Урок в 5 класі "Немеркнучі зорі славетної історії" ( за оп." Малий Віз")

Харківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 147

Харківської міської ради Харківської області

Урок –вивчення нового матеріалу

з української літератури в 5 класі

Тема: Немеркнучі зорі славетного минулого (за твором Оксани Сенатович «Малий Віз»).

Учитель: Деревльова І.М.

ХАРКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І- ІІІ СТУПЕНІВ № 147

ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Українська література

5 клас

Тема: Немеркнучі зорі славетного минулого (за твором Оксани Сенатович «Малий Віз»).

Учитель: Деревльова  Ірина Миколаївна, вища категорія

Мета: ознайомити з життям і творчістю письменниці, допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст казки; розвивати навички виразного читання, переказу твору та його аналізу щодо використання художніх засобів, поєднання минулого та сучасного, ролі фантастичних елементів; розвивати творчу уяву, самостійність мислення; виховувати усвідомлювання важливості збереження історичної пам’яті народу.

Тип уроку: урок  вивчення нового матеріалу.

Обладнання: комп'ютер, мультимедійні слайди,  підручники, зошити з літератури, аркуші для кожного учня з надрукованими завданнями,   портрет письменниці, учнівські малюнки до твору, виставка книг про життя запорозьких козаків, картина І.Рєпіна « Запорожці пишуть листа до турецького султана», карта зоряного неба, « Козацький марш», сигнальні картки, кросворд, пісня "Запорізькі козаки".

Епіграф до уроку:  Хто не знає свого минулого, той не вартий свого  майбутнього.                                    

 М. Рильський

Хід уроку

 І. Організаційний момент.

Вітання.

Треба дружно привітатись:

- Добрий день!

Дружно, голосно сказати:

- Добрий день!

Вліво, вправо поверніться:

- Добрий день!

Усім друзям посміхніться:

- Добрий день!

У долоні поплескайте:

- Добрий день!

Усіх друзів привітайте:

• Добрий день!

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.

Учитель:

З давніх-давен людям відоме „дерево життя” – це стовбур , на якому  ростуть три гілочки. Перша гілочка - символ минулого часу, друга – сучасного, а третя – майбутнього.

Зображення „дерево життя” зустрічається на каменях, оберегах  далеких часів і свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний взаємозв’язок минулого, сучасного і майбутнього.

Як це розуміти?

Діти: - все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Учитель:

Ми з вами могли в цьому переконатися вивчаючи   розділ «Історичне минуле українського народу». Які твори з цього розділу ми вже вивчили?

Діти:  - Поезії Олександра Олеся зі збірки « Княжа Україна», драму-казку

 « Микита Кожум’яка», оповідання Антона Лотоцького

« Михайло-семиліток», казку Івана Нечуя- Левицького

« Запорожці». 

Учитель:

     Сьогодні на уроці розглядаємо цікавий  твір Оксани Сенатович «Малий Віз», у якому тісно переплітається минуле із сучасним. Цей твір завершує розділ  « Історичне минуле нашого народу».

   Отже, тема сьогоднішнього уроку - «Немеркнучі зорі славетного минулого  (за твором Оксани Сенатович «Малий Віз»)». Запишімо її у робочі зошити. Під час уроку нам потрібно виконати наступні завдання:

1) ознайомитись із життєвим і творчим шляхом письменниці

 О. П. Сенатович;

2) вміти цікаво розповідати про героя казки Дмитрика і його фантастичну пригоду;

3) навчитись коментувати роль художніх засобів у творі;

4) відтворювати в уяві картини чарівного сну хлопчика;

5) розвивати свою творчу уяву;

6) розглядаючи зміст твору, наголосити  на усвідомленні важливості збереження історичної пам’яті  нашого народу.

    Тому епіграфом до уроку я пропоную взяти слова відомого українського поета, перекладача та літературознавця Максима Рильського:

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. 

• Як ви розумієте ці слова?

Діти: -Будь-який народ, будь-яка нація починається в першу чергу з того, що вона досконало знає своє минуле;

- Кожна свідома людина цікавиться, вивчає своє минуле;

 -Минуле нашого народу славне і багате, тому ми просто зобов’язані його знати;

        - Події минулих часів, видатні постаті є втіленням мужності, патріотизму, великої сили духу, вони можуть бути взірцем для нашого покоління;                           

ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

1.Розповідь про письменницю.

