20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Урок "Сучасний літературний процес. Виживання і конкуренція художньої літератури з відео, мультимедіа, Інтернетом та іншими реаліями сучасності."

Про матеріал
В матеріалі розглянуті питання про взаємодію літератури з різними видами мистецтва та інтернетом, про розвиток літератури та її місце в сучасному світі.
Перегляд файлу

 

Тема. Сучасний літературний процес. Виживання і конкуренція художньої літератури з відео, мультимедіа, Інтернетом та іншими реаліями сучасності.

Мета. Ознайомити учнів із напрямами розвитку сучасного літературного процесу, співіснуванням та взаємодією різних стилів, напрямів, течій; розвивати навички самостійної роботи з літературними текстами, визначення їхньої художньої вартості, висловлення та обґрунтування своєї думки про явища мистецтва; виховувати любов до літератури, повагу до загальнолюдських цінностей, естетичний смак.

Обладнання. Портрети письменників, мультимедійні презентації учнів.

Тип уроку. Урок – дослідження.

Хід уроку.

Саме за нашої доби розпочинається осягнення світу…

Дж. Ваттімо

І. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і завдань уроку.

1. Слово вчителя. Світова література має багатовікову історію свого розвитку, яка характеризується періодами злетів і занепадів, блискучих перемог і нищівних поразок. У цілому ж  вчені говорять про поступальний розвиток, унаслідок якого людство має нетлінні шедеври.

Поступальний розвиток світової літератури зумовлений соціально – економічними чинниками і внутрішніми закономірностями руху мистецтва в часі та просторі. Історія світової літератури переконливо доводить, що її пік нерідко збігається з  високим ступенем розвитку соціально – економічних відносин.

 Так було в часи найвищого піднесення Київської Русі чи за доби Відродження в Західній Європі. Однак бували в історії такі часи, коли, навпаки, занепад соціально – економічних відносин в окремі періоди ніяк не позначився на рівні розвитку літератури, а іноді давав блискучі зразки художньо довершених творів.

 Що є рушієм літературного процесу? Що визначає рух літературної творчості? Дискусії з цього приводу тривають і в наш час.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

  • Що ж таке світовий літературний процес?

  ( поступальний розвиток літератури від найдавніших часів до наших днів).

ІІІ. Робота над темою уроку.

  1. Учитель.

Літературний процес — важливий предмет історії літератури.

Його  складають не лише шедеври, але й твори низькопробні. Він включає літературно-художні видання, літературну критику, розвиток течій, напрямів, стилів, родів, видів, жанрів..

Література має свої закони розвитку. На неї впливає філософія, політика, релігія, мораль, право, наука, міфологія, фольклор, етнографія, а також менталітет народу.

  1. Яким же є сучасний літературний процес?

(учні об’єдналися в декілька груп у процесі підготовки до уроку.

Група «Літературознавці» підготували короткий огляд розвитку сучасної літератури).

 Орієнтовні повідомлення учнів.

  На розвиток літератури останніх десятиліть минулого століття значний вплив мали різні фактори: розчарування в ідеалах, скептичне ставлення до ідеологічних воєн другої половини ХХ століття, реалії нового життя, породжені постіндустріальним суспільством. У художньому мисленні відбилася і критика ідеології споживацького суспільства, і процес витіснення людини світом речей, і широке впровадження найсучасніших комп’ютерних технологій.

Література шукає відповіді на питання епохи: історія як трагедія, історія як порочне коло, відхилення європейської цивілізації від прогресивного шляху. По – новому вирішується антивоєнна тема.

Цей час став періодом зближення і взаємовпливу літератур, як у сфері ідей, так і в естетичній практиці. Розширюються не тільки національні, але і часові межі.

70–80-ті роки - паралельне співіснування й взаємопроникнення «паракультури» й «інтелектуального роману». Відбуваються зрушення в усвідомленні статусу художнього твору і ролі митця. Розширення сфери об’єктів зображення. Реальність, включаючи внутрішній світ, перестає бути головним і «найдостойнішим» для зображення.

80–90-ті роки - кінець холодної війни, крах соціалістичної системи, об’єднана Європа, глобалізація та антиглобалізм, англомовна культурна експансія, нові політичні реалії однополярного світу.

90-ті роки - розширення художнього репертуару.

Кінець XX ст. -  період «мирного співіснування» більшості яскравих тенденцій художнього життя трьох останніх століть.

На рубежі XX–XXI ст. змінюється саме обличчя літератури: вона схрещується з технікою, здобуває нові якості й можливості. Звісно ж, ситуація постмодерну вдихнула нове життя в художні системи, активізувала їхню взаємодію.

  1. Згадаємо, що таке постмодернізм.

(учень стисло нагадує про постмодернізм)

Постмодернізм – напрям у літературі та мистецтві останньої третини ХХ – початку ХХІ століття ( ≈1960 роки – 2000 роки).

Зароджується в США – І фаза;

ІІ фаза – 70 – ті роки – поширення в Західній Європі;

ІІІ фаза – з кінця 70 – тих років – поширення в країнах Східної Європи.

Це інтернаціональне явище, основними принципами якого є:

  • немає характерної для попередніх періодів оригінальної етичної чи ідейної програми;
  • немає звичного поділу на позитивних і негативних персонажів;
  • немає звичного для попередніх епох запозичення окремих зразків;
  • вони ні від чого не відмовляються;
  • вони однаково ставляться як до традицій, так і до новаторства, як до елітної, так і до масової культури;
  • одна з головних ознак – інтертекстуальність – схильність до запозичень сюжетів, мотивів, образів, жанрів, сцен, цитат тощо із творів світової літератури та культури.

Найяскравішими представниками постмодернізму є письменники: Умберто Еко, Крістоф Рансмайр, Патрік Зюскінд, Милорад Павич, Йосип Бродський.

 

 

  1. Учитель. Познайомимося з найяскравішими представниками сучасної світової літератури.

( короткі повідомлення учнів, які об’єдналися в групу «Біографи»)

Орієнтовні розповіді учнів.

 

Річард Девід Бах (народився у 1936 році) -  американський письменник, пілот за професією. По лінії матері він є прямим нащадком видатного німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха.

Не досягши великих успіхів у професії, він перейшов працювати до спеціального журналу «Флайнг» («Льотна справа»). Як автор багатьох нарисів, статей, оповідань, книг про авіацію він не здобув визнання ні в масового читача, ні в колах критиків. Але наприкінці 1970 року виходить із друку його притча «Чайка Джонатан Лівінгстон», яка очолила список бестселерів і тривалий час зберігала цю позицію. Повість була перекладена багатьма мовами світу, і вже 1973 року американський режисер Холл Бартлетт екранізував її.

Щодо  цього твору , то письменник стверджує, що він не стільки його автор, скільки медіум, бо ідея цієї філософської повісті йому не належить. Одного разу, прогулюючись туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка Джонатан Лівінгстон». Підкоряючись Голосу, Бах сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінофільм. Але на цьому історія майже скінчилася, бо скільки не намагався Бах власноручно продовжити повість, йому це не вдалося, аж поки через 8 років йому примарилося продовження.

 

Файл:PAULO COELHO.jpg

Пауло Коельо (народився у 1947 році)  -бразильський письменник. Пауло Коельо народився в Ріо-де-Жанейро 24 серпня 1947 в сім'ї інженера. З дитинства він мріяв стати письменником. Але в 60-і роки в Бразилії мистецтво було заборонено військовою диктатурою. У той час слово "художник" було синонімом слів "гомосексуаліст", "комуніст", "наркоман" і "ледар".

Турбуючись про майбутнє сина і намагаючись захистити його від переслідувань влади, батьки відправляють 17 літнього Пауло в психіатричну лікарню. Він був випущений з лікарні через три роки, зробивши три спроби втечі. Коельо пізніше зізнався, що його батьки прийняли рішення помістити його в лікарню тому, що хотіли захистити його і не знали, що з ним робити. Досвід і переживання, які він отримав за ці важкі три роки Коельо майстерно виклав у романі «Вероніка вирішує померти».

