Урок-свято Першого десятка

Мета. Вдосконалювати вміння писати цифри; закріпити та узагальнити знання учнів про числа першого десятка, попереднє і наступне число, «сусідів» числа, повторити склад чисел; повторити вивчені геометричні фігури.

             Розвивати пізнавальну активність, творчі здібності, логічне мислення, пам’ять та увагу учнів.

             Виховувати інтерес до математики, товариські стосунки в класі.

 

Обладнання: ноутбук, проектор, презентація, цифри, картки для роботи в групах, танграм.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча. Любі гості, мами й тата,

Дорогі наші малята!

Свято розпочати час.

Ведучий. Вас зібралось так багато

На найперше наше свято!

Раді ми вітати вас!

Учениця.  Ми уже не просто діти,

                  Ми вже справжні школярі.

                  Вміємо вправно ми лічити,

                  Цифри знаємо усі.

Учень.      В зошиті охайно

                  Стараємось писати,

                  Додаємо й віднімаємо,

                  Любимо рахувати.

Ведуча.    Любі хлопчики й дівчатка,

                  Милі мами й татка,

                  Ми запрошуємо всіх

                  На свято Першого десятка!

( Діти виконують пісню «Урок» на муз. Попатенко)

                  Хмарка в небі,

                  А по лузі, по траві

                  Тінь пливе.

                  Діти  вчать уважно цифри:

                  - Один. Два. Три / 2р.

                  - Вітре, нам не заважай,

                  цифри  ти не розкидай,

                  ти їх не розбереш,

                  тільки всіх зіб’єш.

 

                  Підійшло кача поважно,

                  Підійшло. – Кря, кря, кря!

                  І давай клювати цифри

                  Від п’яти до нуля.

                  - Ти, кача, не заважай,

                  Діток з толку не збивай,

                  Не кря, кря, кря. – А як?

                  - Один, два, три – ось, так.

                 Ось коза стук-стук копитцем.

                 - Тут хіба ждуть тебе?

                 - Я – коза, я хочу вчиться:

                 Бе, бе, бе./ 2р.

                 - Ти, козо, не заважай,

                  Діток з толку не збивай,

                  Не бе, бе, бе. – А як?

                  - Один, два, три – ось, так.

 

                  Причепилося телятко і собі:

                  - Му, му, му.

                  От телятко-недоглядко

                  Що ж ти скажеш йому?

                  - Ти, теля, не заважай,

                  Діток з толку не збивай,

                  Не му, му, му. – А як?

                  - Один, два, три – ось, так.

Учень.      Щоб свято нам цікаво розпочати,

                  Загадку треба відгадати.

Загадка.    Стануть сестри у рядок,

                  Лічбу знають з пелюшок.

                  Десять буде їх усіх,

                  Придивись впізнаєш їх.

Учні.         Цифри!

Учениця.  Математика разом усіх нас зібрала,

                  Про цифри цікаве нам розказала.

                          (Виходять цифри)

Одиниця.  Знати цифри треба, як годиться,

                  А перша з них – це «одиниця».

                  Ось один чи одиниця

                  І тонка й пряма, як спиця.

                 

                  Один – значить мало чи багато?

                  Це як подивитись, малята, -

                  Одне в світі сонце і батьківська хата,

                  Одні в тебе мама і тато,

                  Одне в тебе серце, життя у людини

                  І в світі не знайдеш країни

                  Миліше тієї, де ти народився, -

                  Твоєї землі – України.

 

                  Одиниця, як годиться,

                  Шлях свій починає з середини клітини.

                  Далі у верхній правий куточок мандрує.

                  Потім на нижню лінійку на серединку крокує.

                 

 

Двійка.      А це ось цифра два.

                   В неї кругла голова,

                   Довгий хвіст, зігнута шийка,

                   Отака, як бачиш, двійка.

                  

                   Два – це пара: дві сестрички,

                   Дві руки, дві рукавички.

                    Ока два, по два крила

                    Є у півня і в орла.

 

                    Ставлю крапку вище серединки клітинки,

                    Охайно правий верхній куточок зрізаю

                    І ніжечку двійки вниз опускаю.

                    Тепер залишився хвостик:

                    Вгору, вниз, вгору – дуже просто.

                    І виходить дуже гарна – от дива!-

                    Головаста і округла цифра два.

 

Трійка.       Три – це третій із значків,

                    складений із двох гачків

                     Люблять трієчку казки:

                    «Три чарівні колоски»,

                    «Три бажання», «Три брати».

