Урок "Травлення в ротовій порожнині. Зуби"

 

Тема: Травлення в ротовій порожнині. Зуби.

Мета:

• розкрити роль органів ротової порожнини в процесі травлення;
• забезпечити засвоєння знань про механічну й хімічну обробку їжі в ротовій порожнині, рефлекторну регуляцію травлення, будову й диферен­ціацію зубів;
• формувати вміння використовувати набуті знання в особистому житті;
• навчити застосовувати гігієнічні правила з догляду за ротовою порожниною, профілактики зубних хвороб;
• ознайомити зі шкідливим впливом нікотину на ротову порожнину;
• розвивати навички роботи учнів з до­датковими джерелами інформації;
• розвивати в учнів пошукові та творчі здібності, формувати вміння робити висновки та узагальнення.

Обладнання: Таблиці «Будова органів травлення», «Будова і функції зубів», модель будови зуба, відеоматеріали, обладнання для проведення лабораторної роботи.

Форма проведення: рольова гра.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап.

Добрий день! Я рада вас бачити на сьогоднішньому уроці. Маю надію, що у вас гарний настрій, добре здоров'я і ви налаштовані на працю. Тому давайте розпочнемо урок. Сьогодні він буде цікавий і проходитиме у вигляді рольової гри.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

В руках я тримаю якусь інструкцію Але я щось нічого не зрозуміла. Давайте прочитаємо і може ви мені підскажете  про що тут іде мова.

Інструкція

Спочатку викладіть ґудзиками . Потім відміряйте 40см. мотузки і поставте двохлітрову банку. Відміряйте ще 25 см. і обмежити її олівцем.  Відміряти з кінця мотузки півтора метри й обмежити олівцем. Середину мотузки викласти петлями 7-9м.

(Це травна система)

Учитель: Будова системи травлення вам уже відома. Тому я зараз вам пропоную таке завдання. У кожного з вас на краю парти лежить конверт із «біологічним лото» тобто будовою травної системи. Всім пропоную скласти на парті картки так, як вони розміщені в організмі людини. (після виконаного завдання відповідає один учень і перевіряється правильність у кожного учня)

• Які функції виконує травна система?
• Які перетворення відбуваються у кожному з її відділів? 

З цим ми сьогодні й маємо ознайомитися. А почнемо вивчення з початко­вого відділу системи травлення... Як він назива­ється?

ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

Сьогодні на уроці ми поговоримо про те, яку будову має ротова порожнина, які фізіологічні процеси в ній відбуваються. Розглянемо умови травлення в ротовій порожнині, правила підтрим­ки її чистоти для збереження здоров'я. Ви дізнає­теся багато нового, незвичайного, і маєте відчути, що ці знання будуть потрібні вам у житті.

Для того щоби плідно попрацювати на уроці, ви об'єднані в групи «Біологи», «Історики», «Хі­міки», «Фізіологи». Кожна група отримала випе­реджальне завдання, результатами якого ділитиметься сьогодні з аудиторією.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Розглянемо будову ротової порожнини. Саме тут їжа аналізується на смак, змочується, перемі­шується, зазнає механічної та хімічної обробки, після чого формується в харчову грудку для по­дальшого просування по стравоходу.

До складу ротової порожнини, як початкового етапу травної системи, належать...

Учень. Язик, зуби, порожнина рота, в яку відкриваються протоки слинних залоз.

Учитель. Яких двох обробок зазнає їжа в ро­товій порожнині?

Учень. Їжа зазнає механічної та хімічної об­робки.

Учитель. А що розуміють під механічною об­робкою?

Учень. Подрібнення їжі.

Учитель. З допомогою чого їжа зазнає меха­нічного впливу.

Учень. З допомогою, перш за все, язика та зубів.

Учитель. Я хочу зараз надати слово біологам

Повідомлення біологів

«Язик без кісток»; «Язик добре підвішений»; «Язик до Києва доведе»; «Язик заплітається»; «Язика проковтнув»; «Язика зламаєш»; «Язик мій — ворог мій»; «Язик свербить»; «Язик як бритва»; «Язик підвішений»...

Ох уже цей язик! Скільки про нього складено народних прислів'їв! Мабуть, тисячі. І здебільшо­го глузливих. Маючи в роті такий жвавий і над­звичайно важливий анатомічний орган, ми зазви­чай не цікавимося особливостями його функцій. А їх он скільки! Навіть процес кохання почина­ється саме з язика. Ба, не тільки це він може виконувати роль дулі, бо, показавши його, ми висловлюємо своє ставлення до не симпатичної нам людини. Та все ж краще показувати язика лише лікареві на його прохання під час прийому й самому собі у дзеркало, щоби виявити ознаки якоїсь хвороби внутрішніх органів. Адже на язи­ку, як на географічній карті, намальовані наші болячки.

Язик — це рухливий орган, утворений м'язовою посмугованою скелетною тканиною, на сли­зовій оболонці якого містяться смакові рецептори. Язик  у людини виконує кілька функцій: є важливим органом мови,  оскільки більшість звуків вимовляється за його участі; переміщує їжу з однієї частини порожнини рота в іншу; є ор­ганом смаку. Під час пережовування зубами їжі язик сприяє її переміщенню від однієї групи зу­бів до іншої, розтиранню харчових мас і перемі­шуванню їх зі слиною. Потім, коли їжа перетерта до кашеподібного стану, язик, разом із м'язами верхнього піднебіння та гортані, забезпечує фор­мування харчової грудки та її ковтання.

Як правило, довжина язика від кореня — 10-15 см. Але вона зовсім не впливає на його функції та здоров'я. Під час вивчення язика виділяють дві частини: передню — тіло язика, що закінчу­ється кінчиком, і задню — корінь. На тілі роз­різняють верхню й нижню поверхні та два краї. Верхня поверхня, або спинка, язика опукла й при закритому роті торкається піднебіння. Вздовж неї по серединній лінії проходить серединна борозна язика, яка збігається зі сполучнотканинною пере­тинкою, що знаходиться в товщі язика, і поділяє його на дві половини.

Язик перевіряє їжу не лише на наявність твер­дих часточок, а й аналізує її хімічний склад. Його поверхня вкрита сотнями мікроскопічних сосоч­ків, які визначають смакові різновиди. Різні ді­лянки язика розрізняють різні смаки. На солодке реагує кінчик язика, по боках — ділянки, що від­чувають солоне, а задня частина язика сприймає гіркий смак їжі. Відчуття кислоти виникає на кінчику та по боках. Язик відчуває температуру їжі й біль. Усі відчуття виникають завдяки сосоч­кам, що надають язику оксамитового вигляду.

Язик також необхідний для смоктання. Він починає брати участь у травному процесі ще за­довго до появи зубів, забезпечуючи процес харчу­вання новонароджених дітей, для яких головним продуктом є материнське молоко.

 

Ми хочемо розглянути проблеми гігієни язи­ка, адже язик і сам нерідко може хворіти. Але багато людей навіть не знають, до якого лікаря звернутися з язиковою проблемою, і здебільшого йдуть спочатку не туди. Виявляється, діагностика й лікування хвороби язика — це, у першу чергу, компетенція стоматолога, про якого ми думаємо, що він лікує та видаляє лише зуби. Сьогодні, на­приклад, на телебаченні реклами профілактич­них і лікувальних засобів ротової порожнини чи не найбільше серед  пропонованих медичних товарів. Там, як на мене, існує вибір якісної продукції: і пасти, і зубних щіток, головне — раціонально й ефективно їх використовувати. Навіть якщо лю­дина ретельно почистила зуби, головна інфекцій­на флора — а це понад 80 % — знаходиться між сосочками на поверхні язика. Тому треба і його почистити м'якою щіткою, причому щонайменше два рази на день — вранці й увечері.