Потім, засновує підпільний журнал "2001", в якому обговорюються проблеми духовності, Апокаліпсис. Крім цього Пауло пише тексти анархічних пісень. Зірка року Raul Seixas, бразильський Джим Моррісон, зробив їх такими популярними, що Коельо відразу стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії.

Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельо звинувачують в підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають тортурам. Вийшовши з в'язниці, Коельо вирішує, що прийшов час зробитися розсудливим і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар'єру в CBS Records. Але одного прекрасного дня його звільняють без усяких пояснень.

Світову славу йому приніс роман «Алхімік».

 

  • Зараз він живе зі своєю дружиною, Христиною, в Ріо-де-Жанейро, в Бразилії, і в Тарбі, у Франції.
  • Пауло Коельо є почесним радником в програмі ЮНЕСКО «Міжкультурні та міжрелігійні діалоги». У 2007 році йому було присвоєно звання Посла доброї волі ООН, що сприяло його роботі в галузі міжкультурного діалогу та захисту прав дітей.
  • У 2009 році Пауло Коельо потрапив у Книгу Рекордів Гіннеса як автор самого перекладного в світі роману («Алхімік»). Більш того, на Франкфуртському книжковому ярмарку в 2003 році він за одну автографсесію підписав найбільшу кількість різномовних видань роману «Алхімік» (книги на 53 мовах), за що також потрапив до Книги Рекордів Гіннеса.
  • Письменник постійно підтримує зв*язок із засобами масової інформації, дає численні інтерв*ю, публікує статті в газетах і журналах. У вересні 2004 року став почесним гостем Форуму видавців у Львові. У рамках цього візиту письменник відвідав Київ.

«Будь ласка, скачуйте мої книжки безкоштовно, а якщо вони припали вам до душі, - купуйте паперову версію…жадібність – шлях у нікуди», - звертається до своїх читачів письменник через блог, підписуючись словами: «З любовю, пірат Коельо».

 

Харукі Муракамі (народився у 1949 році) -  популярний сучасний японський письменник і перекладач.

Народився в Кіото, давній столиці Японії, у родині викладача класичної філології.

 

У діда Харукі Муракамі, буддійського священика, був невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову й літературу, а у вільний час також займався буддійським просвітництвом. Навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університета Васеда. 1950 року родина письменника переїхала в місто Асія - передмістя порту Кобе (префектура Хього).

1974 року відкрив свій джаз-бар  у  Токіо.

У квітні 1978 року під час бейсбольного матчу зрозумів, що міг би написати книгу. До цього часу не знає, чому саме. За словами самого Муракамі, «я просто зрозумів це -  і все». Муракамі дедалі частіше залишався після закриття бару на ніч і писав тексти - чорнильною ручкою на простих аркушах паперу.

1979 року була опублікована повість «Слухай пісню вітру», він отримав за неї кілька нагород як письменник – початківець. Відтоді написав багато творів, відгукуючись на значні події, що відбуваються в світі.

Вів ток – шоу на  одному з комерційних каналів Токіо, розмовляв про західну музику й культуру. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок.

Письменник, з одного боку, прилучає японського чатача до культур інших країн, і з іншого – представляє західному світу східний менталітет у контексті японської культури минулого століття.

 

 

Януш Леон Вишневський - польський письменник, народився 1954 року в місті Торунь. Був моряком риболовного флоту, потім закінчив університет, здобув ступінь доктора інформатики і доктора хімічних наук.

Живе у Франкфурті-на-Майні, займається молекулярною біологією.

 

Дебютний роман  - «Самотність у мережі» -  історія віртуальної любові, що стала реальністю. Книга три роки не полишала списки бестселерів (усього в Польщі продано близько 300 тисяч примірників), витримала безліч перевидань, у тому числі з доповненнями за результатами дискусії з читачами на інтернет-форумах. Книга була екранізована в Польщі 2006 року; в екранізації одну з епізодичних ролей зіграв сам Вишневський.

