Урок-презентація "Казка старої верби"

Написання складних прикметників. Природа – мати. Будь же сином!М. Рильський

Загадка-акровірш. Певне, знаєте усіРіч таку ви, друзі,Дивина є кругом нас: Річка, квіти в лузі,Одуд, ластівка, весна,Дерева і сонце,А тварини – хто все нам дарує охоче? Завдання: виписати іменники, вказати рід, число, відміну.

Пояснювальний диктант. Підсніжник – перша весняна квіточка. Ще не зійде сніг, а вже крізь сніго-льодову шкоринку, прогріваючи собі тісненьку й скромну проталинку, виглядає міцний паросток. Незабаром на тендітному темно-зеленому пагінці зацвітає білосніжна трьохпелюсткова квітка.

Робота в групах Завдання: переписати загадки, розкривши дужки, пояснити орфограми. За малюнком скласти 3 речення, використовуючи складні слова. Відгадка до загадки – назва групи.

Група 1 Ясно(зелена) сукня шовкова,Біло(рожевий)вінок…Зелено(коса), струнка, чорно(брова),Хто ти? Зі сну чи з казок?Зайде у ліс – і прозоро(зеленим)Стане одразу лісок,В сад – біло(пін…ий)заквітне шалено,Вкриється цвітом бузок.

Група 2 Різно(барвними) квітами закосичене,У темно(зелених) стрічках,З житньо(пшеничними) колосками,З сіно(косами) на лугах,Із піснями різно(голосими)Серце радую аж до осені.

Група 3 Спідничка яскраво(барвиста),І жовто(гарячі) стрічки,І темно(червоне) намисто,І жовті, як віск, чобітки,Таким ось до лісу заходить. Оце синьо(оке) дівчаІ де, золото(косе) побродить,Там ліс спалахне, як свіча.

Група 4 Хто її спізнати хоче?Зеленаво(сині) очі,Вся прозоро(кришталева)Біло(лиця) королева. Тче полотна біло(сніжні),Вишива мережки ніжніІ нанизує намистоІскрометно(променисте).

Пісенна сторінка. Тихо над річкою в ніченьку темную,Спить зачарований ліс. Ніжно шепоче він казку таємную, Сумно зітха верболіз. Нічка розсипала зорі сріблястії, Он вони в річці на дні. Плачуть берези по той бік кудрявії,Здалеку линуть пісні. Завдання: слухаючи пісню, зловити прикметники, вказати їх форму .

Казка старої верби. Край Господаревого городу над дорогою росла верба. Називали її дідовою, але садив її ще, мабуть, Господарів прапрадід – така вона була старезна: стовбур розчахнутий, гілля корячкувате. Господарева дружина все казала: зріж та зріж її, ось коло неї росте молода вербичка. Одного дня Господар узяв пилку та й пішов до верби. Був тихий літній вечір, коли чути, як шелестить кожен листочок. Прислухався Господар. А стара верба розповідає молодій: Це було тоді, коли ще не обдавали мене чадом машини, а торохтіли вози, від яких пахло дьогтем. Того року шляхом дуже часто проїжджали верхівці. Так от піді мною прощався Господаревого діда дід з молодою дружиною. Вона ніяк не відпускала стремено, втирала сльози й хотіла якнайдовше надивитися на свого коханого. А потім молода жінка часто виходила сюди й дивилася на шлях. Як вона сумно співала! Але господаревого діда дід так і не повернувся. Завдання: виписати прикметники, вказати розряд за значенням, дописати кінцівку казки, використовуючи складні прикметники.

Домашнє завдання. Виконати вправу з підручника або написати твір-мініатюру про улюблену пору року.