Урок української мови (робота з дитячою книжкою) 3 клас. "Картини природи змальовані у вішах Шевченка. Зацвіла в долині…"

Про матеріал

Даний урок сприяє глибшому ознайомленю дітей з життям та творчістю українського народного поета Т.Г. Шевченка; актуалізує знання учнів; розвиває увагу, мислення, пам’ять, вміння самостійно робити висновки; формує вміння самостійно працювати над творами Т.Г. Шевченка; узагальнює основні граматичні поняття; виховує почуття любові й поваги до творчості Т.Г. Шевченка.

Перегляд файлу

Урок української мови

(робота з дитячою книжкою)

3 клас

Тема: Картини природи змальовані у вішах Шевченка.

Т.Г. Шевченко «Зацвіла в долині…»

Мета:

глибше ознайомити дітей з життям та творчістю українського народного поета Т.Г. Шевченка; актуалізувати знання учнів ; розвивати увагу, мислення, пам’ять, вміння самостійно робити висновки; формувати вміння самостійно працювати над творами Т.Г. Шевченка; узагальнювати основні граматичні поняття; виховувати почуття любові й поваги до Т.Г. Шевченка.
Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка , записи на дошці, ілюстрації , книга ”Кобзар”, презентації, DVD (запис «Пори року»), DVD (запис «Зацвіла в долині…»), комп’ютер.
Хід уроку

1. Організація класу. (1хв)
Продзвенів уже дзвінок,
Всіх покликав на урок.
Тож за парти всі сідаємо,
Працювати починаємо.
2. Мотивація навчальної діяльності. Психологічна розминка. (1хв)
Та щоб добре працювати,
Слід себе намалювати
На сьогоднішній урок.
- Сьогодні у мене гарний настрій, думки. Я люблю себе, своїх рідних друзів, свою землю, свою Україну. Вона – єдина, вона – найкраща.
3. Актуалізація опорних знань. (2 хв)
- Що ви знаєте про Т.Г. Шевченка?
4. Оголошення теми уроку. (5 хв)
Тему уроку ми починаємо, і вивчати її починаємо.
- Сьогодні ми дізнаємося про життєвий та творчий шлях Т. Г. Шевченка.

Робота з персональним комп’ютером.

Перегляд презентації про життя та творчість Т. Г. Шевченка.

                                               ТАРАС ШЕВЧЕНКО
                                                    (1814—1861)
      Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...». Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка (Керелівка). Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті «Княгиня»).
      У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.
      Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
      Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева (здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культури. Вони й викупили Тараса з кріпацтва.

10 березня 1861 р. Тарас Григорович Шевченко помер.
Хоч офіційні кола потурбувалися, щоб повідомлення про смерть поета було надруковане із запізненням, і хоч була сильна негода, на похорон Шевченка зібралося багато людей. Біль, невимовна туга огорнули друзів та шанувальників поета. Надгробні промови виголошувалися українською, російською та польською мовами. Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смоленське кладовище. На покійника поклали лавровий вінок. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав Пантелеймон Куліш, звертаючись до померлого поета.
У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезене в Україну й поховане на Чернечій горі біля Канева (понад Дніпро^ домовину донесли до пристані, а далі пароплавом — до Канева, де у віз впряглися дівчата і везли труну близько десяти кілометрів на вершину Чернечої гори). У Канівській соборній церкві протопоп - Мацкевич наприкінці панахиди сказав: «Ти, стародавній Дніпре, що пишаєшся своїми хвилями сивими! Тобі судилося на своїх ребрах-хвилях привезти до нас Шевченкові останки; повідай же ти нам про дорогого для кожного українця чоловіка — Кобзаря! Був час, що про нашу Україну думали, що се край, невдатний для високих почувань і думок; але Шевченко довів, що край сей... має душу і серце, приступне для всього високого і прекрасного. Померлий брате! Світ твій просвітиться перед людьми... Минуть віки, і далекі нащадки дітей України побачать і пізнають, хто був Тарас Шевченко. Бажав ти, брате, жити в Каневі — от і живи до кінця світу. А ти, Україно, побожно шануй наше місто, бо у нас почивають кістки Тараса Шевченка. Тут на одній з найвищих гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік нашого славного Дніпра». Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса... Було це 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу могилу-ropy, яку пізніше названо Тарасовою.

5. Фізична хвилина (рухлива) (2 хв)
Раз! Два! Час вставати,
Будемо відпочивати
Три! Чотири! Посідаймо.
Швидко втому проганяймо.
П’ять! Шість! Засміялись,
Кілька раз понахилялись
Залічик сонячний, до нас
Завітав у світлий клас
Будем бігати, стрибати
Щоб нам, зайчика впіймати.
Прудко зайчик утікає
І промінчиками грає.
Сім, вісім! Час настав
Повернутися до справ.
6. Опрацьовування вірша Шевченка ”Зацвіла в долині…”. (20 хв)
1. Відгадування загадки.

У вінку зеленолистім,
У червоному намисті

Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. (Калина)

Робота з персональним комп’ютером.

Перегляд презентації про калину.

Прослуховування уривка вірша «Зацвіла в долині…» (DVD)

Читання вірша учителем.
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
- Які картини малює ваша уява, слухаючи вірш?

4. Прослуховування фрагмента мелодії «Пори року» (DVD)

Учитель.

- Що виникає у вашій уяві, коли звучить ця музика?

- Яка пора року змальована у вірші?

Словесне малювання до тексту вірша.
- Які малюнки можна намалювати до вірша? Опишіть їх усно.

6. Повторне (мовчазне) читання вірша учнями.
- Зверніть увагу, з ким порівнює поет калину.
7. Аналіз змісту вірша.
- Кого поет описує у вірші?

- Які почуття викликає у вас цей вірш? Чому?
8. Вправи на розвиток швидкості читання.
а) Читання вірша, напівприкриваючи букви лінійкою.
б) Гра «День – ніч».
9. Фізична хвилина для очей.
10. Слухання легенди про калину.

"Калина і Килина"

Дівчина Килина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Килину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Килину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

11.Читання скоромовки та вивчення її напам'ять.

Біжить стежина

Поміж калини

І вже у Жені

Калина у жмені.

12. Робота в групах.

Гра «Лото» Скласти прислів’я про калину.

– Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
– Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
– Калина – одвічний символ України.
– Червона калина – символ України.
– Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним.
– У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині.
- Без верби і калини нема України
7. Підсумок уроку. (4 хв)
1. Гра ”Мікрофон”.
- Про кого говорили на уроці?
- Який твір читали, сьогодні?
- Що найбільше сподобалося на уроці?
2. Поетична хвилинка.

Калина

Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля,
Материнський білий цвіт.
Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси пречиста врода,
З неба – почерк журавля.
Посадіть калину коло тину,
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину коло хати,
Щоб на всеньке на життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Посадіть калину в чистім полі!
Хай вона освятить час!
Рід наш дуже любить волю.
Хай же воля любить нас!
Синє небо, злоте поле...
Посадіть калину коло школи.
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіте коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.