Урок. Тема уроку: Образ Гуллівера як втілення концепції нової людини у творі Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера»

Тема уроку: Образ Гуллівера як втілення концепції нової людини у творі Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера»

Мета уроку:

• Розкрити образ Лемюеля Гуллівера як приклад "нової людини" у контексті Просвітництва.
• Проаналізувати, як через образ Гуллівера Свіфт критикує суспільство, політику і людську природу.
• Виховувати критичне ставлення до людських недоліків і вміння аналізувати літературні твори з філософської точки зору.

Короткий зміст:

"Мандри Лемюеля Гуллівера" — сатиричний роман Джонатана Свіфта, в якому головний герой подорожує до вигаданих країн, кожна з яких представляє різні аспекти людського суспільства та поведінки. Через пригоди Гуллівера автор показує глибокі недоліки людства, використовуючи гостру сатиру.

Образ Лемюеля Гуллівера:

1. Як представник нової людини Просвітництва:
   • Гуллівер — допитливий, раціональний мандрівник, який прагне пізнання світу.
   • Він уособлює принципи Просвітництва, такі як віра в розум, науковий підхід до життя, спрагу до знань та бажання зрозуміти різноманітність культур і суспільств.
   • Під час своїх мандрівок Гуллівер критично спостерігає за суспільними звичаями та політичними системами, що свідчить про його критичне мислення — ще один важливий аспект нової людини Просвітництва.
2. Еволюція героя:
   • Спочатку Гуллівер сприймає світ через призму раціонального мислення та впевнений у високих стандартах свого суспільства.
   • Проте, після мандрівок до Ліліпутії, Бробдінгнегу, Лапути та країни гуїнгмів, він поступово починає сумніватися у раціональності та моралі людства.
   • Його розвиток символізує перетворення людини, яка починає розуміти недосконалість власної натури та суспільства.
3. Критика суспільства через образ Гуллівера:
   • Через зіткнення Гуллівера з різними суспільствами Свіфт показує контраст між ідеалами Просвітництва і реальними недоліками людської природи. Наприклад:
     • У Ліліпутії — сатира на політичну дріб’язковість і безглузді війни.
     • У Бробдінгнезі — критика європейської гордості і зневажливого ставлення до інших культур.
     • У країні гуїнгмів — сатира на дику натуру людини, де коні (гуїнгми) символізують розум і цивілізацію, а люди-яху — грубість і дикість.
   • Гуллівер переживає внутрішній конфлікт, спостерігаючи за моральною деградацією свого власного суспільства, що змушує його відійти від людського світу у фіналі.

Ключові ідеї та філософський зміст:

• Сатирична критика: Свіфт використовує образ Гуллівера для критики тогочасних політичних, соціальних та релігійних порядків.
• Концепція нової людини: Гуллівер уособлює нову людину, яка прагне раціонального пізнання світу, але стикається з обмеженістю людської природи.
• Іронія та парадокс: Гуллівер представляє ідеї Просвітництва, проте його мандрівки демонструють, що розум сам по собі не є достатнім для досягнення досконалості, якщо його не супроводжують мораль і співчуття.

Запитання для обговорення:

1. Яким чином образ Гуллівера відображає концепцію людини епохи Просвітництва?

Образ Лемюеля Гуллівера у романі Джонатана Свіфта відображає концепцію людини епохи Просвітництва через кілька ключових аспектів:

1. Розум і раціональність: Гуллівер є уособленням раціональної людини, яка прагне пізнати світ і відкрити істини через дослідження та спостереження. Він аналізує суспільства, їхні політичні системи та культурні традиції, подібно до того, як філософи Просвітництва досліджували людську природу та соціальні інститути, шукаючи логічні рішення для покращення суспільства.
2. Критика соціальних і політичних систем: Як і багато мислителів Просвітництва, Гуллівер прагне критично оцінювати недоліки різних суспільств. Під час своїх мандрівок він стикається з абсурдними політичними конфліктами в Ліліпутії, які пародіюють боротьбу за владу в тогочасній Європі. Ця критика політики та моралі того часу перегукується з прагненням до реформ і раціонального управління.
3. Пошук ідеального суспільства: Гуллівер постійно порівнює своє суспільство з тими, які він зустрічає під час подорожей. Його зіткнення з різними культурами — від дріб’язкових ліліпутів до благородних гуїнгмів — відображає просвітницьку ідею пошуку ідеального суспільного устрою. Однак поступово він розчаровується у можливості його досягнення.
4. Віра у прогрес: Гуллівер, як і інші представники епохи Просвітництва, вірить у можливість покращення людства через знання та моральний розвиток. Проте, до кінця роману, він починає усвідомлювати, що людство не завжди йде шляхом прогресу, і цей ідеал стає для нього недосяжним.

Таким чином, образ Гуллівера у творі Свіфта відображає конфлікт між ідеалами Просвітництва та реальністю людської природи, ставлячи під сумнів здатність людства до істинного прогресу.

2. Як змінюються погляди Гуллівера на людей протягом його подорожей? Чому він відчуває відразу до людей у кінці роману?

Погляди Гуллівера на людей поступово змінюються протягом його подорожей у різні вигадані країни, і цей процес має значний вплив на його сприйняття людства.

1. Ліліпутія (перша подорож):
   • На початку Гуллівер сприймає людей і суспільства як розумні і раціональні. Проте вже в Ліліпутії він починає бачити недоліки людської природи — дріб’язковість, жорстокість і жадібність політичної влади. Тут автор показує, як навіть найменші відмінності можуть призвести до серйозних конфліктів (війна між ліліпутами через спосіб розбивання яєць). Це перший етап, коли Гуллівер починає критично ставитися до людських якостей.
2. Бробдінгнег (друга подорож):
   • У країні гігантів Бробдінгнег Гуллівер, будучи мікроскопічно малим у порівнянні з місцевими мешканцями, відчуває на собі зневагу до людей як до слабких і недосконалих істот. Король Бробдінгнегу, вислухавши його розповіді про політичні й суспільні системи Європи, називає європейців «непотрібними комахами», виявляючи жорстку критику людської природи. Цей досвід змушує Гуллівера задуматися про слабкість і обмеженість людства.
3. Лапута і інші острови (третя подорож):
   • У цій подорожі Гуллівер стикається з народом, який живе у світі абстрактних теорій і занедбаних практичних проблем. Він спостерігає, як люди занурені у безглузді наукові та філософські експерименти, що відриває їх від реального життя. Тут Свіфт критикує людську схильність до марних знань і безвідповідальних наукових пошуків, що посилює розчарування Гуллівера у людстві.
4. Країна гуїнгмів (четверта подорож):
   • Найбільше зміна світогляду Гуллівера відбувається в країні гуїнгмів, де благородні й розумні коні (гуїнгми) живуть у гармонії та логіці, а люди-подібні істоти (яху) є втіленням людських пороків — жадібності, брудності, жорстокості. Гуллівер дедалі більше починає ототожнювати себе з гуїнгмами і відчувати відразу до людства, яке він тепер бачить як примітивне, диктоване грубими інстинктами. У кінці роману він навіть не може терпіти присутності інших людей і прагне усамітнення, адже людська природа здається йому огидною.

Причини відрази до людей:

• Розчарування в людській моральності: Протягом мандрівок Гуллівер бачить приклади людської жорстокості, корупції, аморальності й недосконалості, що руйнує його віру в моральну вищість людства.
• Контраст із гуїнгмами: Гуллівер вважає гуїнгмів втіленням досконалого розуму і порядку. Порівнюючи їх з людьми, він відчуває, що люди глибоко недосконалі і не можуть жити за такими високими стандартами.
• Зневіра у просвітницьких ідеалах: Спочатку Гуллівер як людина епохи Просвітництва вірив у можливість прогресу і вдосконалення людства, але після своїх мандрівок приходить до висновку, що це недосяжно.

Ця еволюція Гуллівера символізує розчарування в ідеалах Просвітництва та критику суспільства Джонатаном Свіфтом.

3. Як ви думаєте, чи був Гуллівер задоволений результатами своїх мандрівок? Чи знайшов він те, що шукав?

   На кінець своїх мандрівок Гуллівер не був задоволений їх результатами. Хоча спочатку його подорожі мали на меті дослідження світу та вивчення інших культур, його досвід призвів до глибокого розчарування в людській природі. Його пошуки ідеального суспільства, заснованого на розумі, моральності та справедливості, привели його до усвідомлення, що людство має значні недоліки, і, на його думку, не здатне досягти досконалості.

Гуллівер не знайшов того, що шукав, тому що замість прогресивних і розумних суспільств він зустрічав корумповані та аморальні соціальні системи, які були тільки віддзеркаленням недосконалості людської природи. Навіть у країні гуїнгмів, де він зустрів ідеальне суспільство розумних коней, він усвідомив, що люди, на відміну від гуїнгмів, не здатні досягти такої досконалості через свої інстинкти та пороки.

В кінці роману Гуллівер відчуває відразу до людей і навіть до себе як до представника людства. Він намагається ізолюватися від людської спільноти, живучи в своєму домі й відмовляючись від контакту навіть з власною родиною. Цей фінал символізує його глибоке розчарування та усвідомлення, що ідеалів, які він шукав, у світі людей неможливо досягти.

Підсумок:

Образ Лемюеля Гуллівера у творі Джонатана Свіфта є складним і багатогранним, оскільки він символізує не тільки раціональну людину доби Просвітництва, але й розкриває недоліки цього світогляду. Через свої мандрівки він починає сумніватися в розумі як вищій силі і бачить глибокі проблеми людства, що змушує його дистанціюватися від людей.

Домашнє завдання:

Напишіть есе на тему: «Гуллівер як нова людина Просвітництва: досягнення і розчарування».

Есе — це невеликий за обсягом твір, у якому автор висловлює свої думки, погляди, рефлексії з певної теми або питання. Основною метою есе є не стільки розкриття теми в її повноті, скільки передача особистого ставлення та роздумів автора.

Основні ознаки есе:

1. Суб'єктивність: Автор висловлює особисту позицію, що робить текст унікальним та індивідуальним.
2. Вільна структура: Есе не має суворих правил щодо композиції, але часто будується на логічних або емоційних переходах.
3. Невеликий обсяг: Есе зазвичай коротке і не потребує великої кількості фактів чи доказів.
4. Розмовний стиль: Текст має бути легким для сприйняття, з використанням простих, але виразних мовних засобів.
5. Оригінальність: Есе відрізняється особистісним підходом автора, відображає його індивідуальний погляд на проблему.

Есе може бути як художнім (філософське, публіцистичне), так і аналітичним, якщо має на меті пояснити явища або проблеми.