Урок "Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 70-80 рр. ХVІІ ст."

Тема. Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 70-80 рр. ХVІІ ст.

Мета: охарактеризувати політичне становище Гетьманщини в 70-х - на початку 80-х рр. ХVІІ ст.; проаналізувати періоди правління гетьманів Петра Дорошенка, Івана Самойловича; розвивати в учнів уміння працювати з джерелами інформації, аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, визначати їх суть та значення, давати характеристику історичним діячам, визначати їх роль в історичному процесі.

Обладнання: підручник  «Історія України. 8 клас»; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Історія України. 8 клас»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Основні терміни та поняття: «Конотопські  статті»,  «Чигиринські  походи», «Бахчисарайський мирний договір», «Вічний мир».

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати політичне становище Гетьманщини в 60–80-х рр. ХVІІ ст.;
• давати історичну оцінку діяльності гетьманів Петра Дорошенка, Івана Самойловича;
• показувати на карті території, підвладні гетьманам Лівобережної та Правобережної України, та території, що перебували під контролем Москви, Польщі, Туреччини;
• пояснювати причини та наслідки укладення гетьманськими урядами важливих угод з державами-сусідами;
• розвинути вміння працювати з джерелами інформації, аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, визначати їх суть та значення, давати характеристику історичним діячам, визначати їх роль в історичному процесі.
•        висловлювати ставлення до основних подій доби.

Хід уроку

І.  Організаційний момент

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ.  Актуалізація знань

Робота з картою.

Покажіть на карті:

-          Територію Лівобережної та Правобережної Гетьманщини; Кримське ханство; Річ Посполиту; Московське царство; Запорозьку Січ; Османську імперію; міста Чигирин. Батурин, Київ.

Фронтальне опитування.

1) Після яких подій П. Дорошенко став гетьманом?

2) Якою була мета політики гетьмана П. Дорошенка? Чи досягнув він її?

3) У якому році гетьманові П. Дорошенку вдалося об’єднати Українську козацьку державу під   

своєю владою?

4) Перелічіть претендентів на гетьманську булаву, що були суперниками П. Дорошенка.

IІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Ми продовжуємо вивчати один з найбільш трагічних періодів в історії України під назвою Руїна. Після невдалих спроб П. Дорошенка об’єднати Україну. Вона знову фактично поділилася на дві частини - Лівобережну і Правобережну зі своїми гетьманами і протекторами, що протистояли одне одному. Проте юридично Гетьманщина була ще єдиною.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Петро Дорошенко та Бучацький мирний договір

На той час повернулося посольство зі Стамбула. У третій декаді березня П. Дорошенко провів у Корсуні розширену старшинську раду, у роботі якої взяли участь представники Лівобережжя та Запорожжя. Вона ухвалила прийняти протекторат Туреччини (без складення присяги султану) і підтвердила довічне право гетьманства П. Дорошенка по обидва боки Дніпра. Проти такого рішення виступили запорожці, частина городового козацтва, селяни та міщани, у свідомості яких Туреччина залишалася запеклим ворогом.

У травні запорожці знову проголосили П. Суховія гетьманом, на бік якого перейшли козаки Корсунського і Уманського полків. Розгорілися запеклі бої, у яких Суховій зазнав поразки. У серпні частина  козаків проголосила гетьманом уманського полковника М. Ханенка (1669-1670 рр.), якого підтримала Польща, і збройне протистояння продовжилося. Суховій став при ньому писарем. У вересні 1670 р. Ханенко підписав Острозькі статті, за якими козаки поверталися в підданство до польського короля і відмовлялися від усяких зносин з іншими державами. Натомість козаки зберігали давні вольності, проголошувалася «безпека, вольності й повага на вічні часи» до православного духівництва.

Підтримка Річчю Посполитою М. Ханенка, а Османською імперією - П. Дорошенка неминуче вела ці дві країни до великої війни. Наприкінці 1671 р. султан Мегмед IV надіслав польському королю оповіщення про початок турецького походу на захист «скривдженого П. Дорошенка».

У серпні 1672 р. об’єднані українсько-турецько-татарські сили рушили через Брацлавщину, здобули потужну Кам’янець-Подільську фортецю і пішли на Галичину. На початку вересня було взято в облогу Львів. Не маючи засобів для продовження війни, король  направив послів у турецький табір для переговорів про укладання миру. Його було підписано 28 жовтня 1672 р. у м. Бучачі.

