"Ризький мир та його умови. Другий Зимовий похід армій УНР. Припинення боротьби регулярних українських військ за незалежність України.

Урок № 74. Історія України. 10 клас. Профільний рівень.

Тема. Ризький мир та його умови. Другий Зимовий похід армій УНР. Припинення боротьби регулярних українських військ за незалежність України.

Мета: з’ясувати причини та зміст Ризького миру, проаналізувати мету та причини поразки Другого  Зимового походу як останньої  збройної спроби відвоювати самостійність України  та наслідки невдачі  акції; розвивати логічне та творче мислення учнів, уміння узагальнювати й систематизувати одержану інформацію, пов’язувати минуле й сучасне в розвитку України,  за допомогою міжпредметних асоціацій сприяти самовключенню в поетичний пафос твору, художньо осмислити трагічні події, знайомлячись з творами української громадянської лірики; виховувати патріотичні почуття, національну свідомість, повагу до традицій боротьби за незалежність,здатність особистості включатися в соціальні дії, сприяти становленню громадянської   самосвідомості.

Тип  уроку: урок засвоєння нових знань

Обладнання: атлас з історії України для 10 класу, мультимедійний проектор.

Основні поняття Зимовий похід( Листопадовий рейд, Льодовий похід.)

і терміни:

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності

II.. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

Бесіда за запитаннями.

1.За яких умов між С.Петлюрою та Ю.Пілсудським була укладена Варшавська угода у квітні 1920 року.

2.Якою була мета більшовицького походу на Варшаву?

3.Опишіть становище України на осінь 1920 р.

Учням пропонується  протягом уроку дати відповідь на проблемне питання: Чого більше було у цих подіях-героїзму, жертовності чи драматизму?

Вчитель звертає увагу, що саме на цьому уроці буде йти мова про останню спробу українських патріотів військовим шляхом відстояти самостійність держави та причини поразки у боротьби за державність.

IІІ. Вивчення нового матеріалу. Осмислення нових знань.

1.Ризький мир та його умови. Робота з документом

 Прокоментувати висловлювання Ю.Пілсудського:  «Можливо, я зміг би дійти до Москви і вигнати більшовиків звідти. Але, що потім? ... Місця у них багато. А я Москву ні у Лондон, ні у Варшаву не перероблю. Тільки, мабуть, помщуся за гімназичну молодість у Вільно і накажу написати на стіні Кремля: «Говорить по-русски запрещается».

Запитання

Чому Ю.Пілсудський не пішов на союз з А.Денікіним і П.Врангелем у боротьбі з більшовиками?

Розповідь учителя

Згодом за підсумками радянсько-польської війни між Польщею одного боку, та РСФРР і УСРР, і з другого18 березня 1921р було укладено Ризький мирний договір. За його умовами  Польща здійснила значні територіальні придбання поряд із західно білоруськими землями до неї відійшли такі українські землі: Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся.( робота з картою)

Також УСРР відмовилася від своїх претензій на Східній Галичині.

 Ризький мир був для України ще тяжчим, ніж Варшавська угода. У результаті Україна знову була розчленована між своїми сусідами: Румунією, Чехословаччиною, Польщею та радянською Росією. Такий статус України, одна частина якої перебувала під іноземною окупацією, а в другій установився антинаціональний тоталітарний режим, визнавався міжнародним співтовариством і зберігався до Другої світової війни.

 Ризький мир розглядався радянською стороною як перемир'я, а   кордони установлені ним-як тимчасові. Узагалі більшовики розглядали кордони не як природну межу території країни, а як лінії поширення радянського ладу, які в разі подальших революційних подій буде перенесено далі. У радянському керівництві панували реваншистські настрої, а на війну з Польщею дивились як на неминучу. Як внаслідок-постійне напруження на кордоні періодичні локальні сутички і загроза відкритого збройного конфлікту, обмін погрозливими дипломатичними нотами тощо.

(Роздатковий матеріал-документ мирного договору учням на парти).

Запитання

Назвіть основні положення Ризького миру.

Отже , укладений між Польщею та УНР Варшавський договір унеможливлював реалізацію планів Ю.Пілсудського і С.Петлюри.

- Чому так сталося? Назвіть причини

(Не виправдали себе розрахунки на слабкість Червоної Армії, не допомогла Антанта, даремними були сподівання на вибух антибільшовицького повстання).

- Порівняйте  умови Варшавської угоди та  Ризького миру.

2. Другий зимовий похід армії УНР. Трагедія Базару.

         Пропонується бесіда з учнями з приводу ситуації в цей час на Україні та дій Радянської влади.

Учитель

В Україні радянська влада продовжувала визискувати з селян продрозкладку. Навесні 1921р значно посилився селянський повстанський рух. Селяни не хотіли миритися з поборами та свавіллям радянських представників.

Про силу повстанського руху свідчать дані ВУНК за 1921р: на території України діяло 464 повстанських загони, в яких брали участь понад 40 тис. селян. Високу активність виявили загони під керівництвом Хмари, Заболотного, Журавля та інші. Радянські чекісти здійснювали каральні акції, з метою придушення повстанського руху. Використовувалась практика взяття в заручники родичів тих, хто підозрювався в повстанській діяльності, їхні розстріли, впроваджувалась система колективної відповідальності селян. Тільки з 17 по 23 жовтня 1921р було «вбито в бою 122, розстріляно 26, добровільно з'явилося 210 заарештовано 500 бандитів взято заручників».

У такій ситуації головна надія селян полягала в очікуванні на повернення української армії. Головний отаман війська УНР С.Петлюра, знаходячись у Польщі отримував інформацію про готовність населення підтримати українські війська в повстанні проти Радянської влади.

-Пропонується на розгляд учнів документ

Селянин Лащенко з Поділля у листі до Петлюри відзначав: «Якби тепер тільки показалося українське військо-все було б добре... тоді коло його легко згуртувати селян. Всі селяни пішли б тепер-і старі, і малі. Зараз їх так ненавидять, що в селі найбідніший каже, що він не соглашається на більшовизм. Його прямо ненавидять...»

Про очікування українського населення свідчить документ №3, повідомлення Пилипа Тяговича від 19 квітня 1921р до С.Петлюри:

«Страйкують залізничники. Населення до більшовиків ставиться вороже. червоноармійцям просто Відношення до уряду УНР, а також до головного отамана, дуже гарне. Селяни кажуть-ви ні сьогодні-завтра підете, а Петлюра буде. Населення сподівається до скорого приходу військ УНР».

Учні аналізують документи і приходять до висновку про те, що ситуація 1921р в у Україні потребувала приходу українських військ з метою захисту населення та підняття загальнонаціонального антирадянського повстання.

Запитання учням.

- Які головні завдання треба було вирішити перед походом?

(налагодити зв'язки з повстанцями в Україні, вирішити питання забезпечення озброєнням, харчуванням та обмундируванням, підготувати план наступу)

Розповідь учителя.

Після поразки військ УНР у боротьбі з більшовиками залишки їх були інтерновані за наказом польського уряду в табори для військовополонених.

 ( Повідомлення групи учнів про те, в яких умовах перебували інтерновані бійці).

Тим часом в Україні розгортався масовий антибільшовицький дух селянський рух. (Поділля, Київщина, Катеринославщина, Полтавщина)

У1921 році командування військ УНР та повстанцями було розроблено план допомоги повстанському руху з метою підняти населення на  всенародне антибільшовицьке повстання.

 Для здійснення цього плану в таборах для інтернованих було створено Повстанську армію. Вона складалася з трьох груп: Волинської (близько 800 бійців під командуванням генерала Ю.Тютюнника), Бессарабської  (300 бійців, коман.генерал А.Гулий-Гуленко) і Подільської (400 бійців під командуванням полковника М.Палія, згодом-полковника С.Чорного). Загальне командування здійснював Ю.Тютюнник. Ці плани були відомі командуванню Червоної Армії завдяки вдало налагодженій розвідці та готувало для повстанців пастку, у якій одним ударом передбачалося знищити боєздатні антибільшовицькі сили. На Правобережжі було зосереджено півмільйонна армія червоноармійців.

 

Повідомлення учениці про Юрія Тютюнника

(1891-1929рр) – український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник Першої світової війни. У 1917-1918 роках-член Центральної Ради. Один з організаторів селянського постання проти австро-німецьких окупантів і гетьмана П.Скоропадського. Разом з отаманом М.Григор’євим брав участь у звільненні Херсона та Одеси від військ Антанти. У 1918-1919рр-начальник штабу військ Директорії. У1920р під час радянсько-польської війни командував дивізією армії УНР. Разом із С.Петлюрою після поразки армії УНР емігрував до Польщі. У 1920-1921рр. очікував партизансько-повстанський штаб петлюрівців. У 1923р в результаті чекістської операції був вивезений в УСРР. Він змушений був піти на співпрацю з Радянською владою, викладав у Школі Червоних старшин в Харкові. Навіть знявся у художньому фільмі «Пілсудський купив Петлюру», зігравши роль самого себе. Однак змушена лояльність не врятувала від радянської каральної машини. Тютюнника було заарештовано ОГПУ, йому висунули звинувачення у співпраці із іноземною розвідкою. У 1930 році Ю.Тютюнника було розстріляно.

Розповідь учителя

Поезія Олега Ольжича « Зимовий похід»  досить яскраво відображає героїзм вояків.

Зимовий похід.

Ці кілометри щедрі без числа,

Що їх доперва за літа полічать.

Дзвінкі шляхи і постріли . Імла

І вітер, що обпалює обличчя.

І кров. Ясна і свіжа на снігу.

Шабель тонких загашувана спрага.

Ти давнім барсом значиш крізь пургу

Примхливий слід – одвага і звитяга

Позаду серпень. І чека Звіздаль,

Не місце страти – тріумфальна арка.

Тепер вже піде у весняну даль

На все твій шлях, неугнуто  і прямо.

 

Подільська група дійшла до сіл Гута Катюжанська та Варівка під Києвом, але зазнавши значних втрат, 6 грудня повернулась за польський кордон. Бессарабська група зазнала поразки поблизу Тирасполя.

 Головні надії керівництво УНР покладало на найбільшу -  Волинську групу, яку очолив безпосередньо Ю.Тютюнник. Саме ця група мала підняти загальнонаціональне повстання, інші з'єднання повинні були допомагати та відволікати сили ворога. Волинська група роззброїла прикордонну охорону, захопивши коней та підводи. 7 листопада бійці Волинської групи зуміли зайняти місто Коростень. Повстанці взяли під контроль вокзал, захопили склад зброї, випустили із в'язниці 470 в'язнів. Але прибулі понад 100 курсантів Школи червоних старшин змусили повстанців відступити.

 Близько 5-ї ранку 16 листопада частини групи Тютюнника ввійшли до села Малі Миньки. Командир вирішив дати бійцям відпочинок, вояки розійшлися по селянських хатах. Але саме під Миньками Волинська група опинилася в пастці. Червона кавалерійська бригада Котовського оточила село. Воїни УНР намагалися врятуватися, але через велику скупченість людей провалився міст над річкою Звіздаль, коли по ньому рухались підводи із пораненими. У річці провалилася крига. Поранені, якщо не були вбиті топилися в крижаній воді. Лише авангарду колони вдалося вирватися із оточення. Інші вояки в запеклому бою із котовцями билися до останнього. Понад 200 бійців УНР загинули у бою, близько 500 потрапили в полон.

 Розправа на полоненими здійснювалася за «законами» революційної доцільності. Котовський наказав на ніч замкнути полонених у сільській церкві. До найближчого містечка Базар були направлені члени надзвичайної комісії. Долю повстанців мала вирішити «надзвичайна п'ятірка» у складі Гаркавого, Іванова, Косовського, Лівшиця та Фріановського.

