Урок-практикум: "Мова й мовлення. Розділи науки про мову".

Українська мова. Мова й мовлення. Розділи науки про мову

Завдання 1: відредагуйте текст Іван Піддубний – український борець, який ще за життя став легендою Він пр и/е йшов у спорт майже у 30-річному віці що не завадило йому 6 разів ставати чемпіоном світу і майже чверть столі т/ття дивувати суперників своєю вправністю. Народився б о/а гатир 1871 року в родині нащадка запорізьких козаків. Сім я була бідною зате силою славилася на всю П/полтавську Г/губернію. Батько будучи в літах легко перекидав мішки з пше/иницею та гнув підкови. Троє синів теж вдались на славу. Старший – Іван – мав всі шанси стати простим земле/робом але скрута змусила покинути батьківський дім та піти заробляти гроші. Кремезного хлопця без вагань пре/иймають вантажником у К/кримських портах. Не просто було знайти охочих тягати мішки та ящики по 16 годин на день. Якось до рук йому потрапила книга німецького борця який запевняв що завдяки тренуван/нням збільшив природню силу в/тричі. Цей факт пре/иголомшив українця. Весь цей час він використовував свій дар і жодного разу не/подумав що його можна розвивати. Піддубний почав займатись з 112-кілограмовою штангою та вивчав правила бою на «поясах». Так, у 28 років почалась його кар/єра в цирку. Виступи борця збе/ирали натовпи глядачів. Усім кортіло побачити бо/агатирське тіло ріст 184 см, об’єм грудної клітини 137 см, біцепса 44 см.

Гастролюючи Р/російською І/імперією було все важче знайти достойного суперника – настав час виходити на новий рівень. Українець вивчає правила класичної бород/тьби і їде піт/дкорювати Париж. З 1905-го і наступні 4 роки він – одно/осібний чемпіон світу міжнародна преса величає його «чемпіоном чемпіонів». У 40 років Піддубному набридає мандрівне жит/ття. Чоловік вирішує повернутись до/дому. Купує землю зводить хату одружується. Три роки зовсім не/виходить на ринг а потім все ж не/ве/итримує і погоджується виступати у провінційних цирках губернії. Стосунки в сім/ї не/склались дружина покинула Піддубного при/ехопивши усі його трофеї. Коли Іван одружиться в/друге зрозуміє що зароблен/нні гонорари вже давно витрачені а українських ледь/ледь ве/истачає аби утримувати нову сім’ю. 54/річний борець наважується на авантюрну ідею знову вирушити з гастролями до Німеч/ ччини. По/при вік дужий українець не/поступається молодим суперникам і лех/гко кладе їх на лопатки. Європа знову піт/дкорена але Піддубному пропонують ще один контракт - у США. В/третє йому доводиться перелаштовуватись на нові правила – американ/ньці визнають лише вільну бород/тьбу. Неймовірно але й за/океанські суперники не можуть впоратися з в/двічі старшим українцем. Його досвід і тактика зводять на/нівець усі їхні атаки… (З книги Уляни Скицької «#НАШІ на карті світу. Історії про людей, якими захоплюється світ» - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 320 с.)

https://uatv.ua/ivan-piddubnyj-ukrayinskyj-bogatyr-yakyj-vrazhav-svoyeyu-syloyu-svitovi-areny-video/ (коротка біографія)http://heroes.profi-forex.org/ua/poddubnyj-ivan-maksimovich - Подвиг Івана Піддубного: "великий російський борець", який все життя називав себе українцем ( цікаві факти!)Цікаві посилання:

Правильний варіант тексту (початок) Він прийшов у спорт майже у 30-річному віці, що не завадило йому 6 разів ставати чемпіоном світу і майже чверть століття дивувати суперників своєю вправністю. Народився богатир 1871 року в родині нащадка запорізьких козаків. Сім’я була бідною, зате силою славилася на всю Полтавську губернію. Батько, будучи в літах, легко перекидав мішки з пшеницею та гнув підкови. Троє синів теж вдались на славу. Старший – Іван – мав всі шанси стати простим землеробом, але скрута змусила покинути батьківський дім та піти заробляти гроші. Кремезного хлопця без вагань приймають вантажником у кримських портах. Не просто було знайти охочих тягати мішки та ящики по 16 годин на день. Якось до рук йому потрапила книга німецького борця, який запевняв, що завдяки тренуванням збільшив природню силу втричі. Цей факт приголомшив українця. Весь цей час він використовував свій дар і жодного разу не подумав, що його можна розвивати. Піддубний почав займатись з 112-кілограмовою штангою та вивчав правила бою на «поясах». Так, у 28 років почалась його кар’єра в цирку. Виступи борця збирали натовпи глядачів. Усім кортіло побачити богатирське тіло: ріст – 184 см, об’єм грудної клітини – 137 см, біцепса – 44 см.