Література - це свого роду хобі для Януша. У ній багато відображено з наукового життя письменника (основним своїм заняттям він уважає науку).

Один із найпопулярніших польських письменників, який проживає в Німеччині, Януш Вишневський приїздив до Харкова на один із книжкових фестивалів. У  видавництві «Азбука» вийшло майже 600 тисяч екземплярів його творів, і всі вони розійшлися, як гарячі пиріжки. Серед прихильників його таланту - люди різного віку, та чимало молоді. Письменник охоче спілкувався з ними, роздавав автографи й презентував українськомовні версії своїх найпопулярніших творів.

 

  1. Учитель. Про роль книги у сучасному світі.

Література у сучасному світі змушена виживати, бо сьогодні у неї такі потужні конкуренти як відео, мультимедіа, Інтернет тощо. То ж  чи є в літератури майбутнє? Чи виживе книга серед такої конкуренції?(учні, що об*єдналися в группу «Аналітики», роблять короткі повідомлення). Орієнтовні повідомлення учнів.

Література і мас– медіа.

Головне – це якість продукції, яку нам пропонують засоби масової інформації, телебачення.

Часто по телебаченню можна побачити сцени насилля у найрізноманітніших його формах та проявах. Ця тенденція також спостерігається і у деяких дитячих програмах, а особливо у мультфільмах. Більшість школярів віддають частіше перевагу перегляду телепрограм, ніж роботі у класі чи бібліотеці. Середньостатистичний школяр проводить за навчанням в середньому 11 000 годин на рік, а біля телевізора – 15 000 годин. Мас-медіа можна сміливо назвати одним з найпотужніших видів зброї “масового ураження”, тому є дуже важливим для сьогодення те, в чиїх руках контроль над інформацією. Хоча багато дослідників зазначають, що часто діти все - таки відрізняють реальність від того, що вони бачать на телеекранах, а саме телебачення вчить реально мислити та оцінювати світ.
Мас-медіа не тільки допомагають нам відпочивати, вони впливають на наш розвиток, проінформованість, світоглядні позиції та стосунки з іншими людьми.

  • Література і кіно.

Література завжди була чи не основним джерелом, із якого режисери черпали ідеї для своїх фільмів. Натомість кінематограф дарує літературним творам друге життя  після екранізації того чи іншого твору. Письменники активно залучаються до кінематографу. Хтось із них віддає свої твори на екранізацію, інші – самі пишуть сценарії для кіно. Все частіше екранізуються твори письменників-сучасників.

  • Література і комп*ютерні технології

Книжки... Товщі й тонші томи, з малюнками й без них, пожовклі від часу й тільки-но видані, які ще пахнуть друкарською фарбою... Ні, недарма казав у свій час великий Гессе про магію книжки, оспівував її протягом усього свого життя. Ще недавно святість і безсмертя книжки не підлягали жодним сумнівам. І навіть тоді, коли розквіт комп’ютерної ери вже був очевидним, книжку з тріумфом продовжували розхвалювати як найзручніший, мобільний, надійний і компактний спосіб збереження інформації. Однак із плином часу постало запитання: а чи не застаріла книжка в добу персональних комп’ютерів, глобальних мереж і гіпертекстів? Чи зберегла вона в собі певний потенціал для протистояння натиску комп’ютерних технологій? І, нарешті, чи не час зовсім відмовитися від випуску книжкової продукції й перейти на «електронно-видавничу діяльність»?

 

На початку ХХІ століття книга і комп’ютер є найавторитетнішими джерелами інформації Тривалий час книга була єдиним і основним джерелом інформації. Сьогодні світ заполонили комп’ютери.

Чи можна бути освіченою людиною, якщо не знаєш комп’ютера ?
 Чи можна бути сучасною людиною, якщо не читаєш книг?

 То що ж важливіше: книга чи комп’ютер?

Діалог

- Що важливіше: книга чи комп’ютер?

