Робота за напрямком національно-патріотичного виховання

Алгебра. 7 клас                                                             Дата:  _________

 

Тема:                    Узагальнення та систематизація  знань учнів з теми «Функції»

 

Мета:освітня: систематизувати та узагальнити знання, уміння і навички учнів з теми; ознайомити із історичним минулим рідного краю; розвиваюча: розвивати уміння узагальнювати і систематизувати знання; вміння лаконічно й математично грамотно висловлювати свою думку; свідому трудову дисципліну; виховна: виховувати в учнів любов до  рідного краю, патріотичні почуття, національну свідомість, приналежність до рідної землі, до своєї Батьківщини – України, Вінниччини; виховувати працьовитість, спостережливість, кмітливість, свідому дисципліну

 

Тип уроку: Бінарний урок

 

Форма уроку: Урок-подорож

 

Обладнання: Презентація, мультимедійний проектор,  роздатковий матеріал

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку:

 

I. Організаційний момент

 

Перевірити готовність учнів до уроку: письмового та креслярського приладдя на столах, готовність дошки, освітлення…

 

 

 

 

 

ІІ. Повідомлення теми мети і завдань уроку.

    Мотивація навчальної діяльності учнів

 

…значи про Єгипетські піраміди, Мавзолей в Галікарнасі, Храм Артеміди…

 

…поєднати корисне з пізнавальним і провести його у вигляді екскурсії по нашому рідному краю… 

 

 

 

ІІІ. Узагальнення та систематизація знань

 

Мальовничі береги тихих річок, верби, що миють свої довгі "коси" у їхніх прозорих водах, духмяний аромат польових квітів, лагідний пташиний щебіт, розкіш лісів і багаті дарами сади та городи — все це Вінниччина, красива, вабляча й загадкова. Вона, ніби перлина, створена Богом і доглянута людьми, які своїми зусиллями, талантом і розумом плекають та прославляють її. Така одухотворена земля не могла не подарувати світові відомих науковців, медиків, педагогів, художників, архітекторів, поетів і письменників, імена яких знані серед усієї світової спільноти.

Історія нашого краю сягає сивої давнини: Вінницька область славиться знахідками трипільської культури, зброєю скіфів і золотом сарматів, пам’ятками козацької доби. Територію області прикрашають унікальні історичні, архітектурні, природничі пам’ятки, духовні святині. На жаль, далеко не всі вони достатньо відомі у країні та за її межами.

 

Вінницькою обласною радою у 2007 році проведено конкурс "Сім чудес Вінниччини". Серед презентованих пам’яток відзначили справжні окраси нашого краю. 

 

 

Станція 1.  Браїлівська скарбниця

 

Браїлів — одне з найдавніших поселень на Поділлі. Серед пам’яток містечка найвідоміші Свято-Троїцький жіночий монастир (XVIII ст.) Української Православної Церкви та палац родини фон Мекків (XIX ст.), де відкритий Державний музей великого композитора Петра Чайковського і меценатки Надії фон

Мекк. Найвища будівля старого Браїлова — це колишній парафіяльний костел

Святої Трійці (1879).

 

Станція 2.  Державний історико-культурний заповідник „Буша”

 

Історико-культурний  заповідник „Буша” – єдиний у Вінницькій області, що створений за ініціативою місцевих органів влади у серпні 2000 р. Його площа – 6,68 га. 

Найвідомішою пам’яткою Буші є залишки висіченого в скелі храму з унікальним художнім рельєфом. Рельєф зображує людину навколішки перед безлистим деревом, на одній з гілок якого сидить півень. За постаттю людини, на підвищенні, стоїть величний олень. У верхній частині рельєфу, майже посередині, вирізьблено прямокутну рамку з ледь помітними тепер залишками напису в чотири рядки, що, певно, пояснювали сюжет зображення.

На протилежній вертикальній поверхні скелі вибита ще у давнину ніша, яка використовувалась, ймовірно, для язичницьких приношень – туди могли ставити їжу та питво у посуді.

Буша славна також пам'яткою природи загальнодержавного значення Гайдамацький яр загальною площею 96 га. Колись тут був великий ліс з красенямидубами. Дерева, що залишилися з тих часів, мають власні імена (Дідусь, Громовик) і взяті під охорону держави. 

 

Станція 3.  Історико-культурний цеНТР духовності та злагоди

 

 

Виникнення Шаргорода пов’язане з ім’ям відомого польського політичного діяча і мецената Яна Замойського (1542-1605). За його діяльної підтримки зведено на польський трон Стефана Баторія. Грамотою від 26 березня 1579 р. Стефан Баторій доручив йому звести укріплений замок, щоб убезпечити край, який знелюднів від безперестанних набігів татарських орд, і заснувати на пустках нові поселення. Фортеця отримала назву „Шаргород” 

Далеко за межами України відома Шаргородська синагога, збудована у 1589 р. Вона входила в оборонну систему міста. Це одна з найкращих архітектурних пам'яток єврейської громади Поділля. Товсті стіни, високий ренесансний атик з фігурними зубцями та маленькими декоративними баштами по кутах, рідко розставлені великі вікна надають синагозі своєрідного вигляду.

Миколаївський монастир у Шаргороді зведений у XVIII ст. Нині він є пам'яткою різночасових споруд. 

При монастирі у 1797 р. відкрита семінарія, яка проіснувала до кінця XIX ст. У цьому духовному училищі навчалися майбутні українські письменники Степан

Руданський і Михайло Коцюбинський.

 

Станція 4.  Національний музей-садиба м. І. Пирогова

 

У південно-західній частині Вінниці є музей-садиба Миколи Івановича Пирогова – видатного лікаря і вченого, творця воєнно-польової хірурги, педагога і громадського діяча (людини яку знають і праці якого вивчають у всьому світі).

Останні двадцять років свого життя Микола Іванович провів в садибі Вишня. Тут він продовжував активну наукову і громадську діяльність, зокрема створив першу на Поділлі сільську лікарню та збудував аптеку, де за рецептом з позначкою "для бідного" ліки відпускалися безкоштовно.

Пирогов помер у Вишні 23 листопада 1881 р. від ракового виснаження. Тіло Миколи Івановича забальзамували і перенесли до усипальниці, збудованої дружиною Миколи Івановича. У 1885 р. над усипальницею зведено церкву за проектом київського архітектора В. Сичугова.

27 жовтня 1944 р. уряд вирішив увічнити пам’ять М. Пирогова, створити у садибі музей і зберегти останки видатного хірурга. 9 вересня 1947 р. відбулось урочисте відкриття музею. 

                Музейний    комплекс    набув    світової    слави.    Нині    він    належить    до

найважливіших об'єктів культурної спадщини. Його парк є також пам’яткою садовопаркового мистецтва. На головній алеї музею-садиби відновлено аптеку з інтер’єром та обладнанням пироговського часу. Воскові фігури  відтворюють епізоди діяльності видатного лікаря на Поділлі. 

Станція 5.  Немирівське городище − Великі Вали VII-VI ст. до н.е.

 

Мовчазними, загадковими спорудами видніються в багатьох місцях Південного Побужжя земляні укріплення у вигляді валів і ровів. Вони і досі дивують своєю складною будовою, масивністю земляних насипів. Слугували вони не одному народові, використовувались переважно для захисту від нападу ворогів.

Більшість з цих городищ виникла в VII ст. до н.е.

Одна з найвідоміших пам’яток України того часу − так зване Немирівське скіфське городище, або Великі вали. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Майже в центрі огородженої валом площі, на високому північному березі річки, є особливе внутрішнє укріплення.

На території городища виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На території Немирівського городища вперше на Поділлі знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв'язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.

 

Станція 6.  Палац потоцьких − пам'ятка архітектури XVIII ст.

 

Однією з визначних пам’яток клацизму є палац родини Потоцьких в центрі Тульчина, побудований у 1782 р. Тоді споруду прикрашав напис: "Щоб завжди вільних і доброчесних був помешканням". До ансамблю входили власне палац, театр (перебудований), манеж, стайні (не збереглися), турецька лазня, оранжереї, службові і житлові приміщення

Навколо ріс парк під назвою "Хороше. У парку були ставки, канали, скульптури, фонтани.

В Тульчині родина мала ще один палац, значно менший. Обидва палаци Потоцьких, за легендою, з’єднувалися підземним ходом, таким широким, що по ньому могли проїхати четверо коней.

Неподалік від палацу С. Потоцький розпочав у 1786 р.  будівництво костелу. Станіслав провадив розкішне життя, утримуючи великий двір. Тульчинську садибу називали "подільським Версалем". Скромне до того містечко перетворилося на жваве місто з фабриками сукна, полотна, сідел, візків і вогнепальної зброї. Власник мав репутацію доброго господаря, "справжнього доброчинця тих країв". Після одруження з красунею Софією (на честь якої збудував парк "Софіївка" в Умані) мешкав з нею у Тульчині. Тут він помер і був похований.

У 1975 р. після реставрації палац пристосували під культурно-освітнє училище

Станція 7.  Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир XI ст.

 

Лядівський Свято-Усікновенський скельний монастир розташований на високих крейдяних кручах з цілющими джерелами, з яких відкривається приголомшлива панорама долини Дністра. За переказами, заснований в 1013 році Антонієм Печерським, який повертався в цей час з Афона в Київ. Це був перший печерний скит, заснований Антонієм Печерським, і перший християнський монастир у цьому краї (збереглася печерна церква Антонія Печерського і його келія, святе джерело). Монастир відігравав важливу роль в політичному житті України. Так, в 1649 р ігумен Лядівського монастиря Павло з ієромонахом Никифором стали першими послами Б. Хмельницького до московського царя Олексія Михайловича. До 1745 року тут розміщувався василіанський монастир. У XIX ст. була побудована печерна церква Усікновення Голови Івана Предтечі з дзвіницею, храм Св.

Параскеви-П'ятниці, готель. Частина споруд була підірвана в радянські часи. У 1998 р монастир був відроджений ченцями УПЦ Московського патріархату, відновлено багато святинь. До монастиря веде крута стежка.

 

VІ.Підведення підсумків уроку

Обмежена кількість номінованих у "Перлини Поділля" пам' яток не дозволила внести до цього списку чимало цікавих місць нашої області. Однак цей факт не зменшує їхньої привабливості для туристів, а лише підкреслює багатство історичного і культурного минулого нашого краю й дає можливість долучитись до краси і неповторності

тих "чудес Вінниччини", що створені талантом і розумом людини та подаровані природою. Наш обов’язок знати, зберегти, примножити і передати наступним поколінням ці унікальні об’єкти.

 

VІІ. Домашнє завдання

             

«Сім чудес Вінниччини»