Умови Бучацького миру 1672 р.

-         Річ Посполита відмовлялася від частини правобережних земель (Брацлавщина і Південна Київщина) і визнавала незалежність Української держави (саме таку назву було вжито в документі) П. Дорошенка під протекторатом Османської імперії.

-         Річ Посполита віддавала Туреччині все Подільське воєводство з Кам’янцем.

-         У складі Речі Посполитої залишалися Галичина, Волинь та Північна Київщина.

-         Річ Посполита зобов’язувалася сплатити Османській імперії контрибуцію за зняття облоги Львова і щороку платити 22 тис. золотих (дукатів) данини.

Бучацький договір не приніс Правобережжю миру, Польща не збиралася відмовлятися від українських земель і шукала приводу для їх повернення. Московія сприйняла Бучацький мир як відмову адже Речі Посполитої від Правобережжя і наприкінці 1673 р. розпочала наступ проти П. Дорошенка.

2. Іван Самойлович

Історична довідка

Іван Самойлович (Життєка на ст.)

Розповідь учителя

1. Охарактеризуйте сутність Конотопських статей. Порівняйте їхній зміст зі змістом Глухівських статей.

Рішучими заходами гетьман протидіяв спробам Запорозької Січі відігравати роль самостійної політичної сили. Гетьман, по суті, поклав край скликанню загальних козацьких рад і називав себе «верховним володарем і господарем вітчизни». Самойлович започаткував інститут «бунчукових товаришів», до якого належали діти старшини, які з юнацьких років, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися обійняти в майбутньому керівні посади. Гетьман сприяв становленню старшинського землеволодіння. Сам він був великим землевласником, володів містом Гадяч і 14 селами.

Робота з таблицею

Опрацювавши відповідний текст підручника, скласти таблицю «Внутрішня і зовнішня політика Івана Самойловича».

Орієнтовний вигляд таблиці

Гетьманування Самойловича тривало 15 років. Він намагався возз’єднати козацьку Україну силою, спираючись на російські війська. Щоб виснажити своїх противників, він руйнував правобережні міста і села, а їхнє населення примушував переселятися на лівий берег Дніпра («великий згін» 1678-1679 рр.). Проте приєднати Правобережжя Самойлович так і не зміг, оскільки в боротьбі за них зіткнулися інтереси Речі Посполитої, Московської держави та Османської імперії.

Прагнення Самойловича до одноосібної влади, явне тяжіння до запровадження монархічної форми правління в Україні непокоїло царський уряд. До того ж серед лівобережної старшини було чимало незадоволених жадобою і здирництвом гетьмана. Саме за доносом старшини, що Самойлович збирається зрадити царя, його й було усунуто з посади.

3. Яке значення мала діяльність Івана Самойловича для України?

Робота з історичною інформацією

Опрацюйте історичний текст і поміркуйте, на яких сильних і слабких рисах І. Самойловича наголошує історик.

Історик Д. Дорошенко про І. Самойловича

Гетьман був, безперечно, українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України, був добрим політиком і адміністратором, але занадто честолюбною людиною, яка не вміла й не хотіла жертвувати інтересами особистої кар’єри для загального добра.

 Які заходи Многогрішного і Самойловича були схожими, а які різнилися? Що було спільного в долі обох гетьманів?

3.Чигиринські походи турецько-татарського війська

Як відбувалися турецько-татарські походи на Чигирин 1677-1678 рр.?

Учні мовчки читають текст підручника про перебіг і наслідки чигиринських походів 1677-1678 рр.

Після зречення П. Дорошенком гетьманства турецький уряд спробував утримати під своїм протекторатом Правобережжя за допомогою Ю. Хмельницького. У 1677 р. султан Магомет ІV вручив йому булаву з гучним титулом «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького». Навесні 1677р. разом із турецькою армією Ю. Хмельницький з’явився в Україні. Проте місцеве населення з недовірою поставилося до його закликів підкоритися туркам і не виявило особливої готовності йти за новим гетьманом.

