Урок + Презентація на тему: "Божена Нємцова. Лісова німфа" 3 клас

Прізвище та ім’я __________________________________

Олександр Пушкін «Казка про рибака та рибку»

Обведи правильну відповідь.

1. Де жили старий зі старою?
   1.       у хатині;
   2.       у землянці;
   3.       у курені.
2. Із чим першого разу прийшов невід старого?
   1.       з баговинням;
   2.       з водоростями;
   3.       із золотою рибкою.
3. Як учинив дід із рибкою?
   1.      відпустив;
   2.      попросив ночви;
   3.      забрав із собою.
4. Як назвала баба старого?
   1.      дурнем;
   2.      недотепою;
   3.      нерозумним.
5. Що спочатку забажала баба від рибки?
   1.      ночви;
   2.      хату;
   3.      гроші.
6. Як називав дід рибку?
   1.      хазяйкою;
   2.      панною;
   3.      паніматонькою.
7. У якій тілогрійці була баба – стовбова дворянка?
   1.      у смушевій;
   2.      у соболевій;
   3.      у горностаєвій.
8. Ким захотіла баба стати після дворянки?
   1.      купчихою;
   2.      царицею;
   3.      володаркою морською.
9. Чим закусувала вино цариця?
   1.      печенею;
   2.      медяниками;
   3.      дичиною.
10. Кого послала цариця за дідом?
    1.      купців;
    2.      слуг;
    3.      царедворців.
11. Що хотіла баба від рибки, коли б стала володаркою морською?
    1.      щоб та зникла;
    2.      щоб та царювала разом з нею;
    3.      щоб рибка їй служила.
12. Яким було море наприкінці казки?
    1.      спокійним;
    2.      хвилювалось;
    3.      бушувало.

Прізвище та ім’я __________________________________

Олександр Пушкін «Казка про рибака та рибку»

Обведи правильну відповідь.

1. Де жили старий зі старою?
   1.       у хатині;
   2.       у землянці;
   3.       у курені.
2. Із чим першого разу прийшов невід старого?
   1.       з баговинням;
   2.       з водоростями;
   3.       із золотою рибкою.
3. Як учинив дід із рибкою?
   1.      відпустив;
   2.      попросив ночви;
   3.      забрав із собою.
4. Як назвала баба старого?
   1.      дурнем;
   2.      недотепою;
   3.      нерозумним.
5. Що спочатку забажала баба від рибки?
   1.      ночви;
   2.      хату;
   3.      гроші.
6. Як називав дід рибку?
   1.      хазяйкою;
   2.      панною;
   3.      паніматонькою.
7. У якій тілогрійці була баба – стовбова дворянка?
   1.      у смушевій;
   2.      у соболевій;
   3.      у горностаєвій.
8. Ким захотіла баба стати після дворянки?
   1.      купчихою;
   2.      царицею;
   3.      володаркою морською.
9. Чим закусувала вино цариця?
   1.      печенею;
   2.      медяниками;
   3.      дичиною.
10. Кого послала цариця за дідом?
    1.      купців;
    2.      слуг;
    3.      царедворців.
11. Що хотіла баба від рибки, коли б стала володаркою морською?
    1.      щоб та зникла;
    2.      щоб та царювала разом з нею;
    3.      щоб рибка їй служила.
12. Яким було море наприкінці казки?

1.      спокійним;
2.      хвилювалось;
3.      бушувало.

План-конспект уроку літературного читання,

проведеного Гудою Світланою Василівною

Тема: Божена Нємцова «Лісова Німфа».

Мета: ознайомити з життям та творчістю Божени Нємцової, навчити відчувати і розуміти мову твору, характер персонажів, особливості їх зображення: портрет, вчинки, мотиви поведінки, формувати вміння обговорювати прочитану казку, уважно слухати думки однокласників, висловлювати власні міркування; розвивати уважність, спостережливість, інтерес до читання; виховувати толерантність під час діалогів, послух, вміння бачити красу природи, берегти її.

