Урок «Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь новели О Кобилянської «Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс») - це урок формування компетентностей здобувачів освіти. У його змісті використані різноманітні форми і методи навчання, що допомагають якісно підготувати учнів до проходження ЗНО.
Мета (формувати компетентності):
предметну: уміння аналізувати новелу О. Кобилянської, зосереджуючи увагу на створенні образів нових жінок-інтелектуалок; характеризувати образи в їхньому порівнянні;
ключову: уміння логічно висловлювати свої думки, давати оцінку героїням, використовуючи навички критичного мислення; виявляти лідерські якості за аналогією до героїнь художніх творів, брати на себе відповідальність за прийняття рішення; уміння визначати ситуації, у яких людина потребує підтримки; на прикладі головних героїв твору шукати оптимальні шляхи вирішення життєвих проблем;
комунікативну: висловлення власних суджень про роль музики в житті людини; уміння порівнювати свої враження із впливом її на героїв;
інформаційну: навички самостійної роботи з джерелами інформації.
Тип уроку: формування компетентностей.
Форма уроку: урок-синтез мистецтв.
Наочність, обладнання: портрет О.Кобилянської, літературознавчий словник, фарби, пензлі, ілюстрації, мультимедійне обладнання, репродукція картини О.Новаківського «Музика», матеріал для роботи «Я малюю музику», аудіозапис книги.
Перебіг уроку
1. Організаційний момент. Забезпечення емоційної готовності до уроку
2. Мотивація навчальної діяльності здобувачів освіти
Оптинський старець Анатолій якось поцікавився в однієї молодої піаністки, яку музику вона любить грати.
– Бетховена, Гайдна, – відповідала вона.
– А є музика ще краще.
– Яка ж? Моцарта? – запитала дівчина.
– Ні, ще краще.
– Може, Баха?
– Ні, ні.
– Яка ж, я не знаю.
– Музика душі.
– Душі? Музика душі, та хіба є така? – запитала вона.
– А як же. Є…
Учитель:
4. Актуалізація опорних знань здобувачів освіти
Матеріал для вчителя
Новела Кобилянської «Меланхолійний вальс» має елементи автобіографізму. Уперше її надруковали в 1898 році в «Літературно – науковому віснику». Письменниця порівнювала своє життя з життям героїні твору Софії Дорошенко. У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 року вона писала: «Прочитали-сьте «Valse melancolique» і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого». Коли О.Кобилянську запитали про провідну думку новели, вона, дивуючись, відповіла зустрічним запитанням: «А чи ви маєте її, коли переживаєте настрій, який не дає вам спокою, викликає прагнення здійснити велику мрію, кличе вас кудись так сильно, що ви не можете навіть передати цього поклику?» Коли ми слухаємо музичний твір, у кожного з нас виникають свої думки, асоціації, свої переживання. У цій новелі персонажем стає власне Музика.
Теорія літератури
Оповідач - особа, вигадана автором, від імені якої в художньому творі автор оповідає про події та людей.
Учитель:
На початку 80-х років XIX століття батько придбав для родини австрійське фортепіано марки "Vinzenz Оеsеr und Sohn". Призначалося воно, щоправда, для Євгенії Кобилянської – старшої сестри письменниці, яка з дев’ятирічного віку протягом кількох років опановувала секрети музики в приватному музичному закладі. Їй пророкували велике майбутнє в цій галузі, принаймні в Кімполунзі (місто в Південній Буковині, тепер на території Румунії, де Кобилянські мешкали в 1874–1889 роках) вона вважалася найкращою піаністкою. Постійно грала на музичних вечорах у своєму місті, неодноразово брала участь у концертах у Чернівцях. У 1878 році Євгенію було запрошено в Сучаву на ювілей письменника Миколи Устияновича. Якраз тоді там відбувся загальноміський концерт, на якому Євгенія акомпанувала до окремих пісень, разом із Марією Устиянович у чотири руки грала "Угорські танці" Брамса. А взагалі, у її репертуарі були твори Мендельсона, Бетховена, Брамса.
