Урок "Розвиток зв’язного мовлення. Особливості опису пам’ятки історії та культури. Детальний переказ розповідного тексту «Спаський собор» з елементами опису пам’ятки історії"

Шолох Н.Т.,

учитель української мови та літератури

Жавинської ЗОШ І-ІІ ступенів

вищої кваліфікаційної категорії,

вчитель-методист

Українська мова (8 клас)

Тема уроку.  Розвиток зв’язного мовлення. Особливості опису пам’ятки історії та культури. Детальний переказ розповідного тексту «Спаський собор»

 з елементами опису пам’ятки історії та культури .

Мета уроку. Удосконалювати вміння учнів створювати усні й письмові перекази тексту розповідного характеру з елементами опису пам’яток історії та культури за складеним планом ;виробляти вміння виражати думки зв’язно, послідовно, яскраво, грамотно.

Розвивати усне та писемне зв’язне мовлення школярів, логічне мислення, увагу, пам’ять.

Виховувати свідомих громадян України, які б знали і любили свою мову, культуру, історію.

Обладнання уроку. Текст для переказу, ілюстративний матеріал, словники.

Тип уроку. Уроки розвитку зв’язного мовлення.

Епіграф до уроку.

Образ архітектурної пам’ятки порушує питання духовного родоводу одвічне й невмируще творче начало, що народжується в глибинних шарах історії, живе в них, передається від покоління до покоління невмирущою естафетою народного генія.

          П. Загребельний

Перебіг уроку

І. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності учнів.

Довідка для вчителя

 Культура –сукупність створених у процесі людської праці матеріальних і духовних цінностей.

Духовність – здатність людини виходити за межі індивідуального буття, мати розвинені духовні потреби, ставити свої духовні інтереси і цінності вище матеріальних.

Кожен народ має спадщину матеріальну і духовну. Пам’ятки духовної культури – традиції, звичаї, обряди, твори фольклору тощо. Пам’ятки культури матеріальної – споруди. Деякі твори мистецтва (скульптура, живопис, мозаїка), деякі ужиткові речі (посуд).

Кожна пам’ятка культури є ще й свідком, а то й учасником історичних подій. Пам’ятка розповідає про життя пращурів, їхні долі. Вона сама є частиною культури й історії, матеріальним або духовним втіленням культури й історичної спадщини народу. Пам’ятка – це і стародавній літопис, і видатний літературний твір, і важливий документ, і народна дума, пісня і визначна давня споруда.

Призначення відомих пам’яток:

1.Оборонна: замок, вал, фортеця;

2.Культурна: церква, каплиця, костел, синагога, мечеть;

3.Громадська: палац, театр, корпус навчального закладу, торговий будинок;

4.Споруда.

2.                  Підготовка до сприйняття і відтворення тексту.

Фронтальна бесіда:

1. Що таке культура?

2. Що слід вважати, на вашу думку, за пам’ятку культури й історії?

3. Назвіть відомі пам’ятки нашого міста. Розкажіть коротко про історичні факти їх появи.

4. Яке значення мають пам’ятки історії й культури для духовного буття народу?

5. Прочитайте епіграф до уроку та розкрийте його зміст.

ІІІ. Ознайомлення учнів із текстом.

Спаський собор

У всьому світі Чернігів знаний, перш за все, своїми храмами, що були споруджені в ХІ-ХІІІ століттях– у часи існування великої держави Київської Русі. Так багато історичних перемог і трагедій пережили ці храми, стільки поколінь наших предків молились у них Богу, такі високі мистецькі злети втілені в них. Що тепер вони стають життєдайним джерелом відродження народу, складають величезну цінність для нас і наших нащадків.

Одним із таких храмів є п’ятиглавий собор XI століття на Валу, головний престол якого посвячений на честь Преображення Спасителя, тому називають його Спасо-Преображенським собором або просто Спаським. Він є красою і першою святинею Чернігова.

Засновано його за князювання в Чернігові Мстислава Володимировича Хороброго-першого, відомого літопису, самостійного Чернігівського князя. Закладка собору відбулася, певно, у 1033-1034 роках в центрі Дитинця, на найкрасивішому місці серед княжих термінів. Він запанував над містом і широкою заплавою Десни. Протягом близько 900 років він був кафедральним собором Чернігівської єпархії і центром громадського та державного життя - договори, що укладали між собою князі, скріплювали тут цілуванням хреста.