Обладнання: роздатковий матеріал (тести, роздрукована казка «Лісова німфа», аркуші паперу); ТЗН (мультимедійна презентація, відео фізкультхвилинки).

Тип уроку: комбінований.

Клас: 3-Д

ПЛАН УРОКУ

1. Організація класу до уроку:
   1. Привітання з учнями.
   2. Перевірка готовності до уроку.
   3. Створення сприятливого психологічного комфорту.
2. Перевірка домашнього завдання.
   1. Проведення тестування
   2. Фронтальне опитування.
3. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
   1. Повідомлення теми і мотивація навчальної діяльності.
   2. Підготовча робота до первинного сприймання (розповідь вчителя).
   3. Словникова робота
   4. Установка на цілеспрямоване сприйняття твору.
   5. Первинне ознайомлення з казкою (читання вчителем та кращими учнями класу).
   6. Емоційно-оціночна бесіда.
   7. Аналіз змісту твору.

Фізкультхвилинка

8. Узагальнююча робота над твором. Робота в парах.

4. Узагальнення знань та умінь (проведення гри «Доповни речення»)
5. Підсумок уроку:
   1. Підсумкова бесіда.
   2. Оцінювання роботи учнів на уроці.
   3. Інструктаж до виконання домашнього завдання.
   4. Прощання з учнями.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу до уроку:
   1. Привітання з учнями.

• Нумо, діти, підведіться!

Всі приємно посміхніться.

Продзвенів уже дзвінок,

Починаємо урок!

• Доброго дня, діти! Мене звати Світлана Василівна і сьогоднійшній урок літературного читання проведу з вами я.
  2. Перевірка готовності до уроку.
     • На сьогоднішній урок вам знадобиться: ручка або пенал із всім необхідним, аркуш паперу та роздрукований сьогоднішній твір.
  3. Створення сприятливого психологічного комфорту.

• Для того, щоб урок був цікавим та захоплюючим нам потрібно бути:.

У – уважними.

Р – розумними.

О – організованими, охайними.

К – кмітливими.

2. Перевірка домашнього завдання.
   1. Проведення тестування

• Хто мені нагадає, який твір ви вивчали на минулому уроці? («Казку про рибака та рибку» Олександра Пушкіна)
• А для того, щоб перевірити те, наскільки добре ви пам’ятаєте зміст цієї казки, ми напишемо з вами тести. Із запропонованих відповідей вам потрібно обрати одну, яка являється правильною та обвести літеру, яка її позначає. На їх виконання вам дається 5 хвилин. Вгорі аркуша напишіть своє прізвище та ім’я. Час пішов.

• Після того, як вони напишуть, я позбираю роботи і дам дівчатам перевірити, а сама в той момент усно пройдуся з дітьми по питаннях тесту.
  2. Фронтальне опитування.
• Якого жанру був цей твір, який ми щойно обговорювали, по якому тести писали? (казка)
• А що таке казка? (казка – це прозовий жанр усної народної поезії, у якому реальна дійсність,  народні мрії та прагнення зображені з допомогою вигадки, фантастики.)
• З яких частин складається казка? (зачин, основна частина, кінцівка)
• А які види казок ви знаєте? (про тварин, побутові, чарівні або фантастичні)

3. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
   1. Повідомлення теми і мотивація навчальної діяльності.