                     Трикутник має три кути.

 

                     Три світла в світлофора є

                     І кожне з них наказ дає.

                     Червоне – стійте всі, не йдіть!

                     А жовте – приготуйтесь вмить.

                     Зелене світло – можна йти.

                     Накази ці виконуй ти!

 

                     Голову - таку як двійка

                    Тільки меншу має трійка,

                     І починається вона

                    Там, де двійки голова.

                     Трохи праворуч середини спиняємо

                     В нижній правий кут закругляємо

                     І гарненьку трійку маємо.

 

 

Четвірка.     Ось четвірка жартівливо

                     Випинає лікоть вліво.

                     Позначає цифра ця,

                     Скільки ніжок у стільця,

                     Скільки лапок у котів,

                     А в квадратику кутів.

 

                     На верхній лінії клітинки

                     Писати почнемо майже з серединки

                     Донизу йдемо в середину клітинки,

                     А потім праворуч – і зупинка.

                     

П’ятірка.     Скільки пальчиків в маляти?

                     Треба їх порахувати.

                     Є великий – головний,

                     За ним слідом – вказівний

                     І середній довжелезний,

                     А наступний безіменний,

                     Ще й мізинчика назвать –

                     Разом пальців буде п’ять.

 

                     Ось і вийшла погулять

                     На папері цифра п’ять.

                     Руку вправо простягнула,

                     Ніжку бубликом зігнула.

 

                      Починається п’ятірка

                      З того ж місця, що й четвірка,

                      Рівненько до середини спускається,

                      Спинкою на правий нижній кут спирається.

                      Хвостик зверху додаємо

                      І гарненьку п’ятірку маємо.

 

Шестірка.     Цифра шість – немов замок,

                      Внизу- круг, вгорі -гачок.

                      Є шість лапок у жучків.

                      А у куба – шість бочків.

 

                      Трішечки нижче від верхнього

                       правого кутика клітинки

                       ведемо вліво й вверх, вниз

                       і  заокруглюємо до серединки.

                       Ось і вийшла – подивись

                       Дуже гарна цифра – шість.

 

Сімка.           Цифра сім, мов кочерга,

                      В неї лиш одна нога.

 

                      Сім яскравих, кожен знає,

                      Кольорів веселка має.

                      Щоб по порядку їх назвати

                      Треба віршик нам запам’ятати:

                      «Чапля Осінь Жде Завзято

                       Буде Сани Фарбувати.»

 

                      Є сім нот, відомо всім:

                      До Ре Мі Фа Соль Ля Сі

                      Днів у тижні також сім,

                      Ми їх вивчимо усі.

 

     В понеділок Хвеся-свинка

     Мила у криниці спинку.

     У вівторок – вушка й ротик,

     А у середу – животик.

     У четвер помила щічки,

     Щоб було рожеве личко.

     Потім вже у п’ятницю,

     Мила Хвеська ратиці.

     А коли прийшла субота,

     Знову їй була робота.

     Накупила Хвеська мила,

     Хвіст, а потім шию мила.

     А в неділю, чиста дуже,

     Вся купалася в калюжі.

 

                      Вправо від серединки спішу

                      Двійки хвостик я вправно пишу.

                      І рівненько, без згину,

                      Цифра сім тримає спину,

                      Спускається на нижню лінійку

                      І стає на середину.

                      Звивається хвостик,

                      А спинка рівненька.

                      Цифра сім така гарненька.

 

Вісімка.        В цифри вісім два кільця

                      Без початку, без кінця.

                    

                      Вісім ніг у восьминіжка.

                      Вісім в кубика вершин.

                      Вже у восьмій учні в школі.

                      Не порушують режим.

 

                      Починаємо чаклувати:

                      Вісімку, як два писати.

                      Біля нижньої лінії

                      Хвостик назад закругляємо

                      І обидва кінці з’єднаємо.

                      - Що виходить? – ви питаєте.

                      - Ви, що вісімки не знаєте?

 

Дев’ятка.      Цифра дев’ять чи дев’ятка

                      Наче в цирку акробатка.

                      Ось і дев’ять перед нами:

                      Шістка догори ногами.

 

                       Як шістку писати починаємо.

                       Посередині в колечко замикаємо.

                       Плавно ніжку вниз закругляємо

                       І дев’ятку маємо.

 

Нуль.             Кругла, наче буква «О»,

                       Цифра нуль або ніщо.

                       Як стоїть він сам самісінький,

                       То й не значить нічогісінько!

 

                       Є число, що зветься нуль,

                       Знають його всюди.

                       Відніми його, додай,

                       Що було, те й буде.

 

                       А за цифрою позаду

                       Він займе значну посаду,

                       Бо тоді, всяк учень знає,

                       Цифра перед нулем

                       Десятки позначає.

 

Цифри.           Є десять цифр всього-

                        Це треба всім знати.

                        Але будь-яке число

                        Ми можемо записати.

 

Учень.            Вже всі десять цифр я знаю.

                        Любе число я прочитаю!

                     

         ( написання цифр в повітрі носиками, очками, язичком….)

Вчитель. Цифр у математиці є десять. Ними можна записати будь-яке число. Ми вивчили числа першого десятка, вміємо складати числовий ряд, порівнювати вивчені числа, а також знаємо іх склад.

А чи знаєте ви, хто винайшов цифри, якими ми користуємося на уроках математики? А в світі багато народів записують числа іншими знаками. ( Показ римських, японських цифр)

                       

                         Інсценізація «Десятка»

             (Дійові особи: автор, Нуль,Одиниця)

Автор.             Веселий Нуль прошепотів

                         Сусідці Одиниці:

Нуль.               – З тобою поруч я б хотів

                          Постояти, сестрице.

Автор.              Та Одиниця каже:

Одиниця.         – Ти, Нуль, число нікчемне!

                          Не стій зі мною, бо мені

                          Це зовсім неприємно!

Автор.               А Нуль на це:

Нуль.                 – Я знаю сам.

                           Та якби поруч стати нам,

                           Десятка б з тебе стала!

                           Поглянь на себе: ти ж у нас

                           Мала та худорлява!

                           А станеш більша в десять раз,

                           Коли я стану справа!

                           Нехай не кажуть, що нулі

                           Такі нікчемні і малі!

 

  Автор.              Одиниця та нуль,

                            Коли зустрічаються,

                            Десяткою стають

                            І дуже цим пишаються.

 

Вчитель.  Жив дід-цифроїд,

                 Він їв цифри на обід.

                 Ось він кілька з’в із чаєм!

                 Встав, яких не вистачає. 

              ( гра «Дід-Цифроїд» )

 

Вчитель. Ви вже знаєте, що числа позначають не тільки кількість предметів, а й їх порядок при лічбі. Я пропоную вам  вірш-добавлянку

 

                           Хто за ким прийшов у клас?

                     Перша в клас прийшла Іринка,

                     Другою була Маринка.

                     третім увійшов Сергій,

                     а четвертим був Андрій.

                     Далі ви лічіть, малята.

                     Петрик був, звичайно, ……..

                     Ще за мить прийшов і Костик,

                     Але він уже був …………

                     А за ним прибігла Тома,

                     Та була вона вже ………

                     Потім – Ярослав Авоськін

                     Увійшов, він був аж ……..

                     Далі – Олексій Кирпатий,

                     Він прийшов у клас ……..

                     А коли прийшла ще й Ната,

                     Їй сказали: -Ти - ………… !

 

 Вчитель. А зараз настав час нашої улюбленої гри «Діти-числа».

              ( Вчитель роздає учням картки з написаними числами від 0    до 10, учні виходять і виконують завдання вчителя.)

• Скласти числовий ряд в порядку зростання.
• Попереднє, наступне, «сусіди» числа.
• Загадки

Два кільця, як два вінця,

Без початку і кінця.

Якщо я й перевернуся,

Все ж ніскільки не змінюся. (8)

 

Число, записане з моєю допомогою,

Пишається своєю перемогою,

Бо обігнало і один, і два, і три,

Однак п’яти йому не обійти. (4)

 

Кількість днів тижня позначаю,

І кольори перелічаю.

Всі ноти в музиці я знаю,

Себе «магічним» називаю. (7)

 

До фокусниць, напевно, вхожа,

Бо заплутати вас можу.

Я коли перевернуся,

В цифру шість обернуся. (9)

• Скласти числовий ряд в порядку спадання.

 

Вчитель. Треба трішки відпочити,

                 Скоромовки повторити.

 

               У Маринки два коти

               Повна хата муркоти.

 

               Три ворони на дорозі

               Три сороки на березі.

               Три ворони чорнобокі

               Три сороки білобокі.

 

                 Сім братів-королів

                В королівстві кольорів.