До вересня 1886 року на фортепіано в родинному домі грали обидві сестри. Але коли Євгенія вийшла заміж, інструмент вона забрала із собою. 1 вересня 1886 року О. Кобилянська занотувала в своєму щоденнику: "Фортепіано вона забрала... Не знаю, що я робитиму без нього..." А 3 вересня ввечері записує знову: “В мене щось болить у серці, а через кімнату, де стояло фортепіано, я не можу перейти – його ж бо там більше нема. Я просто хвора з жалю, у мене болить кожен нерв, я хотіла б плакати, та мені соромно”.
Склалося так, що згодом цей музичний інструмент знову потрапив у помешкання видатної письменниці. Овдовіла Євгенія наприкінці 1912 року переселилася до сестри і жила разом із нею до 8 травня 1917 року, до своєї смерті.
Після того, як сестра відійшла у вічність, фортепіано залишилося у спадок О. Кобилянській. Але після перенесених хвороб (насамперед, частковий лівобічний параліч) їй самій грати на ньому було вже важко, до того ж, цей інструмент викликав болючі спогади про сестру, доходило навіть до галюцинацій – вона ніби бачила Євгенію біля інструмента. О. Кобилянська вирішила передати дорогу родинну реліквію сім’ї Костянтина Балицького, тодішнього чернівецького греко-католицького священика – з цією сім’єю в неї була щира дружба.
У 1918 році Балицькі переїхали в Галичину, забравши з собою фортепіано. Згодом цей інструмент перейшов у власність доньки К. Балицького, коломийчанки Любомири Бабій. Багаторічні власники фортепіано ніяк не погоджувалися передати його до музею, для чого мали всі підстави, адже він їм дістався від О. Кобилянської: такою була її воля. А погодились, коли довідалися, що змушені будуть переселитись у квартиру в багатоповерховому будинку. До того ж, інструмент потребував капітального ремонту. До речі, уже з ініціативи музейних працівників його намагалися повернути до повноцінного життя декілька майстрів, але марно. Він стояв у меморіальному кабінеті письменниці в її чернівецькому музеї як експонат (хоч насправді в будинку, що на теперішній вулиці Димитрова, 5, за життя О. Кобилянської його ніколи не було). 27 листопада 2003 року, у 140-у річницю від дня народження письменниці, фортепіано, таки зазвучало. Зазвучало завдяки золотим рукам відомого в багатьох країнах світу скрипкового майстра Володимира Солоджука. Понад рік він вишукував за власні кошти у Чернівцях, Львові необхідні деталі, понад рік відреставровував інструмент, знову ж таки, без оплати й без допомоги спонсорів.
Онома́стика (від грец. óνομα — «ім'я», «назва») — наука, розділ мовознавства про сукупність власних (у більш вузькому сенсі — особистих) імен (онімів) об'єктів. Ономастика вивчає історію та закономірності їх виникнення, розвитку і функціонування, зміни, поширення і структури власних імен у мові і мовленні, у літературній і діалектній сферах.
Марта (від арам. Marta) – пані, господиня.
Ганна (др.-євр.; Channa) – благодать.
Жіночі образи |
Спільне |
Артистичні натури, жінки-інтелігентки. Кожна прагне знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Глибоко ідеалізовані, споріднені пошуками краси, живуть у сфері гармонії, творчої праці |
Відмінне |
Різні життєві долі |
Учні отримують ілюстрації чорно – білих жіночих фігур. Завдання: написати над кожною ім’я, і «розфарбувати» їх (написати кольори, які, на їх погляд, символізують кожну з дівчат).
Захист мініпроєктів
Учитель:
- Поясніть, чому письменниця широко використовувала характеристику героїв за допомогою музики?
Завзятий веселий сповнений шукання сум розпука
- Розкрити ідейний зміст картини, використовуючи текст.
- Визначити ті деталі, за допомогою яких автор передає основний зміст літературного твору.
- Відзначити ті риси, деталі, штрихи в образі героя, які переносяться письменницею в текст, а художником в ілюстрацію.
1. Виконайте тест «Портрет літературної героїні» (https://learningapps.org/2216680)
2.Перевірка результатів.
8. Рефлексія кінця уроку
- Яке відчуття викликала у вас новела О. Кобилянської?
- Які види роботи вам сподобалися найбільше?
9. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
10. Домашнє завдання
1.Виписати з тексту цитати про музику, які стали для вас крилатими.
2.Написати есе «Вплив музики на людину в сучасному житті».