• Сьогодні на уроці ми продовжимо наше знайомство із казками зарубіжних письменників. А саме, ми познайомимося із казкою Божени Нємцової «Лісова німфа». І тема нашого уроку так і звучить: «Божена Нємцова «Лісова німфа»».
  2. Підготовча робота до первинного сприймання (розповідь вчителя).
• Для того, щоб краще зрозуміти про що йтиме мова у сьогоднішній казці, нам варто коротко познайомитися із самим автором.
• Як ви вже зрозуміли, автором являється Божена Нємцова. Вона була чеською письменницею. На екрані ми можемо побачити її портрет. Справжнє ім’я чеської письменниці було Барбара. Батько і мати служили у багатої графині. Маєток лежав у мальовничій долині, і тут серед чудової природи минало дитинство майбутньої письменниці.
• Від бабусі маленька Барушка, так називали дівчинку, вперше почула й запам’ятала силу-силенну народних казок. Ці казки допомогли їй вийти на письменницьку дорогу.
• Тільки ж помилково було б думати, нібито Немцова просто сумлінно записувала все почуте. Ні, народна творчість була основою, на якій письменниця талановито і щедро вишивала свої узори.
• Коли ми читаємо її казки, то бачимо, що це мудрий народний витвір і разом з тим — твір однієї людини, яка майстерно володіє пером, має високу культуру та глибокі знання.
• Божену Нємцову ще називають майстром «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й погляди на життя селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань увійшли в золотий фонд чеської літератури. Вона збирала народні казки і сама написала багато казок, оповідань, повістей. Ці книги видані у багатьох країнах світу. А ще портрет цієї письменниці зображено на купюрах чеських грошей (500 крон).
  3. Словникова робота

• У казці, яку ми будемо сьогодні читати є декілька незнайомих для вас слів. І для того, щоб ви краще зрозуміли про що в ній йтиме мова, ми з ними ознайомимося.
• Першим із таких слів є веретéнце. Повторіть, будь ласка за мною: веретéнце. (діти повторюють).
• Чи розумієте ви значення цього слова? (так/ні)

Якщо діти не розуміють, то я пояснюю за допомогою малюнку та словесно.

• Веретéнце – це ручне знаряддя для прядіння у вигляді тонкої палички з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині.

Робота над іншими словниковими словами буде аналогічною.

пря́дка – пристрій для прядіння

почи́нок – пряжа, намотана на веретено.

куде́ля – прядиво або вовна.

фра́чки (фраки) – святковий одяг музикантів.

ре́мствувати - виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось

ні́́мфа - божества у  міфології, які жили в печерах, лісах, полях, горах, річках і джерелах, уособлювали сили та явища природи. переносно німфа — вродлива жінка.

4. Установка на цілеспрямоване сприйняття твору.

• А тепер я вам прочитаю казку. Ви ж будьте уважними, слідкуйте, підкреслюйте незнайомі для вас слова та спробуйте визначити дійових осіб казки.
  5. Первинне ознайомлення з казкою (читання вчителем та кращими учнями класу).
•     Казка називається «Лісова німфа».

ЛІСОВА НІМФА

Жила собі колись на світі бідна вдова з маленькою дівчинкою Бетушкою, і не було в них нічого, крім убогої хатини та двох кіз. Але Бетушка завжди була весела. З весни до осені вона пас­ла своїх кіз у березовому гаю.

Щоразу, коли дівчинка гнала кіз на пашу, мати клала їй у кошик окраєць хліба і верете́нце, наказуючи, щоб до вечора на ньому був повний почи́нок. А що пря́дки в них не було, то дівчинка обвивала куде́лю довкола голови, брала кошичок і, весело наспівуючи та підстрибуючи, гнала кіз до гаю.

В гаю кози спокійнісінько паслися, а Бетушка сідала під дерево, лівою рукою посмикувала куделю, а правою крутила вере­тенце. Веретенце сукало нитку, аж фурчало, а Бетушка підспівувала йому, аж луна котилася гаєм.

Коли сонце підбивалося під полудень, Бетушка відкладала веретенце, кликала до себе кіз, давала їм по шматочку хліба, щоб вони нікуди не розбігалися, а сама квапилася на галявину назбирати суниць чи іншої лісової ягоди, що саме доспіла. Назбирає, попоїсть із хлібом, а тоді притупне ніжкою, руку закладе за голову й, приспівуючи, починає танцювати.

Сонечко крізь зелене листя дерев усміхається їй, а кізки, ласуючи свіжою зеленою травицею, не надивуються, яка ж то у них весела пастушка!

Натанцювавшись досхочу, Бетушка знов заходжувалася прясти, а ввечері, пригнавши кіз додому, ніколи не чула від матері докорів, що веретенце голе.

