Тема: Роль образу мелодії  вальсу у відтворенні  внутрішнього світу героїнь новели Ольги Кобилянської  «Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс»). Глибокий психологізм твору.

Мета (формувати компетентності): 

предметну: знати основні віхи життєвого й творчого шляху О. Кобилянської, давати загальну характеристику творчості письменниці; уміння аналізувати новелу О. Кобилянської, зосереджуючи увагу на створенні образів нових жінок-інтелектуалок; характеризувати образи в їхньому порівнянні; 

ключову: уміння логічно висловлювати свої думки, давати оцінку героїням, використовуючи навички критичного мислення; виявляти лідерські якості за аналогією до героїнь художніх творів, брати на себе відповідальність за прийняття рішення; уміння визначати ситуації, у яких людина потребує підтримки; на прикладі головних героїв твору шукати оптимальні шляхи вирішення життєвих проблем;

комунікативну: висловлення власних суджень про роль музики в житті людини; уміння порівнювати свої враження із впливом її на героїв;

загальнокультурні: усвідомлення прагнення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах суспільного життя як необхідна умова розв'язання актуальних політичних, соціально-культурних та психологічних проблем.

інформаційну: навички самостійної роботи з джерелами інформації.

Тип уроку: формування компетентностей.

Методи і форми проведення уроку: проблемне запитання, метод «Мікрофон», проєктна діяльність, випереджаюче завдання, словникова робота, частково-пошукова діяльність, інформаційно-комунікативний метод.

 

 

 

 

Міжпредметні зв`язки: мистецтво, історія, психологія.

Обладнання: ноутбук, мультимедіа, презентація до уроку, презентація здобувачів освіти, підручник, портрет О.Кобилянської, літературознавчий словник,  запис фортепіанних творів Ф. Шопена.

 

 

Хід  уроку

 

1. І. Організаційний момент. Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Привітання.

1. Перевірка присутності та готовності учнів до проведення уроку в Google Meet.
2. Перевірка самопочуття та настрою учнів.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності здобувачів освіти

Оптинський старець Анатолій якось поцікавився в однієї молодої піаністки, яку музику вона любить грати.

– Бетховена, Гайдна, – відповідала вона.

– А є музика ще краще.

– Яка ж? Моцарта? – запитала дівчина.

– Ні, ще краще.

– Може, Баха?

– Ні, ні.

– Яка ж, я не знаю.

2. Проблемне запитання

• Як ви думаєте, про яку музику говорив старець?

Зачитування кінцівки притчі

– Музика душі.

– Душі? Музика душі, та хіба є така? – запитала вона.

– А як же. Є…

Викладач:

• У якому творі  Ольги Кобилянської розкривається внутрішній світ героїв саме за допомогою музики? (В новелі «Меланхолійний вальс»).

 

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку

1. Учні записують в зошиті тему уроку.

Тема уроку «Роль образу мелодії  вальсу у відтворенні  внутрішнього світу героїнь новели Ольги Кобилянської  «Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс»). Глибокий психологізм твору». 

Сьогодні на уроці ми спробуємо з’ясувати роль музики в новелі Ольги Кобилянської «Меланхолійний вальс».

 

IV. Актуалізація опорних знань здобувачів освіти

1.Бесіда за змістом новели

1. Яка історія написання новели «Меланхолійний вальс»?

(Новела Кобилянської «Меланхолійний вальс» має елементи автобіографізму.  Уперше її надруковали в 1898 році в «Літературно – науковому віснику»)

2. Чи порівнює письменниця себе з героїнями твору, з ким саме?

( Так, письменниця порівнювала своє життя з життям героїні твору Софії Дорошенко.)

• Коментар викладача

 У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 року вона писала: «Прочитались «Valse melancolique» і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».

