Урок-реквієм для 11 класу «То був страшний навмисний голод…» (дослідження роману «Жовтий князь» В. Барки)

О.М. Кизименко, учитель української мови

та літератури, ЗОШ № 142, м. Харків

Урок-реквієм у 11 класі

«То був страшний навмисний голод…»

(дослідження роману «Жовтий князь» В. Барки)

Мета: ознайомити учнів із творчістю письменника-емігранта Василя Барки; з’ясувати життєву основу роману «Жовтий князь»; простежити, як на прикладі персонажів роману відтворено дійсність українського села під час Голодомору 1932-1933 рр.; формувати вміння здійснювати ідейно-художній аналіз епічного твору, формулювати власні висновки, виходячи зі змісту, підтверджувати свої думки цитатами з твору; аналізувати художні образи; розвивати інтелектуальні здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; виховувати свідомих громадян України, плекати в них почуття патріотизму, пошану до невинних жертв Голодомору.

Форма уроку: урок-реквієм.

Обладнання:  текст роману В. Барки «Жовтий князь», підручники, портрет письменника, фільм «Голод-33», презентації учнів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграфи уроку)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

«Це наш новий Сковорода…»

Д. Степовик

 

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

Д. Білоус

Звучить пісня Оксани Білозір «Свіча»

Слово учителя

На десятиліття можна засекреслити архів, можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, бо живить вона духовне життя поколінь і залишає свідчення очевидців на сторінках літературних творів. Кожен народ має власну історію, і ми  не повинні оминати жодної сторінки свого минулого. Саме роман «Жовтий князь» повертає нам історичну пам’ять про голодомор 1932-1933 рр. Це книга пам’яті мільйонам «безвинно убієнних» хліборобів і гнівний осуд тоталітарного режиму, твір-застереження, твір-реквієм.                  

Наш  урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:

1. Історична основа роману.
2. Дослідження історії написання роману.
3. Дослідження особливостей назви роману.
4. Дослідження жанру твору.
5. Дослідження сюжету роману.
6. Дослідження проблематики роману.
7. Дослідження образів роману.
8. Сценічна історія роману.

Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки. Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити після закінчення доповідей.

ІІІ. Захист творчих проектів

1.               Виступ І творчої групи «Історична основа роману».

Про страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках написано небагато. Писали, свідчили, згадували передусім за кордоном. В Україні про голодомор 1933 року згадувати заборонялось. Василь Барка, який сам пережив голод і на власні очі бачив жахи канібалізму, відтворив народну трагедію в романі «Жовтий князь». Трагічна доля родини Катранників – Мирона, Дарії та їхніх дітей Миколи, Андрійка і Оленки із села Кленоточі – уособлює шлях мільйонів українців на Голгофу голодної смерті. Селяни не усвідомлювали, що виконується страхітливий план винищення українства, але це зрозуміли деякі політики, дипломати. Консул королівського посольства Італії в Москві Граденіго доповідав 31 травня 1933 року про голод в Україні, стверджуючи, що цей голодомор «уряд Москви справді заздалегідь підготував за допомогою жорстокої реквізиції», і підкреслював, що в основі такої політики «є, напевно, призначення зліквідувати українську проблему протягом кількох місяців з жертвою від 10 до 15 мільйонів осіб». Унаслідок цих народовбивчих експериментів Україна в кінці 1932 – на початку 1933 року опинилася на грані катастрофи. Обережні, несміливі сигнали-натяки українського партійного і радянського керівництва в особі В. Чубаря, М. Скрипника про розростання голоду внаслідок збільшення планів хлібозаготівель тільки сердили Сталіна та його оточення. Місцеве керівництво, перестрашене гігантськими плановими зобов’язаннями по хлібозаготівлі, в злобі та відчаї творило беззаконня, вдаючись до терору і злочинів щодо селянства.

Ухвалою СРСР від 27 грудня 1932 року було введено єдину паспортну систему, за якою селянин закріплювався за колгоспом і за місцем проживання. Селян перестали брати для роботи на заводах і шахтах. Прикордонники перекривали усі дороги, які вели з України в Росію. По суті, Україну перетворили у гігантську резервацію, оточену з усіх боків військами,  в якій почав містично владарювати Жовтий князь – голод.

ДПУ УРСР 12 березня 1933 року так інформувало про продовольчі труднощі і ураження голодом районів України: «Найбільше число фактів голоду зареєстровано в кінці лютого і на початку березня. В окремих місцях це явище набуло масового характеру. Голодуючі сім’ї вживають у їжу різні сурогати – кукурудзяні качани і стебло, просяне лушпиння, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації тощо. Зареєстровано факти вживання в їжу м’яса кішок, собак і дохлих коней. Випадків людоїдства зареєстровано 28. Більша частина їх належить до 3-ої декади лютого і початку березня. 19 випадків людоїдства припадає на Київську область. У лютому мали також місце 13 випадків трупоїдства». Такого жаху український народ ще ніколи не переживав.

Усі ці історичні події були творчо опрацьовані В. Баркою і знайшли відображення у романі «Жовтий князь».

2.               Виступ ІІ творчої групи «Дослідження історії написання роману».

25 років Василь Барка виношував у своєму серці болючі спогади, бо сам із дружиною і новонародженим сином голодував. Він збирав подробиці від тих, хто вижив. Письменник написав твір, бо усвідомлював: неможливо заховати правду про мільйони загиблих. Над романом «Жовтий князь» Василь Барка працював упродовж двох років (1958-1959 pp.). To була наполеглива й дуже важка праця, що супроводжувалася глибокими емоційними переживаннями. Автор хотів якнайточніше, найоб’єктивніше увічнити ті страшні для його народу події, розказати світові болючу правду про них. Водночас Барка дбав про те, щоб з-під його пера з’явилася не документальна хроніка, а художній, філософський, узагальнюючий твір-роздум про радянську тоталітарну систему, яка нищить усе світле на своєму шляху.   

На сторiнках роману вiдтворено всi подробицi лихолiття, пережитi нашим народом i самим В. Баркою. Головна частина у творi –  це власнi спостереження i враження. Закарбувались у пам’яті письменника тi образи: голоднi, виснаженi, пухлi вiд голоду люди; бачив, як важко було їм ходити –  сили не було; бачив i мертвих. I всi свої болi передав у романi через реалiстичне зображення нещастя в сiм’ї селянина Мирона Катранника, боротьбу темряви зi свiтлом, Бога з дияволом, людини з людиною. Його хвилює вiчне болюче питання: для чого людина приходить у цей свiт? А щоб дати вiдповiдь, Барка знайомить нас з численними рiзноплановими образами, а умовно дiлить їх на людей-варварiв i людей-жертв.

3.               Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження особливостей назви роману».

У романі В. Барки «Жовтий князь» –  це збірний символічний образ, це втілення зла і насильства, рудий ящір тоталітарної системи, який через своїх посланців у 33-му році минулого століття приніс в Україну голод, смерть, руїну.

Жовтий – колір смерті та хвороби. Князь – символ влади. Жовтий    князь – це голодомор, страшний, жахливий, що забирав мільйони людей у своє царство і не було з нього вороття... Інша трактовка: жовтий – колір пшениці. У ті часи хліб для людей був чимось недосяжним, він володів думками селян, вони мріяли, щоб у їхніх хатах завжди на столі, як і раніше, стояла кругла запашна паляниця. Останнє визначення мало хто з літературознавців підтримує, більшість схиляються до попередньго, бо протягом всього твору простежується символiчний образ Жовтого князя – демона зла, який несе з собою руйнацiю i спустошення, сiє муку i смерть.

Роман «Жовтий князь» втілює протиборство кількох могутніх сил, що мають космічні витоки. Перша сила, представлена символом, що дав назву роману, має кілька втілень.

Жовтий князь – це сам український голокост, голодомор, який розпросторився над Україною своїм смертоносним владарюванням. Володіння Жовтого князя охопили всі села, підім’яли кожну хату, кожен двір. Голодомор перетворив квітучі веселі села з дівочими співами і зимовими святами на страшну холодну пустку.

Жовтий князь – то також тоталітарна система, «государство», як говорить один із персонажів, що, немов «татарва», сіє тільки смерть і спустошення. Порівняно з нею навіть кримінальні злодії не такі страшні хазяїнові.