Якось, коли, своїм звичаєм, рівно ополудні дівчинка після скромного обіду зібралася потанцювати, перед нею раптом з'явилась прекрасна фея. Одежа на ній була біла, тоненька, як павутина, золоте волосся спадало аж до пояса, на голові — вінок із лісових квітів.

Бетушка завмерла. А фея всміхнулась їй і питає ніжним голосом:

— Бетушко, ти любиш танцювати?

Почувши такий лагідний голос, Бетушка перестала боятися і відповіла:

— О, я танцювала б цілий день!

— То ходи, будемо танцювати разом, я тебе навчу! — сказа­ла фея, підібрала поділ своєї спідниці, обняла Бетушку й по­чала з нею танцювати.

Щойно вони пустилися в танець, над го­ловою в них залунала така чарівна музика, що серце в Бетушки радісно затрепетало. На березовому вітті сиділи музиканти в чорних, попелястих, коричневих і лискучих фра́чках. Це був ор­кестр із добірних музикантів, які зібралися на знак чарівної феї. Тут були соловейки, жайворонки, зяблики, щиглики, в'юрки, дрозди, сірі й чорні, і навіть сам дрізд-пересмішник.

Щічки в Бетушки палали, очі сяяли, вона геть забула про своє прядиво і про кіз, а тільки дивилася на чарівну фею, яка кружляла довкола неї, та так легенько, що під її маленькою ніжкою не гнулася навіть травичка.

Вони протанцювали від полудня аж до самого вечора, а Бетущині ноги нітрохи не стомилися й не заболіли! Нараз чарівна фея зупинилася, музика змовкла — і фея щезла так само рапто­во, як і з'явилася.

Бетушка озирнулась, а сонечко вже сідає за ліс. Підняла во­на руки над головою, намацала неспрядену куделю й згадала про веретенце, яке лежало в траві зовсім голе. Зняла вона куде­лю з голови й разом із веретенцем поклала в кошичок, потім покликала кіз і погнала їх додому. Дорогою вона вже не співа­ла, а гірко докоряла собі, що піддалася чарам цієї прекрасної феї, й вирішила, що коли та ще раз з'явиться перед нею, більше її не слухатиметься.

Кізки, не чуючи позад себе веселого Бетущиного співу, весь час оглядались, чи вона йде за ними. Мати теж здивувалася й запитала в дочки, чи вона, бува, не захворіла, що не спі­ває.

— Ні, матусю, я не хвора, але не співаю тому, що від співу в мене вже горло пересохло,— відповіла Бетушка і заховала веретенце та неспрядену куделю. Вона ж бо знала, що мати мотає пряжу не зразу, й хотіла наступного дня надолужити те, що згаяла сьогодні; про прекрасну фею дівчинка не прохопилася матері й словом.

Другого дня Бетушка знову, весело наспівуючи, погнала кіз пасти. Тільки-но вони дісталися до гаю, кізки відразу ж почали скубти траву, а дівчинка сіла під деревом і заходилася старанно прясти куделю. Пряде й пісень співає, бо з піснею і робота швидше йде. Сонце вже показувало на полудень, коли Бетушка дала кізкам по шматочку хліба, а сама метнулася збирати суниці. Назбиравши, повернулася, сіла обідати та до кізок примовляти :

— Милі ви мої кізочки, сьогодні, здається, я вже не зможу танцювати.

Вона зітхнула і, зібравши в долоню крихти, поклала на камінь, щоб їх подзьобали пташки.

— А чому це ти не зможеш танцювати? — озвався раптом ніжний голос, і перед нею знов з'явилася прекрасна фея, не­мовби з хмар спустилася.

Бетушка злякалася ще дужче, ніж першого разу, й заплю­щила очі, щоб не бачити феї. Але коли та запитала вдруге, не­сміливо відповіла:

— Ох, даруйте, прекрасна пані, я не можу з вами танцювати, бо знов не спряду куделі, і мати буде мене лаяти. Сьогодні, поки зайде сонце, я мушу надолужити те, що згаяла вчора.

