Урок "Україна - моя Батьківщина"
Кізім Світлана Володимирівна
Вчитель образотворчого мистецтва
Харківська гімназія № 82
Харківської міської ради
Харківської області
Відкритий урок з образотворчого мистецтва у 6 класі
Тема: Україна моя - Батьківщина
Мета:
Ознайомити з особливостями побутового та історичного жанрів.
Учити застосовувати закони композиції при виконанні творчої роботи, створювати образ людини з урахуванням власного бачення її одягу та предметного оточення в сюжетній композиції.
Розвивати образне мислення, асоціативну пам’ять та уяву, навички естетичного сприймання творів мистецтва.
Виховувати інтерес до творів мистецтва, творчої праці.
Оснащення уроку: графічні матеріали,аркуші формату А4 та А1, клей.
Візуальний ряд: репродукції картин – твори І.Рєпіна, С.Васильківського, М.Самокиша, М.Пимоненко; матеріали для демонстрації клейнодів.
Літературний ряд: вірші до теми «Запорізька Січ»
Обладнання: магнітофон.
Міжпредметні зв’язки: література, історія.
Тип уроку: комбінований урок.
План уроку:
I.Організаційний момент (2хв.)
II.Актуалізація опорних знань та вмінь(3 хв.)
III.Мотивація навчальної діяльності (5 хв.)
IV.Вивчення матеріалу(5 хв.)
V. Практична частина уроку (25 хв.)
VI. Підбиття підсумків (5 хв.)
Хід уроку
I.Організаційний момент
Добрий день!
Сьогодні в нас присутні гості, давайте з ними привітаємося. Поверніться будь ласка до наших гостей, подаруйте їм посмішку. Сідайте будь ласка.
II.Актуалізація опорних знань та вмінь
Учитель:
- За допомогою методу асоціативного куща, давайте пригадаємо, які жанри образотворчого мистецтва ми знаємо?(учні: портрет, натюрморт, пейзаж)
- На дошці є твори образотворчого мистецтва, до якого жанру вони відносяться? Давайте визначимо за допомогою гри «Так чи ні»(плескати)
III.Мотивація навчальної діяльності
Учитель:
Картин історичного та побутового жанру написана незчисленна кількість. І всі вони за темами, тобто за змістом зображення. Не знаючи точне найменування картини, завжди можна назвати її за жанром. Зображення природи – пейзаж, зображення людини – портрет, зображення предметів побуту( посуд, квіти, плоди) на площині – натюрморт. Зображення та відтворення повсякденного життя – побутовий жанр. Зображення історичних подій, явищ – історичний жанр
Давайте розглянемо твори І.Рєпіна, С.Васильківського, М.Самокиша, М.Пимоненко, вони відносяться до історичного або до побутового жанру.
IV.Вивчення матеріалу
Учитель:
Історичний жанр – жанр образотворчого мистецтва, присвячений історичним подіям, діячам, соціально значимим явищам в історії суспільства. Історичний жанр звертається до зображення минулого та недавніх подій, історичне значення яких визнане сучасниками.
Мова живопису допомагає краще ознайомитись з історією українського мистецтва – впливає мовою образів на світосприйняття людини.
Учні Петербурзької Академії мистецтв у майстерні І.Рєпіна –С.Васильківський, М.Самокиш, М.Пимоненко розвивали історичну тему. Рєпін пропонував своїм учням обирати для конкурсних робіт сюжети з української історії. Історична тематика концентрувалася навколо козаччини, прагнучи показати його роль захисника народу.
Для того,щоб написати полотно «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»(1878-1891р.), Рєпін подорожував півднем країни в пошуках потрібних живописцю для роботи образів, вивчав колекцію козацьких старожитностей, консультувався з українськими істориками, етнографами.
– Скажіть мені будь ласка, так до якого жанру відноситься твір І.Рєпіна «Запорожці….»?
– Чому можемо віднести твір «Запорожці…» до історичного жанру?
V. Практична частина уроку
1.Завдання.
Учитель:
– Ми сьогодні повинні виконати ескізи до сюжетної композиції за допомогою графічних матеріалів; перевіримо вашу уважність та дотепність.
Послідовність виконання роботи:
- кожному учаснику групи видається завдання – вірш, уважно про себе читаєте, уявляєте ті образи, які у вас виникають;
- образи, які виникли, ви фіксуєте олівцем на папері А4 – кожен створює композицію за словами вірша, слова –це образи;
- роботу виконуємо у кольорі, ;застосовуючи графічні матеріали – кольорові олівці;
- з ескізів, на ватмані формуєте майбутню композицію, аркуші паперу А4 фіксуєте на клей.