Зараз подивіться на портрет письменниці.

-  Який погляд у неї?

(-Вдумливий, зосереджений, звернений вдалечінь.)

- Так, саме такий  проникливий і відвертий погляд очей, спрямований вдалечінь, прямий ніс, міцно стиснуті вуста свідчить про багатий внутрішній світ і глибокий розум. Обличчя округле, вольове. Зачіска коротка, надзвичайно скромна. Кажуть, що очі - це дзеркало душі. Зовнішність допомагає збагнути внутрішній світ людини.

     Оксана Павлівна Сенатович народилася на Тернопільщині, у містечку Бережани. Батьки були вчителями. Цілими днями вони клопоталися шкільними справами, тому змалечку привчали дівчинку до самостійності. Найбільше її приваблювала таїна навчання. Щ е в початкових класах знала напам’ять силу-силенну віршів, а сама почала віршувати вже у середніх класах. До закінчення школи Оксана вже мала чималий поетичний доробок, Перший її вірш для дітей під назвою «Дорога» обійшов усі збірки-читанки, перекладався різними мовами.

Дивосвіт дитинства допомагав їй творити. і кожен твір письменниці був близьким і зрозумілим для малечі. Адже Оксана Сенатович знала особливий секрет, яким поділилася з читачами в одній зі своїх поезій: „Як у світ виходять вікна, як заходять двері в хату – так мені з моїм дитинством: ні ввійти, ні вийти з нього”. Ці слова свідчать,  що письменниця і в дорослому житті  по-дитячому захоплювалася, щиро раділа, дивувалася. І маючи таку вдачу їй легко було розуміти дитячий світ.

     Чоловік Володимир Лучук — теж письменник. Син Іван — знаний як цікавий поет, а Тарас — серйозний перекладач.

Учитель: 

  До сьогоднішнього уроку ви повинні були прочитати твір « Малий Віз».Гадаю, що його читали із задоволенням та цікавістю .Деякі слова були для вас, очевидно,  незрозумілими. Давайте повернемося до них  і з’ясуємо їх значення, аби мандри сторінками цього  чудового твору були легкими і захоплюючими. Зверніть увагу на них, візьміть аркуші, на яких записані ці слова.

2. Словникова робота.

дати нурка – пірнути;                               

дишель – палиці, якими з’єднується віз із упряжкою коня ; 

куліш – густий суп із пшона;                  

курінь – тимчасове житло з гілок хмизу в польових умовах;

хмиз – тонкі гіллячки;

          канапа – ліжко без спинок, диван;

           казан – посудина з округлим дном;

3. Визначення жанру твору.

            Учитель:

З’ясували значення незнайомих слів, щоб в подальшій роботі нам було легко зрозуміти  зміст твору. Але нас чекає ще одне цікаве і важливе завдання. Ми повинні визначити жанр твору, що перед нами: казка, переказ, легенда, оповідання? Висловіть свої думки і  обґрунтуйте відповідь. Діти вказують, що це казка, дають визначення, доводять чому так думають.

(- Я вважаю, твір « Малий Віз»-  казка

-Давайте пригадаємо, що таке казка, зверніть увагу на екран, тут є визначення. Олю, прочитай

- Чому ви так думаєте?

- У цьому творі вигадані події, фантастичні подорожі

- У 5 класі ми вивчали два різновиди казок: народні і літературні. Яка між ними різниця?

- Народні казки не мають автора, бо їх складав народ, а літературні мають автора.

-Народна казка має традиційну побудову: зачин,основна частина кінцівка,  також наявні в ній  традиційні триєдині повтори.

            Учитель:

- чому в казці « Малий Віз» немає традиційного зачину, кінцівки, традиційних триєдиних повторень?

Діти:

(бо це літературна казка, тому що їі написала автор Оксана Сенатович . Літературна казка  підпорядкована авторській волі. Читач бачить те, що відбувається, очима автора. Для неї, не є обов'язковими традиційний зачин, кінцівка, триєдині повтори.)