3. Про що розповідається в новелі? (Це історія життя трьох жінок, які своїми думками не вписувалися у формат жінки того часу).
4. Що означає жінки того часу, які вони? (Героїні твору -  сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, які прагнуть утвердитися в чоловічому світі).
5. Як звали головних героїнь твору? (Ганна, Марта та Софія. Вони не бояться залишитися незаміжніми, оскільки шукають щастя насамперед у собі).
6. Яка ідея та проблематика твору? (Ідея –утвердження думки про вільний вибір жінкою свого життєвого шляху та необхідність створення умов для її реалізації. Проблематика – жіноча рівноправність, свобода вибору, мистецтво і буденність, музика і реальність, пошуки щастя). 
7. Хто виступає оповідачем твору? (Марта).

   2.Словникова робота. Теорія літератури. Робота в зошиті.

Оповідач - особа, вигадана автором, від імені якої в художньому творі автор оповідає про події та людей.

8. З ким розділяє помешкання Марта? (з Ганною, спочатку вони живуть вдвох, а потім втрьох із-за підвищення оплати за житло).

• Коментар викладача

Отже, в новелі розповідається про життя трьох молодих жінок, які жили разом та  відрізнялися своїми поглядами і прагненнями від жінок тієї доби. За жанром «Меланхолійний вальс» - музична новела, адже у цьому творі музика є одним із способів зображення психологічної та емоційної напруги персонажів. У заголовок новели авторка внесла назву музичного етюду «Меланхолійний вальс», який створила і тричі виконувала героїня твору піаністка Софія не з нот, а по своїй душі.

3. Робота з текстом

1. Будь ласка, знайдіть в тексті опис вражень Марти від вальсу у виконанні Софії.

(Грала свій вальс, але так, як ніколи. Мабуть, ніколи не заслугував він більше на назву "Valse m?lancolique", як тепер. Перша часть — повна веселості і грації, повна визову до танцю, а друга... О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим льотом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину... відтак саме посередині гами смутний акорд-закінчення. Ганнуся плакала. І я плакала. Обі знали ми, що одно життя зломилося.)

 

• Коментар викладача. Такий настрій твору ніби віддзеркалював щасливі та драматичні події, які переживала протягом свого короткого життя Софія Дорошенко.

 

4. Проблемне питання.

На вашу думку, в творі тільки три головні героїні, чи є ще хтось або щось?

• Коментар вчителя

Музика є центральним образом «Меланхолійного вальсу», з неї починається твір і нею закінчується. Щоб краще зрозуміти чому 

О. Кобилянська так пристрастно любила музику і яке місце вона посіла в її житті, пропоную прослухати повідомлення на тему «Музика в житті Ольги Кобилянської»

 

V. Перевірка домашнього завдання

1.Рубрика «Це цікаво!». Повідомлення учня «Музика в житті О.Кобилянської»

      На початку 80-х років XIX століття батько придбав для родини австрійське фортепіано марки "Vinzenz Оеsеr und Sohn". Призначалося воно, щоправда, для Євгенії Кобилянської – старшої сестри письменниці, яка з дев’ятирічного віку протягом кількох років опановувала секрети музики в приватному музичному закладі. Їй пророкували велике майбутнє в цій галузі, принаймні в Кімполунзі (місто в Південній Буковині, тепер на території Румунії, де Кобилянські мешкали в 1874–1889 роках) вона вважалася найкращою піаністкою. Постійно грала на музичних вечорах у своєму місті, неодноразово брала участь у концертах у Чернівцях. У 1878 році Євгенію було запрошено в Сучаву на ювілей письменника Миколи Устияновича. Якраз тоді там відбувся загальноміський концерт, на якому Євгенія акомпанувала до окремих пісень, разом із Марією Устиянович у чотири руки грала "Угорські танці" Брамса. А взагалі, у її репертуарі були твори Мендельсона, Бетховена, Брамса.

     До вересня 1886 року на фортепіано в родинному домі грали обидві сестри. Але коли Євгенія вийшла заміж, інструмент вона забрала із собою. 1 вересня 1886 року О. Кобилянська занотувала в своєму щоденнику: "Фортепіано вона забрала... Не знаю, що я робитиму без нього..." А 3 вересня ввечері записує знову: “В мене щось болить у серці, а через кімнату, де стояло фортепіано, я не можу перейти – його ж бо там більше нема. Я просто хвора з жалю, у мене болить кожен нерв, я хотіла б плакати, та мені соромно”.

