Урок "Світове значення спадщини І. Франка".

Тема: Світове значення спадщини І. Франка.

Мета: систематизувати знання учнів про життєвий і творчий шлях І. Я.          Франка; розвивати навички виразного читання, аналізу художніх творів, самостійної пошукової роботи; виховувати патріотичні почуття, повагу до духовної спадщини українського народу.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації вивченого.

Обладнання: портрет письменника,  фотовиставка "І. Франко у колі своїх сучасників", вислови І. Франка та про І. Франка; грамзапис пісні "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", мультимедійний проектор.

                                                                       Епіграф до уроку:

                                                                                    Вічний революціонер –

                                                                                    Дух, що тіло рве до бою,

                                                                                    Рве за поступ, щастя й волю,

                                                                                    Він живе, він ще не вмер.

                                                                                                        І. Франко "Гімн"

                                                    Хід уроку

І. Організаційний момент, створення ситуації успіху

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

  Епіграфом до уроку послужили слова самого І.Франка. А як би ви охарактеризували цю титанічну постать?

"Асоціативна квітка" (заповнюється на дошці)

                                            літературний критик

                                поет

                            прозаїк         І.Франко   учений-літературознавець

                            перекладач                          драматург

                             публіцист   громадський діяч

На дошці записане проблемне питання, яке ми спробуємо розв'язати протягом уроку:

Проблемне питання:

Народе мій, замучений, розбитий…

…Невже задарма стільки серць горіло

                                   До тебе найсвятішою любов'ю?

                                                                                     І. Франко "Мойсей".

ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

     1. Вступне слово вчителя

Віддаючи належне І. Франкові як громадському діячеві, публіцисту, літературознавцю і філософу, ми найбільше уваги приділимо в основному його спадщині - художній творчості, де з винятковою силою виявився характер Франкового обдаровання.

І. Франко – гуманіст світового масштабу. За обсягом знань і багатством словникового запасу він був "живою енциклопедією", а за працьовитістю і глибиною мислення його величають титаном думки і праці. Лише словник  поетичних творів І. Франка налічує понад 37 тисяч лексем. Він залишив десяток тисяч оригінальних і перекладних творів, статей, рецензій. Його праці видрукувані у 50-томному зібранні, для переписування якого одній людині було б потрібно при 18-годинному робочому дні без вихідних 7-8 років. Життя Івана Яковича було справді титанічною, жертовною працею. Часто його порівнюють із біблійним Мойсеєм, який 40 років свого життя віддав невсипущій праці і невтомній боротьбі за соціальне і національне визволення свого народу. Жоден з інших українських письменників, крім Т. Шевченка, не піднявся на такі осяйні вершини всенародної шани, як І. Франко. Його називають генієм української нації, розумом і серцем українців.

    2.  Робота в групах (захист проектів)

1. Цікаві факти з життя письменника.
2. Філософська, громадянська лірика І.Франка ("Гімн", "Гріє сонечко!", "Земле, моя всеплодющая мати…", "Гримить!", "Каменярі", "Товаришам з тюрми", "Мойсей", "Декадент", "Легенда про вічне життя", "Розвивайся ти, високий дубе").
3. "Тричі мені являлася любов"( "Чого являєшся мені у сні?", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня…", "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Тричі мені являлася любов").
4. Проза І. Франка ("Перехресні стежки", "Сойчине крило").
5. І. Франко – драматург ("Украдене щастя").
6. Громадська діяльність, переклади, публіцистика (статті "Із секретів поетичної творчості", "Що таке поступ?", переклади художніх творів з інших мов).

Ш. Закріплення навчального матеріалу

      1. Складіть тези за творчістю І. Франка (письмово).

      2. " Вільний мікрофон": Як ви розумієте суть проблемного запитання, поставленого на початку уроку?

ІV. Підсумок

V. Домашнє завдання: написати есе на тему: "Чим мене вразила постать  великого Каменяра".

Додаток-доповнення

2. Філософська, громадянська лірика І. Франка

 Літературну діяльність І. Франко розпочав поезією, яка посідає значне місце в його біографії. Перший вірш, що знаменує початок його літературної творчості написаний під впливом поезій Т. Шевченка, – "Народна пісня" (1873 р.). Ранні вірші молодого поета друкувалися протягом 1874-1876 рр. у журналі "Друг" і увійшли до першої його збірки "Баляды і росказы" (1876).

 Вірші цієї збірки переважно романтичного характеру. Поет оспівує героїчне минуле ("Святослав"), малює образи сміливих, мужніх людей ("Рибак серед моря", "Керманич"), реалістичні картини сучасного тяжкого народного життя (" Ой чому ж ти мя, тяжко горенько").

 Поетична творчість І. Франка вражає глибиною і багатством ідей, широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм. Своєю творчістю поет стверджує високу ідейність мистецтва, поезію громадську,ь народжену в політичній боротьбі, поезію широких соціально-філософських узагальнень.

 В основному своєму вірші "Не мовчи", написаному в 1916 р., незадовго до смерті І. Франко закликав передову молодь активно боротися проти соціальної неправди, не мовчати, а повстати проти неї: "Хоч би ушам глухим, до німої гори говори!"

