Урок «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ, ЛЮБІТЬ ЇЇ...»

«СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ, 
ЛЮБІТЬ ЇЇ...»

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка, зокрема про задум і реалізацію графічного циклу «Живописная Украина»; удосконалювати вміння й навички створювати тематичні презентації, розвивати творчі здібності виразного читання прози та поезії; виховувати почуття прекрасного, любові до батьківщини.

Обладнання: презентація «Свою Україну любіть…», «Кобзар», репродукції офортів графічного циклу «Живописная Украина», музичні твори.

Звучить мелодія пісні

І.Кучеренка-Кучугури

«На високій дуже кручі»

Ведучий

Не поет - бо це ж до болю мало,
Не трибун - бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все - "Кобзар Тарас"
Він, ким зайнялось і запалало.

Скоріше - бунт буйних майбутніх рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою за довгу ніч образ.

А ось поруч - усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.

Ведучий (Шевченко) Мені здається, якщо була б батьківщина моя найбідніша, і тоді б здавалася вона мені краща за Швейцарію та всю Італію. Потрібно любити й гордитися своєю прекрасною матір’ю.

Ведучий Він не жив в Україні, а проте жив Україною. 1843 року Тарас Григорович їде на батьківщину. Подорожує Полтавщиною, Чернігівщиною, Київщиною. Люблячий син своєї землі й свідомий громадянин, Шевченко плекає мрію – випустити у світ широкий графічний цикл «Живописная Украина». У це й же час митець починає вивчати техніку гравірування на металі, шукає нових способів, прийомів зображення.

Ведучий Шевченко хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї. Розкриваючи задум серії, в одному з листів до Бодянського він писав:

Ведучий (Шевченко) (за столом з пером у руках)  … Я хочу рисовать нашу Украйну… Я її нарисую в трьох книгах: у першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а в другій – теперішній людський побут, а в третій  –  історію … За рік буде виходити 10 картин.

Ведучий  До роботи над циклом Т.Шевченко приступив уже будучи досить відомим у культурно-мистецьких колах майстром, маючи досвід ілюстрування творів Квітки-Основ’яненка («Знахар»), Гоголя  («Тарас Бульба»), Шекспіра («Король Лір»), Пушкіна («Полтава»). Відповідно до задуму Кобзаря, «Живописная Украина» мала виходити щорічно окремими випусками по 12 естампів, виконаних у техніці офорту.

Ведучий  Тарас Григорович Шевченко був високої думки щодо графічного мистецтва. Про це свідчить запис, зробле6ний поетом у щоденнику 26 червня 1857 року.

Ведучий (Шевченко) (за столом з пером у руках). Из всех изящных искусств мне теперь больше всего нравится гравюра и не без оснований. Быть хорошим гравером – значит быть распространителем света истины, значит быть полезным людям. Прекраснейшее благороднейшее призвание гравера. Сколько изящнейших произведений, доступных только богатым, копилось бы в мрачных галереях без твоего чудотворного резца?

Виразне читання уривку художнього тексту

«Гравер» О.Іваненко

Ведучий  З незалежних від художника причин світ побачив лише один випуск «Живописной Украины» (кінець 1844 року), що містив 6 офортів. Та навіть цього досить, щоб належним чином оцінити глибинність задуму та широту тематичного діапазону циклу. Саме за графічні твори Шевченкові було присуджено високе й почесне звання академіка Санкт-Петербурзької академії мистецтв. 2 вересня 1860 року, лише за півроку до смерті, Рада Академії художеств присвоїла йому звання академіка гравюри. Диплома академіка, на жаль, Тарас Григорович не побачив.

Виразне читання вірша М.Зерова «Київ з лівого берега»

Київ з лівого берега

Вітай, замріяний золотоглавий
На синіх горах... Загадався, спить,
І не тобі, молодшому, горить
Червлених наших днів ясна заграва.

Давно в минулім дні твоєї слави,
І плаче дзвонів стоголоса мідь,
Що вже не вернеться щаслива мить

Твого буяння, цвіту і держави.

Але, мандрівче, тут на пісках стань,
Глянь на химери барокових бань,
На Шеделя білоколонне диво:

Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива,
Ця золотом цвяхована блакить.

Ведучий Київ… Це славне стародавнє місто, яке привільно розкинулося на узгір’ях і в долинах біля сивого Дніпра, з гордістю називає Тараса Шевченка своїм великим громадянином.

Ведучий Поет щиро й глибоко любив Київ. Тут він бував у пору отроцтва, тут уже як поет і художник, натхненно творив у роки своєї бунтарської молодості.

Ведучий  У березні 1845 року Шевченко закінчив академію, отримавши звання вільного художника. Тарас Григорович одразу ж їде на Україну. Він мав намір зайнятися викладацькою роботою. Восени 1846 року Шевченко подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті. У лютому 1847 року Міністерство народної освіти розпорядилося зарахувати його вчителем малювання «на один рік». Та попрацювати  на рідній землі Тарасові Григоровичу не довелося.  

Ведучий  У Києві Шевченко вступив до таємної антикріпосницької організації – Кирило-Мефодіївського товариства, за що й був заарештований 5 квітня 1847 року. «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать» – такий був вирок. У далекому засланні поет гірко сумував за улюбленим містом. У повісті «Близнецы» він писав:

Ведучий (Шевченко) (за столом з пером у руках). Але найчастіше я плекаю мою старечу уяву картинами золотоглавого, садами повитого й тополями увінчаного Києва. І після світлого, непорочного захоплення, навіяного спогляданням краси твоєї нев’янучої, упаде на моє осиротіле старе серце смуток…

Ведучий  Я так її, я так люблю Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю!

До Києва повернувся Шевченко після десятилітнього вигнання з наміром оселитися на милій Україні. Понад сто разів згадується Київ у літературних творах Тараса Григоровича Шевченка. Не раз з любов’ю змальовував художник київські краєвиди. Київ – серце України – береже й вічно берегтиме пам'ять про її геніального сина.

Ведучий 

Низький уклін тобі, Тарасе

Звучить пісня «Шлях до Тараса» (сл. Ю.Рибчинського,

муз. О.Осадчого) у виконанні В.Зінкевича