На початку серпня 1677р. 100-тисячна турецько-татарська армія разом із загоном прибічників Хмельницького підійшла до Чигирина і взяла його в облогу. Спроби Ю. Хмельницького схилити козаків на свій бік були марними. Штурм міста теж був невдалим. Після того як на допомогу гарнізону Чигирина прибуло 57-тисячне московсько-українське військо, очолюване Ромодановським і Самойловичем, турки змушені були зняти облогу і відійти.

У липні 1678р. 200-тисячне турецько-татарська армія знову вторглася в Україну і вдруге спробувала захопити Чигирин. На допомогу обложеним прибули 70-тисячне російське (Ромодановський) і 50-тисячне козацьке військо (Самойлович). За свідченням сучасників, турки ніколи не наражалися на такий відчайдушний опір захисників міста і несли значні втрати. Зрештою, за допомогою підкопів вони рвали вал і увірвалися у нижнє місто. Козаки відступили до фортеці.  Московське військо відмовилось прийти на допомогу. Ромодановський мав таємний наказ царя здати місто, але все зробити так, ніби турки його захопили. Цар уважав, що, пожертвувавши туркам Чигирин, він утримає за собою Лівобережжя.

 Турки, що увірвалися до Чигирина, влаштували криваву різанину населення і вщент зруйнували місто. Це був крок відчаю. Знекровив тривалою облогою турецьке військо вже не змогло продовжити наступ і повернулося до Молдавії. Другий Чигиринський похід, як і перший, завершилися невдачею. Захопити все Правобережжя турки не змогли. Водночас для українців знищення козацької столиці стало болючою втратою.

 Самійло Величко про зруйнування Чигирина

«Впала гарна тогобічна Україна, як той давній Вавилон, город великий, - через тодішню незгоду козаки всі пропали, самі себе звоювали».

Розповідь учителя

Після розорення Чигирина правителем Правобережжя турки залишили правителем Ю. Хмельницького; Резиденцією він обрав місто Немирів. Контроль над ним здійснював турецький паша з Кам'янця-Подільського. Проте влада його була не довгою. За однією з версій, турки його арештували, задушили і скинули з мурів Кам'янця-Подільського у річку Смотрич.

У наступні роки протистояння між Московською державою і Туреччиною за українські землі тривало, але воно переросло у тривалий конфлікт, у якому жодна зі сторін не мала достатньо сил, щоб вирішити питання на свою користь. Зрештою, 13 січня 1681р. сторони підписали Бахчисарайський мир, за яким:

 — кордон між державами пролягав по Дніпру;

— Лівобережна Україна, Київ із навколишніми містами та Запорожжя визнавалися за Московською державою, а Південна Київщина і Поділля — за Туреччиною;

— обидві сторони зобов'язувалися не споруджувати і не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі;

— татарські орди могли вільно кочувати в південноукраїнських степах, а запорозькі козаки і все населення — ловити рибу в Дніпрі, добувати сіль, полювати і пересуватися річками до Чорного моря;

— турецький султан і кримський хан зобов'язувалися не допомагати ворогам Московської держави.

Так, через обставини і політичні прорахунки було втрачено ще один шанс вибороти незалежність України. Козацька держава, що постала в результаті Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, була розділена між сусідніми державами: Московською державою, Річчю Посполитою та Османською імперією.

Обговорення питання

•        Як Бахчисарайський мирний договір вплинув на подальшу долю України?

Занепад Правобережжя, його перехід під владу Польщі

Робота з документом

З «Літопису Самійла Величка» про становище на Правобережжі «Перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори і горби. Всі вони правили тоді за пристановище і поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці, які траплялися нам на шляху у військовому поході, одні стояли малолюдні, інші зовсім спорожнілі - розруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів і зміїв й усякого гаддя, що там гніздилося».

Завдання

1) Як змальовує наслідки Руїни для Правобережжя  Самійло Величко?

2) Чим було зумовлене таке становище на Правобережжі?

4. «Вічний» мир 1686 р.?

Вчитель звертає увагу, що у 60-80-х рр. ХVІІ ст. внаслідок громадянських воєн, вторгнень іноземців, розколу Гетьманщини, стався поділ України між Московією, Річчю Посполитою, Османською імперією.

