Урок "Сучасний літературний процес. Виживання і конкуренція художньої літератури з відео, мультимедіа, Інтернетом та іншими реаліями сучасності."

Тема. Сучасний літературний процес. Виживання і конкуренція художньої літератури з відео, мультимедіа, Інтернетом та іншими реаліями сучасності.

Мета. Ознайомити учнів із напрямами розвитку сучасного літературного процесу, співіснуванням та взаємодією різних стилів, напрямів, течій; розвивати навички самостійної роботи з літературними текстами, визначення їхньої художньої вартості, висловлення та обґрунтування своєї думки про явища мистецтва; виховувати любов до літератури, повагу до загальнолюдських цінностей, естетичний смак.

Обладнання. Портрети письменників, мультимедійні презентації учнів.

Тип уроку. Урок – дослідження.

Хід уроку.

Саме за нашої доби розпочинається осягнення світу…

Дж. Ваттімо

І. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і завдань уроку.

1. Слово вчителя. Світова література має багатовікову історію свого розвитку, яка характеризується періодами злетів і занепадів, блискучих перемог і нищівних поразок. У цілому ж  вчені говорять про поступальний розвиток, унаслідок якого людство має нетлінні шедеври.

 Так було в часи найвищого піднесення Київської Русі чи за доби Відродження в Західній Європі. Однак бували в історії такі часи, коли, навпаки, занепад соціально – економічних відносин в окремі періоди ніяк не позначився на рівні розвитку літератури, а іноді давав блискучі зразки художньо довершених творів.

 Що є рушієм літературного процесу? Що визначає рух літературної творчості? Дискусії з цього приводу тривають і в наш час.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

• Що ж таке світовий літературний процес?

  ( поступальний розвиток літератури від найдавніших часів до наших днів).

ІІІ. Робота над темою уроку.

1. Учитель.

Літературний процес — важливий предмет історії літератури.

Його  складають не лише шедеври, але й твори низькопробні. Він включає літературно-художні видання, літературну критику, розвиток течій, напрямів, стилів, родів, видів, жанрів..

Література має свої закони розвитку. На неї впливає філософія, політика, релігія, мораль, право, наука, міфологія, фольклор, етнографія, а також менталітет народу.

2. Яким же є сучасний літературний процес?

(учні об’єдналися в декілька груп у процесі підготовки до уроку.

Група «Літературознавці» підготували короткий огляд розвитку сучасної літератури).

 Орієнтовні повідомлення учнів.

  На розвиток літератури останніх десятиліть минулого століття значний вплив мали різні фактори: розчарування в ідеалах, скептичне ставлення до ідеологічних воєн другої половини ХХ століття, реалії нового життя, породжені постіндустріальним суспільством. У художньому мисленні відбилася і критика ідеології споживацького суспільства, і процес витіснення людини світом речей, і широке впровадження найсучасніших комп’ютерних технологій.

Література шукає відповіді на питання епохи: історія як трагедія, історія як порочне коло, відхилення європейської цивілізації від прогресивного шляху. По – новому вирішується антивоєнна тема.

Цей час став періодом зближення і взаємовпливу літератур, як у сфері ідей, так і в естетичній практиці. Розширюються не тільки національні, але і часові межі.

70–80-ті роки - паралельне співіснування й взаємопроникнення «паракультури» й «інтелектуального роману». Відбуваються зрушення в усвідомленні статусу художнього твору і ролі митця. Розширення сфери об’єктів зображення. Реальність, включаючи внутрішній світ, перестає бути головним і «найдостойнішим» для зображення.

80–90-ті роки - кінець холодної війни, крах соціалістичної системи, об’єднана Європа, глобалізація та антиглобалізм, англомовна культурна експансія, нові політичні реалії однополярного світу.

90-ті роки - розширення художнього репертуару.

Кінець XX ст. -  період «мирного співіснування» більшості яскравих тенденцій художнього життя трьох останніх століть.

На рубежі XX–XXI ст. змінюється саме обличчя літератури: вона схрещується з технікою, здобуває нові якості й можливості. Звісно ж, ситуація постмодерну вдихнула нове життя в художні системи, активізувала їхню взаємодію.

3. Згадаємо, що таке постмодернізм.

(учень стисло нагадує про постмодернізм)

Постмодернізм – напрям у літературі та мистецтві останньої третини ХХ – початку ХХІ століття ( ≈1960 роки – 2000 роки).