 Кожний полонений мав перед допитом заповнити «Анкету для перебіжчиків або полонених іноземних держав». Надзвичайна комісія окремо відібрала представників старшини і відправила їх до Києва. 12-х з них розстріляли, 14 завербували на службу до Червоної Армії, інших засудили до ув’язнення. Рядових козаків вирішили судити на місці. Суд мав формальний характер. На кожній із 360 справ рядових вояків хімічним олівцем записана лаконічна резолюція: «Расстрелять. Базар 22.11». Так була вирішена доля героїв-бійців, що воювали за рідну Україну. В протоколі засідання комісії було зазначено, що «неохідно показати всьому капіталістичному світові та його наймитам, що совєцька влада нещадно карає»

 З метою залякування українських селян страту здійснювали публічно. Жителів Базару та навколишніх сіл зігнали до місця розстрілу.  

У шерензі перший мовчки  шкутильгає

Ранений старшина.

Кожний крок – як цвях.

Мерзлою землею рану затуляє,

І тече із рани кров на битий шлях.

 Замученим . забитим повстанцям наказали стати над викопаною ямою і залунала кулеметна черга. Багато воїнів, засвідченнями  очевидців, вигукували:» Народе  український!Слухай голосу вірних синів! Ти колись  віддячиш  за нас!»  « Ще не вмерла Україна!». Воїни УНР прийняли смерть як герої. Листопадовий рейд  мав трагічний фінал.

Запитання  до поезії «Зимовий похід»

1.Чому автор говорить , що «кілометри за літа полічать»?

2. У чому тріумф воїнів?

3. Як у поезії показано, що цей похід - це героїчна сторінка історії?

Бесіда за запитаннями

1) яке місце зайняв Другий Зимовий похід  в історії боротьби України  за державну незалежність?

2) визначте причини поразки повстанського руху та Другого зимового походу (час виступу повстанських загонів було обрано невдало, коли пік селянського повстанського руху вже минув;

Активна розвідувальна робота чекістських органів зі зриву походу, початок голоду 1921-1923рр, запровадження непу, утома населення від війни;

нечисленність загонів армії УНР;

амбіції та прорахунки керівників Повстанської армії України).

Робота в групах - аналіз поезій С.Кость-Костенко

«Безсмертному загонові», Євген Маланюк «Листопади», Богдан Лепкий «До 359» (Додаток 1)

М. Оверкович написав поезію

 «Епітафія на могилу  359 лицарів базарських»

Вкраїна нам звеліла, і пішли

І впали тут ми, вірні заповіту

Батьків своїх. О, хто б ви не були,

Підіть, скажіть про нашу долю світу!

Хай знає брат, хай знає чужинець;

Хай знає друг і ворог хай почує,

Що марний наш і страдницький кінець

Змагань святих за волю не вгамує

Бо ми живем. Осяйні і міцні

В серцях і пам'яті великого народу, і знов гукнем: за Правду і Свободу!

І вдарить меч, знов шабля задзвенить,

Повстане край, під ворогом похилий...

Йдіть же, світ широкий сповістіть,

Що чуєте із нашої могили хай знає брат,

що тягне ще ярмо, хай знає друг, і ворог хай почує,

що тільки тілом тут ми лежимо,

а вічний дух наш Волю скрізь чатує.

Запитання

1.Як подвиг учасників походу оспівано в наведених поезіях?

Чому описана подія отримала такий резонанс?

Про що писали

Про що мовчали

                                                              

3.Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1921рр.

Учитель

 Визвольні змагання українського народу 1917-1921рр завершилися поразкою. Протягом цих років, у кривавій боротьбі вирішувалося питання, чи бути Україні незалежною державою, чи матиме вона демократичний соціально-економічний устрій. Історія дала заперечну відповідь.

Державна незалежність була втрачена, надії на справедливе вирішення соціально-економічних питань згасли.

- Чому так сталося?

Бесіда з учнями

           М.Грушевський на підставі уроків історії власного досвіду попереджав, що дуже небезпечно, «улегшуючи завдання держави, зневажати соціальні проблеми, інакше це неминуче призведе до внутрішньої гангрени українського життя й нового вибуху соціального  більшовизму.

