Урок української літератури

Урок № 98

Тема. УПЧ № 6. Олесь Гончар. «Бригантина».

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю О. Гончара; показати його майстерність у розкритті характерів людей, незвичайності і своєрідності внутрішнього світу дитини; розвивати образне та логічне мислення, вміння висловити свою думку; виховувати любов до всього живого і корисного на землі, доброту, щирість, прагнення бути авторитетом; перевірити вивчене з розділів «Національна драма», «З української прози».

Обладнання: портрет О. Гончара; виставка його творів.

Епіграф:

Бабуся була неписьменною, але без неї, певно, я не став би письменником. В її лагідній, людинолюбній натурі, в її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдарованість.

О. Гончар

Хід уроку

І. З'ясування емоційної готовності до уроку. Мотивація навчальної

діяльності.

1. Технологія «Світлофор».

2. «Незакінчене речення».

— Від уроку я очікую...

II. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

1. Слово вчителя.

(Вчитель зачитує епіграф та розповідає про письменника).

— Олесь Терентійович Гончар народився 03.04.1918 р. в слободі Суха Кобеляцького району на Полтавщині. Виховувала його бабуся, оскільки мама померла, а батько одружився вдруге і забрав до себе сестру Олесю. У 1927 році Олександр (так називали його всі) пішов до сільської школи. В голодні тридцяті бабуся його ледве опухлого виходила. В 1933 році 14-літній підліток влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики, а в 1938 році Гончар — вже студент Харківського університету філологічного факультету. Першокурсник пише оповідання «Черешні цвітуть», яке друкують у журналі «Радянська література», а у 1941 році за оповідання «Орля» він отримує свою першу премію.

Олесь Гончар пройшов через усю війну. Демобілізувавшись, поновився на четвертий курс літературного факультету Дніпропетровського університету. У 1946 році журнал «Вітчизна» надрукував першу книгу майбутнього роману Прапороносці» — «Альпи».

У 1959—1971 pp. керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» в 1960-му році був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка.

Відомий роман «Собор», що розпочав свою Голгофу ще у 1968 p., був заборонений, але завідуюча однієї із книгарень за позичені гроші викупила всі примірники твору, що надійшов в її магазин, і з великим ризиком розповсюджувала книгу серед справжніх патріотів.

Після «Собору» ще були «Циклон» (1970), «Бригантина»(1973), «Берег любові» (1976) та ін.

Коли в жовтні 1991 р українське студентство голодувало під Верховною Радою, в числі голодуючих була онука Гончара — Леся. Останні роки життя Олесь Гончар прожив у незалежній Україні. Помер 14.07.1995 р. Ховав його весь Київ і вся Україна.

2. Робота над змістом повісті «Бригантина».

— З ким зв'язані всі події повісті «Бригантина»? (З Порфиром Кульбакою.)

— Якого віку головний герой? (13 років.)

— Яке ім'я його матері і ким вона працює? (Знатна гектарниця Оксана працює на науково-дослідницькій станції у придніпровському селі Комишанці, плекає виноград на голих пісках.)

— Яка проблема виникла в Оксани? (Не може справитись із сином. Все ускладнюється ще й тим, що у Порфира немає батька — він «напівсирота».)

— Що примушує матір віддати свого сина в режимну школу для юних правопорушників? (Непослух, бродяжництво, хронічна недисциплінованість.)

3. Характеристика образу головного героя — Порфира Кульбаки.

— Назвіть антонімічні пари рис характеру Кульбаки, доберіть цитати із тексту.

(Доброта — жорстокість;

чесність — здатність до обдурювання;

відвертість — потаємність;

любов — ненависть).

— Які риси характеру визначають духовну суть Порфира?

(Справедливість, дружба, сміливість, волелюбність.)

— Зачитайте цитату, яка доводить віру Марисі Павлівни у сьогоднішнього Кульбаку.

(«Міряти людину маємо не по її падіннях, а по її висотах».)

— Чи вірять і педагоги, і комишанці, й автор, що з комишанського зайдиголови вийде справжня людина? (Так. Кожен вірить, що морально здорове начало візьме гору.)