Переходимо до виконання творчої роботи.
2. Робота в групах.
VI. Підбиття підсумків
Учитель:
– Ваша робота підійшла до завершення. Давайте розглянемо ваші витвори мистецтва. Кожна група представляє свою роботу - композицію на ватмані, зачитуєте по віршу з представленної комозиції. (Учні презентують свою роботу у групах).
– Скажіть будь ласка, сьогодні на уроці ми побачили зв’язок історії з мистецтвом?(відповіді учнів)
Оцінка груп за критерієм ( текст-тема вірша, історичність, сюжетність, колір).
Дякую Вам за урок.
Вірші до теми «Запорізька Січ»
Ольга та Андрій Будугаї
Лук
Дугою зігнута лозина
І тятива тонка бринить.
Це – лук, яким давно людина
Могла поцілить звіра вмить.
Та час ішов. І полювання
Вели вже люди кочові
Для рабства, а не харчування,
Грабуючи краї нові.
Та й козаки уміли вправно
Стріляти з лука у боях.
А стріли поміщали гарно
За спиною у сагайдак.
Джура
Джура, юний козаченько,
Вчиться в школі джур любенько.
Опановує він мову,
Зброю, грамоту військову,
Січове життя вивчає
І стає на захист краю.
Пізнає премудрість він,
Як не підвести курінь.
Діди січові
В козаків були завжди
В шані сивії діди:
У походах славних знані,
Та завжди на Ради звані,
Старшині давали знати,
Де й коли можливі втрати,
Звичаї оберігали
«Запорозькі аксакали»:
Як лунала їхня мова,
Мало сенс їх кожне слово!
Курінний
Поважають курінного –
Батька куреня усього.
Козакам дає він раду,
Чесно заслуживши владу,
А під час жаркого бою
Всіх веде він за собою!
Курінь
На Січі жило козацтво
В довгих хатах-куренях.
Розміщалось усе братство
В тридцяти восьми житлах.
В курені були ікони,
Ясна зброя на стіні,
Не палили там ніколи.
Був порядок в курені.
Та курінь – не лише хата,
А військовий ще загін.
В ньому козаків багато –
Сотень шість бійців мав він.
Богун
Лицар наш Богун Іван –
Світлий розум, гнучкий стан,
На коні літав, як птах,
Мав по шаблі у руках,
Ними вправно фехтував
Так, як ще ніхто не знав.
Булава
Булава – це влади знак,
Що втрима в руках не всяк.
До тієї булави
Треба, друже, голови!
В кошового булава
Рік всього в руках була.
А тоді на Раді він
Звіт тримав з усіх сторін:
Що зробити встиг за рік
Цей шановний січовик.
Бунчук
Триметрова чорна паля
Зверху кулю мідну мала,
А під нею – кінський хвіст
Та ще кілька довгих кіс,
Ця військовая святиня –
Перемоги берегиня.
Ніс її в бою бунчужний,
Щоб козачий стан був дружний:
Де бунчук – там кошовий
Кіш веде на правий бій.
Віз
Віз козацький – добра штука.
Він не лише для речей.
Не гуркоче і не грюка
І приємний для очей.
Без цвяшка й одного збитий
Дерев’яний увесь віз.
Там, де треба – дьогтем «вмитий»
Щоб не чувся скрип коліс.
Ніби мирним віз удався,
Але табір бойовий
Із возів ураз збирався,
Якщо поруч ворог злий.
За возами, в колі тіснім,
Як в фортеці козаки.
Тут їх не здолати, звісно,
Відійдуть нападники!
Віра
Вагу козацька віра має,
Не продаючись з молотка.
На бій за правду надихає
І юнака, і старика.
Її хранить козацьке серце.
Храм духу маючи в собі.
Вона –до Царства Бога дверці,
Порадниця в гіркій журбі.
Без віри вмерла б Україна,
Погас би в душах Світла сад.
А з нею і лиха година
Отримує духовний лад.
Вуса
Вуса — гордість козака,
Ними й ворога зляка.
Не носили бороди
Наші лицарі-діди.
Гопачок
Гоп-гоп, гопачок,
Затанцює козачок!
Танець хвацький,
Дуже вправний,
І веселий, і забавний.
На дозвіллі і в поході.
Козаку стає в пригоді.
Та не тільки це танок,
А й військовий ще урок.
Це мистецтво звуть отак:
Славний бойовий гопак.
Ґніт
Гармати мали козаки
Малі, середні та важкі:
Залізні, мідні, ломові,
І польові, й городові.
Але запам’ятати слід,
Що кожній з них потрібен ґніт.
