Урок позакласного читання "Життя і творчість Т. Г. Шевченка"

Урок позакласного читання. Тарас Шевченко

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати навички свідомого, правильного та виразного читання, критичне мислення, творчі здібності дітей; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Акровірш

Ти мусиш нам співця назвати,

Адже умів лише він один

Рабів німих так захищати,

А хто так оспівав, як він,

Садок вишневий коло хати?

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

Вступна бесіда

— Сьогодніш ній урок присвячений видатному українцеві — Т. Г. Шевченкові.

— Що ви знаєте про Тараса Григоровича?

— Темної ночі перед світом 9 березня в селі Моринці, на Черкащині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта народився хлопчик, майбутній великий співець України Тарас Григорович Шевченко

Минає рік, два, п’ять років. Росте Тарас Шевченко. Батьки — на панщині, брат — десь пастушить, сестра на городі, а маленький Тарас — по бур’янах. Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Все було тікає з хати до сонця, на простори. Чого-чого тільки він не наслухається — все про тих же панів: і як людей били, і як продавали людей, на собак міняли, засилали в Сибір, у москалі голили.

Тяжка доля дісталася і Тарасові

Батьки рано померли, і піш ов хлопець поневірятися: пас гусей, овець, носив у ш колу воду, у дяка дрова рубав, дітей глядів. Та було в нього прагнення до малювання та складання віршів.

Змалку в обдарованій дитині прокинувся талант художника. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, на дверях, на папері…

Був він за “школяра-попихача”, тобто наймита.

Після декількох років поневірянь він стає слугою пана П.Енгельгардта, його козачком.

Скориставшись відсутністю папа і пані, Тарас засвітивши свічку став перемальовувати портрет козака Платова, на чому був спійманий і жорстоко побитий.

Проте пан захотів мати свого художника і віддав “козачка” на науку до живописця В.Ширяєва. Стверджують, що саме тоді Тарас почав складати свої перші поезії.

За 2500 карбованців друзі Шевченка, відомі художники – І.Сошенко, К.Брюллов, В.Жуковський,  викупляють з кріпацтва, розігравши в лотерею портрет В.Жуковського, написаний К.Брюлловим.

Неабияку роль у становленні художника відіграла Петербурзька Академія мистецтв, де Тарас Григорович здобув освіту, і ще більше зблизився з майстрами пензля, став відомим художником.

10 березня 1861 року поета нестало. Похований він був на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі  біля Канева,яку зараз називають Тарасовою.

1-й у ч е н ь                                                                  3-й у ч е н ь

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

В пана — бусурмана

В пана-бусурмана

В Петербурзі дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

2-й у ч е н ь

Вмерли мама й тато...

Сирота — в дяка,

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка

4-й у ч е н ь

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світле майбуття —

Він віддав народу

Все своє життя!

1. Робота в групах

Гра «Чи знаєте ви твори Т. Шевченка?»

• Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце... (зустрічає).

• Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у... (гаї).

• Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона... (калина).

• Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи... (дівчата).

• Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком... (укрила).

• Як умру, то поховайте

Мене на могилі .

Серед степу широкого

На Вкраїні... (милій)

• Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з... (тобою).

• І досі сниться: під горою,

Меж вербами та над водою,

Біленька... (хаточка)...

• По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого... (долу).

3. Гра «Чи уважний ти читач?»

Тестування за оповіданням Оксани Іваненко «Чабан, маляр, кухар»

1. За чим спостерігав Тарас, пасучи овець?

а) За хмарами;

б) за сонцем;

в) за рікою.

2. Хто заспокоював Тараса?

а) Катерина;

б) мати;

в) Оксана.

3. Ким мріяв бути Тарас?

а) Поетом;

б) малярем;

в) співаком.

4. Що казали люди про Тараса?

а) Талант;

б) здібний;

в) ледащо.

5. За чим хлипнівський дяк послав Тараса до управителя?

а) За грошима;

б) за дозволом;

в) за листом.

6. Куди управитель вирішив відправити Тараса?

а) До пана Енгельгардта;

б) до хлипнівського дяка;

в) до сусідського пана.

Відповіді: 1а; 2в; 3б; 4в; 5б; 6а.

IV. ОБГОВОРЕННЯ ПРОЧИТАНИХ ТВОРІВ

— Які твори Т. Г. Шевченка ви читали вдома?

2. Конкурс «Чи знаєш ти твори Т. Г. Шевченка?»

• ...соловейко в темнім гаї сонце зустрічає... («Світає, край неба палає...»)

• ...сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає... («Садок вишневий коло хати...»)

• ...хлюпочуться качаточка поміж осокою... («Тече вода із-за гаю...»)

• ...пташ ечка зраділа і защебетала... («Зацвіла у лузі червона калина...»)

• ...у Дніпра веселочка воду позичає... («Зоре моя вечірняя...»)

• ... ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів... («Реве та стогне Дніпр широкий...»)

3.  Слухання пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...»

V.  ЧИТАННЯ ТВОРІВ ПРО Т. Г. ШЕВЧЕНКА

1.  Л. Большаков «Випадок»

1)  Виразне читання оповідання вчителем.

— Яким було дитинство Тараса?

2) Читання оповідання учнями «ланцюжком».

3) Аналіз змісту оповідання з елементами вибіркового читання.

— Що зникло у солдата?

— Кого звинуватили у крадіжці?

— Хто насправді вкрав гроші у солдата?

— Яких знущань зазнав малий Тарас?

— Хто щиро співчував хлопчикові?

— Який подарунок він отримав від сестри Катерини?

      Фізкультхвилинка

2. В. Ковалюк «Тарасів сон»

1)  Самостійне мовчазне читання оповідання учнями.

2)  Бесіда за змістом.

— Які думки оволоділи Тарасом того вечора?

— Куди він побіг, ховаючись від мачухи?

— Хто приснився Тарасові?

— Щ о сказала мати синові уві сні?

— Про що він просив померлу маму?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

— Тяжким було життя великого Кобзаря. Україні він віддав своє життя і мріяв бачити її народ вільним і щасливим. До своїх нащадків він звертався зі словами:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

— Український народ пам’ятає свого великого Кобзаря.

— Як увічнена пам’ять Т. Г. Шевченка?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

— Наступний урок позакласного читання проведемо за темою «Буду я природі другом». Завдання до уроку та список літератури ви знайдете в куточку читача.

Випадок

Тарасові було дванадцять років, мачуха му­чила його по-всякому. А тут іще цей випадок. На постій в хату покійного Григорія Шев­ченка поставили солдата. В один із днів він закричав, що зникли його гроші. Галасу слу­живий наробив багато — хоч біжи світ за очі.

«Украв Тарас!» — гучно оголосила недобра Терешенчиха. Божився і клявся: не винний. Але жодні запевняння не допомогли. Втік, заховався — знайшли. Ярина розповіла, що Тараса взяли на до­пит — зв'язали руки й ноги, катували різ­ками. Особливо «старався» батьків брат — дядько Павло. Дізнання тривало три дні, поки знесилений хлопчина не «зізнався». Зажада­ли, щоб гроші повернув. А де йому їх узя­ти? Знову били, потім у темну комору кину­ли. Свої монети солдат одержав: заради цього продали святкову материну спідницю, яку вона заповідала Катерині. А справжній злодій виявився пізніше. Це був підлий Степанко, який і заховав украдене в дуплі старої верби.

Отакий був «гостинець» сироті в його два­надцять років. А хто міг за нього заступи­тись? Щиро співчували Микита, Ярина, сліпа Марія, маленький Йосип, сусідка Оксана, але...  сльозами не допоможеш,  кров не спиниш. Пішов у Зелену Діброву, до Катерини. Старша сестра по-материнському пригорну­ла, нагодувала, навіть картинку подарува­ла — на ярмарку для нього купила, нехай дивиться та змальовує. Коли повернувся, був битий знову, тільки тепер тримався твердіше. А картинку заховав так, що навіть пронозі Степанку не знайти. До чого ж хочеться ма­лювати так красиво, як тут...                                         (Л. Большаков)

ТАРАСІВ СОН

Був пізній вечір. У Шевченковій хаті діти лягли спати. Усі вже спали, лише Тарасик не міг заснути. Він думав про те, як завтра піде до сестри Катерини. Вона вже одружилася і поїхала з чоловіком жити в друге село. Тарасик нудьгував за своєю нянею. Тим паче йому бракувало її тепер, коли не стало дорогої матусі, а до хати прийшла сварлива мачуха. Тарасик побіг і заховався у бур'яні.

Несподівано він побачив під яблунею матінку. Вона була така гарна, молода, одягнена в усе біле. Мати підійшла до нього, взяла за руку й повела хлопчика до церкви. То була та сама церква, до якої Тарас ходив щонеділі. Там так любив він приглядатися до святих ікон. Але тепер церква була чомусь іншою. Вона вся блищала, а ікони виглядали світлішими та виразнішими.

 Тарасик став навколішки перед престолом та й почав гаряче молитися. Почував себе таким щасливим! Матуся була біля нього. Потім він устав і пішов за матір\'ю. Вони вийшли з церкви і попрямували в Тарасів садок. Там сіли під тією самою яблунею, де вона з'явилася. Мати взяла хлопчика на руки. Йому було так добре! Вона щось ніжно говорила йому, а потім закінчила:

— Будь сильний, синку, не піддавайся лихові!

Тарасик хотів щось відповісти, але враз відчув, що матері вже немає.  Тарасик здригнувся, розкрив оченята і побачив перед собою не розквітлу яблуню, а вікно. Він хотів ще трохи помилуватися своїм чудовим сном, але мачуха вже будила його і кричала:

—    Уставай, ти, ледарю! Як довго будеш висиплятись?! Пора на леваду!
  Тарас швидко встав, натягнув штанці й зітхнув. Потім вибіг у садок до розквітлої яблуні...
—    Мамо, мамочко, хоча б уві сні приходь до мене, і то я буду щасливий.