Урок "Природні зони Північної Америки. Вертикальна поясність у горах материка"

7 клас           Дата:______

Урок №41

ПРИРОДНІ ЗОНИ.

ВЕРТИКАЛЬНА ПОЯСНІСТЬУ ГОРАХ МАТЕРИКА

Мета: сформувати в учнів систему знань про особливості природних комплексів Північної Америки; закріпити навички учнів складати характеристики природних зон;ознайомити з багатствами рослинного і тваринного світу Північної Америки; формувати знання про особливості природної зональності материка та вертикальної поясності в горах материка; удосконалювати практичні вміння та навички визначити особливості природних зон материка за тематичними картами атласу; розвивати вміння самостійно планувати шляхи досягнення навчальних завдань, організовувати сумісну діяльність з однолітками, працювати в групі, знаходити спільне рішення; розвивати компетентності у сфері використання ІКТ; виховувати прагнення до самоорганізації, повагу до думки інших.

Обладнання: фізична карта Північної Америки, карта природних зон; підручники, атласи, комп’ютер, учнівські мультимедійні презентації, ілюстрації тварин та рослин Північної Америки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Очікувані результати: учні зможуть наводити приклади типів ґрунтів, рослинності і тваринного світу Північної Америки; характеризувати природні зони материка; вертикальну поясність у горах.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Прийом «Бліцопитування»

1. Що таке природна зона? Від чого залежить розташування природних зон?

2. Що таке широтна зональність? вертикальна поясність?

3. З якими природними зонами ви вже знайомі з попередніх тем?

4. Які фактори можуть порушувати широтне простягання природних зон?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема нашого сьогоднішнього уроку: Природні зони Північної Америки. Висотна поясність. Сьогодні ми з вами здійснимо подорож Північною Америкою та її природними зонами. Дізнаємось про її тваринний і рослинний світ.

Північна Америка – материк у Західній півкулі, на півдні з’єднується з Південною Америкою, кордон із якою проходить по Панамському каналу, Північна Америка омивається із сходу Атлантичними океаном, із заходу – Тихим, із півночі – Північним Льодовитим. Береги материка порізані безліччю заток, а на півночі і півдні до нього примикає безліч островів. Це все нам відомо з попередніх уроків.

Наступним нашим кроком у вивченні особливостей материка Північна Америка є природна зональність.

Одного погляду на карту природних зон достатньо для того, аби помітити, що розміщення природних зон у Північній Америці має деякі особливості і відрізняється від їхнього розміщення на материках, вивчених раніше. Чим обумовлені ці особливості та які характерні риси властиві природним зонам материка, ви визначатимете і познайомитись на сьогоднішньому уроці.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Особливості природної зональності материка

Прийом «Географічний практикум»

Завдання. За картами атласу з’ясуйте, які природні зони представлені на території Північної Америки. У чому полягає незвичайність розміщення окремих природних зон материка?

Висновки. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Значні площі в західній частині материка займають області висотної поясності.

На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги витягнуті із заходу на схід, а от лісостеп, степ і пустелі в середній і південній частині — із півночі на південь.

«Незвичайне» розташування природних зон у Північній Америці пояснюється переважно значним впливом азональних чинників: рельєфу, океанів, особливістю обрисів континенту.

2. Характеристика природних зон Північної Америки

Виступи учнів із демонструванням ілюстрацій, слайдів мультимедійної презентації

Зразки виступів

Зона арктичних пустель

Більша частина острова Гренландія та острови Канадського архіпелагу розташовані у зоні арктичних пустель. Ці райони вкриті материковими льодовиками та практично позбавлені ґрунтів і рослинності. У довгу полярну зиму температури повітря тут знижуються до -40...-50 °С, які в поєднанні із сильними вітрами створюють дуже суворі умови життя. На сході зони величезні простори зайняті крижаними, а на заході — кам’янистими пустелями. Влітку лише в окремих місцях на кам'янистому ґрунті можна побачити бідні мохи та лишайники.

Життя тварин — тюленів, моржів, білих ведмедів — пов’язане з морем. У водах полярних морів багато видів риб. На суходолі зустрічаються полярні лисиці, зайці, лемінги. На крутих скелястих берегах можна побачити пташині базари.

Тундра

Північне узбережжя північної Америки та прилеглі до нього острови — це зона тундри, тобто безлісі площі субарктичного поясу. Мінімальні температури тут зберігаються протягом більшої частини року а через вічну мерзлоту ніколи не відтають ґрунти.

У тундрі поширені болота й озера. Із рослинності характерні мохи й лишайники, болотні трави, деякі чагарники й карликові дерева. У лісотундрі з’являються хвойні дерева — ялина, бальзамічна туя, а на півдні — модрина. На лишайникових пасовищах пасуться олені карибу, із хижаків живуть песці, полярні вовки; на озерах і на океанському узбережжі гніздиться безліч птахів.

На південь тундра переходить у рідколісся – лісотундру, яка змінюється хвойними лісами.

Тайга

Хвойні ліси помірного поясу називають тайгою. Вони простягаються широкою смугою на півночі помірного пояса від Кордильєр до Атлантичного океану, а також на західному узбережжі материка приблизно між 40 і 60° пд. ш. В умовах суворої сніжної зими і прохолодного літа утворюються підзолисті ґрунти на них ростуть хвойні ліси з чорної і білої ялини, бальзамічної ялиці, сосни й модрини. У лісах живуть багато тварин: ведмеді, вовки, лисиці, рисі, олені, цінні хутрові звірі – єнот, ондатра, бобер, норка.

