Урок розвитку мовлення. Вільне есе "Наша слава не поляже"

Наша слава не поляже!

Вільне есе

                                                                       « … Слава не поляже;

                                                                          Не поляже, а розкаже,

                                                                          Що діялось в світі,

                                                                          Чия правда, чия кривда

                                                                          І чиї ми діти.

                                                                          Наша дума, наша пісня

                                                                          Не вмре, не загине...

                                                                          От де, люде, наша слава,

                                                                          Слава України!» - писав у XIX ст. визначний український поет Тарас Григорович Шевченко. Доводиться нині тільки дивуватися! Як могла людина передбачити те, що через століття трапляється! Він був пророк? Він геній? Саме так думаєш, коли вчитуєшся у віршовані рядки поета. Чи, зрештою, це ми, люди, хочемо, щоб з’явився янгол-охоронець...

Я не бажав щось творити, але дані слова поета надто вразили: це ж рядки про нас, українців сьогодення, це ж ми нині маємо зберегти націю, мову, славу України, показати всьому світу правду! А хто кривдник? Чи не брат-росіянин? Я так пройнявся пошаною до автора, зрозумів правдивість та глибину його думок, що вирішив поділитися цим з усіма. Боже, правда та наша слава «не вмре, не загине»! Уявіть собі, коли це писалося, а як свіжо, злободенно!

 Жахлива реальність XXI століття! Чи думали наші діди, батьки, усі українці, що спіткає така доля? Чи думав свого часу Тарас Григорович, створюючи послання «До Основ’яненка», захоплюючись героїкою козацтва,  пишучи славнозвісні рядки про історію України, що таке станеться? Напророчив?!

Сьогодення України. Це боротьба людей за виживання, це пошуки безпеки, це розлука з рідними, праця задля втримання родини. Це руйнація всього: нищення будівель, шкіл, лікарень, крамниць, заводів, міст- день за днем другий рік поспіль. Це смерть дітей, старих, бійців на фронті. Це неймовірні втрати всього, бо точиться війна з росією, агресивна, жорстока, проти незалежної розквітаючої України. Нас хочуть знищити вкотре! Знову і знову! Історія повторюється, на превеликий жаль, коли знищувалася українська нація, але вона ж «оживала знову!»

Мені так  боляче спостерігати за жахливими подіями сучасності, знати, що вже загинуло багато безвинних мирних людей... А це ще не кінець війни. За що? Кому це потрібно? Складно відповісти за того, хто розпочав це знищення українців, а от нагадати їм ще деякі пророчі слова чи ідеї Кобзаря доведеться.

  Я маю на увазі сатиричну поему «Кавказ». Треба ж було б росіянам вивчити дану поему, щоб не повторювати помилок російського самодержавства, яке свого часу розпочало, як і в Україні російська влада нині, безглузду війну проти кавказького народу, який незламно захищав свою незалежність та волю. Саме Т. Г. Шевченко поділяв настрої горців, давав їм наснагу та віру в перемогу.  Величні слова  підтримки звучали тоді так:

Борітеся – поборете,

                                                 Вам Бог помагає!

         За вас правда, за вас слава

                                                 І воля святая!

Це ж наша історія також?! До нас теж припхалися непрохані гості наводити лад, щоб урятувати  невідомо від чого й кого. Нас хочуть звільнити від нашої території, житла, школи, мови, від миру... Хоч ми маленький, але свідомий та незламний народ. Тож уже ввесь світ дізнався правду про українців, про мужніх захисників, які боронять рідні кордони, намагаються знищити ворога. 

 Я зараз за кордоном. Тут безпечно, не чути вибухів, розривів снарядів, сирен повітряної тривоги, але так хочу повернутися додому в найкраще місто Маріуполь.  Упевнений, що згодом Україна отримає й нову славу, і сподівану волю, і мирне щасливе майбутнє життя.

 Сили тобі, мій нескорений народе, терпіння, наснаги та міцності. Хай Бог помагає!