— Чим найбільше дорожив Порфир Кульбака ще до прибуття в школу? (Волею. «Надміру загострений інстинкт свободи». Слухався діда, у честь якого і назвали хлопчика.)

— Як розумів Порфир свободу? («Гуляй — скільки хочеш, іди — куди заманеться...»; «усе належить тобі»; «існує для тебе, ти тут повновладний господар».)

— Чого не розумів Кульбака? (Істинна свобода — усвідомлена необхідність мислення і творення, духовна розкутість, висока людська гідність.)

— Яка причина штовхнула Порфира на правопорушення? (Відсутність батька, який би був для нього авторитетом у всьому.)

— Через що хлопчик залишився поза увагою матері?

(Надмірна жалісливість, росте без батька, велика завантаженість на плантаціях, — обмаль часу для виховання, брак вміння зрозуміти сипа, перейнятися його інтересами і почуттями.)

4. Робота в групах.

Учні об'єднуються в групи та утримують завдання: виписати цитати:

а) які висвітлюють проблему браконьєрства (І група);

б) які розкривають методи виховання у спецшколі (II група);

в) які розкривають образ Тритузного як «запеклого краєзнавця» (III група).

5. Звіти представників груп.

III. Закріплення вивченого.

1.«Зайве слово».

Праця

Дід

Дядько Іван

Оксана

Ганна Остапівна

Валерій Іванович

Марися Павлівна

Порфир Кульбака

Берестецький

2. Заключне слово вчителя.

— На багатьох сторінках повісті О. Гончара праця постає перед нами як могутній засіб виховання, духовного збагачення людини. І чи не найбільшою помилкою Оксани було те, що вона не привчила з ранніх літ Порфира до роботи, виконання домашніх обов'язків, до того трудового ритму, який є одним з найважливіших факторів, що формують характер сільського підлітка. Через працю героя найповніше розкриваються риси його характеру. Праця є водночас і головним критерієм при оцінці духовності того чи іншого персонажа, його внутрішньої гармонійності.

IV. Підбиття підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Дайте відповідь на питання: «Що штовхає підлітків на правопорушення?» Свої міркування запишіть у зошити. Опрацювати біографію Б. Харчука. Читати оповідання «Діана».

Повість про «трудних» дітей і вчителів, які працюють у спецшколі для юних правопорушників, про повсякденний педагогічний подвиг, а також про духовну красу наших сучасників - самовідданих підкорювачів «української Сахари» в пониззі Дніпра, про їх нелегкі долі і славні трудові звершення. «Бригантина» - це поетичний гімн людинолюбству, довір'ю до юного громадянина, віри в його духовний розвій. Багато залежить тут від сім'ї: до спецшколи ж бо Кульбаку і його друзів по нещастю привели якісь родинні незлагоди. Зробила свій вплив і вулиця, котра й донині становить серйозну загрозу у вихованні дітей. Кращі сторінки повісті присвячені показові праці, яка «переростає у красу».

 

Найбільша перемога — це та, яку здобуваєш над самим собою…
Олесь Гончар.

Хід уроку Феномен Порфира Кульбаки за повістю Олеся Гончара « Бригантина».

I. Організаційний момент.

II. Мотиваційний етап.

1. Слово вчителя.
«Усі ми — тільки учні й вчителі», — сказав поет. Можливо, саме тому проблеми сучасної школи не залишають байдужим нікого. І ми з вами сьогодні перегорнемо ще одну сторінку становлення людської особистості.

2. Актуалізація суб’єктивного досвіду.
Метод «Передбачення»: « Я думаю, що урок буде цікавим тому, що…».

III. Цілевизначення і планування навчальної діяльності.

1. Повідомлення теми, мети і епіграфа уроку.

2. Ознайомлення з цілями уроку. (У кожного учня на парті лежить інформаційна картка.)