Наші бабусі не мали спеціальних чистячих ложечок для язика й використовували з цією ме­тою срібну ложку. Зчищати наліт слід натщесерце перед сніданком, перед чищенням зубів, щоб він не потрапив разом зі сніданком до шлунка (адже наліт кишить бактеріями). Крім того, рекомен­дується масаж язика з допомогою м'якої зубної щітки. Щоденний масаж помітно покращує робо­ту внутрішніх органів і, стимулюючи вироблення слини, послаблює дію шкідливих організмів.

Язик — це дзеркало наших внутрішніх орга­нів, з допомогою якого навіть далека від професій­ної медицини людина нерідко сама може постави­ти собі діагноз.

Учитель. Тож підіб'є підсумок.

Учень. Язик — це орган смаку, на ньому є со­сочки, з допомогою яких ми відчуваємо смак їжі. Він допомагає пересувати харчову грудку в рото­вій порожнині…..

Учитель. Зараз хочу надати слово історикам.

Повідомлення істориків

Відомо, що наприкінці XIX ст. з'явилася ці­кава наука — лінгводіагностика. Вона допоможе визначити, яка хвороба прокралася в організм людини, за станом її язика. Ще в глибоку давни­ну китайські лікарі вважали, що язик відображає стан усього організму. Кожна його частина відпо­відає за той чи інший орган. Китайські цілителі, перш за все, дивилися на загальний стан язика.

Багато про що може розповісти і його колір. Наприклад, бордовий указує на ймовірне гостре інфекційне захворювання, фіолетовий сигналізує, що можливі порушення в роботі системи крово­обігу й дихання. Білий наліт — ознака загрози за­крепів. Жовтий свідчить про серйозні порушення в роботі органів травлення, сірий — про хвороби шлунка й кишечнику, що стали хронічними, сіру­ватий наліт — про підвищену кислотність. Якщо язик почервонів із боків, то можливі порушення в діяльності печінки. Дуже світлий язик свідчить про можливе виснаження організму. Наліт у ви­гляді плям — ознака того, що ослаблений імунітет. Якщо наліт на язику тонкий, то захворювання або тільки починається, або перебігає в легкій формі. Чим товщий наліт, тим більше побоювання, що захворювання перейшло у хронічну форму. Зміна нальоту на язику найчастіше свідчить про те, що в людини одне з таких поширених захворювань, як гастрит, виразкова хвороба шлунка або дванад­цятипалої кишки.

Вважається, що чистий язик без нальоту — це здорові органи травлення. Але деякі фахівці стверджують, що повна відсутність нальоту — теж не завжди добре. Будьте пильні, дотримуйтеся гі­гієни рота. Не лінуйтеся готувати їжу з вітчизня­них, бажано натуральних продуктів і вживайте тільки ті ліки, що призначив лікар.

Учитель. У наш час існує багато думок і те­орій правильного харчування. Іноді ці погляди прямо протилежні. Наприклад, одні сповідують вегетаріанство, інші стверджують, що в раціоні людини обов'язково має бути їжа тваринного похо­дження. Хтось сповідує споживання їжі в сирому вигляді, хтось — за роздільне харчування. Але всі сходяться на тому, що їжа має бути ретельно пе­режована. Є навіть приказка: «Хто довго жує, той довше живе!» Іншими важливими органами рото­вої порожнини є зуби, які подрібнюють і перети­рають їжу до кашоподібного стану. Слово біологам про кількість зубів та їх будову.

Повідомлення біологів

Зуби — кісткові органи, що розташовані в ро­товій порожнині в комірках верхньої і нижньої щелеп. За формою й функціями розрізняють різ­ці, ікла, малі та великі кутні зуби. У кожному зубі розрізняють коронку, шийку й корінь. Спереду на кожній щелепі розташовані по чотири плоскі різ­ці. Поряд з ними міститься по одному іклу. Різці та ікла мають по одному кореню; ними відкушують їжу. Далі з кожного боку є два малі та три великі кутні зуби, які подрібнюють їжу. Нижні кутні зуби мають два, а верхні — три корені. Зуб складається з м'якої внутрішньої частини — пульпи і твердої зовнішньої частини, до якої входить емаль, дентин і цемент. Емаль вкриває коронку зуба зверху. Емаль зуба — найтвердіша тканина в організмі людини, за твердістю наближається до кварцу. На 97 % вона утворена солями й тільки 4 % припадає на білки та воду. Але й вона в разі недотримання гігієни зу­бів може стиратися і давати тріщини. Дентин роз­ташований під емаллю й утворює більшу частину коронки, шийки й кореня. Корені занурені в ясна. Цемент вкриває шийку й корінь зуба. Пульпа скла­дається зі сполучної тканини й заповнює порож­нину зуба. У пульпу через канал кореня входять кровоносні й лімфатичні судини, нерви. За рахунок пульпи відбувається живлення та ріст зуба.

Зуби закладаються в ембріональний період, але перші зуби, які називають молочними, з'являються в 6 місяців, а до 10-12 років вони замінюються на постійні. Остання пара зубів називається зуби му­дрості, вони з'являються у віці від 17 до 25 років. Зуби мудрості — це останні восьмі кутні зуби. їх має бути чотири — два праворуч і два ліворуч. У деяких людей їх немає. Прорізуються вони важ­ко. Вважають, що саме ці зуби найчастіше уража­ються карієсом та іншими хворобами. Можливо, тому, що зубна щітка рідко до них дістає. (відео будова зуба)

Учитель. Зуби виконують складну роботу, тому вони можуть псуватися й руйнуватися, якщо не догля­дати за ними правильно. Необхідність догляду за зубами було вперше обґрунтовано голландцем Ан­тоні ван Левенгуком у XVII ст., як ви думаєте, про що гово­рив у XVII ст. А. Левенгук: «У всьому Сполуче­ному Королівстві не знайдеться стільки жителів, скільки живих звіряток знаходиться у власному... (роті), А скільки їх розведеться, якщо... (зуби не чистити)!»

Ці мікроби потрапляють у тріщини зубів і ви­кликають запалення.

Найпоширеніша хвороба — карієс (від лат. — гниття) — руйнування твердих тканин зуба з утво­ренням порожнини в його стінці.

Слово історикам про догляд за зубами та ясна­ми в давнину. (відео матеріал про чищення зубів)

Повідомлення істориків

Поганий стан зубів залежить від невміння правильно чистити зуби.  Стоматологи твердять, що, якщо якісно чистити зуби, то можна уникнути карієсу. Перше, що нам потрібно,— це зубна щітка. Щетина має бути синтетична, невисока й негуста.

Зберігати зубну щітку потрібно у стаканах щетиною догори. Користуватися два-три місяці. Що­тижня полоскати кип'ятком. Чистити треба ніби змітаючи із зуба утворений наліт, і велику увагу слід приділяти проміжкам між зубами. Чистити зуби треба 2,5-3хв, бо тільки через 30с. починається взаємодія пасти із зубним нальотом.

• Гіппократ у V ст. до н. є. рекомендував такий засіб для збереження зубів: «Спалити голову зайця, розтерти попіл разом з мармуром у ступці й чистити цим порошком зуби та ясна, після чого протирати їх вовною, змазаною медом.
• Пліній пропонував як профілактику від каріє­су з'їдати раз на два місяці смажену мишу.
• Ще простіший рецепт видав англійський медик-монах Джон Гладдесден: людина має регулярно дихати своїми екскрементами.
• У Китаї вважали правильним чистити зуби зо­лою від спаленої голови мавпи.
• А наші пращури були впевнені: зуб починає боліти від того, що в ньому оселяється зубний черв'як і вигризає дірку. Виганяли паразита не лише розпеченим залізом, а й заливали ду­пло воском або кислотою.

Учитель. Цікавим був трактат про історію розвитку за­собів догляду за зубами. Користуючись нагодою, хочемо поділитися сучасними дослідженнями та почути коментарі спеціалістів.

У наших зубів є три основні во­роги:

•   наліт, у якому живуть та плодяться мікроор­ганізми, котрі й руйнують зуби;

•  цукор, котрий не лише є поживою для мікро­організмів, але й допомагає зубному нальоту міцніше «приклеюватися» до наших зубів;

•   нестача Флуору, що є основною причиною ви­никнення карієсу. Отже, хороша зубна паста має добре очищувати зуби від залишків їжі та зубного нальоту, не містити цукру й мати у складі Флуор.

Питання. Якою зубною пастою за призначен­ням ви користуєтесь і чому? (Для мене головне — це красива білосніжна посмішка, тому я надаю перевагу пастам, які мають ефект відбілювання зубів.)

Коментар хіміків

На думку більшості стоматологів, відбілювальні пасти не здатні змінити колір зуба — насправді «відбілювальний» ефект досягається, як правило, завдяки максимальному очищенню й поліруван­ню поверхні емалі. Відбілювальні пасти можна поділити на дві групи: з підвищеним ступенем абразивності (понад 100 RDА) і ті, що містять гідроген пероксид чи активний кисень. Перша група паст максимально очищує поверхню зуба навіть від найтоншого шару зубного нальоту, але це може призвести до стирання емалі, а отже, до подальшого руйнування зуба. Не дуже корисним для зубів є й хімічний вплив на них з боку другої групи відбілювальних паст, бо гідроген пероксид погано впливає на ясна, може розм'якшити емаль і навіть змінити колір деяких пломб. Якщо ж ви вирішили перевірити ефективність відбілюваль­них зубних паст на собі, то користуйтеся ними не частіше двох разів на тиждень. Не варто ко­ристуватися відбілювальними пастами вагітним жінкам, дітям і підліткам, у котрих емаль ще по­вністю не сформувалася, і тим, у кого тонка, по­шкоджена емаль чи карієс.

Питання. Якою зубною пастою за призначенням ви користуєтесь і чому? (Я дуже турбуюся про збе­реження своїх зубів від карієсу, тому користуюся зубними пастами, що містять Флуор.)

Коментар хіміків

До Флуору, основного борця з карієсом, у сто­матологів неоднозначне ставлення. Адже деякі сполуки Флуору токсичні, тому їхній уміст у зуб­ній пасті суворо обмежено: у дорослих зубних пастах має бути не більше 150 мг Флуору та його сполук на 100 г пасти, у дитячих — не більше 50 мг/100 г. Перенасичення організму Флуором може призвести

до флюорозу — появи жовтих плям на зубах. Не рекомендується використовува­ти флуоровмісні пасти людям, у яких уже є карі­єс, адже вони не зупинять процес, а лише зроблять його прихованим, що призведе до ускладнень. Важливо пам'ятати: протикарієсні зубні пасти (особливо флуоровмісні) є засобом профілактики, а не лікування. На українському ринку ця група зубних паст представлена найбільше.

Питання. Якою зубною пастою за призначен­ням ви користуєтесь і чому? (Мене турбують за­палення та кровоточивість ясен, що може сигна­лізувати про початок розвитку пародонтозу. Як профілактику та лікування запалень ясен я на­магаюся використовувати лікувальну пасту, що містить компоненти, які допоможуть усунути мої проблеми.)

Коментар хіміків

Якщо лікувально-профілактичну пасту мож­на «призначити» собі самостійно, то перед тим як користуватися лікувальною зубною пастою, варто порадитися зі стоматологом. Проте й лікувально-профілактичні пасти варто використовувати пра­вильно: пасти для щоденного використання не мають містити агресивних антибактеріальних компонентів (триклозан) чи активних відбілю-вальних засобів (перекис карбаміду), а їхня абразивність має становити за шкалою RDА в серед­ньому 70-80 одиниць.

Відразу наголосимо на тому, що лікувальні зуб­ні пасти — не для постійного користування! Вони містять антибактеріальні компоненти — хлоргек-сидин («Лакалут Актив»), триклозан («Бленд-а-мед Компліт 7»), гексидін, метронідазол. За три­валого використання ці речовини порушують мі­крофлору ротової порожнини, вбиваючи не лише шкідливі, але й корисні бактерії. До того ж «шкід­ники» можуть «звикнути» до ліків і перестати на них реагувати. Для щоденного використання краще вибирати пасти, до складу яких входять природні компоненти, що допомагають у разі за­палення ясен, наприклад м'ята, меліса, кора дуба, ялиця, шавлія, ромашка, липа, прополіс та інші.

 

Для дітей мають бути лише дитячі зубні пас­ти! Чищення дитячих зубів має свої особливості, адже малюки ще не дуже вміють це робити й під час гігієнічної процедури ковтають до 40 % зуб­ної пасти. Тому чистити зуби дорослими зубними пастами їм можна лише з 12-річного віку, бо на­віть дуже корисні для зубів речовини можуть зашкодити, якщо ними щодня «харчуватися». До цього віку дітям потрібно купувати спеціальні дитячі пасти, котрі відрізняються від дорослих не лише назвою, але й складом: абразивність ди­тячих зубних паст є значно нижчою, також вони містять менше флуору або взагалі його не містять. Зубна паста — це ліки для всіх. Візьміть на заміт­ку наведені вище рекомендації та опікуйтеся сво­їми зубами та яснами. Однак не перестарайтеся й обов'язково відвідуйте стоматолога як мінімум двічі на рік.

Учитель. «Стома» в перекладі з грецької — рот, «логос» — наука. Лікарі-стоматологи ліку­ють зуби, хвороби ротової порожнини. Зараз ви почули, що стоматолога треба відвідувати як мі­німум двічі на рік. Але, в основному, саме біль приводить нас до стоматолога.

Крім  слини і язика у ротову порожнину відкриваються ще і протоки слинних залоз. Тому я хочу надати слово фізіологам

Повідомлення фізіологів

«Вот-те и госпожа слюна! Ишь, какая прелесть!» — сказав так про слину видатний росій­ський фізіолог Іван Петрович Павлов. Дійсно, ця рідина є унікальною й виконує багато важливих функцій.

У людини є три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні й під'язикові. їжа, що потрапляє до ротової порожнини, стимулює виділення слини. Слина в людини виділяється безпе­рервно, а не тільки під час споживання їжі, але під час сну повільніше, ніж удень. Якби ротова порожнина була сухою, ми не змогли б говорити, бо язику було б важко рухатись. За добу в люди­ни виділяється близько двох літрів слини. У де­яких тварин її виробляється більше. Наприклад, вівці за добу виділяють 4 літри слині, а коро­ви — до 16 літрів! Кількість слини залежить від характеру їжі. Суха їжа потребує більше слини. Крім великих слинних залоз, слизова оболонка рота всіяна численними дрібними слинними за­лозами.

Слина, яка виділяється в ротову порожни­ну, заковтується разом із їжею. Потрапивши до  кишечнику, вона швидко всмоктується в кров, і ця рідина знову використовується для утворен­ня слини. Слина, крім змочування харчової гру­дочки, очищує зуби і стінки ротової порожнини від залишків їжі. Це безбарвна слизувато-клейка рідина, до складу якої входить вода (близько 98,5 %), ферменти (лізоцим, амілаза й мальтаза) та слиз (муцин). Лізоцим знезаражує мікроорга­нізми, сприяє загоєнню ран слизової оболонки рота. Під дією травних ферментів амілази й мальтази здійснюється первинна хімічна обробка їжі, коли складні вуглеводи розщеплюються на більш прості (наприклад, крохмаль на глюкозу). Муцин зволожує та обволікає їжу. Слина має слабко-лужну реакцію.

Учитель. Як же відбувається слиновиділення?

