Урок «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ, ЛЮБІТЬ ЇЇ...»

Про матеріал

Урок «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ..."

Матеріали допоможуть поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка, зокрема про задум і реалізацію графічного циклу «Живописная Украина»
Перегляд файлу

   1

 

«СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ, 
ЛЮБІТЬ ЇЇ...»

 

 

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка, зокрема про задум і реалізацію графічного циклу «Живописная Украина»; удосконалювати вміння й навички створювати тематичні презентації, розвивати творчі здібності виразного читання прози та поезії; виховувати почуття прекрасного, любові до батьківщини.

 

Обладнання: презентація «Свою Україну любіть…», «Кобзар», репродукції офортів графічного циклу «Живописная Украина», музичні твори.

 

 

Звучить мелодія пісні

І.Кучеренка-Кучугури

«На високій дуже кручі»

 

 

Ведучий

Не поет - бо це ж до болю мало,
Не трибун - бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все - "Кобзар Тарас"
Він, ким зайнялось і запалало.

Скоріше - бунт буйних майбутніх рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою за довгу ніч образ.

А ось поруч - усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.

Ведучий (Шевченко) Мені здається, якщо була б батьківщина моя найбідніша, і тоді б здавалася вона мені краща за Швейцарію та всю Італію. Потрібно любити й гордитися своєю прекрасною матір’ю.

 

Ведучий Він не жив в Україні, а проте жив Україною. 1843 року Тарас Григорович їде на батьківщину. Подорожує Полтавщиною, Чернігівщиною, Київщиною. Люблячий син своєї землі й свідомий громадянин, Шевченко плекає мрію випустити у світ широкий графічний цикл «Живописная Украина». У це й же час митець починає вивчати техніку гравірування на металі, шукає нових способів, прийомів зображення.

Ведучий Шевченко хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї. Розкриваючи задум серії, в одному з листів до Бодянського він писав:

 

Ведучий (Шевченко) (за столом з пером у руках)  … Я хочу рисовать нашу Украйну… Я її нарисую в трьох книгах: у першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а в другій – теперішній людський побут, а в третій    історію … За рік буде виходити 10 картин.

 

Ведучий  До роботи над циклом Т.Шевченко приступив уже будучи досить відомим у культурно-мистецьких колах майстром, маючи досвід ілюстрування творів Квітки-Основяненка («Знахар»), Гоголя  («Тарас Бульба»), Шекспіра («Король Лір»), Пушкіна («Полтава»). Відповідно до задуму Кобзаря, «Живописная Украина» мала виходити щорічно окремими випусками по 12 естампів, виконаних у техніці офорту.

Ведучий  Тарас Григорович Шевченко був високої думки щодо графічного мистецтва. Про це свідчить запис, зробле6ний поетом у щоденнику 26 червня 1857 року.

 

Ведучий (Шевченко) (за столом з пером у руках). Из всех изящных искусств мне теперь больше всего нравится гравюра и не без оснований. Быть хорошим гравером – значит быть распространителем света истины, значит быть полезным людям. Прекраснейшее благороднейшее призвание гравера. Сколько изящнейших произведений, доступных только богатым, копилось бы в мрачных галереях без твоего чудотворного резца?

 

Виразне читання уривку художнього тексту

«Гравер» О.Іваненко

 

Ведучий  З незалежних від художника причин світ побачив лише один випуск «Живописной Украины» (кінець 1844 року), що містив 6 офортів. Та навіть цього досить, щоб належним чином оцінити глибинність задуму та широту тематичного діапазону циклу. Саме за графічні твори Шевченкові було присуджено високе й почесне звання академіка Санкт-Петербурзької академії мистецтв. 2 вересня 1860 року, лише за півроку до смерті, Рада Академії художеств присвоїла йому звання академіка гравюри. Диплома академіка, на жаль, Тарас Григорович не побачив.

Виразне читання вірша М.Зерова «Київ з лівого берега»

Київ з лівого берега

Вітай, замріяний золотоглавий
На синіх горах... Загадався, спить,
І не тобі, молодшому, горить
Червлених наших днів ясна заграва.

Давно в минулім дні твоєї слави,
І плаче дзвонів стоголоса мідь,
Що вже не вернеться щаслива мить

Твого буяння, цвіту і держави.

 

Але, мандрівче, тут на пісках стань,
Глянь на химери барокових бань,
На Шеделя білоколонне диво:

Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива,
Ця золотом цвяхована блакить.

Ведучий Київ… Це славне стародавнє місто, яке привільно розкинулося на узгір’ях і в долинах біля сивого Дніпра, з гордістю називає Тараса Шевченка своїм великим громадянином.

 

Ведучий Поет щиро й глибоко любив Київ. Тут він бував у пору отроцтва, тут уже як поет і художник, натхненно творив у роки своєї бунтарської молодості.

 

Ведучий  У березні 1845 року Шевченко закінчив академію, отримавши звання вільного художника. Тарас Григорович одразу ж їде на Україну. Він мав намір зайнятися викладацькою роботою. Восени 1846 року Шевченко подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті. У лютому 1847 року Міністерство народної освіти розпорядилося зарахувати його вчителем малювання «на один рік». Та попрацювати  на рідній землі Тарасові Григоровичу не довелося.  

 

Ведучий  У Києві Шевченко вступив до таємної антикріпосницької організації Кирило-Мефодіївського товариства, за що й був заарештований 5 квітня 1847 року. «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать» такий був вирок. У далекому засланні поет гірко сумував за улюбленим містом. У повісті «Близнецы» він писав:

 

Ведучий (Шевченко) (за столом з пером у руках). Але найчастіше я плекаю мою старечу уяву картинами золотоглавого, садами повитого й тополями увінчаного Києва. І після світлого, непорочного захоплення, навіяного спогляданням краси твоєї нев’янучої, упаде на моє осиротіле старе серце смуток…

Ведучий  Я так її, я так люблю Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю!

 

До Києва повернувся Шевченко після десятилітнього вигнання з наміром оселитися на милій Україні. Понад сто разів згадується Київ у літературних творах Тараса Григоровича Шевченка. Не раз з любов’ю змальовував художник київські краєвиди. Київ – серце України – береже й вічно берегтиме пам'ять про її геніального сина.

 

 

Ведучий 

Низький уклін тобі, Тарасе

Тарасе,  ти  хотів,  я  знаю,
Щоби  кріпацтво  скасував,
Кайдани  щоб  порозривав,
Народ  наш,  люди  України,
Щоб  край  квітучий  не  загинув,
Не  потонув  у  забутті.
Багато  ти  в  своїм  житті
Віршів  писав  про  нашу  волю,
Про  людські  злигодні  й  недолю,
Про  клятих  наших  ворогів,
Що  землю  рідную  топтали,
Та  українців  не  зламали.
І  Україна   знов  жива,
І  лине  слово  Кобзаря,
Таке  могутнє,  вічне  слово.
І  твій, Тарасе,  "Заповіт",
Напевне,  знає  цілий  світ.
Безсмертний  ти,  Кобзарю.                                                           Люди тебе  довіку  не  забудуть.
Низький  уклін  тобі,  спасибі,
Що  Україну  так  любив,
Душею  й  серцем  нею  жив,                                           Її  віршами  розбудив!

 

 

 

Звучить пісня «Шлях до Тараса» (сл. Ю.Рибчинського,

муз. О.Осадчого) у виконанні В.Зінкевича

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
До підручника
Українська література 9 клас (Слоньовська О. В., Мафтин Н.В., Вівчарик Н.М., Курінна Н.С., Шевчук Л. Т.)
Додано
27 квітня 2018
Переглядів
949
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку