Тема. Українці в арміях воюючих держав. Українські січові стрільці. Мета: визначити бойовий шлях УСС; назвати найважливіші битви за участі УСС; охарактеризувати значення бойових дій УСС; скласти характеристику Григорія Коссака; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власну думку; удосконалювати навички роботи з атласом та історичною інформацією; виховувати почуття патріотизму, повагу до історичної пам'яті
Конспект уроку
з історії України
для 10-го класу
Підготувала учитель історії
КЗ «Першотравнева ЗОШ І-ІІІ ст.»
Вистороп Тетяна Василівна
Тема. Українці в арміях воюючих держав. Українські січові стрільці.
Мета: визначити бойовий шлях УСС; назвати найважливіші битви за участі УСС; охарактеризувати значення бойових дій УСС; скласти характеристику Григорія Коссака; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власну думку; удосконалювати навички роботи з атласом та історичною інформацією; виховувати почуття патріотизму, повагу до історичної пам’яті.
Очікувані результати. Після уроку учні/учениці зможуть:
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, історична карта України, кросворд, роздатковий матеріал.
Хід уроку
(Маківка)
(Лисоня)
Додаткова інформація.
На сьогодні немає точних цифр, скільки українців було мобілізовано до лав російської та австро-угорської армій у період Першої світової. Є лише приблизні відомості. Заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України Ярослав Тинченко зазначає: «На підставі чималої кількості непрямих даних можна сказати, що під час Першої світової війни з території Російської імперії було мобілізовано близько 2 млн українців. Причому понад 70 тис. із них – генерали та офіцери. Частка офіцерів українського походження у складі російської армії була дуже велика, щонайменше 20–25%, генералів – приблизно 25%. Чимало з них обіймало ключові посади у штабі верховного головнокомандування». Це передусім генерал Олександр Лукомський, який тривалий час керував згаданим штабом, а його першим помічником був генерал-лейтенант Михайло Пустовойтенко. Обидва з давніх дворянських родин. Головним військовим інженером російської армії був українець генерал Костянтин Величко, вочевидь, нащадок літописця Самійла Величка.
Серед командувачів і начальників штабів фронтів та командувачів армій було понад два десятки українців. Кілька з них потім служило у війську гетьмана Скоропадського, а згодом в Армії УНР. Це генерал-лейтенант Микола Юнаків, який під час Першої світової був начальником штабу, а потім командувачем однієї з армій на Румунському фронті, та військовий міністр гетьмана Скоропадського Олександр Рогоза, під час Першої світової командувач 4-ї російської армії. Внесок українців із російського боку був гігантський.
«Щодо Австро-Угорщини, то ми звикли згадувати найперше про легіон Українських січових стрільців, – каже Тинченко, – але це було вкрай нечисленне формування навіть порівняно з польськими легіонами, які переважали вшестеро. Легіон УСС за кількістю ніколи не виходив за межі 2 тисяч». В Австро-Угорщині панував територіальний принцип формування війська, тому там було чимало полків, які в побуті звалися русинськими (українськими). Вони комплектувалися з уродженців Західної України, там дислокувалися і там воювали на початку війни. «Загалом до складу австро-угорської армії було мобілізовано близько 320 тис. українців, – стверджує історик. – Спочатку вони служили на російському фронті, а коли ситуація в 1917 році змінилася і в Росії вибухнула революція, чимало українських полків воювали на італійському та сербському фронтах. Наприкінці Першої світової велика кількість галицьких вояків – приблизно 100 тис. – потрапила до італійського полону і не змогла взяти участь у війні за незалежність».
Вияви героїзму серед українців під час Першої світової війни були на обох фронтах, хоча насправді багато з них від початку не бажали брати в ній участь. http://tyzhden.ua/History/115807
1-ша група.
2-га група.
3-тя група.
Бої за гору Маківка — запеклі позиційні бої за гору Маківка в Карпатах, що точилися з 29 квітня до 4 травня 1915, під час Першої Світової війни на східному фронті між підрозділами австро-угорської 55-ї піхотної дивізії фон Фляйшнера (до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів Українських Січових Стрільців) та російськоімперськими військами 78-ї піхотної дивізії генерала Альфтана задля заволодіння панівною висотою — горою Маківка з метою контролю над селом Козьова.
В результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвались стратегічні плани російського командування. Здобуття вершини, що планувалось 29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були використані усі наявні резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ, і через тиждень змушені були поспішно відступати перед австрійськими підрозділами, що підійшли. Особливою мужністю під час боїв за Маківку відзначились частини Українських Січових Стрільців, що в подальшому відобразилось у народній пам'яті. https://porokhivnytsya.com.ua/2017/05/04/fight-on-mount-makivka/