          Склалося так, що згодом цей музичний інструмент знову потрапив у помешкання видатної письменниці. Овдовіла Євгенія наприкінці 1912 року переселилася до сестри і жила разом із нею до 8 травня 1917 року, до своєї смерті.

         Після того, як сестра відійшла у вічність, фортепіано залишилося у спадок О. Кобилянській. Але після перенесених хвороб (насамперед, частковий лівобічний параліч) їй самій грати на ньому було вже важко, до того ж, цей інструмент викликав болючі спогади про сестру, доходило навіть до галюцинацій – вона ніби бачила Євгенію біля інструмента. О. Кобилянська вирішила передати дорогу родинну реліквію сім’ї Костянтина Балицького, тодішнього чернівецького греко-католицького священика – з цією сім’єю в неї була щира дружба.

        У 1918 році Балицькі переїхали в Галичину, забравши з собою фортепіано. Згодом цей інструмент перейшов у власність доньки К. Балицького, коломийчанки Любомири Бабій. Багаторічні власники фортепіано ніяк не погоджувалися передати його до музею, для чого мали всі підстави, адже він їм дістався від О. Кобилянської: такою була її воля. А погодились, коли довідалися, що змушені будуть переселитись у квартиру в багатоповерховому будинку. До того ж, інструмент потребував капітального ремонту. До речі, уже з ініціативи музейних працівників його намагалися повернути до повноцінного життя декілька майстрів, але марно. Він стояв у меморіальному кабінеті письменниці в її чернівецькому музеї як експонат (хоч насправді в будинку, що на теперішній вулиці Димитрова, 5, за життя О. Кобилянської його ніколи не було). 27 листопада 2003 року, у 140-у річницю від дня народження письменниці, фортепіано, таки зазвучало. Зазвучало завдяки золотим рукам відомого в багатьох країнах світу скрипкового майстра Володимира Солоджука. Понад рік він вишукував за власні кошти у Чернівцях, Львові необхідні деталі, понад рік відреставровував інструмент, знову ж таки, без оплати й без допомоги спонсорів.

Викладач. Дякую за цікаві факти з життя письменниці. В новелі «Меланхолійний вальс» музика стала й символом краси та високих душевних поривань, допомогла розкрити важливу тему – тугу душевно багатої людини за далеким, майже неосяжним ідеалом. Особливу роль відведено фортепіано Софії, що виступає предметом натхнення , спокою та рівноваги.

2. Робота з текстом.

1. Знайдіть у тексті опис фортепіано та зачитайте його.

«Чорний, з дорогого дерева, прикрашений на краях арабесками з перлової матиці, лискучий, мов дзеркало»

2. Словникова робота. Робота в зошиті.

Арабески- це вид орнаменту з геометричних фігур, стилізованого листя та квітів, який поширився в Європі під впливом арабського мистецтва.

Викладач. Резонатор- пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних та інших коливань. Це не просто музичний інструмент, а жива істота, на яку Софія ніби переносить свої почуття та заповнює біль від зради коханого.

Робота з текстом.

1. Знайдіть в тексті опис резонатора та зачитайте його.

(«…бо можу цілу душу віддати резонаторові. І я віддаю її йому! Коли сяду до нього, находжу рівновагу свого духу, вертає мені гордість і почуття, що стою високо-високо! Зате й граю йому звуками, яких не почує від нікого, і буду йому грати до останнього свого віддиху... Я знаю. Він останеться мені вірним. Він не мужик; не з того дерева, що виростає на широкій дорозі, але з того, що росте на самих вершинах... Я його музикант»)

2. Назвіть ще одну символічну деталь в тексті? (Струна).
3. Що з нею сталося? (Вона обірвалась).
4. В який момент це сталося (Коли Софія усвідомила, що її мрії не здійсняться).

Викладач. Тобто, всі деталі в тексті дуже символічні: через струну, авторка передає драматизм ситуації, порівнює її з життям, коли вона обірвалась. Резонатор- це жива істота, яка завжди буде вірним їй.

Змальовуючи свої персонажі, Ольга Кобилянська створює нові образи жінок-інтелектуалок і виводить кілька психологічних портретів, абсолютно різних за характером. Щоб краще зрозуміти яким ж були наші героїні ви отримали домашнє завдання.

Випереджаюче завдання. Захист міні-проєктів. Учні презентують кожну із героїнь новели (Марта, Ганна, Софія Дорошенко).

 

1-й учень. Марта – майбутня вчителька.

«Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба – і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен. Маєтку я не мала, а життя, вибагливе, мов молода дівчина, жадало свого» (Марта про себе).

За характером Марта дуже скромна, лагідна, ніжна, співчутлива, м’яка. Найбільшою радістю для неї є допомогти іншій людині, догодити їй; вона часто відчуває бажання «обійняти цілий світ».

Вона з цікавістю та певним співчуттям вислуховувала «новітні думки», які висловлювала її подруга Ганна, проте не надто їх поділяла:

«Я не була ніяким новітнім типом, не мала жодних претензій до титулу “вибраної істоти”…»

Марті набагато ближчі традиційні цінності, які її подруга-художниця якраз відкидала: турбота про коханого чоловіка, про власних дітей, про господарство, хоч і необхідність розвиватися духовно, цінувати мистецтво Марта усвідомлювала:

«Штука [мистецтво] – то великий чоловік, але я сказала би, що любов – більший».

Дуже влучну й глибоку характеристику Марти висловила її подруга Софія:

«Ти є вже вродженою жінкою і матір’ю… Ти – ще неушкоджений новітнім духом тип первісної жінки, що пригадує нам Аду Каїна або інших женщин з біблії, повних покори й любові. Але не вихованням виплеканої покори й любові, лише покори й любові з першої руки, з природи! Ти й без науки була б та сама, що тепер. Жертвувала б себе з напору вродженої доброти, без намислу і без претензій до подяки! Ти – тип тих тисячок звичайних, невтомно працюючих мурашок, що гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов’ю своєю удержувати лад на світі…»

1. Слово викладача. Вчителька Марта- тип традиційної жінки того часу, яка бачить своє щастя в заміжжі та народжені дітей. Гануся називає її просто «жінка». Однак саме Марта виступає втіленням душевності й непоказної самопожертви. Наступна героїня Ганна. Будь ласка, слухаємо презентацію її образу.

 

2-й учень. Ганна – художниця.

«Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька і брала своє заняття дуже поважно. Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною».

Ганну дуже любили й шанували товаришки по заняттю та професори, називаючи «улюбленицею долі». Ганна мала дуже привабливу зовнішність:

«Була гарна сама собою. Ясна, майже попеляста блондинка, з правильними рисами і дуже живими блискучими очима. Збудована була прегарно…»

Ганнуся

Дівчина мала дуже сильний характер, відрізнялася неабиякою волелюбністю, рішуче відстоювала свої своєрідні погляди на життя, при цьому не зважала на те, чи подобаються ці погляди тим, хто її оточує. Їй притаманна певна зверхність, віра у свою вищість, адже вона належала до «артистів», тобто митців, яких уважала «вибраною горсткою суспільності»:

«Лише ми одні піддержуємо красу в житті»;

«Я – артистка і живу відповідно артистичним законам…».

Ганнуся – феміністка, і в розмовах зі своєю подругою Мартою вона багато разів порушувала тему прав жінок, захищаючи ідею, що жінка не зобов’язана виходити заміж, народжувати дітей, як того вимагають поширені в суспільстві уявлення, а натомість може цілком присвятити себе якийсь вищій діяльності, як-от служінню мистецтву.

Своєрідним є ставлення Ганни до чоловіків:

«Вона мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи. Говорить годинами про них, подивляє в них, що красне, аналізуючи майже всі прикмети їх істот; а проте не чіпається її любов; противно, обсміває їх не раз, як малих хлопців».

