Пісенна сторінка. Тихо над річкою в ніченьку темную,Спить зачарований ліс. Ніжно шепоче він казку таємную, Сумно зітха верболіз. Нічка розсипала зорі сріблястії, Он вони в річці на дні. Плачуть берези по той бік кудрявії,Здалеку линуть пісні. Завдання: слухаючи пісню, зловити прикметники, вказати їх форму .
Казка старої верби. Край Господаревого городу над дорогою росла верба. Називали її дідовою, але садив її ще, мабуть, Господарів прапрадід – така вона була старезна: стовбур розчахнутий, гілля корячкувате. Господарева дружина все казала: зріж та зріж її, ось коло неї росте молода вербичка. Одного дня Господар узяв пилку та й пішов до верби. Був тихий літній вечір, коли чути, як шелестить кожен листочок. Прислухався Господар. А стара верба розповідає молодій: Це було тоді, коли ще не обдавали мене чадом машини, а торохтіли вози, від яких пахло дьогтем. Того року шляхом дуже часто проїжджали верхівці. Так от піді мною прощався Господаревого діда дід з молодою дружиною. Вона ніяк не відпускала стремено, втирала сльози й хотіла якнайдовше надивитися на свого коханого. А потім молода жінка часто виходила сюди й дивилася на шлях. Як вона сумно співала! Але господаревого діда дід так і не повернувся. Завдання: виписати прикметники, вказати розряд за значенням, дописати кінцівку казки, використовуючи складні прикметники.