Урок української літератури в 10 класі.Українська література 10-х років ХХ ст. Посилення зв’язку з культурою Європи, активні націотворчі процеси. Основні риси українського модерніз

Урок №                                                             література 10 клас

Тема. Українська література 10-х років ХХ ст. Посилення зв’язку з культурою Європи, активні націотворчі процеси. Основні риси українського модернізму.

Мета: дати загальне уявлення про модерністські тенденції в українській літературі наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.; з’ясувати особливості літературного процесу на зламі двох віків; розвивати вміння знаходити необхідну інформацію в довідкових виданнях; спостережливість; формувати кругозір учнів; виховувати любов до художньої літератури, повагу до її творців; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

• Що вам відомо про особливості суспільного й національно-культурного життя в Україні кінця ХІХ ст.?
• Охарактеризуйте національну свідомість українців після скасування кріпацтва.
• Як співвідносяться поняття стиль і напрям?
• Що таке реалізм?

 ІІІ. Оголошення теми, мети уроку

Слово вчителя. Українська література 10-х років ХХ ст. – це особливий період в українській літературі, коли до когорти видатних майстрів слова (Івана Франка, Панаса Мирного, Михайла Старицького, Івана Нечуя-Левицького та ін.), які на той час плідно працювали в літературі, приєднала свої потужні сили молода письменницька генерація, що шукала нових шляхів художнього самовираження (Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Володимир Винниченко). Тож пізнаючи цей літературний період не лише на уроках, а й самостійно, ви розширите свою ерудицію, загальну культуру,  зможете збагатитися духовно.

 ІV. Мотивація навчальної діяльності школярів

Учитель. Наприкінці XIX ст., з одного боку, завершується столітній період розвитку нової української літератури, а з іншого – з’являються нові її якісні риси, що набувають розвитку пізніше – у XX ст. Таким чином, доба XIX ст. являє собою цілісний комплекс традицій і новаторства в літературному процесі.

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж немовби опинилася на роздоріжжі. Перед письменниками постало завдання осмислити кризу в соціальному середовищі та мистецтві й віднайти шляхи подальшого розвитку культури.

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

На початку ХХ ст.. культура України з одного боку продовжувала розвивати народні, демократичні традиції ХІХ ст., а з іншого – відбувся активний пошук нових форм, використань досягнень та інших національних культур.

• 1 напрямок – збереження національно-культурних традицій (народницька течія)
• 2 напрямок – орієнтація на західноєвропейський процес у царині художньої культури (європеїзація, модернізм).

Проблемне питання: чи простежуються в українській літературі початку ХХ століття ознаки європейського модернізму?

Лекція вчителя. Своєрідність літературного розвитку кінця ХІХ – початку ХХ ст. розуміли вже сучасники. У 1901 р. Іван Франко пише про традицію й новаторство творчості молодих українських письменників у статті «З останніх десятиліть ХІХ віку»: «Засвоївши літературні традиції своїх учителів, молода генерація письменників, до яких належать Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Антін Крушельницький, Михайло Яцків і Марко Черемшина, прагне відображати своєрідність українського життя у зовсім новій європейській манері».

Загальновизнано, що в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в усіх європейських літературах розпочиналося становлення модернізму – художньої системи, принципово відмінної від художньої системи критичного реалізму. Оскільки українські митці були в основному вихідцями з гущі народу, який стогнав у ярмі соціального й національного гніту й потребував захисту, то вони не могли й не мали морального права забувати про великі традиції.

Тогочасне літературне життя зобов’язує українських письменників не поривати з реальною дійсністю, але водночас примушує дбати про новизну змісту, настроїв, форм. Вибір між мистецтвом і соціальним обов’язком письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. не відбувся на користь першого чи другого. Не відмовляючись від служіння соціальній та національній ідеї, вони разом із тим свідомо чи несвідомо у своїй творчості рівнялися на кращі зразки західноєвропейського мистецтва. Проте не запозичували їх сліпо, а перепускали через своє небайдуже до народних страждань серце. Так вони створили літературу, яка має реальну основу, але поривається «у блакить».

Водночас було б помилковим вважати літературу 90-х років ХІХ ст. і перших десятиріч ХХст. прямим продовженням методу критичного реалізму, адже навіть традиційні теми зображувалися не так, як у критичному реалізмі. Стиль, форма зображення в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. були вже іншими.

На противагу народницькому реалізмові, модернізм відстоював пріоритет індивідуального над колективним, права особистості, а не абстрактні інтереси суспільства, у жертву яким приносилися особисті пориви.

Перехід до модернізму. Модернізація культури починалася з критики народництва в цілому та його естетики зокрема. Уперше слово «модернізм» у значенні художнього напряму досить упевнено вжила Леся Українка в доповіді, виголошеній наприкінці 1899 р. в Київському науковому товаристві під назвою «Малорусские писатели на Буковине». Ця доповідь була початком діалогу, який у перспективі розмежує українських письменників на модерністів і народників. У статті виявилася не лише рішучість Лесі Українки захищати нові явища, але й спроба мотивувати, наскільки вони потрібні народові.

Теорія літератури

Модернізм – загальна назва літературних напрямів та шкіл ХХ ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.

Визначальні риси модернізму:

• новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком);
• у творах затверджується перевага форми над змістом;
•  зосередження на «Я» автора, героя, читача;
• психологізм, увага до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;
• широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
• використання символу як засобу пізнання й відтворення світу;
• ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);
• естетизм.

VІ. Узагальнення вивченого матеріалу

• Сергій Єфремов говорив: «Людський дух, жадний на правду і поступ, вічно посилає і слатиме нових і нових творців, що й самі без упину йдуть до світла і правди, і ведуть усіх, хто так само не задовольняється буденщиною й прагне вищих форм щиролюдського життя. В цьому безупинному шуканні маємо гарантію й нашого розвитку у прийдущі часи». Прокоментуйте даний вислів.
• Що сприяло розквіту українського художнього слова на зламі двох століть?
• Чому літературна молодь того часу тяжіла до модернізму?
•  З якими іменами пов’язаний розвиток прози та поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст. і як саме?
• Як ви розумієте поняття модернізм? Назвіть його визначальні риси.

VІІ. Підбиття підсумків уроку

Відповідь на проблемне питання: чи простежуються в українській літературі початку ХХ століття ознаки європейського модернізму?

Висновок. Маємо всі підстави стверджувати, що на межі століть з’явилася нова література, неповторна й оригінальна. Так із синтезу традиції і новаторства, критичного реалізму й модернізму утворився новий світогляд, новий художній метод. Для українського письменства він став порубіжним явищем, сполучною ланкою між класичним реалізмом другої половини ХІХ ст., з його вірою в можливість раціонального пізнання й пояснення світу, і періодом активного утвердження на зламі століть суб’єктивних стилів і напрямів, добою модернізму.

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

ІХ. Домашнє завдання. Опрацювати матеріал конспекту й підручника. Вивчити про літературний процес на зламі двох століть. Скласти хронологічну таблицю життя і творчості М. М. Коцюбинського. *** Цікаві факти з життя письменника.

Додаток до уроку

Теорія літератури

Модернізм – загальна назва літературних напрямів та шкіл ХХ ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.

Визначальні риси модернізму:

• новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком);
• у творах затверджується перевага форми над змістом;
•  зосередження на «Я» автора, героя, читача;
• психологізм, увага до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;
• широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
• використання символу як засобу пізнання й відтворення світу;
• ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);
• естетизм.