Моя любов

     Творчість Анни Ахматової та Лесі Українки

Мета: навчити вдумливо читати твори художньої літератури, співставляючи образ ліричного героя з постаттю самого автора; розвивати творчі здібності учнів, усне мовлення, навички виразного читання, критичне мислення; сприяти вихованню естетичних смаків учнів, культури почуттів, шанобливого ставлення до кожної людини як до неповторної особистості.

Тип уроку: урок компаративного аналізу.

Обладнання: мультимедійна презентація, аудіоматеріали та відеоматеріали, імпровізовані кімнати поетів, тексти творів.

Перебіг уроку

1. Організація учнів до уроку

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

• Слово вчителя

 Доброго ранку, ми раді вітати вас на бінарному уроці з української та світової літератури, уроці на замовлення, який, маємо надію, допоможе вам на матеріалі вивчених творів збагнути одну з основних істин життя: любов могутня, всесильна, всепрощаюча, божественна, безкорислива, життєдайна. Тому тема уроку „Дякую тобі, любове!"(слайд 1)

 Сьогодні ви повинні ще раз усвідомити, що кожний шедевр літературного мистецтва слід вивчати обережно, ретельно і найголовніше - уважно, щоб раптом не загубити чогось істинного, не пройти повз щось справжнє. Ми будемо вчитися любити...

3. Підготовчий етап для створення настрою

• Виразне читання учнями напам'ять вірша А. Ахматової „Любов" (канон) із музичним супроводом. (слайд 2)

Любовь

То змейкой, свернувшись в клубок,
У самого сердца колдует.
То целые дни голубком
На белом окошке воркует.
То в инее ярком блеснет,
Почудится в дреме левкоя,
Но верно и тайно ведет
От радости и от покоя.
Умеет так сладко рыдать
В молитве тоскующей скрипки,
И страшно ее угадать
В еще незнакомой улыбке.

4. Опрацювання матеріалу уроку

Перший ведучий. „Я кохаю тебе...", „I love you", „Amo te...", „'Je t'ame...". Ці слова звучать усіма мовами світу сотні і тисячі літ, надаючи нашому життю прекрасних барв. Ці слова линуть з уст закоханих у Парижі й Києві, Амстердамі й Сіетлі, Москві й Римі тихими літніми вечорами й росяними ранками, під гарячими променями полудневого сонця чи в літню зоряну ніч.

Другий ведучий. В усі часи, в усі віки, в усіх місцях, на якому б рівні розвитку не перебувала література даної країни, тема кохання була невичерпною.

Перший ведучий. До цієї теми завжди зверталися поети і художники, композитори і скульптори, драматурги і філософи, письменники й барди: Петрарка і Шекспір, Рафаель і Роден, Рубенс і Рембрандт, Еріх і Фелліні, Вівальді і Ренуар, Франко і Сосюра...

Другий ведучий. Іноді кохання було основною проблемою, яку вирішували герої на шляху до омріяного щастя, іноді воно надихало молоду поетесу чи досвідченого митця на створення шедевру, іноді сам твір був ніжністю, сповіддю, синім птахом, любов'ю, а іноді саме життя являло собою суцільне кохання.

Перший ведучий. Як часто ми вживаємо це слово. У свій час Сааді сказав: „Страдальцы любви, я завидую вам: Знакомы вам язвы, знаком и бальзам".

• А що таке кохання, на ваш погляд?
• Тож, чи варто кохати?
• Чи дає це почуття щось взамін витраченій енергії, емоціям? Чи тільки забирає? (слайд 3)

 Відповіді  учнів.

Другий ведучий.

Я погодилась би зі словами Мольєра:

В душе помер бы день и
Тьма настала б вновь,
Когда бы из нас изгнали мы любовь.
Лишь тот блаженство знал, кто
Страстью сердце нежил,
А кто не знал любви, тот
Все равно, что не жил...

Перший ведучий. Сьогоднішня наша розмова про двох незвичайних особистостей, двох жінок, Анну Ахматову та Лесю Українку. Близько півстоліття розділяють їхнє життя, їхню творчість, але в серці кожної з них жило те піднесене почуття, що дозволяє бачити у світі нові реальності, зрозуміти сенс життя, пізнати своє справжнє призначення. (слайд 4)

           

Виступ учениці з розповіддю про особисте життя А. Ахматової, під час якого звучить п'єса Бетховена „До Елізи".

  Учениця. 1903 рік. Царськосільська гімназія. Їй п'ятнадцять, йому сімнадцять. Починається все подібно тисячам начал, як гімназична напівдружба-напівлюбов: разом ходили на дитячі бали, на гастролі видатної танцівниці Айседори Дункан; залазили на Турецьку вежу, брали участь у благодійному спектаклі, були навіть на кількох спіритичних сеансах, хоча й ставилися до них дещо іронічно.