— Ходімо, Бетушко, танцювати, а коли зайде сонце, до тебе прийде допомога! — сказала фея, підібрала поділ спідниці і обняла Бетушку.

Музиканти, які сиділи на березовому вітті, вдарили по стру­нах, і танцівниці закружляли колом. Прекрасна фея танцювала ще чарівніше, ніж учора, Бетушка не могла відірвати від неї очей, забула і про кіз, і про прядиво.

Але раптом ноги танцівниці зупинилися, музика вмовкла, сонце почало сідати за обрій. Бетушка сплеснула руками над головою, довкола якої була обмотана куделя, й заплакала. Тоді прекрасна фея доторкнулася до її голови, зняла куделю, обмотала її довкола стовбура тонкої берези, схопила веретенце й по­чала прясти. Веретенце крутилося швидко, мов живе, починок ріс просто на очах, і перш ніж сонце сховалося за лісом, уся куделя була спрядена, навіть та, якої Бетушка не спряла напередодні. Подала прекрасна фея дівчинці повний починок і каже:

— Мотай і не ремствуй. Запам'ятай ці мої слова: мотай і не ремствуй.— Сказала і зникла, неначе її й не було.

Бетушка невимовно зраділа. «За те, що фея така добра, я знов танцюватиму з нею, коли вона ще раз прийде до мене»,— подумала дівчинка, вертаючись додому, й заспівала, щоб кізки веселіше бігли дорогою.

Але мати зустріла її похмуро; вдень вона хотіла перемотати пряжу і, побачивши, що починок неповний, розсердилася на дочку.

— Що це ти вчора робила, що не напряла повного почин­ка? — дорікнула вона їй.

— Пробачте, матінко, я трохи танцювала,— відповіла Бетушка зніяковіло і, показуючи матері починок, додала: — Зате сьогодні він повний-повнісінький.

Мати замовкла й пішла доїти кіз, а Бетушка поклала веретенце. Вона хотіла розповісти матері про свою пригоду, але по­тім передумала. «Ні, не сьогодні. Якщо прекрасна фея прийде ще раз, я запитаю, хто вона така, і вже тоді розповім матері про все»,— вирішила вона.

Лазарець Максим

На третій ранок Бетушка, як звичайно, погнала кіз до березового гаю, кози почали скубти траву, а Бетушка, сівши під де­ревом, заспівала і заходилася прясти куделю. Сонце підбиралося під полудень.

Савчук Олександр

Бетушка відклала веретенце в траву, дала кізкам по шматочку хліба, назбирала суниць, пообідала і, струс­нувши крихти птахам, весело мовила:

— Ну, милі мої кізоньки, сьогодні я вам неодмінно за­танцюю!

Замерзляк Михайло

Дівчинка підстрибнула, підняла над головою ручку і вже хотіла була спробувати, чи зможе танцювати так само гарно, як прекрасна фея, коли та сама зненацька з'явилася перед нею.

Тимчук Олексій

— Нумо танцювати разом,— звернулася вона до Бетушки з усмішкою і обхопила її за стан. Тієї ж миті над головами в них забриніла музика, й обидві легко закружляли в танку.

Грищенко Віктор

Бетушка знов забула і про веретенце, і про кіз. Вона нічого не бачила, крім прекрасної феї, яка вигиналась, ніби лозина. Дівчинка нічого не чула, крім чарівної музики, під яку ноги самі танцювали.

Читання по 1 реченню іншими дітьми.

За танцями Бетушка не помітила, як і вечір настав. Нараз фея зупинилася, і музика тієї ж миті змовкла. Бетушка озирнулась, а сонце вже сховалось за лісом. Заплакала вона, сплеснула руками над головою і, озирнувшись, де її неповний починок, забід­калася, що ж їй мати скаже.

— Дай-но мені свій кошичок, я тобі надолужу те, що ти сьо­годні згаяла,— мовила прекрасна фея.

Бетушка подала їй свій кошичок, і фея на мить стала невидимою, а потім повернула їй кошичок і сказала:

— Потерпи, дома зазирни! — і тієї ж миті зникла, неначе її вітром здуло.