Підносить вчасно ґніт пушкар –
І мчаться ядра на татар.
Їжа козацька
Приготує на кабиці
Все, що треба, кашовар.
Кухню знає до дрібниці,
Йому служать жар і пар.
Коли все гаразд чи в скруту,
Він встає усіх раніш.
Варить щербу, таратуту
І тетерю, і куліш,
Соломаху, гречку, рибу,
Мамалигу й галушки.
Кухар тут ніде не схибить,
Хоч котли – це не горшки.
В чужині чи в ріднім краї
Має справ багато він,
І, як музику, сприймає
Казанів козацьких дзвін.
Кінь
Кінь козацький – вірний друг –
Знає весь Великий Луг,
Козака не підведе,
Не покине він ніде.
Та траплялося і так,
Коли хусткою козак
Рот зав’язував коню.
Як гадаєте, чому?!
Щоб він часом не заржав
І не викрив усіх справ.
Одяг
Жупан, сорочка, гарний шлик –
Це лицарский святковий лик –
Ще поясок шовковий,
Парадні все обнови.
Оселедець
Оселедець – не рибина,
А козацькая чуприна.
Він за вухо зачіпався
Та під шапкою ховався.
Отаман кошовий
Попереду всього війська
Виступає отаман.
Чи далеко бій, чи близько,
В ньому він найстарший пан.
Він суддя всім і товариш,
Батьком козаки зовуть.
Кошових багато знаєм,
Що дали в майбутнє путь
Волелюбній Україні –
Нашій рідній Батьківщині.
Писар
Писар мудра є людина.
Пише дома й на чужині,
Він і писар, і поштар,
Має пера й каламар.
Має кілька інших мов,
Всім потрібен знов і знов.
Пластуни
Найвправніші у розвідці
Ці сміливці пластуни.
Зловлять «язика» в засідці,
Як взялись за це вони
Не злякає їх ні ворог,
Ні на морі буруни,
А повзти і зараз вчаться
Люди так, як пластуни.
Прапор
Прапор Війська Низового –
Це святиня із святинь.
Скрізь трималась кошового
Найсвятіша з Берегинь.
Усього Коша відвага
Поєдналася у нім.
Бойова Січі звитяга
В’ється в небі голубім.
Ратище
Ратищем спис називали діди.
Річ ця в бою знадобиться завжди.
Ним ворогів січовик доганя,
Влучно їх списом збиває з коня.
Два наконечники спис може мати.
Можна й мости було ним будувати:
Грузькі місця вимощали списами –
Ратища швидко ставали мостами.
Тетеря
Куліш пшоняний з тістом житнім
Жовтаво-сірий колір мав.
Його козак за колір, видно,
Саме тетерею назвав.
Її любили з хріном, квасом,
З цибулею та часником.
Круг сирна посідавши разом,
Тетерю їли всі гуртом.
Чайка
Очерет трима з боків
Чайку – човен козаків.
Тому чайка легко йде,
Не черпне води ніде.
Півня має на боку,
Щоб кричав «Кукуріку!»,
Час козацтву сповіщав
Та злих духів відганяв.
Шапки козацькі
Шапки околиці зі смушки мали,
Та різні денця шили в кожнім курені.
Тютюн, кресало й люльку в них складали
Та шанували в мирний час і на війні.
Школа січова
Читанню, співам і письму
Учили в школі січовій.
Ще мали вправ військових тьму,
Щоб ріс козацький рід новий.
Щерба
Щерба – страва це козацька,
Сил вона дає багацько.
Йде на щербу свіжа риба,
І не треба навіть хліба.
Юнакові-козаку
Тобі, юначе, вчитись жити.
Тобі іти у майбуття.
Ще буде доля часто бити,
Та вчитиме не раз життя.
Нехай благословляє свято
Тебе Любов на всі діла,
Щоб ти добро чинив завзято,
Щоб батьківська земля цвіла!
Ятаган
Була ця зброя у військах султана,
У яничарській діяла руці.
Криве, як місяць, лезо ятагана,
Ним володіти й козаки знавці.
В бою здобувши ятаган турецький,
Рубав ним лицар вміло ворогів.
На ятагані цвів узор мистецький,
На сонці самоцвітами горів.
Фігури
Фігури, зроблені із бочок,
Були помітні з різних точок.
В степу фігури будували,
Щоб рятуватись від навали:
Коли десь спалахне фігура,
То знали і козак, і джура,
Що близько ворог. Взявши зброю,
Палили іншу: «Січ! До бою!»
Фальконета
Фальконета – це гармата,
Місця просить небагато.
Хоч маленька, та моторна,
З борту чайки б’є проворно.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку