Тема уроку: Таїна української душі
/ за твором Г. Квітки-Основ′яненка «Маруся»/
Мета уроку:
Форми роботи: індивідуальна, колективна, групова.
Методи проведення уроку: дослідницький, евристичний,творчого читання.
Технології, методи та прийоми роботи на уроці: особистісно орієнтовані («Мікрофон», «Прес»), робота в групах, випереджувальне завдання «Сентименталізм у світовій літературі».
Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування на їх основі вмінь і навичок, філософське дослідження.
Обладнання: пам’ятка «Юному дослідникові», репродукції О.Кононенка.
Епіграф уроку:
В душі українській Господа Святість –
Дерево Роду від неї іде.
Красі й пісням її – Многія літа!
А Віра у серце знову прийде!
Володимир Мангов
Перебіг уроку
І. Організаційний момент. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. Мотивація навчальної діяльності
Час спалаху національної самосвідомості, суспільного інтересу до своєї історії, духовного життя, час, коли народ прагне осмислити минуле, розібратись в теперішньому і знайти орієнтири на майбутнє. Однією з категорій, які допоможуть вирішити загострені сьогоденням проблеми, є категорія ментальності.
Дуже просто визначає ментальність Ю.Канигін: “Менталітет (ментальність) у звичайному розумінні - це структура, склад душі людини, етносу, соціуму, співвідношення її елементів і стан останніх”, чільне місце у нашому бутті і нашій свідомості, адже національне відродження являє собою саме оживлення душі народу, а ментальність, душевні чинники становлять головний сенс життя, праці і творчості.
Вираз «українська ментальність» на уроці замінимо більш поетичним, ближчим до нашого предмета дослідження – «українська душа».
З метою дослідження української душі на основі прочитаного твору Г. Квітки-Основ′яненка «Маруся» ви об’єдналися у чотири групи: «Етнографи», «Літературознавці», «Дослідники», «Філософи». Завдання для усіх груп – віднайти у художньому тексті повісті вияви національної ментальності українців, дати відповідь на запитання «Якими постають українці у творі?»
ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
Для більшості дослідників української душі характерна узгодженість поглядів щодо основних рис українця:
Душа — внутрішня сутність людини, яка входить у неї від народження, а по смерті душа відділяється від тіла і живе окремим життям. Вона вічна і безсмертна. Вона відчуває радість і біль, плаче, мучиться тощо. За життя душа покидає людину тільки уві сні.
Г. Квітка – глибоко віруюча людина. У ранньому дитинстві він осліп через ячмінь. Зір повернувся до нього знов після відвідування Озерянського храму, який і досі стоїть на Холодній горі. Юний Квітка побачив світло, що йшло від ікони Озерянської Божої Матері й прозрів. Подія ця мала такий великий вплив на нього, що на двадцять третьому році життя він вирішив стати послушником монастиря.
Робота «дослідників»:
Наум та Настя — ідеальні образи селян. Вони працьовиті, поважають одне одного, богобоязливі. Автор говорить, що поміж ними ніколи не було сварки, бійки, ніколи вони не лаялись, а жили сумирно і спокійно і хвалили бога за його милість.
Трудящих людей прозаїк змальовує розумними, талановитими. «А те таки правду сказать, — говорить Василь Наумові Дроту, — що нашого братчика куди ні піткни, хоч у науку, хоч у яке ремесло, то з нього путь буде, не пропащі за нього гроші».
У «Марусі» ж Г. Квітка-Основ'яненко як прихильник поєднання реалістичного зображення дійсності з сентименталізмом ставить за мету - не тільки показати побут селян, їх звичаї, а й розчулити читача благородними рисами героїв, їх великодушними вчинками, стражданнями, несподіваною загибеллю деяких з них.
Весілля, сватання з усталеним текстом, емоційними піснями, дотепними примовками. Вражає сцена похорону, народні голосіння в устах батьків виписані з етнографічною точністю.
Схилившись над нею, він говорить: «Прощай, моя донечко, утіха, радість моя і Зав'яла ти, як садовий цвіточок, засохла, як билинка! Що без тебе тепер зостався? Сирота».
Безумовно, для підсилення емоціонального звучання твору, для передачі внутрішнього стану людини в момент її страждань, тобто плачеві письменник надає культу чи то в час страждань, чи тоді, коли пише про кохання.
Пройнята гуманістичним пафосом, повість «Маруся» утверджує вічні християнські ідеали:
ІV. Закріплення знань, умінь та навичок.
Я вважаю,…. Тому що…. Наприклад….. Отже,……
V. Рефлексія. Підбиття підсумків уроку
Метод « Мікрофон». Продовжте речення:
VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
VІІ. Домашнє завдання
Обґрунтуйте слова Ю. Липи: «Майже не можна уявити собі українця, прив’язаного до якогось вождя, начальника, без відчуття в тому вождеві джерела родинної зичливости». Як слова характеризують сучасне життя України?
1