Учні фіксують причини національно-визвольної боротьби 1917-1920рр:

1.Невизначеність, абстрактність і схематичність загальнонаціональної ідеї в тому вигляді, як вона визначалась керівниками ЦР, Гетьманату, Директорії;

2.На той час ще не сформувалася українська нація. (Чи сформована вона нині?);

3.Лідери національної революції до початку 1918р стояли на позиціях автономії України, а не незалежності - вони були дітьми свого часу і свого суспільства;

4.Зовнішня агресія цілого ряду держав (Німеччини, радянської Росії, країн Антанти, Польщі);

5.Національний романтизм у політиці ЦР і УНР. Саме ним можна пояснити відмову від створення регулярної армії, спроби домовитися з більшовиками в листопаді-грудні 1918р (і це після Крут!);

6.Непослідовність лідерів національного руху. Історик О Копиленко зауважує: «Від Центральної Ради до Директорії посилювалася прірва між декларацією та реальністю. Та й просто наївно говорити про демократію, коли вирувала жорстока громадянська війна,а мирне населення цілком залежало від примх численних отаманів, або ж - по той бік бригад –«надзвичайних комісарів» чекістів, уповноважених».

Запитання. Обговорення проблемного запитання

1.Які уроки можна зробити з національно-визвольних змагань 1917-1920рр?

2.Чи здійснилися мрії лідерів національного руху 1917-1921рр?

Бесіда з учнями

1.Морально - етичний урок – сотні – тисяч  людей боролися за втілення своїх ідеалів і це накладає певні духовні обов’язки на нас,їхніх нащадків  і  спадкоємців.             

2.Політико – прагматичний – керівники держави повинні робити висновки  з помилок минулого.

3.Значення єдності  політичних сил усього  суспільства на шляху розвитку власної держави.

4.Послідовність у вирішенні соціальних і національних завдань.

5.Опора на власні сили народу.

Запитання

- Чи здійснилися мрії лідерів  національного руху 1917-1920 р р. в сьогоднішній Україні?

Розмірковування учнів

V. Підсумки уроку

Останньою спробою збройним шляхом здобути незалежність України під час визвольних змагань 1917-1920рр. став Другий зимовий похід армії УНР .      Однак за складних і несприятливих обставин  та під тиском цілої низки причин  він завершився трагічно та не приніс очікуваних результатів. Але героїзм і самопожертва учасників походу в ім’я виборення  української державності, їхній патріотизм  і  любов до України залишаються взірцем  виконання обов’язку перед народом і державою.

VІ. Домашнє завдання.

1.Опрацювати матеріал підручника

2.Скласти хронологію подій радянсько- польської війни, боротьби більшовиків із П.Врангелем і Н. Махном.

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

С.Кость-Костенко

Безсмертному загонові

Ми чесно йшли, у нас нема

Зерна неправди за собою…

Шляхом призначень і терпіння ішли апостоли повстань,

Напівозброєні, голодні, та з серцем, що горить, як грань.

У серці тім вогонь завзяття, любов до нації без еж,

Любов, що кличе їх добою за волю рідних безбереж.

 Чи чуєш, націє, ідемо на славу сонячних століть,

 Щоб на твоїм пречистім лоні в офірнім1 полум’ї згоріть.

 Народе наш, народе, чуєш, на ката, як один, устань!

 Несем тобі на стягах предків твоєї правди вічну рань.

Німує степ. Мовчить Софія… Знесиливсь, спить старий Дніпро.

Трикляту ніч, рабів безпутніх не збудить найсвятіша кров.

І лопотять самітньостяги- на схід, на зустріч вражих бур.

Простує по шляху офіри спартанців непоборний мур.

 Крокує листопад степами, в шаленім танку сніговій

 Шпурля під ноги одчайдушних шматками стоптаних надій…

 Та ще тісніш ряди зімкнулись, рішучий крок їх босих ніг.

 Офірна кров їх мусить впасти вогнем на рідний переліг.

І ще цупкіш на рідну землю червоних оргій дикий чад…

І обступа довкіл завзятих тічня розбійницьких бригад.

Та ще міцні скостенілі руки, грізні ще сальви їх рушниць.

Не змусиш, вороже жорстокий, безсмертних цих упасти ниць!

 Ось триста п’ятдесят і дев’ять- їх серце крижана емаль.

 Ти будеш вічним свідком слави, морозом зціплена Звіздаль2.

 Живи, вовіки невмируща, найкраща від усіх країн!

 За тебе, рідна, смерть стрічаєм усі безстрашно, як один.

І клекіт сальв3… і гімн безсмертя, не вгнутих лав останній звіт…

Віднині будеш ти, Базаре, будучина і чести міт4.

Народе! Вдячний будь навіки за кров безсмертних- вічний дар,

Ти понесеш його в майбутнє з великим іменем- БАЗАР!

 

СЛОВНИК:

1  офірний- жертовний;

2 Звіздаль- назва річки і села на Житомирщині, пов’язані із Листопадовим рейдом;

3 сальви- залпи;

4 міт- мітка.

ЗАПИТАННЯ:

- У чому символізм порівняння героїв Базару із апостолами і спартанцями?

- Кого, на Вашу думку, автор називає “рабами безпутніми”?

- Як Ви гадаєте, чому “кров безсмертних- вічний дар”?

 

Євген Маланюк

Листопади

Ось іще одна осінь, як сум, навісна,

І голодні вітри гудуть.

А палала ж весна, а гриміла ж весна-

Як останній суд-

Страшна!

П’яним плугом орала широкий простір,

Але в борозни падала кров,

І лягали, широко розплющивши зір,

І крутився Дніпровий

Вир.

Причащалася тіла і крови в той час

Грішна чорним гріхом земля,

І залізну молитву з хрестом меча

Сотворяв над полями

Час.

Палко й твердо казання казав кулемет.

Били дзвони з гарматних дзвіниць,

І здавалось, що крицею вічних мет

Вже збагне нашу міць

Багнет.

Одгриміло. За чергами весен і зим-

Вже Тринадцятий Листопад.

Та крізь млу може блиснуть вогонь і дим,

Може впасти вогонь

І грім!

Може сірий туман пропалити весна,

Розігнать хмаровиння облуд.

І спалахне весна, загримить весна-

Як останній суд-

Страшна!

ЗАПИТАННЯ:

- Що змальовано у поезії в образі весни?

- Яка, на вашу думку, у поезії роль християнізмів (“причащалася тіла і крови… земля”, “били дзвони з гарматних дзвіниць”, “останній суд”)?

 

Богдан Лепкий

До 359

Спіть, хлопці, спіть!

 Спіть, хлопці, спіть,

Про долю-волю тихо сніть,

Про долю-волю Вітчини,-

Чи ж можуть бути кращі сни?

За рідний край, за край святий

Віддали ви вік молодий,

Віддали ви юнацькі сни,

Вишневий цвіт життя весни.

Летіли ви, як ті вітри,

Ні мамин плач, ні крик сестри

Не зупинили вас на мить.

-Цить, мамо, цить!

 Цить, сестро, цить!

Покликав нас Господній глас,

Ми йдем боротися за вас,

За чарів- чар, за мрію- мрій,

За волю йдем на перебій!..

І ви пішли, і без ваги,

Неначе льви, боролись ви.

Що кулі вам? І що штики?

Ви- юнаки! Ви- козаки!

І ви пішли… Щаслива путь!

І ви пішли, щоб не вернуть…

Червоний штик, кривавий шлях,

Стоять могили на полях.

Та прийде день, великий день,

День радости і день пісень,

І загуде свободи дзвін,-

До вас підемо на поклін.

І там, де ви лягли кістьми,

Приляжем вільними грудьми,

Й на ваших тихих могилках

Замає наш побідний стяг…

Спіть, хлопці, спіть!

Спіть, хлопці, спіть,

Про долю-волю тихо сніть,

Про долю-волю Вітчини,-

Чи ж можуть бути кращі сни?

Запитання

1.У чому призначення тих, хто захищав рідну землю?

2.Чому автор  говорить, що «кращі сни»-«про волю»?

3. Які рядки поезії містять надію, що смерть героїв була не марна?