4.Робота над змістом  казки.

А.Гра «Чи уважний ти читач»

Учитель: Давайте рухатися далі. Зараз ми проведемо гру під назвою « Чи уважний ти читач» і з’ясуємо , настільки вдумливо і зосереджено ви читали цей твір. (Перед вами сигнальні картки білого і зеленого кольору,  за допомогою них ви  будете перевіряти правильність поданих тверджень:  якщо правильне твердження- підніміть «  зелену», неправильне-  «білу»)

1.Дмитрик вхопився рукою за дишель Малого Воза витягнув його з озера.

2.Козаки сиділи біля куреня, варили куліш, підкидали хмиз у ватру

3.Ліжко Дмитрика стояло на санях.

4.У Києві один письменник писав книжку про отамана Сірка.

5.За часів отамана Сірка були в козаків підводні човни.

6.Човен був подібний до великої жовтої мушлі.

( так, так, ні ні, так, ні) зелена, зелена, біла, біла, зелена, біла.

  Бачу, що ви гарно впоралися із завданням. Значить текст прочитано, переходимо бесіди над змістом.

Б. Розповідь з елементами бесіди.

-      Про що йдеться у цій казці? (Мова йде про хлопчика Дмитрика,     який потрапив із сучасного в минуле, про його зустріч із козаками.)

• Що допомагало хлопчикові рухатися в просторі і часі?( Його багата уява, фантазія, допитливість; а ще чарівні Великий і Малий Віз, на якому Дмитрикові вдалося вміститися разом зі своїм ліжком)
• Що ви чули про Великий  та Малий Віз, які розмістилися в небесному просторі? ( це сучасні назви  сузір’їв Великої та Малої Ведмедиці, їх люблять в народі, бо в  Малому Возі є Полярна зірка, яка  з давніх-давен є дороговказом для мандрівників та мореплавців.
• Українці не випадково назвали ці   сузір’я Великий і Малий Віз , бо нагадували форму возу, який  в українців був важливим сільськогосподарським знаряддям. Саме   небесні сузір’я , освітлювали шлях козакам додому із важких бойових походів.
• З ким найбільше хотів зустрітися Дмитрик?
• З отаманом Іваном Сірком

А хто ж це такий , чим його постать цікава й пам’ятна?

В.Повідомлення учнів

На нашому уроці присутні юні історики, фольклористи, мистецтвознавці, які ознайомлять нас із цією видатною особистістю докладніше.

Учитель: Слово має історик.

 Історик.( фахівець з історії)

    Іван Сірко народився на початку XVII століття на Вінниччині, за іншою версією – на     Харківщині у слободі Мерефа. Дата народження, походження майбутнього кошового отамана залишається невідомим.   Він був дуже сміливим козаком. Його неодноразово обирали кошовим отаманом. Сірко провів понад 60 битв з турецькими й татарськими завойовниками і жодного разу не зазнав поразки. А ще він був непоганим на той час дипломатом: листувався з гетьманами України, московськими царями, польськими королями, правителями Туреччини і Криму.

Учитель: Далі надаємо слово фольклористу.

Фольклорист.( той, хто досліджує усну народну творчість) Іван Сірко — герой багатьох легенд ,переказів, пісень. Про його народження легенда свідчить, що він з’явився на світ із зубами, і тільки-но повитуха піднесла його до столу, він одразу ж ухопив звідти пиріг з начинкою і з’їв його. Це нібито було знаменням того, що йому судилося увесь свій вік гризти ворогів.

Він ще за життя став героєм безлічі легенд. Народ з безмежною шаною ставиться до свого оборонця, тому і наділяє  його надприродною силою. Так, в одній з них оповідається, буцімто він жив двісті десять років. Тричі зазирала Сіркова смерть у вічі, і тричі його рятувала «жива вода». А коли надійшла пора прощатися козакам з їхнім улюбленим ватажком, то, віддаючи останню шану, землю на Сіркову могилу насипали шапками, кожного разу низько вклоняючись кошовому отаманові. Праву руку ж Сіркову ще сім років після його смерті брали в походи, оберігаючи себе від поразки, бо вірили, що добре пам'ятають турки й татари руку Івана Сірка.