Зароджується в США – І фаза;

ІІ фаза – 70 – ті роки – поширення в Західній Європі;

ІІІ фаза – з кінця 70 – тих років – поширення в країнах Східної Європи.

Це інтернаціональне явище, основними принципами якого є:

• немає характерної для попередніх періодів оригінальної етичної чи ідейної програми;
• немає звичного поділу на позитивних і негативних персонажів;
• немає звичного для попередніх епох запозичення окремих зразків;
• вони ні від чого не відмовляються;
• вони однаково ставляться як до традицій, так і до новаторства, як до елітної, так і до масової культури;
• одна з головних ознак – інтертекстуальність – схильність до запозичень сюжетів, мотивів, образів, жанрів, сцен, цитат тощо із творів світової літератури та культури.

Найяскравішими представниками постмодернізму є письменники: Умберто Еко, Крістоф Рансмайр, Патрік Зюскінд, Милорад Павич, Йосип Бродський.

4. Учитель. Познайомимося з найяскравішими представниками сучасної світової літератури.

( короткі повідомлення учнів, які об’єдналися в групу «Біографи»)

Орієнтовні розповіді учнів.

Не досягши великих успіхів у професії, він перейшов працювати до спеціального журналу «Флайнг» («Льотна справа»). Як автор багатьох нарисів, статей, оповідань, книг про авіацію він не здобув визнання ні в масового читача, ні в колах критиків. Але наприкінці 1970 року виходить із друку його притча «Чайка Джонатан Лівінгстон», яка очолила список бестселерів і тривалий час зберігала цю позицію. Повість була перекладена багатьма мовами світу, і вже 1973 року американський режисер Холл Бартлетт екранізував її.

Щодо  цього твору , то письменник стверджує, що він не стільки його автор, скільки медіум, бо ідея цієї філософської повісті йому не належить. Одного разу, прогулюючись туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка Джонатан Лівінгстон». Підкоряючись Голосу, Бах сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінофільм. Але на цьому історія майже скінчилася, бо скільки не намагався Бах власноручно продовжити повість, йому це не вдалося, аж поки через 8 років йому примарилося продовження.

Турбуючись про майбутнє сина і намагаючись захистити його від переслідувань влади, батьки відправляють 17 літнього Пауло в психіатричну лікарню. Він був випущений з лікарні через три роки, зробивши три спроби втечі. Коельо пізніше зізнався, що його батьки прийняли рішення помістити його в лікарню тому, що хотіли захистити його і не знали, що з ним робити. Досвід і переживання, які він отримав за ці важкі три роки Коельо майстерно виклав у романі «Вероніка вирішує померти».

Потім, засновує підпільний журнал "2001", в якому обговорюються проблеми духовності, Апокаліпсис. Крім цього Пауло пише тексти анархічних пісень. Зірка року Raul Seixas, бразильський Джим Моррісон, зробив їх такими популярними, що Коельо відразу стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії.

Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельо звинувачують в підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають тортурам. Вийшовши з в'язниці, Коельо вирішує, що прийшов час зробитися розсудливим і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар'єру в CBS Records. Але одного прекрасного дня його звільняють без усяких пояснень.

Світову славу йому приніс роман «Алхімік».

• Зараз він живе зі своєю дружиною, Христиною, в Ріо-де-Жанейро, в Бразилії, і в Тарбі, у Франції.
• Пауло Коельо є почесним радником в програмі ЮНЕСКО «Міжкультурні та міжрелігійні діалоги». У 2007 році йому було присвоєно звання Посла доброї волі ООН, що сприяло його роботі в галузі міжкультурного діалогу та захисту прав дітей.
• У 2009 році Пауло Коельо потрапив у Книгу Рекордів Гіннеса як автор самого перекладного в світі роману («Алхімік»). Більш того, на Франкфуртському книжковому ярмарку в 2003 році він за одну автографсесію підписав найбільшу кількість різномовних видань роману «Алхімік» (книги на 53 мовах), за що також потрапив до Книги Рекордів Гіннеса.
• Письменник постійно підтримує зв*язок із засобами масової інформації, дає численні інтерв*ю, публікує статті в газетах і журналах. У вересні 2004 року став почесним гостем Форуму видавців у Львові. У рамках цього візиту письменник відвідав Київ.

«Будь ласка, скачуйте мої книжки безкоштовно, а якщо вони припали вам до душі, - купуйте паперову версію…жадібність – шлях у нікуди», - звертається до своїх читачів письменник через блог, підписуючись словами: «З любов’ю, пірат Коельо».

У діда Харукі Муракамі, буддійського священика, був невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову й літературу, а у вільний час також займався буддійським просвітництвом. Навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університета Васеда. 1950 року родина письменника переїхала в місто Асія - передмістя порту Кобе (префектура Хього).

1974 року відкрив свій джаз-бар  у  Токіо.

У квітні 1978 року під час бейсбольного матчу зрозумів, що міг би написати книгу. До цього часу не знає, чому саме. За словами самого Муракамі, «я просто зрозумів це -  і все». Муракамі дедалі частіше залишався після закриття бару на ніч і писав тексти - чорнильною ручкою на простих аркушах паперу.

1979 року була опублікована повість «Слухай пісню вітру», він отримав за неї кілька нагород як письменник – початківець. Відтоді написав багато творів, відгукуючись на значні події, що відбуваються в світі.

Вів ток – шоу на  одному з комерційних каналів Токіо, розмовляв про західну музику й культуру. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок.

Письменник, з одного боку, прилучає японського чатача до культур інших країн, і з іншого – представляє західному світу східний менталітет у контексті японської культури минулого століття.

Дебютний роман  - «Самотність у мережі» -  історія віртуальної любові, що стала реальністю. Книга три роки не полишала списки бестселерів (усього в Польщі продано близько 300 тисяч примірників), витримала безліч перевидань, у тому числі з доповненнями за результатами дискусії з читачами на інтернет-форумах. Книга була екранізована в Польщі 2006 року; в екранізації одну з епізодичних ролей зіграв сам Вишневський.

Література - це свого роду хобі для Януша. У ній багато відображено з наукового життя письменника (основним своїм заняттям він уважає науку).

Один із найпопулярніших польських письменників, який проживає в Німеччині, Януш Вишневський приїздив до Харкова на один із книжкових фестивалів. У  видавництві «Азбука» вийшло майже 600 тисяч екземплярів його творів, і всі вони розійшлися, як гарячі пиріжки. Серед прихильників його таланту - люди різного віку, та чимало молоді. Письменник охоче спілкувався з ними, роздавав автографи й презентував українськомовні версії своїх найпопулярніших творів.

5. Учитель. Про роль книги у сучасному світі.

Література у сучасному світі змушена виживати, бо сьогодні у неї такі потужні конкуренти як відео, мультимедіа, Інтернет тощо. То ж  чи є в літератури майбутнє? Чи виживе книга серед такої конкуренції?(учні, що об*єдналися в группу «Аналітики», роблять короткі повідомлення). Орієнтовні повідомлення учнів.

Література і мас– медіа.

Головне – це якість продукції, яку нам пропонують засоби масової інформації, телебачення.

Часто по телебаченню можна побачити сцени насилля у найрізноманітніших його формах та проявах. Ця тенденція також спостерігається і у деяких дитячих програмах, а особливо у мультфільмах. Більшість школярів віддають частіше перевагу перегляду телепрограм, ніж роботі у класі чи бібліотеці. Середньостатистичний школяр проводить за навчанням в середньому 11 000 годин на рік, а біля телевізора – 15 000 годин. Мас-медіа можна сміливо назвати одним з найпотужніших видів зброї “масового ураження”, тому є дуже важливим для сьогодення те, в чиїх руках контроль над інформацією. Хоча багато дослідників зазначають, що часто діти все - таки відрізняють реальність від того, що вони бачать на телеекранах, а саме телебачення вчить реально мислити та оцінювати світ.
Мас-медіа не тільки допомагають нам відпочивати, вони впливають на наш розвиток, проінформованість, світоглядні позиції та стосунки з іншими людьми.

• Література і кіно.

Література завжди була чи не основним джерелом, із якого режисери черпали ідеї для своїх фільмів. Натомість кінематограф дарує літературним творам друге життя  після екранізації того чи іншого твору. Письменники активно залучаються до кінематографу. Хтось із них віддає свої твори на екранізацію, інші – самі пишуть сценарії для кіно. Все частіше екранізуються твори письменників-сучасників.

• Література і комп*ютерні технології