 

 - Пройшов майже рік, а я ще й досі пам’ятаю, що саме таке питання потрібно було розкрити на олімпіаді з української мови.

 

 -  Цікаво, хто його придумав?

 

 - Я щиро обурююсь – як можна порівнювати непорівнюване! – Це питання поставлене не зовсім грамотно й не коректно.

 

  •     - І що ж писали учні?

 - Учні писали по-різному і про різне: кожен мав свою точку зору. Хтось казав, що комп’ютер і книга однаково важливі, ну а інші, що книга вічна, а комп’ютер – просто чергове віяння моди, яке скоро витісниться чимось іншим.

 - Цікаво, чи дійсно дитина так думає.

 -  Можливо, вона сподівалася на те, що вчителі, які не мислять свого життя без книги і бояться комп’ютерів, поставлять їй більше балів?

 - Так, я завжди стараюсь поважати точку зору іншої людини. Але як можна порівнювати автомобіль і гвинтик, книгу і сторінку, гітару і струну?

 - Це абсурд!

 - Тим більше,  якщо згадати, що комп’ютер – це не тільки досить компактний пристрій, що стоїть у нас на столі, а й мікросхема у нашому годиннику, у кожному побутовому приладі! Це все, що нас оточує.

 - Уявімо чисто гіпотетично, що в один прекрасний день усі комп’ютери зникнуть.

 - Та життя перетвориться на суцільний хаос!

 - Зупиняться заводи і фабрики, перестануть працювати банки та офіси, люди, що живуть далеко один від одного, не зможуть часто спілкуватися, ми не зможемо зручним способом знаходити інформацію та користуватися нею. Вся налагоджена і чітка система, що значно полегшує працю людини, перестане існувати.

 - Хіба можна після цього казати, що комп’ютери не такі вже й важливі в нашому житті?

 - А що можна сказати  на захист персонального комп’ютера, адже з ним пов’язано найбільше хибних думок та стереотипів.

 - Наприклад: комп’ютер – це лише зло, він спричиняє деградацію людини. А на молодь він взагалі згубно впливає! А саме молоді люди проводять за ним найбільше часу, який можна витратити на щось корисніше. Комп’ютер не потрібен дітям!                     

 

 

 - Дійсно, якщо довго сидіти перед екраном монітора, можна погіршити зір.

 - Але з таким самим успіхом його можна погіршити і читаючи книгу або передивляючись телевізійну програму.

 - Висновок один: як кажуть наші сусіди поляки, що занадто – то не здраво. 

 - Важливо зрозуміти: персональний комп’ютер – це не просто пристрій, за допомогою якого можна грати в ігри чи слухати музику. Це – багатоопераційна система, яка дозволяє нам працювати з інформацією: знаходити її, аналізувати, створювати або переробляти, одержувати й відправляти. 

 - Універсальна та унікальна можливість комп’ютера – підтримувати зв’язок із Всесвітньою мережею Інтернет. Молодь від неї в захопленні, старше покоління вважає Інтернет шкідливим, мовляв, знову ж таки, насилля, бруд і таке інше.

 - Але чому люди дивляться на це так однобоко? Наш світ далеко не ідеальний – у ньому є як добро, так і зло. І тільки ми вирішуємо, якими бути і що творити.

 - Віртуальний світ теж має світлу і темну сторону. І ми вибираємо ту, яка нам прийнятна.

 - Частіше за все непотрібність і шкоду комп’ютера доводять люди, які не знають і не хочуть знати, що ж то воно за чудернацька штука така - комп’ютер.

  - Кожен з нас, навіть якщо він «на ви» з технікою, просто повинен знати комп’ютер.

 - Можна ще багато говорити, доводити, сперечатися… Та чи варто?

 - Набагато легше запам’ятати дві прості речі: ніколи не бійтеся нового і не порівнюйте непорівнюване.

Учитель. Скажіть, чому вам простіше знайти необхідний текст  в Інтернеті, ніж піти до бібліотеки? Чому ви надаєте перевагу читанню з екрана комп’ютера, а не друкованого тексту?

