презентація "Україна в роки Другої світової війни. Вигнання з України нацистських, угорських та румунських окупантів"

Тема 6. Україна в роки Другої світової війни§ 34. Вигнання з України нацистських, угорських та румунських окупантів.1. Вигнання з Лівобережної України та Києва.2. Вигнання з Правобережної, Південної та Західної України.3. Депортація народів із Криму та Західної України.

1. Вигнання з Лівобережної України та Києва. Над Сталінградом гордо засіяв Для України світлий день свободи! (з вірша «Битва» М. Бажана)Саме в ході Сталінградської битви (17.07.1942 - 2.02.1943 рр.) відбувається завершення окупації та початок вигнання окупантів з України. 18 грудня 1942 р . – вигнано з першого населеного пункту – с. Півнівка Луганської обл.29 січня – 18 лютого 1943 р. – Ворошиловградська операція «Стрибок» -вигнання окупантів з Ворошиловграду(Луганську), півночі Донбасу та Харкова.

1. Вигнання з Лівобережної України та Києва. Третя битва за Харків — серія наступальних операцій Вермахту проти Червоної Армії навколо міста Харків  19 лютого - 15 березня 1943 року - розгром 52 радянських дивізій та друга окупація німцями Харкова. Квітень - липень 1943 р. – відносне затишшя на фронтах. Підготовка до Курської битви. Бойові дії на території України у листопаді 1942 – серпні 1943 рр.

1. Вигнання з Лівобережної України та Києва. Битва на Курській дузі (5 липня – 23 серпня 1943 р.) – поразка німецьких військ, що сприяла їх вигнанню з Харкова (23.08.1943 р.). Одночасно - Донбаська наступальна операція (13 серпня – 22 вересня 1943 р.) – вигнання з Донбасу та м. Сталіно (Донецьк). Внаслідок Ізюм-Барвенківської, Міуської, Бєлгород-Харківської, Донбаської, Чернігово-Прип’ятської, Мелітопольської наступальних операцій очищено Лівобережну Україну (Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області та лівобережні райони Київщини) і радянські війська вийшли до Дніпра.

1. Вигнання з Лівобережної України та Києва. «Битва за Дніпро» – ряд пов'язаних військових операцій військ СРСР (серпень - грудень 1943 р.), що призвела до загибелі 417 тис. радянських солдат.21 вересня 1943 р. – вихід передових частин ЧА до Дніпра(фото). На правому березі Дніпра, де, за словами Гітлера мав бути неприступний «Східний вал» (Лінія "Пантера-Вотан«), було захоплено 21 плацдарм для майбутнього наступу на Правобережжі. Німецька тактика «випаленої землі» і радянська – масова мобілізація «чорносвитників» – чоловіків призивного, і не тільки, віку, що перебували в Україні в часи окупації, і кидались у бій без зброї і у домашьому одязі.21.09 – вигнання з Чернігова, 23.09 – Полтави, 14.10 – Запоріжжя (як символічно!), 25.10 – Дніпропетровська.

1. вигнання з Лівобережної України та Києва. Оскільки захопити Київ, розташований на високому березі Дніпра, прямим ударом було неможливо, то планувалось нанести два удари: головний з Букринського плацдарму в обхід Києва з південного заходу, а другий – з Лютізького плацдарму в південному напрямі вздовж річки Ірпінь, в обхід Києва з північного заходу. Доктор історичних наук Віктор Король вказав на майже повну відсутність переправ: станом на 22 вересня 1943 року в розпал переправи на Букринському плацдармі знаходилося всього 16 понтонів. "Першими через Дніпро під страшним вогнем переправляли бійців штрафних батальйонів, - пише Король у своїй роботі "Битва за Дніпро: героїзм і трагедія". Солдати пливли, тримаючись за дерева, колоди, дошки, і тонули тисячами."

1. Вигнання з Лівобережної України та Києва. Битва безпосередньо за Київ розпочалася 1 листопада 1943 року наступом радянських військ на Букринському плацдармі . З 3 по 5 листопада радянські війська демонстрували на Букрині зосередження оперативних резервів, відволікаючи значні сили ворога від північного напрямку, де вирішувалася доля Києва.3 листопада 1943 р. ударне угруповання військ 1-го Українського фронту ( командуючий – генерал Микола Ватутін)на Лютізькому плацдармі нанесло потужний удар з півночі від Києва.6 листопада 1943 р. – вигнання з Києва німецьких окупантів. Радянські мінери перетворили центр Києва на руїни. Радянські танки на Хрещатику

2. Вигнання з Правобережної, Південної та Західної України. Житомирсько-Бердичівська операція (24 грудня 1943 — 14 січня 1944) - вигнання окупантів з Житомира, Бердичева, Білої Церкви. Кіровоградська операція (5 — 16 січня 1944) - вигнання гітлерівців з Кіровограду. Корсунь – Шевченківська операція («Другий Сталінград», «Черкаський котел»(нім.))(24 січня – 17 лютого 1944). Рівненсько-Луцька операція(27 січня – 11лютого 1944). Проскурівсько-Чернівецька операція (4 березня – 17 квітня 1944)- вигнання з Проскурова, Чернівців, Тарнополя. Умансько-Ботошанська операція(5 березня-17 квітня 1944) – Умань, Миколаїв, Одеса.

2. Вигнання з Правобережної, Південної та Західної України. Квітень - травень 1944р. – Кримська і Севастопольська операції. Очищення від гітлерівців Криму. Липень - серпень 1944р. – Львівсько-Сандомирська операція, вигнання з більшої частини Галичини, міст Львів, Станіслав.8 жовтня 1944 р. – оволодіння с. Лавочне Дрогобицької області – завершення вигнання з території УРСР у кордонах 1941 р. Карпатсько-Ужгородська операція (вересень - листопад 1944р.)– завершення вигнання окупантів з території України у сучасних кордонах. Попри офіційну дату завершення вигнання 28 жовтня 1944 р, насправді, остаточно вибили противника із Закарпаття лише 28 листопада.

3. Депортація народів із Криму та Західної України. 11 травня 1944 р. – рішення про виселення кримських татар в Узбецьку РСР. Обгрунтування – за зрадництво і масовий колабораціонізм. Звинувачення безпідставні – депортація 200 тис. людей. Акція тривала 18-20 травня 1944 р. за участю військ НКВС. Згодом депортували 12628 болгар, 16006 греків, 9821 вірменина, 3652 іноземнопідданих.15 жовтня - 31 грудня 1944 року депортували понад 20 тис. українців, переважно мешканців Холмщини. Депортація продовжилась на Лемківщині, у Надсянні та Західній Бойківщині. Від січня до кінця серпня 1945 року – переселили ще 229 685 осіб.