Бетушка не наважувалася зазирнути в кошичок, але по дорозі додому цікавість її перемогла; кошичок був такий легенький, що, здавалось, у ньому нічогісінько не лежало. Вона вирішила переконатися, чи фея її не ошукала.

Як же вона перелякалася, коли побачила, що кошичок повен… березового листя!

Гірко заплакала бідна дівчинка, дорікаючи собі за свою легковажність. Зі злості вона викинула пригорщу листя і хотіла вже витрусити з кошика все до решти, але потім подумала: «Підстелю-но я це листя кізкам»,— і залишила його в кошичку. Страшно їй було вертатися додому. Кізки знову не впізнавали своєї пастушки. Розгублена мати чекала її на порозі.

— Доню, що за починок ти принесла вчора додому? — були її перші слова.

— А що таке? — з тривогою запитала Бетушка.

— Коли ти вранці погнала кіз до гаю, я почала перемотува­ти пряжу. Мотаю, мотаю, а починок весь час повний. Один мо­ток намотала, другий, третій, а на веретені ниток стільки, скіль­ки було й напочатку. «Що за злий дух його пряв!» — розсерди­лась я — і тієї ж миті пряжа з веретена зникла, неначе її вітром здмухнуло. Скажи, що все це означає?

Бетушка мусила у всьому признатися матері й розповісти їй про прекрасну фею.

— Це була лісова ні́мфа! — з жахом вигукнула мати.— Вони з'являються опівдні й опівночі і вдаються до своїх виті­вок. Над маленькими дівчатками ще іноді, трапляється, згля­нуться і щедро їх обдарують. Чому ти мені про це відразу не сказала? Якби я була не ремствувала, то пряжі в нас була б те­пер повна кімната.

І тут Бетушка згадала про кошичок. «А що, коли під листям щось та є?» — майнуло їй у голові. Вийняла вона веретенце, куделю, зазирнула на дно і скрикнула:

— Погляньте, матусю!

Мати глянула й аж руками сплеснула. Березові листочки обернулися на золото!

— А вона ж мені наказувала: «Потерпи, дома зазирни, а я не послухалася!» — сердилась сама на себе Бетушка.

— Щастя ще, що ти не витрусила все листя із кошика! — мовила мати.

Читання мовчки

Вранці вона сама пішла подивитися на те місце, де Бетушка викинула з кошика пригорщу листя, але побачила на дорозі тільки зелені березові листочки.

Та скарб, який Бетушка принесла додому, й так був чималий. Мати купила багато що в хату, придбала худобу, в Бетушки з'явилися гарні сукні, і їй уже не треба було пасти кіз. Та ніщо вже не приносило Бетушці такої радості, як танці з лісовою німфою.

Дівчинку часто вабило до березового гаю, їй кортіло ще хоч раз побачити прекрасну фею, але та щезла назавжди й більше не з'являлася.

6. Емоційно-оціночна бесіда.

• Отже, хто дійові особи казки? (Берушка, мати, фея)
• Чи сподобалася вам казка? (так/ні)
  7. Аналіз змісту твору.
  • Чому дівчинка ходила до березового гаю? (пасти кіз, а потім ще й для того, щоб зустрітися із феєю)
  • Охарактеризуйте її. (Весела, працьовита, турботлива, ввічлива, вихована донька: говорила на матір на Ви, любила природу – своїх кіз, пташок, яким залишала крихти, а не викидала на землю)
  • Опишіть словами з тексту як зазвичай проходив день у Бетушки. (Щоразу, коли дівчинка гнала кіз на пашу, мати клала їй у кошик окраєць хліба і верете́нце, наказуючи, щоб до вечора на ньому був повний почи́нок. А що пря́дки в них не було, то дівчинка обвивала куде́лю довкола голови, брала кошичок і, весело наспівуючи та підстрибуючи, гнала кіз до гаю.

В гаю кози спокійнісінько паслися, а Бетушка сідала під дерево, лівою рукою посмикувала куделю, а правою крутила вере­тенце. Веретенце сукало нитку, аж фурчало, а Бетушка підспівувала йому, аж луна котилася гаєм.

Коли сонце підбивалося під полудень, Бетушка відкладала веретенце, кликала до себе кіз, давала їм по шматочку хліба, щоб вони нікуди не розбігалися, а сама квапилася на галявину назбирати суниць чи іншої лісової ягоди, що саме доспіла. Назбирає, попоїсть із хлібом, а тоді притупне ніжкою, руку закладе за голову й, приспівуючи, починає танцювати.

Натанцювавшись досхочу, Бетушка знов заходжувалася прясти, а ввечері, пригнавши кіз додому, ніколи не чула від матері докорів, що веретенце голе.)

• Як Бетушка ставилася до своєї матері? (була слухняною, поважала її)
• Що Бетушка найбільше любила робити? (танцювати)
• Знайдіть в тексті та опишіть якою була Бетушка під час танцю. (Щічки в Бетушки палали, очі сяяли, вона геть забула про своє прядиво і про кіз, а тільки дивилася на чарівну фею, яка кружляла довкола неї… Бетущині ноги нітрохи не стомилися й не заболіли!)
• Як ви гадаєте, чому з’явилася Лісова німфа? (щоб дівчинка хоч трохи позабавлялася, а не проводила все своє дитинство працюючи)

• Якби ви зустріли фею, то щоб у неї попросили? (відповіді дітей)
  • Який персонаж вам найбільше сподобався і чим? (відповіді дітей)

Фізкультхвилинка

8. Узагальнююча робота над твором. Робота в парах.

• А зараз ми попрацюємо трохи в парах. Всі варіанти, які у вас будуть виникати, ви можете записувати на аркуші паперу, який був розданий вам на початку уроку по одному на парту.
• Отже, перша пара(кожна п’ята парта) – описує дівчинку;
• Друга(кожна 4 парта) – описує Фею, можна використовувати слова із тексту.
• Третя(кожна 3 парта) – визначте, скільки днів із життя Бетушки описано в казці.
• Четверта(кожна 2 парта) – придумайте іншу назву казці.
• П’ята(кожна 1 парта) - визначте головну думку казки.

4. Узагальнення знань та умінь (проведення гри «Доповни речення»).

• А зараз ми пограємо з вами в ще одну гру, яка називається «Доповни речення». Я буду читати речення, а ви маєте його продовжити. Однак не забувайте піднімати руки, якщо знаєте відповідь.

1. Бетушка йшла в березовий гай, щоб … .(пасти кіз, зустрітися із феєю)
2. Фея запропонувала Бетушці … .(танцювати)
3. Дівчинка приходила в березовий гай, сідала під дерево і … .(починала прясти куделю)
4. Коли наставав полудень Бетушка … .(кликала своїх кіз та давала їм по шматочку хліба).
5. Коли мати перемотувала пряжу … .(нитка не кінчалася)
6. Останнього разу Бетушка принесла додому в кошику … .(золото)

5. Підсумок уроку:
   1. Підсумкова бесіда.

• Як називається твір Божени Нємцової, який ми сьогодні читали? («Лісова німфа»)
• До якого жанру він належить? (до казок)
• До якого саме виду казки ми можемо її віднести?(до фантастичних або чарівних)
• Що вам найбільше сподобалося у цій казці? (відповіді дітей)
• Що в ній повчального? (потрібно бути слухняним, потрібно чергувати відпочинок з працею, бачити красу природи та того, що навколо нас)
• Давайте поглянемо чи були ми сьогодні на уроці такими, якими мали бути? (повертаюся до нашого запису на дошці – У-уважними, Р-розумними, О-охайними, організованими, К-кмітливими)
• Молодці!
  2. Оцінювання роботи учнів на уроці.
  3. Інструктаж до виконання домашнього завдання.

• Отже, відкрийте ваші щоденники та запишіть домашнє завдання – прочитати та вчитися переказувати казку Божени Нємцової «Лісова німфа»
  4. Прощання з учнями.
• Гарного вам дня! До побачення!