Гастролюючи Російською імперією, було все важче знайти достойного суперника – настав час виходити на новий рівень. Українець вивчає правила класичної боротьби і їде підкорювати Париж. З 1905-го і наступні 4 роки він – одноосібний чемпіон світу, міжнародна преса величає його «чемпіоном чемпіонів». У 40 років Піддубному набридає мандрівне життя. Чоловік вирішує повернутись додому. Купує землю, зводить хату, одружується. Три роки зовсім не виходить на ринг, а потім все ж не витримує і погоджується виступати у провінційних цирках губернії. Стосунки в сім’ї не склались, дружина покинула Піддубного, прихопивши усі його трофеї. Коли Іван одружиться вдруге, зрозуміє, що зароблені гонорари вже давно витрачені, а українських ледь-ледь вистачає, аби утримувати нову сім’ю. 54-річний борець наважується на авантюрну ідею – знову вирушити з гастролями до Німеччини. Попри вік дужий українець не поступається молодим суперникам і легко кладе їх на лопатки. Європа знову підкорена, але Піддубному пропонують ще один контракт - у США. Втретє йому доводиться перелаштовуватись на нові правила – американці визнають лише вільну боротьбу. Неймовірно, але й заокеанські суперники не можуть впоратися з вдвічі старшим українцем. Його досвід і тактика зводять нанівець усі їхні атаки… (З книги Уляни Скицької «#НАШІ на карті світу. Історії про людей, якими захоплюється світ» - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 320 с.)Правильний варіант тексту (продовження)

Мова й мовлення. Мова - це специфічно людський засіб спілкування, який являє собою систему знаків, що має соціальну природу і є створеною та закріпленою у процесі історичного розвитку діяльності членів суспільства. Мовлення - це процес використання мови в спілкуванні. Іншими словами, це - мова в дії. Різниця між мовою і мовленням:мова явище загальне, а мовлення – конкретнеемова - це засіб, а мовлення - результат використання засобів (текст)мова - це явище соціальне, суспільне, об'єктивне, мовлення - індивідуально-суб'єктивне.мова стабільна, стала, мовлення - динамічне явищемова складається з великої, але скінченої кількості елементів, а мовлення - безмежне, безкінечне явищеу мові міститься все те, що є на даний час, а мовлення відбиває лише певну частинку мовиу мові немає нічого, чого б не було у мовленні

Функції мови:комунікативна (спілкувальна) - мова використовується як засіб спілкування;мислетворча - мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом творення самої думки;гносеологічна (пізнавальна) - людина пізнає світ не лише через власний досвід, а й через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ;акумулятивна (накопичувальна) - передача інформації та її зберігання;експресивна (виражальна) - мова надає можливість розкрити світ інтелекту, почуттів та емоцій людини для інших людей, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів;імпресивна (вплив)естетична - мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв; милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання стають джерелом естетичної насолоди;культуроносна - мова є носієм культури народу-мовотворця; людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу; мовна культура людини є показником її загальної культури;номінативна (називальна) - віра людини в назву;інформаційна

Функції мовлення:1) здійснення, реалізація процесу спілкування (комунікативна функція);2) здійснення процесів пізнання (пізнавальна функція);3) здійснення процесів творення нових одиниць мовних підсистем (будівнича);4) здійснення, реалізація процесу вираження емоцій (емотивна функція);5) здійснення, реалізація процесу творення художніх образів (естетична функція). ВИСНОВКИ Отже, функціонально мова характеризується як засіб, а мовлення – як процес. Мова для всіх носіїв одна, але реалізація її в мовленні для кожного мовця має свої особливості. Сама мова не може бути правильною чи неправильною, логічною чи нелогічною, точною і неточною, виразною чи одноманітною. Всі ці ознаки має мовлення і насамперед, індивідуальне. Культуру мовлення формує запас знань, прагнення до самовдосконалення через хороше володіння рідною мовою, знаннями, що віками вдосконалювало людство. Отже, кожен з нас має постійно дбати про якість свого мовлення в будь-якій ситуації спілкування.

Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує: А) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;Б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних одиницях. Національна мова – це мова окремої нації, якою говорить переважна більшість народу якоїсь окремої країни, включає в себе літературну мову, різні територіальні діалекти, а також професійні діалекти. Українська мова є першим з вирішальних чинників національної самобутності українського народу.

Державна мова – це мова більшості корінного населення країни, яка є узаконена Конституцією. Закон про мови формально набув чинності від 1 січня 1990 року, але й досі не виконується. Держава повинна дбати про те, щоб не виникала невідповідність між декларуванням державності мови і реалізацією цього статусу. Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу , всі сфери його суспільної діяльності. За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський – автор перших високохудожніх творів українською мовою („Енеїда”, „Наталка Полтавка”,). Він першим використав народорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору. Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Шевченка. Саме він уперше « своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...» Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та інші письменники. Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм. Унормованість – основна ознака літературної мови. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.

Фонетика. Графіка. Орфографія. Орфоепія. Морфологія. Синтаксис. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. Пунктуація. Стилістика. Морфеміка. Стилі мовлення. Способи творення слів. Фразеологізми. Словосполучення і речення. Правила вимови слів. Букви мови. Будова слова. Морфеми. Вживання розділових знаків. Лексичне значення слів. Частини мови. Правила написання слів. Звуки мовлення. Теорія і практика укладання словників

Завдання2. «Розділи мовознавства» (правильна відповідність)Фонетика. Графіка. Орфографія. Орфоепія. Морфологія. Синтаксис. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. Пунктуація. Стилістика. Морфеміка. Звуки мовлення. Букви мови. Правила написання слів. Правила вимови слів. Частини мови. Словосполучення і речення. Лексичне значення слів. Фразеологізми. Теорія і практика укладання словників. Способи творення слів. Вживання розділових знаків. Стилі мовлення. Будова слова. Морфеми.

15 фактів про українську мову, які вас здивують. Українська мова багата на цікавинки! Вона відрізняється від решти східнослов’янських мов своєю милозвучністю та унікальними словами та правилами. Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце в світі за мелодійністю (після італійської) та третє за красою лексики (після французької та перської). І це не прості слова — а підтверджені факти.

Цікаві факти про українську мову в цифрах. Відповідно до даних Національної Академії Наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. Цікаво знати, що за лексичним запасом українська є найбільш спорідненою з білоруською — 84% спільної лексики, із польською і сербською ми маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, а от з російською — 62%). Походження української мови — окрема теми для статті! Точно сказати, коли зародилася українська мова, — складно, але відомо, що вона однозначно виникла раніше за російську, німецьку, турецьку тощо. За даними вченого Василя Кобилюх, наша мова сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери і походить вона зі санскриту. До речі, перші слова з української мови були записані в 448 р. н.е. Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, і записав слова «мед» і «страва». На відміну від решти східнослов’янських мова, іменник в українській має 7 відмінків. Як ви зрозуміли, вирізняє нас кличний відмінок, який існує також в латині, грецькій та санскритській граматиках. У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» — аж 45! Цікаве завдання для вас: спробуйте назвати хоча б 20, можете використовувати фразеологізми. Ви ніколи не замислювалися над тим, що в нашій мові є три форми майбутнього часу! Цікавий матеріал, чи не так? Нумо згадувати разом — проста (піду), складна (йтиму) і складена (буду йти).

Цікавинки про українську мову. Однією з «родзинок» української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яка вживається в гімні України. Пам’ятаєте: «...згинуть наші вороженьки, як роса на сонці». Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера «п»; саме з неї починається найбільша кількість слів. Натомість найменш уживана — буква «ф», її вживають переважно в запозичених словах. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками). У нашій мові є особливі слова — паліндроми. Це так звані «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось приміром «Я несу гусеня», або ж «ротатор». Можете і ви згадати щось цікаве про паліндроми?

Цікаві відомості з історії української мови. Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови. Перший український «Буквар» видав у 1574 року у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено 1927-го в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету. Найстарішою українською піснею вважається балада «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?». Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу. Найбільше псевдонімів мав поет Олександр Кониський — свої твори він підписував 141 іменами, в Івана Франка було 99 псевдонімів, а письменник Осип Маковей користувався 56 вигаданими назвами.

Дякую за увагу!