В. Барка показує, що слуги Жовтого князя втратили всі людські риси і почуття. Вони не здатні мислити, міркувати, висловлювати власну волю. Жовтий князь – символ не лише голоду і жорстокої влади. Він є втіленням надприродного, космічного Зла, що набрало сили і пішло в наступ на людство у XX столітті. Це засвідчив сам В. Барка. Голодомор відбувався в рік, коли виповнилося дев’ятнадцять століть від розпя’ття Спасителя. Письменник постійно підкреслює диявольську суть сталінської влади. У 30-х роках відбулось найбільше розорення церков і храмів. Вражає, як і все в романі, сцена закриття черговою «Комісією» старовинної церкви, що стояла у центрі села і була побудована ще за часів гетьманів. Селяни в єдиному пориві рятують старовинне церковне начиння. Комсомольці скидають на землю дзвін, а Остроходін влаштовує полювання за церковними святинями. Божественна просвітленість церкви і диявольська темрява Жовтого князя – дві сили, що символізували смуги стражденного людського життя в Україні 30-х років.

4.               Виступ ІV творчої групи «Дослідження жанру твору».

Як відомо, за жанром «Жовтий князь» є романом. Що означає слово роман? Роман – це жанр розповідної художньої літератури: великий і складний за будовою епічний прозовий твір, у якому широко охоплені події і докладно розкриті життєві долі кількох, а іноді багатьох людей у зв’язку з їх суспільними відносинами й побутовими обставинами.

Але деякі дослідники творчості В. Барки називають даний твір сімейною хронікою. Що означає це слово? Сімейна хроніка – це прозовий або драматичний твір, в якому у часовій послідовності розкриваються родинні події певного періоду. У творі розповідається про життя Мирона Катранника і його родини (матері, дружини, трьох дітей) від осені 1932 до жнив 1933 р. Йдеться про звичну хліборобську сім’ю, яка живе за давніми і світлими християнськими заповідями в атмосфері теплоти і сімейної злагоди.

За словами літературознавця Ковальчука, через нелюдські обставини життя ця сімейна хроніка перетворюється на мартиролог. Мартиролог (від грецького мученик) – 1. Збірник церковних оповідань про християнських святих і мучеників за віру. 2. Перелік осіб, що зазнали гонінь, утисків, або список покійників.

5. Виступ V творчої групи «Дослідження сюжету роману».

В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки-Очерета про перебіг геноциду українців 1932-1933 років, організований урядом СРСР. І хоча особисто Барка в ті роки не був на селі, але зберіг точні спогади брата, родина якого була піддана тортурами голодом. Після цього він протягом двадцяти п’яти років скрупульозно збирав спогади очевидців Голодомору.

Катастрофу нації під час Голодомору письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син, Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими, страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними селянській і загальнолюдській моралі. Навіть голодний, конаючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші – святині, схованої від банд комсомольців. Андрійко також хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою, яка перебуває на межі смерті від голоду. Цей сюжет відповідає численним випадкам доброчинності, які очевидці засвідчували перед обличчям загибелі. Закінчується твір оптимістично – над землею народжується новий день, що несе надію.

«Жовтий князь» – це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України. У ньому розповідається про справжніх мучеників, якими є всі члени родини Катранників. Є в романі й перелік жертв переслідування, гоніння, а також опис пережитих ними страждань. Немов на підтвердження цієї думки, письменник створив свій календар: вересень – розбоєнь, жовтень – худень, листопад – пухлень, грудень – трупень, січень – могилень, лютий – людоїдень, березень – пустирень, квітень – сумень. Письменник із вражаючою силою і правдивістю показує, як українська земля, що завжди несла радість хліборобу, який жив у одвічній гармонії з природою, перетворилася на зону смерті.

Останню сторінку трагічного роману про винищення українського селянства, про страшну помсту диявола читач перегортає з почуттям віри у незнищенність народу, у його відродження і зверхність Божої правди. Живим і працелюбним залишається Андрій Катранник; він хоче відшукати матір, а отже й Україну, якою вона була. Довгий, важкий, грізний, нерівний шлях стелився перед сиротою. І перед його селом, і перед вцілілими односельцями. Скрізь чатував на них Жовтий князь і його прислужники. Та коли «оглянувся на садибу пічника, – там, над скорбним місцем, підводилося полум’я з такою великою і променистою сполукою ясминної просвітленості, пурпуру, крові, сліпучого горіння. Палахкотливий стовп, що розкидав свічення, мов грозовиці, на всі напрямки в небозвід, прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її селяни в чорнозем і нікому не відкрили її таємниці, страшно помираючи один за одним в приреченому колі. Здається, над ними, з нетлінною і непоборимою силою, сходить вона: навіки принести порятунок». Це – останнє речення роману.