IV. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.
Художня література не проходить повз больові точки освіти й виховання. Вона засобами художнього слова пізнає душі, характери дітей і вчителів, шукає відповіді на численні «чому ?» і «як?».
Найчастіше твори про сучасну школу — це оповіді про неймовірно складний шлях учителя до серця дитини, про педагогічні драми і прозріння. Вони несуть у собі жанр педагогічних пристрастей, розкривають психологічні механізми тих процесів, які характеризують стан нашої школи, її радощі, тривоги, клопоти. Це «Урок» Б.Олійника, «Дума про Вчителя» І. Драча, «Добротворець» І. Цюпи, «Малиновий дзвін» Ю. Збанацького, «Шкільний хліб» і «Сільські вчителі» Є.Гуцала, «Кам’яне поле» і «Жорна» Р.Федоріва, «Оглянься з осені» В. Яворівського, «Рубіж» Ю.Мушкетика, «Школа над морем» і «Золота медаль» О.Донченка та ін.
Особливо хвилюючими серед творів на шкільну тематику, де порушено важливі морально-педагогічні аспекти взаємин батьків і дітей, вихователів і вихованців, є «Обвал» Ю.Мушкетика, «Тільки для дівчат» В.Кисельова, «Інна Сіверська, суддя» В.Дрозда, «Бригантина» Олеся Гончара.
У центрі більшості з них — проблема «важких» підлітків, підвищений інтерес до якої пояснюється, звичайно, реальною гостротою цієї проблеми.
У своїй книзі «Народження громадянина» В.Сухомлинський називає підлітковий вік «новою особливою сходинкою на шляху до моральної зрілості». Це перехідний вік. «Підліток бачить те, чого не бачить дитина, і він же бачить те, чого вже не бачить дорослий, бо багато речей стають для нього надто звичними». У маленького громадянина формується відчуття й розуміння добра та зла. Це процес болісний, нерідко позначений душевним сум’яттям дитини, максималізмом у словах і вчинках підлітків. Світ ділиться надвоє: «Все, що оточує, всіх, з ким зустрічаються в житті підлітки, вони різко поділяють на добро і зло».
Саме ґрунтовне знайомство Олеся Гончара із педагогічною спадщиною В.О Сухомлинського спонукало до появи повісті «Бригантина».

— Що вам про це відомо?

2. Повідомлення учня.
Цей твір писався у 1970 — 1972 роках. На початку 70-х років Олесь Гончар відвідав Павлиську школу на Кіровоградщині, де працював В.О.Сухомлинський, і був вражений подвижницькою діяльністю цієї видатної людини. Непокоїла його навіть думка відтворити в «Бригантині», зокрема в образі директора школи Валерія Івановича, окремі моменти особистого життя Сухомлинського, але… Певні причини змусили Гончара згодом розлучитися з такою думкою.

У 1973 році в журналі «Вітчизна» з’явився новий твір письменника — «Бригантина». Для багатьох читачів поява в Олеся Гончара книжки, присвяченої підліткові, була несподіванкою. Та для самого письменника цей творчий крок не був випадковим. Його давно цікавили незвичайність і своєрідність внутрішнього світу дитини. Це оповідання «Ілонка», «Дорога за хмари», «Фронтовичка», опис дитинства Данька з роману «Таврія», образи дітей у повісті «Щоб світився вогник», в романах «Тронка» і «Циклон». Але «Бригантина» справді стала першим великим твором Олеся Гончара, де головною дійовою особою є підліток, який був травмований тим, що зростав без батька.

3. Евристична бесіда.

— Яка ж тема повісті?
(Відповіді учнів.)

— Як розгортається сюжет твору? (Експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка)
(Відповіді учнів.)

— Які проблеми порушує автор у повісті?
(Метод «Мозковий шторм»)

Проблеми твору

• людина і суспільство
• добро і зло
• любов і ненависть
• уславлення праці і засудження ліні
• дружба і зрада
• єдність із рідним краєм
• батьки і діти
• поведінка людини у незвичайних ситуаціях
• осмислення життя у боротьбі

Слово вчителя.
Основна проблема повісті — це формування характеру дітей, які змалку зазнали душевної травми, пішли хибним шляхом.

— Назвіть персонажів твору. Хто з них вам найбільше сподобався? Чому?
— Хто, на вашу думку, є головним персонажем повісті? Обґрунтуйте свій вибір.
— Користуючись інформаційною карткою, охарактеризуйте образ Порфира Кульбаки. Під час своєї розповіді використовуйте цитати з твору.