Величезна простота і монументальність, динамічність і мальовничість силуету, невіддільність зовнішнього вигляду від рішення внутрішнього простору - такі головні характерні риси давньоруського будівництва і в тому числі Спаського собору.

Архітектура пам’ятки свідчить, що його творці були високообдарованими будівничими, знайомими з досягненнями передової для того часу візантійської та романської архітектури. Однак своєрідне і сміливе рішення архітектурної композиції собору, де творчо злито в єдине ціле так звану базикальну схему романського походження з центричною хрестово - купольною візантійською системою, говорить про самобутній творчий почерк будівничих цього собору. Дослідники храму в захопленні відзначали, що архітектурно-конструктивне рішення Спаського собору надзвичайно чітке й завершене «все доцільне. Все має своє призначення, в якому немає нічого зайвого, невиправданого»

Витягнутий зі сходу на захід прямокутник плану собору (довжина сторін 29,5x19,2 метрів всередині) ділиться чотирма парами могутніх, хрещатих у плані стовпів та двох’ярусними аркадами на біломармурових колонах, що надають особливої урочистості приміщенню, на три нерівні частини - нефи. Зі сходу нефи закінчуються трьома напівкруглими вівтарними виступами - апсидами, а із заходу поперечний неф, або нартекс, виглядає як своєрідний вестибюль. Висота від підлоги до низу склепіння центральної бані ЗО метрів.

Тринефний, триапсидний, восьмистопний храм було зведено з брил каменю-пісковику з чергуванням тоненької цегли - плінфи (2,5-4 сантиметри) на вапняно-цем’янковому розчині. Товщина стін досягає майже двох метрів. П’ять позолочених бань характерного давньоруського малюнка увінчують споруду.

В оздобленні собору було застосовано фресковий розпис, візерунчасті мозаїчні підлоги.

У храмі 1793-1798р.р. був встановлений новий позолочений та посріблений бароковий іконостас, запроектований калузьким архітектором А.              Яснишиним. У ньому встановлено 62 ікони. Цей іконостас дійшов до нас майже неушкодженим. Різьблені з дерева й позолочені деталі іконостаса зроблені ніжинськими майстрами Савою Волощенком і Степаном Бєлопольским , ікони написані священиком Тимофієм Мизьком з міста Борзни на Чернігівщині. Царські врата теж барокові - різьблені з дерева і позолочені. Зважаючи на те, що в храмах України збереглось мало старих іконостасів, цей являє неабияку мистецьку й духовну цінність.

Спасо-Преображенський собор був усипальницею чернігівських князів, пізніше в ньому відбувались похованням духовних владик єпархії.

     ( Милорадович В. «Опис Чернігівських соборів»)

3.               Аналіз змісту прочитаного тексту. Словниково-орфографічна робота. Питання для бесіди:

•            Визначити основну думку тексту.
•            Який тип і стиль мовлення тексту?
•            Доведіть, що прослухане є описом пам’ятки культури та історії.
•             Перекажіть опис собору.
•            Чи була б повною інформація про пам’ятку, якби не розповіді про час , історію будівництва храму?

Пояснення значення слів

Бароко – стиль в архітектурі XVI – середини XVIII століття, відзначається динамізмом художнього образу і багатством декору. Кращі будівлі цього стилю: Версальський палац поблизу Парижа, Зимовий палац у Санкт- Петербурзі, Андріївська церква, Марійський палац в Києві.

Нава (неф) –  простір між двома рядами колон базиліки.

Баня – зовнішня криволінійна поверхня покрівлі купола.

Дитинець– центральна укріплена частина давньоруського міста.

Ярус– однотипна частина будівлі, яка повторюється по вертикалі.

Аркади – («склепіння») - кілька однакових за формою арок (дуг) будівлі, що спираються на колони.

Вівтар або престол – місце, де у храмі здійснюється богослужіння.

Єпархія – церковна адміністративно-територіальна одиниця, очолювана єпископом.

Іконостас – стіна з іконами у православному храмі, яка відділяє вівтар.

Плінфа – тонка цегла, що використовувалась в будівництві у Візантії та Київській Русі.

Цем’янка – складова частина давньоруського і візантійського будівельного розчину.

Царські врата – головний вхід до вівтаря, зроблений посередині іконостаса.

4.    Повторне прослуховування тексту та індивідуальне складання плану.
5.       Усний переказ тексту за складеним планом з використанням пояснених слів.
6.    Самостійна робота учнів над переказом на чернетках. Редагування чорнових варіантів тексту переказу. Переписування відредагованого тексту.
7.            Підсумок уроків
8.        Завдання додому.