                Кожен кольором керує

                В королівстві королює.

 

                Сім дочок-сорочок

                Вишивали сім сорочок.

Гра 1. Тітонька сова – мудра голова,

           Хоч вночі літає, все на світі знає.

         (Склад числа. (5,6,7,8.9,10)

Вчитель. Щоб показати батькам, чого ви навчились на уроках математики, я пропоную вам попрацювати в групах. Пригадайте правила роботи в групах. (відповідають учні)

Вчитель. Знову ми відпочиваєм,

                Лічилочки пригадаєм.

 

                Один, один, одиничка

                До вікна летить синичка.

                Дзінь, дінь-дінь біля вікна

                Прилетіла ще одна.

 

                Приступаємо до гри:

                М’яч один, а нас аж три.

                Трав я сам, і грали вдвох,

                А тепер пограєм втрьох.

                Раз.два, три – приступаємо до гри.

 

                Я жмурюсь, заплющив очі.

                Всі ховайтесь, хто де хоче!

                Раз, два, три, чотири, п’ять –

                Я іду шукать.

 

Вчитель. Світ у фігурах фантастичних

                Не простих – геометричних,

                Світ, що твориться руками

                Називається танграмом.

               ( Гра «Танграм») в групах)

            

  Вчитель. Математичні цікавинки-веселинки.

                 --  Якщо два бублики – нулі

                Покласти поруч на столі,

                То скільки буде, відгадай-но?

--Що там гадати –

Два, звичайно!

--Ти, дорогенький, помилився

На вісімку не придивився.

 

-- Я бачив, --сказав брат Маринці,--

Шість яблук росло …на ялинці.

-- Неправда! – озвалась Маринка.

-- Так то ж … новорічна ялинка!

 

 Вчитель. Калькулятор і комп’ютер.

                 Хто сьогодні їх не зна?

                 Та запхнути їх за пояс

                 Може мудра голова.

                 ( Віршовані задачі)

 

        Пісня   «Будем рахувати»   муз. і сл. А. Олейнікової

                       Математика – наука

                       Дуже складна. як для нас.

                       Віднімаєм і складаєм,

                       І рахуємо весь час.

                            Приспів

                       Час не будем гаяти

                       Мусимо все знати:

                       Додавать і віднімать,

                       Будем рахувати.

 

                       Моя киця народила

                       Дуже милих кошенят.

                       Двоє чорних, двоє білих.

                       Скільки всього оченят?

 

                       Тато дав мені цукерки,

                       Щоби друзів пригостить.

                       Та не можу п’ять цукерок

                       На трьох друзів розділить.

 

                       Математику вивчаєм,

                       щоб уміти рахувать.

                       А коли її пізнаєм

                       Можем вченими вже стать.

 

Учень.          Щоб вести кораблі,

                      Щоб у небо злітати,

                      Треба твердо, як слід,

                      Математику знати.

 

 Учениця.      І щоб рухались верстати,

                       І щоб гроші рахувати,

                       Продавати й купувати,

                       Треба добре її знати.

Учень.            Виростаймо ж - і у путь,

                       Хай знання із нами йдуть.

Вчитель.    Бути готовим до школи - не означає вміти читати, писати і    рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим всьому цьому навчитися. І ви, любі діти, показали, що готові навчатися. Ви стали справжніми друзями чисел першого десятка. ( діти отримують грамоти за дружбу з числами )

 

 

 

                                                 Притча «Урок метелика»

     Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Перехожий, який випадково проходив повз, довго стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вибратися метелик …

    Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що ні на що інше в нього не було більше сил …

     Тоді перехожий вирішив допомогти метелику, він узяв складаний ножик і розрізав кокон. Метелик негайно вибрався. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були прозорими і ледь рухалися.

       Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Але такого не сталося!

   Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг полетіти…

   А все тому, що чоловік, бажаючи йому допомогти, не розумів того, що зусилля для виходу через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з труднощами залишати цю оболонку, щоб він міг рости і розвиватися.Іноді саме зусилля необхідні нам у житті. Якби ми могли  жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати.

Я просив сил … А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.
Я просив мудрості … А життя дало мені проблеми для вирішення.
Я просив багатства … А життя дало мені мозок і м’язи, щоб я міг працювати.
Я просив можливість літати … А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долав.
Я просив любові … А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їх проблемах.
Я просив благ … А життя дало мені можливості.
Я нічого не отримав з того, про що просив. Але я отримав все, що мені було потрібно.