Вона називає любов «байкою», для неї служіння мистецтву набагато важливіше за щастя в особистому житті:

«Заглушити в собі той світ [світ мистецтва], щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо…»

Хоч Ганна мала досить складний характер, відрізнялася емоційною неврівноваженістю, вибуховістю, могла згарячу наговорити неприємних речей людям, до яких насправді ставилася добре, у ній все ж здебільшого перемагали доброта й співчуття:

1. Слово викладача. Наша остання героїня Софія.

3-й учень. Софія – піаністка. У новелі є досить детальні описи її зовнішності та вбрання:

«Вона держиться просто… гарна і має смутні очі. Але по фризурі [зачісці] можна її вже певно пізнати. Чешеться цілком antique [по-античному] і обвиває голову два рази вузькою чорною оксамиткою, мов діадемою. Взагалі вона з профілю цілком type antique [античний тип]. В неї чоло й ніс творять одну лінію…»; «Я не могла бачити вповні її лице. Бачила лише темне, лагідно лискуче густе волосся, уложене обережно в грубий вузол, і два рази оксамиткою обвиту голову, і потрохи лице з профілю. Профіль був у неї справді чисто класичний. Чоло й ніс творили одну м’яку лінію… Спадисті її рамена надавали їй ціху [риси] якоїсь панськості, певності…» (Марта про Софію, коли побачила її на уроці музичної теорії).

Софія – дуже тонка й складна натура, обдарована музикантка.

«Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до природи…»

Дівчина була скромна, для неї було важливо не обтяжувати тих, хто її оточує, своєю присутністю, не заважати їм. Її переповнювали сильні переживання, проте вона приховувала їх, постійно стримувала себе:

«Була дуже мила в обходженні, легка, ледве замітна собою, але мовчалива і дуже поважна. Усміх на її устах, що появлявся лиш рідко, був немов навіки затемнений смутком».

На долі дівчини позначилося надзвичайно сильне кохання до одного чоловіка, що виявився негідним її: злякався її надто сильних почуттів і втік, зрадив її, одружившись із дочкою багатія. Відтоді в душі Софії щось зламалося, всі свої почуття вона віддавала лише музиці.

«Більше не любила я нікого в своїм житті. Але воно добре, – додала,

Смерть Софії стала наслідком цілої низки ударів долі. Зрада коханого, смерть тяжкохворої матері, одруження дядька та його відмова оплатити омріяне навчання в консерваторії у Відні й нарешті обрив струни на її улюбленому фортепіано –

«зворушення, яких зазнала, були засильні і наступали заскоро, одне по другім, щоб їм могла опертися її фізична сила. Побороли її».

VІ. Підведення підсумків заняття. Рефлексія

1. Слово викладача.  Ви прослухали характеристики образів головних героїнь.

2. Питання до учнів

1.Назвіть спільні риси головних героїнь.

 (1. Артистичні натури

2. жінки-інтелігентки.

3.Кожна прагне знайти своє щастя.

4.Схожі пошуками краси

5. живуть у сфері творчої праці)

2.Що відрізняє героїнь? ( Різні життєві долі)

  3.Хто з героїнь вам імпонує і чим саме?

3.Творче завдання «Моя музика життя». Розфарбувати  музику своєї душі, звучить вальс Ф. Шопена.

 

 

 

5. Чому ви вибрали саме таку палітру кольорів? Свою думку обгрунтуйте.
6. Чи допомогла вам новела О. Кобилянської «Valse mélancolique» глибше зрозуміти роль мистецтва в житті кожної людини?

(Так, допомогла. Кожен із нас одну й ту саму композицію може сприйняти й зрозуміти інакше. Все залежить від настрою людини та подій, які зараз відбуваються в житті)

4. Рефлексія кінця уроку. Метод «Мікрофон»

1.     Чи сподобався вам урок?
2.     Які види роботи вам сподобалися найбільше?
3.     Що нового дізнались на уроці?
4.     З якими труднощами зустрілись?

5. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VII. Домашнє завдання

1.Виписати з тексту цитати про музику, які стали для вас крилатими.

2.Написати есе «Вплив музики на людину в сучасному житті».