Розповідь учителя. Суперництво Московії та Туреччини за Правобережну Україну призвело до російсько-турецької війни 1676-1681 рр. Виснажлива війна призвела до укладання у січні 1681 р. між Росією і Туреччиною та Кримським ханством Бахчисарайського мирного договору. За ним до складу Росії відходила Лівобережна Україна з Києвом; частина Київщини, Поділля залишалось під владою Туреччини. У 1683 р. Туреччина зазнала поразки під Віднем, чим скористалась Польща, яка відновила своє панування на Правобережній Україні. Результатом цього було укладено між Росією та Річчю Посполитою «Вічний мир», 21 квітня 1686р., за яким до першої відходило Лівобережжя та Запорожжя, до Польщі – Правобережжя, Галичина, Північна Київщина та Волинь; території Південної Київщини, Брацлавщини залишалися нейтральними. Туреччина утримувала Поділля, яке пізніше захопила Польща. (Робота учнів з картою.)

Після укладення «Вічного миру» для Московської держави склалися сприятливі умови для активізації боротьби за Північне Причорномор’я та припинення турецько-татарських нападів. Із цією метою в 1687р. було здійснено спільний Кримський похід 150-тисячного російського і 50-тисячного козацького війська на чолі з князем В. Голіциним (фаворитом цариці Софії) і І. Самойловичем. Похід завершився повним провалом. Провину за це поклали на Самойловича, що стало приводом до усунення його з гетьманства.

V.  Закріплення знань учнів

Бесіда на закріплення:

1.   Чому «Вічний мир» 1686 р. ускладнив становище І. Самойловича? (Він узаконив поділ України на дві частини.)
2.   Кому підпорядковувалося Запорожжя за Андрусівським перемир’ям 1667 р.? (Польському королю і російському цареві.)
3.   Кому підпорядковувалося Запорожжя за «Вічним миром» 1686 р.? (Тільки цареві)
4.   Яка причина, що І. Самойловича усунули від влади?

VІ. Підсумок уроку

Учитель. З матеріалів сьогоднішнього уроку можна зробити висновок, що сусідні держави не були зацікавлені в сильній українській державі. Єдність України порушувалася боротьбою старшинських угрупувань за владу. Ця боротьба призвела до того, що в Україні діяло декілька гетьманів одночасно, та не всі з них вболівали за долю Гетьманщини.

VІІ. Домашнє завдання

1.     Опрацювати матеріал параграфа.
2.     Підготуватись до самостійної роботи

Після зречення П. Дорошенком гетьманства турецький уряд спробував утримати під своїм протекторатом Правобережжя за допомогою Ю. Хмельницького. У 1677 р. султан Магомет ІV вручив йому булаву з гучним титулом «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького». Навесні 1677р. разом із турецькою армією Ю. Хмельницький з’явився в Україні. Проте місцеве населення з недовірою поставилося до його закликів підкоритися туркам і не виявило особливої готовності йти за новим гетьманом.

На початку серпня 1677р. 100-тисячна турецько-татарська армія разом із загоном прибічників Хмельницького підійшла до Чигирина і взяла його в облогу. Спроби Ю. Хмельницького схилити козаків на свій бік були марними. Штурм міста теж був невдалим. Після того як на допомогу гарнізону Чигирина прибуло 57-тисячне московсько-українське військо, очолюване Ромодановським і Самойловичем, турки змушені були зняти облогу і відійти.

У липні 1678р. 200-тисячне турецько-татарська армія знову вторглася в Україну і вдруге спробувала захопити Чигирин. На допомогу обложеним прибули 70-тисячне російське (Ромодановський) і 50-тисячне козацьке військо (Самойлович). За свідченням сучасників, турки ніколи не наражалися на такий відчайдушний опір захисників міста і несли значні втрати. Зрештою, за допомогою підкопів вони рвали вал і увірвалися у нижнє місто. Козаки відступили до фортеці.  Московське військо відмовилось прийти на допомогу. Ромодановський мав таємний наказ царя здати місто, але все зробити так, ніби турки його захопили. Цар уважав, що, пожертвувавши туркам Чигирин, він утримає за собою Лівобережжя.

 Турки, що увірвалися до Чигирина, влаштували криваву різанину населення і вщент зруйнували місто. Це був крок відчаю. Знекровив тривалою облогою турецьке військо вже не змогло продовжити наступ і повернулося до Молдавії. Другий Чигиринський похід, як і перший, завершилися невдачею. Захопити все Правобережжя турки не змогли. Водночас для українців знищення козацької столиці стало болючою втратою.