Слина виділяється рефлекторно. їжа подраз­нює рецептори язика і слизової оболонки. Нерво­ві імпульси від рецепторів по чутливих нервових волокнах надходять до довгастого мозку, в якому міститься центр слиновиділення. Від нього по ру­хових нервових волокнах імпульси надходять до слинних залоз і стимулюють виділення слини. Це безумовно-рефлекторне слиновиділення. Про­тягом життя в людини виробляються й умовні слиновидільні рефлекси у відповідь на запах їжі, її вигляд, брязкання посуду та інші подразники. Ось і у вас зараз виник умовний рефлекс на ви­гляд і запах лимону. Пояснив механізм виникнен­ня слини російський фізіолог Іван Петрович Павлов, проводив дослід із собаками. (Демонстрація відео)

Учитель. Які хімічні перетворення відбува­ються з допомогою слині? Як це можна дослідити?

Проведемо  експеримент під час лабораторної роботи «Дія слини на крохмаль за різних умов».

Інструктаж з безпеки життєдіяльності

Перш ніж приступити до експерименту, нага­даємо, що якісною реакцією на вміст крохмалю є йод. Крапля йоду на крохмалі набуде синьо-фіолетового кольору.

Працюємо акуратно. У чашках у нас містить­ся слабкий розчин йоду, випадкове потрапляння якого на руки не матиме шкідливого впливу.

Дослід №1

1. Накрохмалити два клаптики білої тканини.
2. Один клаптик опустити в розчин йоду.
3. На другому клаптику накрохмаленої білої тканини сірником на кінці якого накручено вату, змочену слиною, напишіть слово «амілаза» і також опустіть його у розчин йоду.
4. Підігрійте другий клаптик тканини своїм подихом.
5. Порівняйте результати дослідів і зробіть висновок.

 

 

Умови досліду	Результат йодно-крохмальної реакції	Висновок
Крохмаль + вода	Уся марля має синій колір	Вода не розщеплює крохмаль
Крохмаль + слина (0°С)	Уся марля синій колір	Ферменти слини активні за температури тіла
Крохмаль + слина (температура тіла)	З'являється біла пляма на синьому тлі	Фермент слини розщеплює крохмаль до глюкози.

 

 Під час виконання

Учитель. Про що свідчить виникнення білої плями на синьому фоні?

Учень. Про зникнення крохмалю.

Учитель. Під впливом ферментів слини крох­маль розщепляється до глюкози. А до якої групи органічних речовин належить крохмаль?

Учень. До вуглеводів.

Учитель. Які речовини починають перетрав­люватися вже в ротовій порожнині?

Учень. Вуглеводи, оскільки крохмаль — це представник вуглеводів.

Загальний висновок: ферменти слини в ротовій порожнині починають перетравлювати вуглеводи (крохмаль) до глюкози, активні вони в слабко-лужному середовищі за температури тіла 37 °С.

Дослід №2 (домашнє завдання) Обговорення результатів

Візьміть шматочок чорного хліба і довго – довго його пожуйте. Що ви відчуваєте?

(Крохмаль розщепився під дією ферментів до глюкози, а глюкоза солодка на смак. Ось чому, коли жувати хліб, згодом у роті відчувається солодкий смак.)

V. Узагальнення і систематизація знань.

Метод «Мікрофон»

•   їжа починає перетравлюватись у ротовій по­рожнині;

•   їжа зазнає впливу двох видів обробки: меха­нічної та хімічної;

•   механічна обробка здійснюється зубами, а хі­мічна — судиною;

•   ферменти слини починають перетравлювати вуглеводи до глюкози;

•   ферменти  проявляють  активність  у  слабко-лужному середовищі за температури тіла;

•   виділення слини — це рефлекс;

•   їжу необхідно довго та ретельно жувати;

VI. Підведення підсумків.

Інтелектуальна вправа «Моє враження»

Учні за бажанням по черзі висловлюють думки щодо організації роботи на уроці

Пропоную почати такими словами:

• На сьогоднішньому уроці я……(мені)…

VII. Д/з

Опрацювати §       , повторити §