Площі тайгових лісів за останні десятиліття значно скоротилися у зв’язку з промисловою вирубкою цінних порід дерев. Серйозних збитків тваринному світу тайги завдають мисливські промисли. У західній частині тайгової території часто трапляються лісові пожежі.

У міру просування на південь відбувається порушення широтного простягання природних зон: у східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у змішані, поширені в області Великих озер і в басейні річки Св. Лаврентія, а в середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом.

Змішані та широколисті ліси

У змішаних лісах на сірих лісових ґрунтах разом із хвойними ростуть широколисті дерева, серед яких поширені береза, ясен, в’яз,бук, липа і, звичайно, клен — прикраса американських лісів. Їх нараховують близько семи видів. Завдяки різнобарвному листю клени надають лісам особливої краси. Кленовий лист є символом Канади і зображений на державному прапорі цієї країни.

У східній частині материка лежать широколисті ліси, які займають майже всі Аппалачі та рівнини аж до півдня від Великих озер. Ці ліси ростуть в умовах вологого м’якого клімату на бурих лісових ґрунтах і належать до найбагатших на земній кулі. Тут поширені дуби, липи, клени, тюльпанове дерево, магнолії, чорний горіх, західний платан. Багато фруктових дерев: дикі яблуні, груші,вишні.

Степи та лісостепи

На південь від тайги і на захід від мішаних і широколистих лісів, у районах із недостатньою кількістю опадів (400-500 мм), розташовані лісостепи й степи. У Північній Америці їх називають преріями. Колись вони були вкриті високими травами — ковилою й іншими злаками. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше, тому рослинність стає біднішою. Тут багаті й родючі чорноземні та каштанові ґрунти. Серед тварин численними є гризуни – бабаки, ховрахи, лучні собаки. З плазунів є тут гримучі змії, гадюки.

Перемінно-вологі ліси

На північному узбережжі Мексиканської затоки на Примексиканській та Приатлантичній низовині, на півострові Флорида поширені перемінно-вологі ліси на червоноземних і жовтоземних ґрунтах. Вони не менш багаті, ніж широколисті, чому сприяє теплий мусонний субтропічний клімат. У лісах переважають сосна, дуб, магнолія, бук, багато ліан, карликова пальма, болотний кипарис. У субтропічних лісах багато різноманітних птахів, наприклад, карликовий папуга, білодзьобий дятел, ібіс, фламінго й пелікани. У водоймах поширені великі алігаторові черепахи, алігатори,а з великих звірів — видра, ондатра.

Пустелі й напівпустелі

Пустелі і напівпустелі Північної Америки займають окремі простори на узбережжі Тихого океану й між хребтами Кордильєр. Вони характеризуються сухістю клімату, інтенсивним фізичним вивітрюванням, засоленістю ґрунту й слабким розвитком рослинності.

Рослинний покрив складається із заростей чорного полину і лободи. Рослинний покрив пустель субтропічного пояса набагато різноманітніший. Тут поширені сукуленти — кактуси, юки, агави, зустрічаються акації. Серед тварин багато видів гризунів, ящірок, змій і птахів. Зустрічаються і представники південноамериканської фауни — броненосці, ягуари і пума. На висотах близько 900 м у між гірських котловинах Кордильєр розташована Пустеля Сонора — одна з найкрасивіших на Землі. Як і в більшості пустель, поверхня Сонори пересічена руслами висохлих річок. Але головна її особливість — кактуси. Різні види кактусів цвітуть від квітня до вересня.

Висновки. У Північній Америці багатий тваринний і рослинний світ, різноманітні ґрунти. Великі площі зайняті лісами. Природа Північної Америки значно змінена. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу.

3. Вертикальна поясність у горах материка

Висотна поясність у Кордильєрах визначається висотою гір та їх положенням у кліматичному поясі. На північному заході в Кордильєрах Аляски, нижні частини гір укриті хвойними лісами до 1000 – 1500 м, вище починається гірська тундра, сніги та льодовики. У межах помірного поясу Кордильєри сягають найбільшої ширини. Саме тут спостерігається найбільше розмаїття природних умов. На схилах високих хребтів поширені пояси гірських соснових лісів, хвойних рідколісь та альпійських луків. Низькі берегові хребти вкриті реліктовими лісами з секвої та дугласії, які постраждали через вирубки та пожежі. У внутрішніх частинах Кордильєр помірного поясу поширені напівпустельні ландшафти.

В Аппалачах чітко виділяються чотири висотних пояси: широколисті ліси з переважанням каштану в передгір’ях, їх змінюють мішані ліси (характерні дерева — цукровий клен та жовта береза,з хвойних — ялина, ялиця, сосна); вище до висоти 1500–2000 м — хвойні ліси з ялини та ялиці.

Отже, Вертикальна поясніть у горах материка визначається висотою гір та їхнім географічним положенням.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Бесіда за запитаннями і завданнями.

1. Назвіть природні зони Північної Америки. Покажіть їх на карті.
2. Природні зони якого кліматичного поясу займають на материку найбільшу площу?
3. Яка природна зона Північної Америки вважається батьківщиною кактусів?
4. Чим природні зони Північної Америки відрізняються від природніх зон Південної Америки?
5. За допомогою карти природних зон порівняйте висотну поясність Кордильєр і Анд. Визначте спільні та відмінні риси.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

Прийом «Самооцінювання»

 Учитель пропонує учням оцінити свій внесок у досягнення мети уроку та вписати своє прізвище в одну з колонок.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Заповнити таблицю "Порівняння природних зон Північної і Південної Америки".