3. "Тричі мені являлася любов"

 Як відомо, збірку "Зів'яле листя" з підзаголовком "лірична драма" І. Франко створював протягом 10 років (1886-1896). Вона складається з трьох частин (так званих "жмутків"), в яких розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя , зокрема неподіленим коханням, звідки й назва збірки як художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття.

 І. Франко підкреслює зв'язок своєї поезії з народною творчістю, в якій він черпає натхнення. До таких творів належать передусім написані в силі народних пісень поезії "Зелений явір", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Червона калино, чого в лузі гнешся", "Ой ти, дубочку кучерявий", ""Ой жалю мій, жалю". Видатний український композитор М. Лисенко звертався до поезії цієї збірки й поклав на музику деякі з них.

4. Проза І. Франка

 Прозові твори І. Франка – одне з найвидатніших явищ української класичної літератури. За 33 роки він написав близько 110 різного розміру прозових творів: повістей, оповідань, нарисів.

  Матеріали для своїх творів письменник черпав безпосередньо з життя або з цілком достовірних документальних джерел. У листах і статтях Франка є чимало свідчень того, як не раз справжні події служили йому основою для написання творів. Письменник писав: " Ті "неприродні" образи – іменно не витвір моєї фантазії, а взяті мною живцем, майже дослівно чи то з усних оповідань очевидців…або з друкованих пам’ятників".

 Одним із перших в українській літературі І. Франко зобразив широкі картини праці, показав працю шахтарів, селян, лісорубів, мулярів, вуглярів тощо. Переживання, настрої, уподобання і прагнення його героїв тісно пов’язані з умовами їх життя й праці.

 Як і в поезії, у прозі І. Франко був реалістом. Він виявляв особливу увагу до соціальних конфліктів, колізій, глибоко розкривав характери героїв.

5. І. Франко - драматург

 І. Франко був не тільки великим поетом, прозаїком, а й драматургом. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва й палкий борець за розвиток народного українського національного театру.

 У статті "Руський театр" (1893) письменник надає великого значення театральному мистецтву як літературному засобові виховання народних мас, як засобові відображення історії життя народу, його культури, боротьби і прагнень. Разом з тим І. Франко викриває застій українського театру в Галичині й накреслює широку програму розвитку народного театрального мистецтва.

 Найвизначнішими творами є "Украдене щастя", "Сон князя Святослава", "Рябина", "Учитель".

6. Громадська діяльність, переклади, публіцистика

Публіцистична діяльність І. Франка – явище незвичайне  в історії української журналістики. Та й не тільки української. Світова література навряд чи зможе назвати іншого діяча, який виявив би стільки універсалізму в цій галузі і справив такий могутній вплив на розвиток періодики. Він був організатором, керівником і провідним публіцистом газет та журналів у Галичині, першим істориком української преси.

 Близько половини творчої спадщини письменника становить саме публіцистика. Вона являє собою не допоміжну, а цілком самостійну, надзвичайно важливу галузь його літературної діяльності.

Увібравши кращі традиції української публіцистики, він збагатив її досвідом російської та західноєвропейської , утвердив науковий метод дослідження в публіцистиці, наповнив її новими ідеалами й виступив талановитим новатором у галузі літературної форми.

Без сумніву, І. Франко був і великим українцем, і достеменним європейцем, якого визнавав сам Відень, канонізувавши на доктора філософії. Іван Якович один із небагатьох у світі авторів, який вільно володів трьома мовами (українською, польською і німецькою), а перекладав із 14 мов.             

Тези за творчістю митця:

1. І. Франко – одна з найяскравіших постатей в українській історії.

2. Розпочав літературну діяльність у 12 років, а перший твір опублікував у      18.

3. Навчався у Львівському, Чернігівському й Віденському університетах. У   37 років захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії Віденського університету, а в 50 став почесним доктором Харківського університету.

4. Творчий доробок І. Франка видано в 50-ти томах, а згодом планується видати 200 томів його творів.

5. У працях філософського та суспільно-політичного спрямування порушував проблеми, актуальні не лише й не стільки для його часу, скільки для наступних поколінь українців, в успіх і щасливу долю яких він вірив.

6.У низці наукових досліджень і науково-критичних статей він із глибоким знанням справи оцінював творчість Т. Шевченка, Марка Вовчка, С. Руданського, А. Свидницького, Панаса Мирного, Лесі Українки та інших українських письменників, широко популяризував їх творчість.

7. Ряд українських письменників – М. Коцюбинський, Леся Українка, О. Кобилянська, В. Стефаник, М. Черемшина, Лесь Мартович – зазнали благотворного впливу великого Каменяра. він допомагав молодим митцям друкувати твори в галицьких демократичних виданнях.

8. Вільно володів трьома мовами, перекладав з 14 мов.

9. В Україні з'явилася літературознавча наука, ім'я якій – франкознавство.

10. 2006 рік дістав назву франківського, адже за рішенням ЮНЕСКО весь люд святкував 150-річний ювілей від дня народження геніального українського письменника і мислителя І. Франка, який своєю титанічною працею збагатив вселюдську культуру і науку.