Урок"Україна напередодні Першої світової війни"

Тема уроку.  Україна напередодні Першої світової війни.

Мета: Охарактеризувати плани і стратегічні цілі військово-політичних блоків відносно українських земель. Показати ставлення до війни політичних партій та населення українських земель. Розкрити процес заснування Головної Української Ради та Союзу Визволення України та створення легіону Український Січових Стрільців. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації, самостійно складати порівняльні  таблиці, простежувати причинно-наслідкові зв’язки, удосконалювати  вміння працювати з історичною картою. Виховувати інтерес до історичного минулого українського народу.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу за допомогою інтерактивних технологій.

Обладнання: підручник, карта, мультимедійні засоби відтворення інформації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і вмінь за допомогою інтерактивних технологій.

Організація навчальної діяльності: Вчитель інформує учнів про початок вивчення теми «Україна в роки Першої світової війни.», повідомляє тему й основі завдання уроку.

Актуалізація опорних знань.  Мета створення військово-політичних блоків. Які країни входили до Антанти і до Троїстого Союзу. Політичні партії в Україні напередодні Першої Світової війни.

Основні поняття: Антанта, Троїстий союз, війна, військово-політичний блок.

Основні дати:

1882 рік – формування Троїстого союзу;

1904 – 1907 р. р. – оформлення союзу Антанта;

28 червня 1914 року – вбивство в Сараєво ерцгерцога Франца Фердинанда;

10 серпня 1914 року – початок першої світової війни.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент. (на екрані висвітлено тему та мету заняття)

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь  учнів.

Коли була створена Антанта та які країни входили в неї? (сформувалася в 1904-1907 pp.; до її складу входили Росія, Велика Британія і Франція);

Коли було утворено Троїстий союз. Його склад? (сформувався в 1882 p.; до його складу входили Німеччина, Австро-Угорщина, Італія).

 ІІІ. Вивчення нового матеріалу. (на екрані – план заняття)

1. Україна в геополітичних планах країн Антанти і Троїстого союзу.
2. Ставлення населення і політиків до війни. Заснування Головної Української Ради і Спілки Визволення України.
3. Формування легіону Українських Січових Стрільців. 

1. Плани держав Троїстого союзу й Антанти стосовно України.

(слайд з діаграмою, що дає уявлення про міжнародні відносини країн Європи перед Першою світовою війною)

Найгостріші протиріччя за сфери впливу виникли між Німеччиною та Росією, Німеччиною та Великою Британією, Німеччиною та Францією, Австро-Угорською та Російською імперіями, а також між державами всередині цих двох військово-політичних блоків.

(слайд з картою Європи напередодні Першої Світової війни)

На 1914 р. особливо загострилися протиріччя між Німеччиною та Росією. На шляху здійснення експансіоністських планів Німеччини щодо розширення її геополітичного простору стала Російська імперія. Давні мрії Німеччини про здійснення «світової політики» перекреслювалися могутнім потенціалом Росії. Німеччина прагнула підкорити Росію економічно й послабити її в політичному і військовому відношенні. Вона планувала відтіснити Росію на Схід, обмеживши її границями колишнього Московського князівства.

Найтиповішою формою реалізації агресивної політики Німеччини став план «Дранг нах Остен» а – «Натиск на Схід», що передбачав захоплення чужих територій збройним шляхом. До таких територій, наприклад на Сході, були віднесені Україна, Польща, Білорусія і Прибалтійські губернії Російської імперії.

(слайд з таблицею Плани ворогуючих держав щодо українських земель напередодні Першої світової війни)

Німеччина.

а) Одні політичні сили Німеччини розглядали варіант входження українських земель до складу майбутньої, як вони планували, «Великої Німеччини» разом із Нідерландами, Бельгією, Данією, Австро-Угорщиною, Польщею, Прибалтикою, слов'янськими землями Балканського півострова. Україна розглядалася як плацдарм для просування на Схід і потенційна колонія, звідки можна буде черпати сільськогосподарські продукти і природні ресурси.

б) Інші політичні сили цієї країни бачили долю України інакше: вони сподівалися на будівництво самостійної української держави, яка б послабила Росію та закрила б їй вихід до Європи.