У жовтні 1905 року він став нарешті бувати у її домі, Познайомився з родиною. Кілька разів робив пропозицію руки й серця і... отримував відмову за відмовою. Після однієї з них попрямував до моря: зводити рахунки з життям. Але був затриманий поліцейськими, що прийняли його за безпритульного. Іншого разу випив отрути, але отрута виявилася старою, і його знайшли непритомним у Булонському лісі. Здавалося сама доля охороняла його...

Він боровся, але нічого не міг з собою вдіяти. Нарешті 25 квітня 1910 року у Миколаївській церкві селища Нікольська Слободка вони обвінчалися. Але щастя їм не було. Обоє вони були надто вільними й видатними людьми для пари безтурботних голубів. Їх стосунки були скоріше таємним двобоєм. Це історія кохання Анни Ахматової і Миколи Гумільова. (слайд 5)

 

Відносини поволі зіпсувалися, і Анна попросила в чоловіка розлучення.

З усіх мук сирітства вона особливо облюбувала одну: муку безнадійного кохання. Я кохаю, але мене не люблять; мене кохають, але я не люблю - така її улюблена тема.

Але ця „назустріч", „нелюбов" не вбила в Анні тієї піднесеної „іскри" таланту, не обмежила її душі, не вбила почуття розуміння людини. Ні, навпаки, в цій жінці з'явилася якась невідома сила, що допомогла пережити і труднощі й болі її складного життя. (слайд 6)

Перший ведучий. А трішечки раніше інша жінка віддавала усе, усю себе заради любові.

Виступ учениці з розповіддю про особисте життя Л. Українки (із залученням відеоматеріалу). (слайд 7)

Учениця. Знову наставала ніч. Утомлена жінка сиділа біля постелі  помираючого. Він, як завжди, нервувався. Уже вкотре Сергій примушував її заглядати до поштової скриньки, розшукувати у темній, холодній, залізній, коробці лист, адресований йому. Коли там не було жодного папірця, вона раділа. Але сьогодні лист був...

І сьогодні вона знову буде його читати, ковтаючи сльози. Мало того, якщо Мержинський попросить, вона напише відповідь. Відповідь жінці, коханій Сергія, того Сергія, заради якого вона забула про власну тяжку хворобу, заради якого не лякалася труднощів.

Леся кохала, а він – ні. Леся ставала багатшою цією любов'ю, вона ніби дихала нею, не зважаючи ні на які обставини. Вона знала: це найбільше, найяскравіше кохання в її житті. Було боляче, але вона жила.

І одна з легенд розповідає, що поета „Одержима" поетеса написала саме в ту ніч, коли помер Сергій Мержинський, і вона сама сиділа з ним до ранку...

• Перегляд уривку з фільму про Лесю Українку

25 липня 1907 року Леся Україна одружилася з Климентієм Квіткою - українським фольклористом. Тепер настала її черга бути коханою. І вона, знаючи вартість справжньої любові, не завдавала прикростей ні чоловікові, ні рідним. (слайд 8)

А через 6 років ще молода жінка померла, так і не відчувши щастя взаємної любові.

Другий ведучий. Життя завжди складне, суперечливе, сповнене як болю, смутку, так і веселощів, сміху. Є сльози горя, але є і сльози радості.

І тільки кохання дозволяє відчути неповторність миті, любовні переживання виливаються на папір, віддзеркалюючи життя таким, яким воно є насправді. Кохання не ламає долі, а збагачує їх емоціями, досвідом, – їх  духовний світ і світ літературних героїв.

Перший ведучий. Тож, давайте доведемо істину: Лірична героїня поезій Ахматової кохає щиро, пристрасно, мужньо, героїчно, ніжно; страждає, коли любов приносить біль, але залишається Людиною, і передовсім – Всепрощаючою Жінкою яка здатна подарувати життя...

Учитель. Часто думаємо, ніби художня творчість – це вигадка, нереальність, якась казка, що не має нічого спільного з реальністю. Щоб спростувати або підтвердити це судження, я пропоную зараз звернутися до творчості цих двох жінок. Сьогодні ми розглянемо ранню лірику Ахматової. Тема її ранніх віршів – трагедія кохання. Багато хто з дослідників відзначав цю особливість Ахматової поезії, говорив про сумну монотонність, повторення по суті однієї й тієї ж теми. Хтось дорікав авторці у надмірній зажуреності у світі інтимних переживань.

Тож, звернімося до творчості А. Ахматової і з'ясуємо: чи справді таким однобоким було бачення кохання у ліриці поетеси.