6.               Виступ VІ творчої групи «Дослідження проблематики роману».

У центрі роману – проблема етносу, його долі: трагічна безвинна жертва з одного боку, з іншого – розкриття і утвердження багатьох його рис і традицій, що складалися століттями і вирізняють українців з-поміж інших народів.

Автор порушує проблеми «жовтого князя» – всепоглинаючого тоталітаризму, батьків і дітей, нерозумного обрубування родового коріння, нищення вікових традицій. Хата і двір Катранників, як і обійстя їхніх односельців, – ознака українського способу життя, селянський мікрокосмос. Батьківська хата, її обереги – важливі мотиви української літератури. Їх торкалися О. Довженко, А. Малишко, і. Багряний та інші митці. В. Барка малює, як Жовтий князь і його прислужники руйнують людську оселю, будовану ще дідами і збережену нащадками. Занепадають, стають пустками людські домівки під тиском всесвітнього Зла. Коли Харитина Григорівна, старенька мати, повернулася з церкви, з якої вже скинули дзвона, побачила рідну хату після розгрому «бригадниками» – і обмерла! Гірше, ніж у сараї! Як після землетрусу. Поперериване все і поперекидуване, позмішуване і потоптане. Сльоза збігла по щоці. Здогадалася стара – вже кінець настав.

Отже, у романі порушені такі одвічні проблеми:

1. Проблема хліба (цю проблему є всі підстави трактувати як найголовнішу, наскрізну).

2. Проблема духовності людини.

3. Проблема збереження людини.

Світ, який завжди ніс радість хліборобові, що жив у одвічній гармонії з землею, перетворився на зону смерті.

7.               Виступ VІІ творчої групи «Дослідження  образів роману».

Актуальні і болючі проблеми у творі автор розкриває через систему образів. Дійові особи – люди однієї епохи, одного часу, здебільшого одного соціального класу. Але в кожного з них – своя мета в житті, свої цінності та ідеали: у Мирона Катранника – глибока християнська віра в Бога, у Григорія Отроходіна – фанатична партійно-більшовицька віра в Сталіна, який ладен винищити цілий народ заради «світлого майбутнього». Отже, їхні життєві філософії – діаметрально протилежні. Звідси і неминучість конфлікту.

Автор намагається дати у романі відповідь на вічне питання: для чого людина приходить у цей світ? Щоб відповісти, В. Барка змальовує досить багато різнопланових образів, які все ж умовно можна розділити на дві групи:

- люди-варвари, або ж сліпі виконавці, слуги диявола (Жовтого князя), що виповз з багна в образі компартії;

- люди-жертви, які за своїми духовними рисами найближчі до Ісуса Христа. Найяскравішим представником людей-варварів є партієць Отроходін, який сліпо виконує партійну волю, недвозначно виголошену Молотовим і Кагановичем: «Забрати хліб увесь! До зернини!» Більшість людей-варварів, зображених у творі, не мають власних імен: бо чи ж потрібні імена там, де втрачена людська подоба. Замість імен автор добирає узагальнюючі назви-неологізми відповідно до їхньої сатанинської роботи: хліботруси, хлібохапи, хлібобери.

Характеризуючи людей-гвинтиків, сліпих виконавців, Барка зосереджує увагу читача на двох рисах – бездушності і жорстокості. Проте головні винуватці людського лиха присутні незримо. Це – вождь світового пролетаріату на портреті, а ще – пророцтво самого генсека, яке глумливо прозвучало з репродуктора: «Жити стало краще, товариші, жити стало веселіше».

З великим болем і співчуттям В. Барка розкриває характери селян-гречкосіїв, більшість з яких не розуміють, хто є справжнім винуватцем їхніх страждань, тому вірять у прихід антихриста.

У романі є ще один наскрізний символічний образ – хліб. Це – Божий дар, багатство, духовність, праця, гідність, достаток України. Це – найприродніша їжа українців, бо на ланах, які вони обробляють, родить найкраща у світі пшениця. Та диявол перетворив хліб у прокляття України. Хліб був! Він, невивезений, гнив у церкві. Це було те зерно, що його силоміць відібрали у селянських родин, не залишивши їм жодної можливості дожити до нового врожаю. Це був той хліб, за приховування якого сім’ї висилали до Сибіру. Його можна було б роздати людям і врятувати їхнє життя, але накази уряду забороняли це робити.

Родина Катранників – земна сила, що тримає на своїх плечах добро, і труд, і саме життя. Вона уособлює добро, труд, християнську віру – сам український етнос, проти якого заповзявся боротися Жовтий князь. В образах сім’ї Катранників письменник висвітлює багато проблем і міркувань на захист селянства, яке становить основу українського народу, творить і зберігає кращі його традиції, є виразником його ментальності. Перед нами – статечна селянська родина, що, як і мільйони інших селянських сімей, руйнується і гине від смертоносної потуги Жовтого князя. Катранники-селяни є, за своєю суттю, хліборобами-інтелігентами. Це – дружна, працьовита сім’я, що не знає проблеми батьків і дітей. Родина докладає немислимих зусиль, аби вижити, вистояти, дочекатися весни. Але навкруги все виметено, забрано, спустошено. На останніх сторінках роману самотнім сиротою залишається Андрій, який вирушає з хати сусідів у мандри, щоб «мами шукати», бо не може повірити у її загибель. Покидаючи село, Андрій пересвідчується, що святиня втрачених батьків та односельців ціла і збережена. Всі, хто зберігав її, померли. Ніхто, крім нього, не знає місця, де сховані їхні надії, світло їхніх сердець.Мирон Данилович та Дарія Олександрівна в руїнний час революцій і викорінення одвічного селянського побуту зростили і виховали гарних, доброчесних дітей, які шанують і люблять людей, прадавні хліборобські звичаї, тримають у своїх серцях Божі заповіді.

Особливої уваги заслуговує розмова священника з людьми, що в лиху годину прийшли до Бога в церкву. Батюшка закликає людей не уподібнюватися до слуг антихриста, а мати в душі злагоду і мир, любов і прощення.

Стрижневою віссю є образ хліба. Ось як в селі Кленоточі описується церква: «Давня церква. Біла, як празниковий хліб».

Багатозначність образу жовтого князя зумовлена глибиною і вагомістю поставленої у творі проблеми: взаємовідносини селян з представниками радянської влади, яка «купається в неправді».

Система образів роману

Носії зла	Жертви
Місяць, люди-варвари, хліб, Григорій Отроходін, церква, церковна чаша, жовтий князь, хліботруси, хлібохапи, хлібобери	Родина Катранників: Мирон Данилович, Дарія Олександрівна, бабуся Харитина Григорівна, Миколка, Оленка, Андрійко; селяни-гречкосії

 

8.               Виступ VІІІ творчої групи «Сценічна історія роману».

 «Голод-33» (англ. Famine-33) – фільм українського кінорежисера Олеся Янчука. Він знятий у 1991 році за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь». Це перший художній фільм, який розкриває злочини сталінсько-більшовицького режиму проти народу України – штучний голод 1932-1933 років. Стрічка нагороджена головним призом 1-го Всеукраїнського кінофестивалю в Києві (1991 рік).

У 2008 році у приміщенні Національної опери України відбулася прем’єра вистави Андрія Жолдака «Ленін love, Сталін love» (Геноцид в Україні 1932-1933 років) за мотивами роману Василя Барки «Жовтий князь». Це перше в історії українського театру звернення до найтрагічніших сторінок національної історії. Творці вистави – інтернаціональна команда, у складі якої, крім українців Андрія Жолдака та артистів черкаського театру, болгарська художниця Тіна Дімова та російський композитор Володимир Кликов. Показ вистави відбувся в рамках заходів «Голодомор. 75-ті роковини пам’яті» і транслювався у прямому ефірі Першого національного каналу.

Перегляд уривків з фільму та вистави.

ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань

1.               Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про роман «Жовтий князь» В. Барки».
2.               А зараз спробуємо скласти сенкан «Жовтий князь» (орієнтована відповідь 1. «Жовтий князь». 2. Штучний, несправедливий. 3. Захоплення українських земель. 4. Мільйони вимерлих людей. 5. Смерть).

V. Підбиття підсумків

1) Вправа  «Вільний мікрофон»

 

1.               Я сьогодні…
2.               Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
3.               Найбільше мене вразило…
4.               Роман «Жовтий князь» В. Барки – це…
5.               Чи важливо вивчати роман «Жовтий князь» Василя Барки?

2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи, відповідно виставляються оцінки за урок).

 

VІ. Домашнє завдання

1.                Скласти інтерв’ю з письменником Василем Баркою.
2.                Написати твір-мініатюру на тему: «Лист у ХІ століття від Андрія Катранника».

Підсумкове слово учителя

Василь Барка прагнув розказати всьому людству болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка знищує все гуманне на своєму шляху, власне, «пожирає своїх дітей», бо вона сама – «Жовтий князь». Письменник вірить, що, пройшовши через таке пекло, український народ обов’язково відродиться! А сам роман звучить як реквієм загиблим, закликаючи нащадків ніколи не забувати, які жахливі трагедії довелося пережити нашому багатостраждальному народові.

Хочеться вірити, що моральні уроки роману не минуть для вас даремно. Ті важливі цінності, духовні якості, які вчать бути людьми у найтяжчих обставинах, хотілося, щоб ви використовували у житті. Від того наскільки ми будемо свідомими громадянами, настільки залежить доля нації в майбутньому. Така трагедія більше ніколи не повинна повторитися. Роман  В. Барки сьогодні звучить як застереження від помилок минулого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.               Багацька Л. Автор «Жовтого князя». Виповнилось 100 років від дня народження письменника Василя Барки // Україна молода. – 2009. – 18 липня.
2.               Барка В. Жовтий князь. – К.: Дніпро, 1991. – 221 с.
3.               Дроботько Н. Характеристика родини Катранників (за романом Василя Барки «Жовтий князь» // Дивослово. – 2000. – № 6. – С. 37-38.
4.               Жулинський М.Г. Слово і доля: навч.посіб. / М.Г. Жулинський. – К.: А.С.К., 2002. – 640 с.
5.               Жулинський М. У світлі віри: Голодомор в Україні та роман В. Барки «Жовтий князь» // Барка В. Жовтий князь. – К.: Дніпро, 1991. – С. 5-22.
6.               Забарний О. Роман Василя Барки «Жовтий князь» // Дивослово. –   1996. – № 10. – С. 30-34.
7.               Кудрявцев М. Холокост-33 в художніх інтерпретаціях // Дивослово. – 1999. – № 9. – С. 7-10.
8.               Мовчан Р. «Жовтий князь» Василя Барки // Слово і час. – 1998. –         № 12. – С. 14-18.

9. Мовчан Р. «Жовтий князь» Василя Барки // Дивослово. – 2002. – № 3. –    С. 44-49.

10.          Овсієнко Н. Чорна сповідь моєї вітчизни (урок – психологічне дослідження роману Василя Барки «Жовтий князь») // Дивослово. – 2008. – № 7. – С. 9-12.

11. Орлюк Я. Василь Барка і його роман «Жовтий князь» // Дивослово. – 2000. – № 6. – С. 34-36.

12. Тельчарова В. Життєві основи роману Василя Барки «Жовтий князь» // Дивослово. – 2000. – № 6. – С. 31-33.

13. https://uk.wikipedia.org/wiki/Жовтий_князь

14. http://neimovirne.ru/zhovtij-knyaz-analiz/

15. http://ukrlitera.ru/index.php/literatura/317-barka/2300-yelknaz

16. http://dovidka.biz.ua/zhovtiy-knyaz-analiz/

17. http://md-eksperiment.org/post/20170311-zhovtij-knyaz-vasilya-barki

18. http://www.vk.konlist.ua/Проблематика-та-образи-роману-«Жовтий-князь»

19. https://uk.wikipedia.org/wiki/Голод-33

20. https://life.pravda.com.ua/announces/2008/11/19/10347/view_print/