( зараз найціннішим у будь – якій інформації є час для її отримання. Походи до бібліотек займають багато часу, та й не завжди можна знайти необхідний текст. А читання з екрана дає можливість читати тоді, коли зручно, не обмежує часу).

Учитель. Сьогодні ми з вами обговорили лише деякі питання теми "Книга та інші реалії сучасності", теми невичерпної і складної. Поки що ці джерела інформації мирно співіснують, доповнюють один одного. А що буде далі - покаже час.

IV. Підбиття підсумків уроку.

  1.   Як би ви охарактеризували сучасний світовий літературний процес?

  • поєднання і взаємодія різних стилів, напрямів, течій;
  • поява нових художніх форм;
  • перевага постмодернізму;
  • тяжіння до художнього осмислення сучасності;
  • захоплення античністю та культурними здобутками попередніх епох.
  1. Учитель. Сучасна література, як і класична, утверджує вічні цінності, правду, якою б гіркою вона не була, моральність, які б «свободи» їй не протиставляли. Відомо, що література зосереджує свою увагу передусім на людині, її особистому, громадському житті, ставить і розв’язує кардинальні питання буття: що є добро, а що є зло? У чому сенс життя?
  2. « Література – це храм, куди можна входити лише з чистою совістю і благородними прагненнями», - так сказав Ф.Шиллер.

І входить у цей храм людина, яка є основним об’єктом зображення літератури, яку в своїх творах оспівували митці різних епох, різних поколінь, різних літератур світу.

( учні, які об’єдналися в групу «Дослідники» читають виписані ними висловлювання письменників про людину).

  • Дивних багато у світі див

Та найдивніше із них – людина.

                                                Софокл.

  • Людина створена для щастя, як птах для польоту.( В.Короленко)
  • Людина – це звучить гордо! ( М.Горький)
  • Людина не для того створена, щоб терпіти поразки. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти.(Е.Хемінгуей).
  • Людина є Всесвіт. ( М.Горький).
  • Який довершений витвір – людина! ( Шекспір)
  • Людина є таїна. Її треба розгадати…Я займаюся цією таїною, бо ж хочу бути Людиною.. ( Ф.Достоєвський).
  • Ти знаєш, що ти - людина?
    Ти знаєш про це чи ні?
    Усмішка твоя - єдина,
    Мука твоя -  єдина,
    Очі твої - одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

В.Симоненко.

4. Інтерактивна вправа «Займи позицію»

Письменник, книга здатні змінити світ, людину на краще?

  • Так
  • Частково
  • Ні.
  1. Сенкани на тему « Література»

Література.

Цікава, весела.

Навчає, ділиться, живе.

Допомагає в скрутні хвилини.

Наука.

Література.

Весела, грайлива.

Веселить, розповідає, дбає.

Барвами з нами грає.

Знання

………………………………………………………………………………….

Література.

Мелодійна, яскрава.

Лунає, звучить, розквітає.

Своїми віршами нас вітає.

Романтика.

 

Література.

Цікава, незвичайна.

Навчає, розважає, допомагає.

Вчить, як на світі жить.

Наука.

Література.

Цікава, пізнавальна.

Живе, навчає, творить.

Знайомить нас зі світом.

Наука.

Література.

Мудра, вічна.

Навчає, захоплює, цікавить.

Розкриває нам сенс життя.

Друг.

Література.

Захоплююча, творча.

Повчає, зацікавлює, звеличує.

Загачує творчу уяву.

Джерело.

Література.

Радісна, захоплююча.

Надихає, зачаровує, розвеселяє.

Спонукає на створення нового.

Казка.

Література.

Універсальна, всеохоплююча.

Відображає, допомагає, розповідає.

Надихає нас а прекрасне.

Письменство.

V. Домашнє завдання. Підготуватися до контрольної роботи; **дати розгорнуту відповідь на запитання «Що мені дає література?»

 

 

 

1

 

docx
Додано
31 березня
Переглядів
476
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку