все в жизни они делили пополам – разделили и смерть.

Рвала мать на себе волосы. Но было уже поздно. Осталось ей только похоронить их подальше друг от друга: сына – перед церковью, а невестку позади церкви. В ту же ночь вырос на могиле сына тополь, а на могиле невестки – березка. И сплелись они ветвями, да так, что не разорвать, не разрубить. Хотела мать срубить деревья, да люди не дали. А береза да тополь до сих пор  растут в том селе.

 

Лісовичок. Берізка – красуня наших гаїв та лісів .Вона милує око і шепче пісню вітру , її шишечки мають високі цілющі властивості. Та не всі люди бережуть березові гаї. Ось послухайте, діти, що нам розповіла берізка   мовою  музики    про свою подругу.

(  Берізка грає на скрипочці сумну музику )

- Діти, як ви вважаєте, про що нам повідомила красуня – берізка?

- Якою за характером була її пісня?

- Які, на вашу думку, почуття викликає ця музика?

Діти. Пісня була сумною. Вона сповнена тривоги. Можливо, берізонька хотіла нам розповісти про трагічні моменти , що переживає ліс…

Учні (читають вірші напам’ять)

У березневий день її зрубали.

Вона, немов лебідонька, стояла,

Стан обвивали шовковисті коси,

Була нам мила в спеку і в морози.

У березневий день її зрубали,

Від болю затремтіла, застогнала,

Мов скошена, упала при дорозі,

Весняним соком пролилися сльози.

Той сік цілющий, а вона вже мертва.

Рука не заніміла, не затерпла!

Яке ж жорстоке серце треба мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати?

Стікало долу ще живі сльозинки…

А небо чисте – жодної хмаринки!

Весна ішла – життя всім дарувала,

А на землі берізка помирала…

 

                   В весенний день  мальчишка   злой

                   Пронзил ножом кору березы, -

                   И капли сока, точно слезы,

                   Текли прозрачною струей.

 

                   Но созидающая сила

                   Еще изникнуть не спешила

                   Из зеленеющих ветвей, -

                   Они, как прежде, колыхались

                   И так же нежно улыбались

                   Привету солнечных лучей

            Федор Сологуб

 

Лісовичок. Я думаю, діти, що прослухавши ці вірші, ніхто з нас  і  не подумає таке зробити.

1-а ведуча.  Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності. Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля хати, щоб милувала око і захищала садибу. Широко використовувалась кора берези — береста — для "берестяних грамот". На ній вчилися писати учні, на ній писали листи, різні побутові записи тимчасового значення. Отже, в часи, коли папір був занадто дорогим і використовувався для книжок, побутувало письмо на бересті. Для цих грамот бересту знімали так, щоб не пошкодити самого дерева, адже місця, де був знятий тонкий шар кори, мають властивість нарощувати нову кору.

Бібліотекар. Шановні Лісовичку та Берізонька! Дійсно, іноді люди безвідповідально  ставляться до матінки – природи…Ми, на жаль, забуваємо про те,

                   Щоб гідно на планеті жити,

                   Її природу треба нам любити,

                   Нехай земля квітує всюди,

                   Природу збережімо, люди!

Я пропоную нашим гостям згадати легенди та перекази про рослини, дерева і кущі.

                 (Діти розповідають заздалегідь прочитані легенди)

Легенда про калину

       Існує багато легенд про калину. Ось одна із них ...

Це було тоді, коли на Русь нападали орди татарській. В одному селі було весілля. Зібралося дуже багато вродливих дівчат. У самий розпал гуляння на село налетіли татари. Татари побачили красунь і почали ловити їх.

Дівчата, щоб не попасти в неволю, повтікали на болота. Там де загинули дівчата, виросло дуже багато кущів калини.

2-а ведуча   Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у прислів'ях та приказках. Ми знаємо їх чимало:

Конкурс прислів’їв

"Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує".

"Запишалася калина, наче красная дівчина".

"Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина".

"Пам'ятай, дитино, що сказала мати. Посади калину в себе біля хати".

"Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині".

"Без верби і калини нема України".

"Будь високий, як верба, а багатий, як земля".

Лісовичок. А чи знаєте ви, що… Дерево, якому судився довгий вік, стає священним. Так на Рівенщині є дуб, якому близько 1300 років. Це найстаріше дерево в Україні.

Священними також вважають дерева, з якими пов'язані історичні постаті та легенди. В с Верхня Хортиця росте дуб, під яким відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін, Микола Лисенко. Цьому дубові 800 років.

Легенда про тополю

Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній Хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут вій побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину".

Люди зраділи, бо мати такого Високого покровителя не всім дано. А Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перуні і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла доля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: „То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

Береза.  Діти, я дуже рада, що ви так багато знаєте про дерева, піклуєтеся про них. Про людину можна судити, яка вона, по відношенню до природи, до землі.

Земля, земелька, землиця народжує і ховає. З грудочкою рідної землі вирушали в далеку дорогу. Землю вважали живою: вона дихає, втомлюється, хворіє, відчуває ласку, біль, все чує, все знає. А чи знаєте ви про те, що дерева мають свої символи?

Тополя – символ дівочої краси, вроди, стрункого стану

Дуб – символ міцності і здоров’я; в купіль хлопчинку кидали гілку дуба, щоб ріс міцним як дуб.

Мак – символ печалі і туги.

Калина – це символ мужності й незламності духу в боротьбі за незалежність рідного краю.  Калина – це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милий край, це символ безсмертя

Де верба, там і вода, де вода там і верба.

Лісовичок    Чарівний світ неначе казка!

В нім стільки дива є!

А ти вивчай його будь-ласка,

Усе довкіль – твоє!

Бібліотекар

І небо чисте волошкове,

Та шепіт ніжних квіт,

Вербички листячко  шовкове –

Весь дивовижний світ!

1-а ведуча. Дорогі Берізонька та Лісовичку! Наша подорож до лісу закінчується. Ми хочемо звернутися до кожної людини  нашої зеленої планети:

-Збережімо деревце в долині,

 Щоб шуміло на тугих вітрах,-

 Стане більше цвіту в Україні,

 В нім зів’є своє гніздечко птах.

 

-Збережімо річку і криницю,

 Пізнаваймо глибше, до пуття,

 Відкриваймо кожну таємницю,

 Зберігаймо землю і життя!

 

-Природа рідна – наша втіха,

 Тож хай вона не знає лиха!

 Ми всі господарі природи,

 Тож збережімо її вроду!

 

-Вмійте природу любити –

 Кожній стеблинці радіти.

 В полі, у лісі, над яром

 Цвіту не вирви задаром,

 Гілки не гни для забави.

 Оберігайте природу всюди,

 І Україна квітучою буде!

Звучить пісня Олександра Пономарьова  «Три Поради»

Край дороги не рубай тополю,

Може та тополя - твоя доля.

Твоя доля світла тополина,

Наче пісня журавлина.

Не рубай тополю, не рубай тополю,

Бо зустрінешся з бідою.

Не рубай тополю, не рубай тополю,

Краще принеси, ти, їй води.

 

Не ламай калину біля хати,

Бо вона заплаче наче мати.

І впадуть на трави, на шовкові,

Серця сльози колискові.

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину,

Краще їй онуків принеси.

 

Не стріляй у птаха на світанні,

Може він любов твоя остання.

Може то кохання білий лебідь,

Що крізь ніч летів до тебе.

Не стріляй у птаха, не ламай, ти, крила,

Твоє щастя прилетіло.

Не стріляй у птаха, не стріляй у птаха,

Краще з ним у небо полети.

 

Не рубай тополю, не ламай калину,

Світлу мрію журавлину.

Збережи назавжди, збережи назавжди,

Ти на все життя їх збережи.