Виразне читання учнем вголос поезії Ахматової „Я научилась просто, мудро жить..." (Для зручності на партах лежать ксерокопії цієї поезії та монолог Мавки з „Лісової пісні".)

Я научилась просто, мудро жить

Смотреть на небо и молиться Богу,

И долго перед вечером бродить,

Чтоб утолить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи

И никнет гроздь рябины жёлто-красной,

Слагаю я весёлые стихи

О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь

Пушистый кот, мурлыкает умильней,

И яркий загорается огонь

На башенке озёрной лесопильни.

Лишь изредка прорезывает тишь

Крик аиста, слетевшего на крышу.

И если в дверь мою ты постучишь,

Мне кажется я даже не услышу.

 

Учитель.

• Як би ви визначили жанр цього вірша?
• Якою ви уявляєте ліричну героїню?
• У чому вона шукає підтримки? Що допомагає знайти мир її душі?
• Отже, у чому можна віднайти якщо не щастя, то спокій?
• А в чому ж полягає мудрість життя?
• Які деталі допомагають героїні подолати тривогу, сповнюють її серце миром?
• У яких рядках ми дізнаємося про справжню причину пошуків миру і спокою?

Отже, на прикладі однієї поезії ми мали змогу з'ясувати, що кохання для Ахматової - це не лише біль та нещастя, воно збагачує її життєвою мудрістю та силою. Дома ви повинні були віднайти рядки з інших творів поетеси, де стверджується всеперемагаюча сила кохання. Давайте їх послухаємо...

• Учні зачитують уривки з поезій.

Учитель.

Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
Чи думка й пісня кволі?
Ви чули, раз я завела
Жалі та голосіння, -
Тож була буря весняна,
А не сльота осіння.
А восени... Як журба,
Чи хто цвіте, чи в'яне,
Тоді й плакучая верба
Злото багряна стане.

Так писала про себе Лариса Петрівна Косач у 1911 році. У цьому ж таки році буквально за 12 днів вона створила шедевр, ім'я якому „Лісова пісня". (слайди 9-10)

                       

І щоб з'ясувати життєву позицію героїв, Л. Українки, їхнє розуміння кохання, ми звернемось до цього етапного твору.

• Пригадайте, який фінал драми-феєрії?
• Чи не виникає у вас таке враження, нібито кохання призвело до загибелі Мавки і Лукаша? Чому?
• Яка деталь дає нам підстави стверджувати: „Лісова пісня" - гімн безсмертному почуттю?
• Давайте пригадаємо останній монолог Мавки.

Один з учнів виразно читає монолог, текст якого є на кожній парті.

• Як ви розумієте перший рядок?
• А як розтлумачите наступні? Кому буде „промовляти душа" Мавки?
• Про що свідчать слова: „Грай же, коханий, благаю!"?
• Після такого прохання Лукаш починає грати. Тим більше, авторка зазначає: „Спочатку гра його сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене й незабутнє, але хутко ці переможний спів кохання покриває тугу".
• Чи не додає ця ремарка, та й остання промова лісової красуні чогось нового для розуміння образу Лукаша?
• Чи можна винести якийсь урок з долі ліричних героїв твору?

Учитель. Отже, чи приносить любов стільки ж радості, скільки і болю? Чи погодились би ви кохати пристрасно, ніби живеш останній день, навіть якщо ви не впевнені у щасливому фіналі історії? І чому?

Учитель. Це ваші точки зору. А я вважаю, не зайвим буде поставити ті ж питання досвідченим людям, яким життя відкрило свої секрети, істини.

Послухати думки гостей уроку.

Перший ведучий.

Любовь долготерпима и милосердна.
Любовь не завидует.
Любовь не превозносится и не гордится.
Любовь не ропщет и не мыслит зла.
Она не ищет выгоды и не бесчинствует.

Другий ведучий.

Любовь не радуется неправде,
Но порадуется истине
И ведет к свету.
Любовь все покрывает и всегда
В любом проявлений благословенна.
Любовь никогда не предаст.

5. Підсумки уроку.

Учитель. А тепер для всіх, хто кохав і кохає, хто буде кохати, лунає пісня. Як сподівання на те, що в житті кожного прозвучать ці вічні і завжди нові слова „Я кохаю тебе", як освідчення в любові всьому світові. Бо кохання збагачує нас духовно, дає сили жити і дарувати любов усьому світові.

6. Домашнє завдання (записати у щоденники)

Учитель. Підготувати творчі роботи на тему „Дякую тобі, любове!" (за матеріалами уроку). Ви повинні розкрити своє розуміння кохання за допомогою ілюстрації, складеного власноруч вірша, невеличкого музичного твору...

7. Оцінювання учнів