Тема. Проза Івана Франка. Жіноча доля в новелі Івана Франка «Сойчине крило». Образ героя-адресата – уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком».
Мета. ознайомити учнів з прозою Івана Франка, зробити детальний аналіз новели «Сойчине крило», поглибити знання про український модернізм; формувати вміння дискутувати, аргументувати власну думку, навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом; виховувати почуття відповідальності за власні дії та вчинки, позитивні морально-психологічні якості, естетичні смаки.
Обладнання: презентація, художнє оформлення кабінету.
Що таке чоловік для чоловіка?
І кат, і Бог!
З ним живеш – мучишся,
а без нього ще гірше!
Іван Франко
Хід уроку
Модернізм (від фр. moderne — новітній, сучасний) - течія у мистецтві й літературі, суб'єктивізм в художній творчості, для якої характерний відхід від демократичних і гуманістичних традицій художньої культури.
У 1905 році, у «золотий період» творчості Івана Франка виходить друком новела «Сойчине крило», один чи не найкращий твір Франкової малої прози. Отже, розгорніть зошити й запишіть тему уроку та визначення поняття «модернізм».
Модерна новела «Сойчине крило» має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, в канву якого вплітається лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає твору психологічного напруження. Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, з якого ми дізнаємося про життєві пригоди головної героїні у пошуках щастя.
Сюжет твору напружений, динамічний, має дві сюжетні лінії: розповідь про відлюдька Массіно, який занурився в егоїстичне, самозакохане життя і Манюсі, яка тікає від свого справжнього щастя у вир злочинного світу. Ці сюжетні лінії тісно переплітаються і доповнюють одна одну.
Учні коротко переказують сюжет твору.
Символіка новели
Образ Сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.
Червона сукня з круглими цятками – символ пристрасті.
Дзвінок – тривога, очікування чогось.
Крило – символ душі.
Подвійне сонце – подвійне життя: одне в побуті, інше в житті.
Характеристика образу Марії
Сенс буття Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про достаток, волю, палке кохання. Та доля жорстоко покарала її за втечу і зраду. Зрештою вона зрозуміла, що щастя поруч, його не потрібно шукати по світі. Марія повертається до коханого, бо розуміє, що основним принципом життя є любов.
1.Марія.
2.Кокетлива, легковажна.
3.Втікає, зраджує.
4.Вражає байдужістю та хитрістю.
5.Егоїстка.
Долю головної героїні твору «Сойчине крило» досліджувала Сімора Юлія (учениця представляє свій проєкт «Жіноча доля у творі «Сойчине крило»»).
Вчитель. А зараз спробуємо довести, що образ героя-адресата – уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком».
Словникова робота.
Адресат – одержувач листа.
Кореспонденція – листування між особами, сукупність поштових відправлень.
Скептик – той, хто до всього ставиться недовірливо, в усьому сумнівається.
Відлюдник – той хто тримається, або живе осторонь від інших людей.
Естет – прихильник усього прекрасного, витонченого.
Фатальний – який приносить горе, нещастя, страждання, приречений на невдачу.
Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору він – відлюдько, самітник. Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити і отримувати задоволення. Він інтелігентний, розумний, освічений, добре розуміється в мистецтві. У його затишному кабінеті на стінах висять портрети великих митців: Гете, Емерсона, Рескіна. На поличках стоять улюблені книги в гарних оправах, а на столиках - його улюблені кольорові хризантеми. Він захоплюється музикою. Герой працює радником в одному бюро, зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серце. Він ввічливий, має гарні манери, проте не має друзів, нікого не пускає у свою душу, бо після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість. Це нам доводить ,що він, справді, естет. Але водночас він - людина, у глибині серця жевріє іскра кохання, яка запалює боротьбу в його душі між «естетом» і «живим чоловіком». Як би він не старався «… жити для самого себе, з самим собою, самому в собі…», але його життя було «осяяне подвійним сонцем, наповнене красою й гармонією», бо це був чоловік з ніжною, вразливою душею. Массіно не спроможний вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає, тому не може протистояти живим почуттям.
У душі Хоми-Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка», які перемагають, бо кохання – рушійна сила життя. І тому в кінці твору звучать слова: «Голубочко моя! Де ти, озовися! Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм крилом!».
Учні складають сенкан до образу головного героя.
Паспорт твору «Сойчине крило»
Автор : І.Франко
Рік видання : 1905.
Літературний рід : епос
Жанр : психологічна новела.
Тема : змалювання жіночої долі в новітній інтерпретації; розкриття стосунків між Марією та Хомою.
Ідея : возвеличення кохання, як найвищого почуття; засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.
У творі є підзаголовок “Із записок відлюдька”.
Проблематика твору:
5. Перевірка домашнього завдання (учні зачитують власне продовження новели «Сойчине крило»).
6. Інсценізація кінцівки твору.
Массіно
- Ти-и-и?
Манюся
Массіно
7. Підсумок уроку
Новаторство Івана Франка:
Хто з героїв твору вам імпонує, а хто ні? Чому?
Які поради ви дали б головним героям?
Якою людиною ви вважаєте Хому: сильною чи слабкою?
Чи може людина впливати на свою долю?
8. Домашнє завдання
Підготувати біографію Ольги Кобилянської. Прочитати новелу «Impromtu phantasie».