Орієнтовний план аналізу літературного персонажа.
1. Ким є герой твору, його вік, сімейний стан.
2. Опис зовнішності.
3. Учинки, думки героя.
4. Основні риси вдачі.
5. Ставлення до нього інших персонажів.
6. Розкриття характеру через мову.
7. Ставлення автора до героя.

— У чому ж простежується суперечливість вдачі Порфира?
(Метод «Мікрофон»)

1. Характер хлопця буквально зітканий із протиріч. Є в його вдачі багато такого, що не може не викликати симпатій. Порфир — працелюб, він ненавидить браконьєрів, він по-своєму чесний і щирий. Але біда в тому, що цей невгамовний «Оксанич» — згусток розхристаної непокори, здатний на дрібні хуліганські витівки, які здаються йому дотепними і возвеличують Порфира в очах ровесників. Живуть у хлопчикові полярні якості: романтична захопленість красою (з яким поетичним захватом говорить Порфир про лиман, птаство…) — і грубі вихватки, мимовільна жорстокість (мчить коридором, намагаючись настрахати вчительку.)

2. Хлопець прагне бути мужнім і чесним, як дядько Іван, рибінспектор, гроза браконьєрів, — і нетерпиме ставлення до того, що тебе взяли в спецшколу, щоб виховати (перша розмова з директором — з неї починається повість).

3. Порфир бажає самоутвердитися, але разом із тим не вміє розібратися в складних життєвих колізіях (скажімо, біль маминої душі хлопець відчув і зрозумів нескоро).

4. Він потребує ласки, співчуття, а одночасно ми помічаємо у ньому насторожену зачаєність, браваду самозахисту (епізод із першого розділу твору: слухаючи вчителів і відповідаючи на їхні розпитування, Кульбака уже наче й ладен відкритися, але, вловивши в зітханні вчительки «щось схоже на жалощі», блискавично наїжачується, замикається у своїй «озлобленій настороженості»). «Лагідність і підступність уживаються в ньому поряд», — приходить до висновку Марися Павлівна, молода вчителька спецшколи.

5. Суперечливість Порфирової вдачі на самому початку повісті підкреслена портретними подробицями: директор спецшколи, придивляючись до свого нового учня, помічає у виразі його обличчя «щось світле», мов «сонячний зайчик», а в «бистрих смішковитих оченятах» — не тільки блиск інтелекту, а й «щось хижакувате».

6. Порфир — неабиякий фантазер, витівник із багатою артистичною натурою. Він наділений «уявою, дужчою за саму реальність». Але й реальність раз у раз нагадує хлопцеві про себе. Перенесеними образами, яких у його житті було чимало, адже Порфир — безбатченко, і слова «байстрюк» чи «Оксанич», чуті з уст ровесників і дорослих, боляче ранять його. Вбитим лелекою, жайворонятами, що їх у степу «гербіцидами передушили», жорстокістю браконьєрів, які мало не до смерті забили веслами рибінспектора дядька Івана. Нетактовністю й лицемірством тих, хто зверхньо повчає Порфира, а сам не знає жалощів, п’є, природу губить. Невисловлених і, можливо, ще й не до кінця усвідомлених претензій до дорослих у Порфира так багато, що він озлоблюється і вирішує: « Навіть з гадюками куди легше, аніж з людьми!»

— А чи є щось, що приносить Кульбаці насолоду? (Свобода, праця.)

— Хто, на ваш погляд, допомагає Порфирові Кульбаці знайти істинний шлях у житті? (Відповіді учнів: Валерій Іванович, Ганна Остапівна, Марися Павлівна, Антон Герасимович, мама Оксана.)

— А як же сам Порфир? Як відбувається переродження цього невгамовця? (Свою відповідь підтверджуйте посиланнями на текст.)

— У чому вбачає своє щастя кожен із вас? (Метод «Коло ідей».)

Учні записують власне розуміння щастя на «листках щастя», які потім прикріплюють на дошці.

V. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Робота над епіграфом уроку.
Прокоментуйте відповідність епіграфа темі уроку.

2. Закінчіть речення: «Я сьогодні збагнув(ла) одну життєву істину…(Метод «Незакінчене речення».)

3.Оцінювання роботи учнів на уроці. Аргументація оцінок.

VI. Домашнє завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І
ІІ
ІІІ
ІV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX