Урок. Практичне заняття №5. Богдан Хмельницький як людина та історичний діяч

Практичне заняття №5 Практичне заняття №5. Богдан Хмельницький як людина та історичний діяч{F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322}УМОВНІ ПОЗНАЧКИРобота з документами. Методична порада. Бібліографічні відомості Аудіо-цитати. Відгуки про гетьмана. Титульна сторінка. Працюйте з інтерактивними посиланнями

Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою! І вам вовіки віків славу запишуть. Поки ми живі, хіба що смерть наша може наблизити нашу неволю. Нащо говорити там, де треба діяти. Вислови про державність та патріотизм

Позитивні відгуки. Г. Сковорода називає його «героєм Богданом»Т. Шевченко називає Б. Хмельницького «геніальним бунтівником»Український історик В. Липинський дійшов висновку, що гетьман свідомо і послідовно прагнув створити фундамент української державності. М. Грушевський називав Б. Хмельницького «великим діячем, людиною дійсно великою своїми індивідуальними здібностями і можливостями. Від Хмельниччини веде свій початок нове українське життя, і Хмельницький як головний потрясатель зістанеться героєм української історії. Д. Дорошенко назвав Б. Хмельницького «державним діячем великого формату». Сучасники порівнювали українського гетьмана з Ганнібалом та іншими полководцями античності, яких вважали еталоном військового генія.

Негативні відгуки. Т. Шевченко у творах: "Розрита могила", "Стоїть в селі Суботові» , «Якби ти Богдане...", вказуючи, шо той віддав Україну під владу Росії. М. Костомаров — український історик — хвалив Б. Хмельницького за налагодження зв'язків з Росією і критикував за закулісні відносини з Туреччиною. М. Куліш — український мислитель — гостро критикував Б. Хмельницького, який, на його думку, започаткував період розвалу, анархій і культурного занепаду України. М. Грушевський даючи позитивну характеристику Б. Хмельницькому, висловив" сумнів щодо існування у Б. Хмельницького чіткої мети, вказуючи, що вчинки гетьмана визначалися обставинами.

«Зросту він (Богдан Хмельницький) скоріше високого, ніж середнього, широкоїкості й міцної будови. Його мова й спосіб правління показують, що він наділений зрілим судженням і проникливим розумом... У поводженні він м’який і простий, чим викликає до себе любов вояків, але, з іншого боку, підтримує серед них дисципліну суворими стягненнями». Порівняйте зображення на гравюрі та словесний портрет Б. Хмельницького? Чи суперечать вони одне одному?

«Усім, хто входить у його кімнату, він тисне руку і всіх просить сідати, якщо вони козаки. У цій кімнаті немає ніякої розкоші, стіни без всяких прикрас, крім місць для сидіння. У кімнаті містяться тільки грубі дерев’яні лави, вкриті шкіряними подушками...; в головах його висять лук і шабля – єдина зброя, яку він звичайно носить. Стіл вирізняється не більшою розкішшю, ніж інше сервірування й начиння, бо їдять без серветок і не видно іншого срібла, крім ложок і бокалів. Гетьман передбачливо прикрасив так своє житло, щоб пам’ятати про своє становище і не впасти в надмірну гордість. Проте гетьманський стіл не бідний на добрі та смачні страви і на звичні в країні напої – горілку, пиво, мед».(Зі звіту венеційського посла Альберта Віміни про перебування в Україні 1650 р. у Чигирині). Що вразило чужинців в особистості українського гетьмана?

«Щодо гетьмана Хмеля, то він зі своїми полками стояв поза цим містом [Богуславом]. Йому повідомили про наше прибуття. У середу пізно вранці прийшла звістка, що гетьман їде вітати нашого владику патріарха... Він під’їхав до міських воріт з великим почтом, серед якого ніхто не міг би його впізнати. Всі були гарно вбрані і з дорогою зброєю, а він був одягнений у простий короткий одяг і мав недорогу зброю. Побачивши нашого патріарха здаля, він зійшов з коня (це зробили й інші, що були з ним), підійшов до нього, уклонився і, двічі поцілувавши край його одежі, приложився до хреста, поцілував його праву руку, а наш владика патріарх поцілував його в голову... Цей Хмель – літня людина, але щедро наділений дарами щастя: нелукавий, спокійний, мовчазний, не цурається людей; всіма справами займається сам особисто... Якщо траплялось, що хтось приходив донього із скаргою під час обіду або звертався до ньогоз промовою, то він, звичайно, говорив пошепки, щоб ніхто не чув: такий у них звичай. Щодо того як він сидів за столом, то він сів нижче, а нашого владику патріарха посадив на першому місці відповідно до пошани. Перед заходом сонця гетьман попрощався з нашим владикою патріархом, провівши його за браму фортеці, й сів у свій екіпаж, запряжений одним тільки конем. Не було царських карет, оздоблених коштовними тканинами і запряжених великою кількістю прекрасних коней, хоч у гетьмана таких тисячі. Він одразу виїхав під велику зливу, прямуючи до свого війська. На ньому був білий дощовий плащ». (Із записів Павла Алеппського про перебування в Україні 1654 р.).

«Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до нього [Б. Хмельницького] назустріч з міста, і тутешній митрополит [С. Косів] дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами й вигуками, як Мойсея, спасителя й визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені його добрий знак і на-зиваючи його Богом даним. Патріарх надав йому титул найсвітлішого князя. З усіх гармат та іншої зброї в замку і в місті лунала стрілянина». (Зі щоденника В. М’ясковського, члена посольства від польського уряду до Б. Хмельницького на початку 1649 р.)Чому історики, оцінюючи роль Б. Хмельницького в тогочасних подіях, переконані, що найвартіснішою є державотворча діяльність гетьмана?

«Правда те, що я мала й незначна людина, але Бог дав мені, що я є одновладцем і самодержцем руським... Виб’ю з лядської неволі ввесь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру... За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю на Україні, на Поділлі й Волині, досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. Не залишиться нога жодного князя і шляхетки тут, на Україні; а схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорізькому Війську». (Зі щоденника В. М’ясковського. Промова Б. Хмельницького до польських послів у Переяславі в лютому 1649 р.). Скориставшись свідченнями чужинців, доберіть 4–5 тверджень про риси вдачі гетьмана. Свої міркування підтвердіть інформацією джерел?

«І ми... зволіли вас прийняти під нашу царської величності високу руку, щоб не стали ви ворогам Хреста в поневіряння і паплюження. А ратні наші люди за нашим, царської величності, указом збираються і до ополчення лаштуються. І для цього послали ми, великий государ, до вас стольника нашого..., щоб вам, гетьманові, й всьому Запорізькому Війську наша государська милість була відома. І прислали б видо нас, великого государя, до нашої царської величності, посланців своїх, а ми, великий государ, наша царська величність, пошлемо до вас наших царської величності думних людей». [З грамоти російського царя Олексія Михайловича Богданові Хмельницькому (1653 р.)].

«Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже! ... Сповіщаємо цим листом, що як од початку ми підняли зброю проти поляків на захист віри й вольності, так і тепер не перестанемо боротися проти кожного, хто хотів би сісти нам на шию, і сподіваємося, що сам Всевишній Бог помститься за насильство й знущання над нами... Бажаємо насамперед, щоб ваша найясніша величність знала, що ми з’єднані й пов’язані з вашою найяснішою величністю не іншим зв’язком, ніж тим, яким ми зобов’язані обом найсвітлішим воєводам Молдавії і найсвітлішому князеві Трансільванії. Цю нашу обітницю радо виконуємо, посилаючи для цього завдання наших особливих послів, як тільки відкриється вільний прохід». [З листа Б. Хмельницького до шведського короля Карла-Густава (листопад 1656 р.)].

1. Які історичні події описані в пісні?2. Про які риси характеру гетьмана описано у тексті?Історична пісня«ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ»(Пісня про Богдана Хмельницького)Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється?Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється. Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду,Гей, не один лях лежить головою в воду. Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води:Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.«А я ляхів не боюся і гадки не маю,За собою великую потугу я знаю, Іще й орду за собою веду: А все, вражі ляхи, на вашу біду». Утікали ляхи — погубили шуби... Гей, не один лях лежить, вищиривши зуби!Становили ляхи дубовії хати,Прийдеться, ляшенькам в Польщу утікати!Утікали ляхів де якії повки,їли Ляхів собаки і сірії вовки. Гей, там поле, а на полі цвіти,—Не по однім ляху заплакали діти. Гей, там річка, через річку глиця,—Не по однім ляху зосталась вдовиця!