Австро-Угорщина. Австро-Угорщина планувала захопити Волинь і Поділля. Разом із тим, вона прагнула зміцнити своє панування в Галичині, Закарпатті й Буковині. Австрійський уряд метою своєї політики у війні проголосив також відрив від Москви і завоювання інших українських земель і створення на них незалежної України, що повинно було, на його думку, послабити вплив Москви на Південно-Східну Європу.

Росія. Під гаслом «об'єднання всіх українських земель» Росія прагнула захопити всю Галичину, Закарпаття і Буковину. Українські землі правлячими колами Росії розглядалися як плацдарм для зміцнення своїх позицій на Балканах і в Передній Азії. Офіційна російська влада категорично відкидала прагнення українського народу до незалежності.

(на слайді карта територіальних зазіхань ворогуючих сторін напередодні війни)

2. Ставлення населення і політиків до війни. Заснування Головної Української Ради і Спілки Визволення України.

Населення не одразу усвідомило масштаби трагедії, яка насувалася. Частина його поставилася до оголошення війни нейтрально, майже байдуже. У багатьох містах України відбулися демонстрації на підтримку війни. Нерідко призовники вимагали випивки. Доходило до пограбувань і втручання поліції. Виступів, які б мали антивоєнний характер, не було. Більшість селян також була налаштована патріотично, а зіткнення з поліцією відбувалися під час п'яних виступів і погромів винних погребів.
Політичні партії підросійської України спільної лінії щодо позиції українців у війні не виробили.

Так, Симон Петлюра, Максим Славінський і деякі інші діячі українського руху, відбиваючи настрої частини українського суспільства, закликали всебічно підтримати Росію у війні проти Німеччини та Австро-Угорщини. При цьому вони сподівалися, що після переможного закінчення війни російський уряд змушений буде надати Україні автономію, бо іншими методами такою великою і густозаселеною територією він просто не зможе управляти. При цьому ніяких обіцянок царський уряд ні С. Петлюрі, ні М. Славінському, ні іншим політикам чи організаціям не давав.

• Чи були, на ваш погляд, обґрунтованими ці надії?

Марність цих сподівань показали перші дні війни. Поки Україною йшла масова мобілізація до російської армії, імперська влада закривала українські газети і журнали, видавництва, «Просвіту». Багатьох українських діячів, зокрема М. Грушевського, було заслано. Поступово в Наддніпрянщині серед представників національного руху почали наростати антиросійські настрої. Рада Товариства українських поступовців найвпливовішої української організації Наддніпрянської України – винесла постанову, що у світовій війні українці мають зайняти нейтральну позицію і не підтримувати жодну з воюючих сторін. Ще одна група наддніпрянських діячів українського національного руху соціалістичного спрямування (А. Жук, Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський та ін.) створила у Львові в серпні 1914 р. Союз визволення України (СВУ), який проголосив своїм завданням відокремлення України від Росії і створення на відвойованих у неї землях Української держави під протекторатом Австро-Угорщини і Німеччини.

(на екрані слайд «Головна Українська Рада»)

Серед українців Західної України також не було єдності у ставленні щодо позицій воюючих сторін. З перемогою Росії пов'язували своє майбутнє москвофіли, але їхній вплив у Галичині був незначним. Головні тодішні західноукраїнські партії – Національно-демократична, Радикальна і Соціал-демократична – з довоєнних часів мали проавстрійську орієнтацію. У серпні 1914 р. вони створили Головну Українську Раду у Львові, яка закликала галичан до боротьби за визволення України шляхом всебічної підтримки Австро-Угорщини. Головою Ради було обрано націонал-демократа Костя Левицького, його заступниками - радикала Михайла Павлика і соціал-демократа Миколу Ганкевича.

• Які вимоги висувала Головна Українська Рада?

(слайд з порівняльною таблицею програмових засад ГУР і СВУ)

Основними вимогами національної програми Головної Української Ради було утворення самостійної Української держави на територіях, які до війни належали Російській імперії, і національно-територіальної автономії західноукраїнських земель, об'єднаних в окремий коронний край.

3. Формування легіону Українських Січових Стрільців. 

З ініціативи ГУР у вересні 1914 року було створено Легіон Українських січових стрільців (УСС). Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709, вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму.

(слайд із зображенням укарїнського січового стрільця)

Головним отаманом «Січових стрільців» було обрано доктора Володимира Старосольського, його заступником – осавулом Дмитра Катамая. За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи, близько 50 товариств «Січових стрільців». Для підготовки січовиків було організовано постійнодіючі курси теоретичного і практичного військового вишколу, якими керували старшини запасу австрійської армії М. Волошин та С. Рудницький. Основні заняття проводилися з польової та бойової служби, стрільби, технічних основ зброї.

(слайд з уривком присяги вояка Легіону УСС)

Структура Легіону УСС оформлювалася поступово протягом 1914 – 1916 років відповідно до імперських зразків. Український Легіон почав формуватися у серпні – вересні 1914 р. (спочатку у Львові, потім – у Стрию). Він складався з 2 500 осіб, розділених на два батальйони (або, відповідно до прийнятої національної термінології, «курені») і один напівбатальйон («напівкурінь»). Спочатку батальйони Легіону ділилися на роти («сотня») по 220 осіб. Кожна сотня складалася з 4 взводів («нота»), а взвод – з 4 відділень («рій») по 10 – 15 осіб. Чисельність однієї сотні в бойових умовах становила 100 – 150 бійців, два ремісники, писар та його помічник.

 Першим командиром УСС був Д. Вітовський. Проте австрійська влада, навіть маючи гостру потребу в живій силі, чинила перешкоди при формуванні легіону. Так, із 28 тис. добровольців до УСС зараховано було менше десятої частини – лише 2,5 тис. чоловік.

(перегляд відеоролика «Українські Січові Стрільці»)

ІV. Закріплення нових знань та умінь учнів.

• Охарактеризуйте місце України у воєнних планах Російської імперії.
• Яким уявлялося майбутнє України німецьким і австрійським політикам?
• Порівняйте плани Антанти й Троїстого союзу в Першій світовій війні з прагненнями українців та інших бездержавних народів. Зробіть висновок.
• Проаналізуйте позиції щодо Антанти і Троїстого союзу різних політичних сил Наддніпрянщини.
• Яку мету ставили перед собою керівники Союзу визволення України?
• Охарактеризуйте ставлення до воюючих сторін у Західній Україні.
• Чим було викликане утворення легіону Українських січових стрільців?

(перегляд відеоролика «20 кроків до мрії. Крок 5 - Українські Січові Стрільці»)

V. Підсумки уроку.

Отже, епоха модернізації відзначалася нерівномірним розвитком різних країн. Перша світова війна була наслідком загострення суперечностей між основними державами Європи, їх прагненням переділити на свою користь світ. Україна була одним з об'єктів експансії обох воюючих сторін. Українські політики сподівалися, що у ході війни створиться сприятлива ситуація для відновлення суверенності України. При цьому вони сподівалися на підтримку однієї з воюючих сторін. Західноукраїнці орієнтувалися на співробітництво з країнами Троїстого союзу, наддніпрянці – частково сподівалися на підтримку Росії, частково –  Німеччини і Австро-Угорщини («Союз визволення України»). Проте жодна з країн, які воювали, не обіцяла Україні відновлення держави і соборності. Вони переслідували власні егоїстичні інтереси. Однак історія має власну логіку, яка не співпадає ні з таємними планами, ні з демагогічними заявами імперських урядів. Досвід історії показує, що найчастіше розпад багатонаціональних імперій спричинювали війни, які різко загострювали всі внутрішні суперечності в державі й призводили до політичних переворотів чи народних революцій. Та правителі імперій, як правило, цих уроків не пам'ятали і саме війни вважали ефективним засобом зміцнення своєї могутності.

VІ. Домашнє завдання.

Опрацювати конспект і текст підручника. Двом-трьом учням підготувати повідомлення про А. Шептицького та відшукати повідомлення про організації «Пласт», « Сокіл», «Січ».