Урок літератури рідного краю "Зболена душа Михайла Булаха"

 

Тема уроку. Зболена душа  Михайла Булаха

 

Мета уроку: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом маловідомого письменника з Полтавщини — Михайла Булаха; виробляти    емоційне сприйняття поезій; учити замислюватися й робити висновки на основі аналізу текстів творів; виховувати почуття патріотизму.

 

Форма проведення: урок- засідання «круглого столу»

 

 

Обладнання: портрет М.Булаха, збірка Ю.Рогового «Роса в червону ніч»

 

Епіграф:

Якщо я є,

Не віднімайте слова,

Отого,

Що я вперше біля Псла

В траві знайшов,

Дитинно й безголосно,

Як мене доля

Українцем нарекла.

  М. Булах

 

 

Хід уроку

І.Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя( звучить на фоні пісні «Україно» Т.Петриненка)

Україно! Вітчизно наша! Полтавщино! Рідний краю!..

Який же ти  мальовничий, який різнобарвний, який привітний і який багатий. Барвінком, рутою, м’ятою встелений, стрічками річок оперезаний, зеленими садками та золотистими полями славишся.Важко назвати такий куточок Землі, подібний до Полтавщини, на літературному небокраї якого сіяло б скільки зірок різної величини. Серед них ми сьогодні віднайдемо іще одну зірку—маловідомого до цього часу поета і письменника, доброго приятеля нашого земляка Ф.К.Рогового—Михайла Булаха.

(Оголошення теми, мети уроку; читання і коментар епіграфа)

ІІ.Сприйняття навчального матеріалу.

 

Учень читає поезію М.Булаха.

Залізна логіка буття

     Залізна логіка буття:

Усе -  красиве й некрасиве.

Дівчина коси запліта,

І розпліта їх мати сива...

Зеленим ясен засина.

Геть роздяглася вже осика.

Радіє хтось чужим синам,

Свого навік проклявши сина.

...а вітер десь думки погнав

Услід за падалішнім листям.

І тільки в небі, мов ягня,

Не вміє місяць розізлиться.

Залізна логіка...

 

 

Учитель. Так уже сталося, що ім’я М.Булаха залишилося маловідомим не тільки для України, але й для його рідної Полтавщини. Він не став членом Спілки письменників, за його книгами не полювали цінителі поезії. За життя Булах побачив лише одну свою збірочку віршів.Ось як згадує про неї редактор Дмитро Чередниченко: «Книга мала називатись «Хата», а всякі радники довели до «Голубіні».Я пробував відстояти, але нічого не вийшло». Іще зі спогадів журналістки Ганни Дениско: «Забігає М.Булах до редакції затерзаний і зчорнілий.

• Михайле, коли ваша збірочка вийде?
• Ніколи. Кажуть, багато лексики націоналістичної. Мати, приміром, Калина, Хата, і Україна».

Заглянемо глибше у невеличку спадщину нашого земляка-полтавця, розкриємо для себе його зболену душу, сповнену великою любов’ю до рідної землі, до людей добрих, щирих та відвертих.

Відкриваємо засідання «круглого столу».

 

 

 

 

 

Дослідження- виступи

 

1-й учень. М.Булах виростав сиротою—його батьків розстріляли німці в 1941 році, коли Михайлові ішов четвертий рік. Дитячі роки минули у невеличкому—на десять дітей—дитячому будинку, що був у його рідному селі Сакалівці Миргородського району.Після того, як будинок закрили, Михайла всиновила одна селянська родина. Зумів закінчити середню школу, а потім і кооперативний технікум, бухгалтерський відділ. Після служби в армії вступив на філологічний факультет Полтавського педінституту. На четвертому році навчання через матеріальні нестатки та кілька конфліктних ситуацій, що були обумовлені принциповістю Михайла, він змушений був перевестись на заочний відділ, а оскільки вже давно заявив про себе як про чоловіка пишущого, то почав працювати спершу в редакції семенівської райгазети, а потім перейшов у новосанжарську.

 

2- й учень. З листа Євдокії Власівни Шпак: « Я повернулась з Німеччини, батько з фронту, ми збудували свою хату і перейшли туди жити.Міша нікуди не захотів іти, а згодився жити з нами, як син. Закінчив школу, кооперативний технікум, пішов у армію. Після армії ми влаштували його в селі Панасівці, став завклубом і секретарем комсомольської організації. Він працював у клубі і багато писав у газети статей, віршів, за що одержав премію—картину «Золота осінь». Вона й досі в мене, пам’ять про Мішу вічна...Він був мені як син, як брат, як порадник.»

 

3-й учень. Григорій Клочек згадує: «Михайла Булаха як журналіста і поета помітили, і згодом він уже завідує відділом сільської молоді у «Комсомольці Полтавщини».Редакція цієї газети стала на той час головним осередком творчого життя міста.Сюди під час своїх приїздів навідувалися Григір Тютюнник та Борис Олійник. Поряд працювали Феодосій Роговий та Михайло Шевченко. Поступово в редакції склалась типова для 60-х років творча атмосфера, що її іноді називають як «дух шістдесятництва».

 

4-й учень. Михайло Булах—із припізнілих шістдесятників. Щойно заявив про себе першою збірочкою «Голубінь» 91969), як ударили морози і недовго залишилось чекати 1972 року, коли багатьох його колег за духом із рідних місць України відправлять у брежневські концтабори.

Почнеться черговий покос українського національного свідомого люду. Власне, у цей період і « попросили» з «Комсомольця Полтавщини» Феодосія Рогового та Михайла Булаха. Перший поїхав у свою Устимівку, а другий—подався шукати притулок у тих районних газетах, де працював раніше.

 

5-й учень. Поставимо питання прямо: у чому головний чинник життєвої драми Михайла Булаха? Хто і за що його, людину, як то кажуть, освічену й талановиту, переслідував і змушував жити життям бомжа, доводив до такої матеріальної скрути, що й цигарки не мав за що купити? Головна причина: він був національно свідомою особистістю.

 

6-й учень. Григорій Клочек пише: « Михайло  Булах був по-справжньому талановитий поет, а це означає, що його духовність мала глибоку закоріненість і сягала якихось першооснов нації; йому було просто  незатишно, а може. морально нестерпно у цьому світі без національної аури. На те він і був справжнім поетом. Щоб сягати своїми відчуттями далі за інших. Свої листи адресував Роговому, зріднений із ним саме цим загостреним відчуттям національного».

 

7-й учень. Оцінку збірці «Голубінь» дав і Ф.К.Роговий в газеті Комсомолець Полтавщини» 26 лютого 1970 року. « Чим глибше занурюєшся в світ Михайла Булаха, тим виразніше відчуваєш: йому, поетові і громадянинові, чуже все штучне, принесене чи то в життя, чи в літературу з «голови». Він прихильник служити живому, що так тяжко утверджується. Ліричний герой поета пильно вдивляється в те, що навколо, бережно відбирає і активно зацікавлюється лише тим, що з  достатньою виразністю характеризує сучасну дійсність. У збірці є чимало невеликих за обсягом віршів. Це переважно лірика. Думається, що саме такі поетичні мініатюри якраз підходящі і придатні для того, щоб закарбувати життєвий настрій, неждано з’явлену, свіжо яскраву думку».

 

8-й учень. Феодосій Роговий і Михайло Булах... Міцна дружба поєднувала цих талановитих людей. Листування, гостини, провідини...

Михайло присвятив свою поезію «Коноплі» Феодосію Роговому і його матері.

Коноплі

Наче коні—по луках, по луках, по лузі...

Наче руки—в поті, у поті, в роботі...

Наче серце—в тиші, у тихій напрузі...

Наче я—на стежці, прямі в поворотах...

І тоді сорочка розсолом промокла.

Полотняна білено-білена-біла...

Біля Псла

Мочили нам

Мати

Коноплі..

«На сорочку синові»-

А що я дам більше?...

 

9-й учень. «Монолог скрипки» Феодосію Роговому.

Спіткнулася життя мого коняка,

Спіткнулась, та не впала—потягла

Отого воза, що по рейсах часу

Везе мене до прадіда у гості...

Не знаю. Посадовить він до столу.

Бо гостя зустрічають скрізь по честі.

А я собі не варт своєї честі.

Бо я перед богами дуже грішний.

Бо, хоч зродився я в роду хрещеним,

Та не одній іконі я молився.

Бо їх багато висіло на стінах.

Які завжди білила моя мати,

Вишіптуючи серце у куток...

Не знаю, що скажу, коли зайду я

До предка свого сивого у гості...

Напевне, в першім слові привітаюсь,

Напевне, в другім слові усміхнуся,

Напевене, в третім слові я заплачу...

Не знаю, що повість мені мій прадід...

Не знаю, що подасть до столу прадід...

Не знаю, чи впізнає мене прадід...

Та знаю,

Головою

Похита...

 

 

10-й учень. Михайло Булах. Вихованцям дитбудинку присвячує свою поезію «Сни»

З головою пірнаю у хвилі

Або в небі літаю під хмарами...

Сон,

Ти велика сила!

Сон,

Покажи свої чари,

Покажи-

Я прошу тебе.

Сон...

Сняться джунглі і місячні кратери.

Сниться—скіфа розтрощений лук...

Сон!

А мені б очі матері...

Хоч би раз-

Дотик батькових рук!..

 

11-й учень. Журналіст Андрій Нанкевич згадує: « Прикро, але помирав Михайло (сталося це 13 жовтня 1979року) самотнім. Ще прикріше, що навіть ті, хто близько знав його, навіть не подумали, поруч з яким талантом жили. Минули роки, змінилося ставлення до письменників, але після смерті Михайла не з’явилося  у виданні жодного його вірша. Не можна так! «Комсомолець Полтавщини» спромігся на некролог, у якому були такі слова: «Його ховали світлого, погожого дня ранньої осені, як і заповідав, на кладовищі біля могили матері в селі Сакалівці Миргородського району..»

 

ІІІ. Підбиття підсумків уроку.

Учитель. Підійшов до завершення наш урок. І я хочу звернути вашу увагу на епіграф. Чи переконалися ви у правдивості цих слів? (Відповіді учнів).

Так. Він є поміж нас, його земляків, є його твори справжнього патріота, спрвжнього українця. Я впевнена, що наш урок дав змогу відчути талант Поета. Можливо, хтось прочитає всю його збірку «Голубінь», а для когось, можливо, це перше і останнє знайомство. Але я вірю, що почувши його поезії, ви стали трішки добрішими, людянішими, щедрішими. Цього всього так прагнув Михайло Прокопович Булах.

 

Монолог віку

Пізнавайте мене по роках,

По розбурханих в повені веснах.

Пізнавайте мене по руках,

Що крутили в жнива перевесла.

Пізнавайте мене із картин:

Не відродження я й не бароко-

Будував для богів і чортів

Я трибуни, палаци й бараки.

Пізнавайте мене з голови,

Коли хочете бачити ноги...

Пізнавайте мене по крові,

Що розлита по ваших дорогах.

Я такий, як усі, й не такий,

Та все’дно до історії візьмуть

Мудреці, і вожді, й простаки

І первісності, і комунізму.

Пізнавайте,- одних був я грів,

Інших кидав в мерзлоту, у холод.

Я одним віддавав увесь хліб,

А другим віддавав увесь голод.

Пізнавайте мене по зимі-

Вік новий у вікно вам вже стукає!-

Залишайтеся думать самі:

А яким буде він, ваш наступний?..

 

 

ІУ. Домашнє завдання. Написати відгук на один із творів М.Булаха.