Також фольклорна традиція пов'язує з ім'ям Івана Сірка написання легендарного листа турецькому султану.Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу турецького султана підкоритись йому запорожці на чолі з Іваном Сірком склали дотепного листа, у якому висміяли правителя, назвали його свинею, катом, злодіюкою.

Учитель: А тепер цікаву розповідь почуємо від мистецтвознавця

Мистецтвознавець (спеціаліст із мистецтвознавства, а наш сьогоднішній мистецтвознавець спеціалізується на такому виді мистецтва як живопис). Відомий художник Ілля Рєпін , наш земляк, уявив, як запорожці писали цей лист і намалював картину під назвою «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Перед вами її репродукція. Ілля Юхимович кілька разів звертався до постаті легендарного запорізького отамана. Він залишив два варіанти картини на той самий сюжет. Один зберігається в Харківському художньому музеї, а другий – в російському музеї Санкт-Петербурга. Він цікавий тим, що його персонажі списані з людей того часу. Для образу писаря позував український історик, дослідник козацтва Дмитро Яворницький. Для образу Сірка — генерал Драгомиров.

„Запорожці” – один з найпопулярніших творів Рєпіна, де

художник   показав волелюбний характер, щиру душу

й непокірність Січового козацтва.

(Відповіді учнів оцінюються.)

    Учитель: Зверніть увагу на геніальну картину нашого славетного земляка Іллі Юхимовича Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».  Козаки на картині веселі, жартівливі, дотепні, справжні відчайдухи, (безстрашні), адже зважилися на неабиякий вчинок: звернулися до самого турецького султана!

   Дякую всім за цікаві і змістовні повідомлення. Вони допомогли нам краще зрозуміти тему сьогоднішнього уроку.

Фізкультхвилинка( під « Козацький марш») А для того, щоб підтримувати силу духа і тіла, тобто бути завжди в гарній формі, як козаки,  треба дещо згадати

 Щоб ніколи не хворіти,

Треба вправи вам робити.

Із-за парт швиденько встали,

Спинки гарно розрівняли.

Раз, два – голова,

Щоб трималася на вязах,

Ми тренуємо всі мязи.

Три-чотири, руки в ділі -

Раз кулак, два кулак -

Бий сильніше козак.

Щоб триматись на коні,

Треба ноги нам міцні,

Сильні ноги, дужі ноги –

Не злякаються дороги.

Підемо разом в присядку

Це найкраща зарядка.

    5. Перевірка творчого домашнього завдання .Робота в групах

1 група - відтворити в уяві різні картини чарівного сну Дмитрика, коротко переказати від імені хлопчика, дівчатам - від 3 особи

(1)Поринувши в чарівний сон, я опинився на зоряному небі. Витягнув з озера Малий Віз і поїхав на ньому додому.Після цього поговорив з мамою і знову солодко заснув.І повезли мене Возові колеса в невідоме.

(2)Та хіба ж це невідоме? Ось минаю село, дістаюся до Кам’яної гори. А тут мене вже й товариство козаків чекає. Вони сидять  біля куреня, варять куліш, підкидають хмиз у вогнище. Козарлюги здивувалися, коли перед ними постало дивне видіння : на Возі ліжко, а на ньому – я бурмочу: « Ви ж на мене чекали». Спочатку вони подумали, що я ледащо і почали відмахуватися від мене руками.

(3) Але невдовзі козаки перестали жартувати та насміхатися наді мною і пригостили смачним кулішем. А потім запитали, що привело мене до них. Я відповів, що маю справу до отамана Івана Сірка, бо хочу переконатися, що за його часів у козаків були підводні човни .А ще мене зацікавило, скільки років живуть козаки на світі. І страшенно здивувався: їм було по 310 років а мені лише – 10!

(Чарівний сон Дмитрика — це умовний літературний прийом, який часто зустрічається в літературних казках для створення фантастичних ситуацій.)

2 група - виділити яскраві діалоги і простежити їх роль для характеристики козаків.

1)- Це тебе ми чекаємо?

- Так, мене!

- І кого ж це ми дочекалися?

- Ви ж мене начебто чекали.

-Ні, пане-брате, таких, як ти, ми не чекаємо. Лежнів серед нас немає, обійдемося і без тебе!

- Та що ж мені робити?

- Згинь з очей! Кінних, піших приймаємо у свій кіш, а ти котися зі своєю « канапою».

( Із цього діалогу видно, що козаки виявляють зневагу до ледарів, нероб, бо самі вони були працьовитими, вправними, витривалими.)

2)- Якщо не спиш, то сідай їсти з нами. Поїси і скажеш, чого прийшов.

- Щиро дякую, панове козаки!

- Ще не встиг познайомитись, а вже з моєї ноги стілець собі робиш! Скільки років тобі?

- Десять, скоро десять!

- А нам по триста десять!

- І ви ще не повмирали?

- Чи ти вже навсидячки спиш? Їжте, хлопці, бо помремо з голоду, поки цей хлопчисько повірить, що ми на світі є.

( Козаки постають перед нами з цього діалогу гостинними, жартівливими, володіють тонким почуттям гумору, виявляють багату фантазію, уяву)

3) Один з діалогів учні мали завдання інсценувати.

- Я маю справу до Івана Сірка. Чи не скажете, де його можна зустріти?

-—    Еге, отамана Сірка сьогодні не побачиш. Він зараз у Львові, там один письменник книжку пише про нього. І Сірко днює і ночує на дев'ятому поверсі в його будинку. Хоче перечитати написане, щоб той чого не добрехав... Може, ми зможемо залагодити твою справу?

—    Та... ми з одним товаришем посперечалися. Я кажу, що за часів отамана Сірка були в козаків підводні човни. А мій товариш не хоче вірити...

—    Багато хочеш знати. Наш отаман саме радиться у Львові, чи називати ті човни підводними. Незабаром прочитаєш про це.

—    Чекати довго, не маю часу чекати.

—    Не кривися, як середа на п'ятницю. Як не маєш часу чекати, то сам оглянь човна.

—    А хіба я сплю?

—    Не спиш. Але он, на сході, небо заясніло. Козацька ракета ось-ось вистрелить.

—    Це ваша ракета? Ви придумали ракету?

—    І човна підводного, і ракету.

Учитель: Якими ж ми бачимо козаків з щойно почутого?

Діти: Козаки- винахідливі, розумні, чудові воїни, які вміли в певних обставинах не лише вміло наступати, але й при потребі гарно замаскуватись.   Це свідчать не лише про бойову підготовку й майстерність наших вояків, а й про їхній природний розум і кмітливість, неабияку підприємливість та зброярські досягнення.

  Учитель: Реальними  чи фантастичними є свідчення про наявність підводного човна та ракети в козаків, запорожців? (учні покажуть свої малюнки козацького підводного човна або ракети, чи усно скажуть, якими вони їх собі уявляють )

Повідомлення учня.

 Запорожці насправді мали підводний човен, за допомогою якого підпливали до супротивника. Робили його з двох човнів. До дна одного кріпився баласт для занурення у воду. Наближаючись до ворога, козаки відкидали баласт, човен раптово піднімався над поверхнею – вони з’являлися наче із самого дна. Мали запорожці й ракету, яка іскрила, як сьогоднішня петарда. Це лякало супротивників, особливо їхніх коней.

( відповіді учнів оцінюються)

З група — визначити вивчені  художні засоби, які зустрічаються в тексті, пояснити їх роль.

Учитель звертається і до інших груп із завданням: записати в зошити  найяскравіші  художні засоби. 

Епітети:

 Червневе небо- епітет червневе показує яке  чисте, безхмарне літнє небо.

 Зоряне озеро-  епітет зоряне допомагає уявити прозоре, спокійне озеро , у якому віддзеркалюються зорі.

 Сивовусий козак- епітет сивовусий підкреслює  досвідченість, бувалість козака..

Учитель: Так, дійсно епітети допомагають передати красу української літньої ночі, а також вдачу і звички запорожців.

Вам відомий інший художній засіб

 Порівняння:

 Зоряне озеро - як небо ( зоряне озеро порівнюється з небом, бо  якщо вода прозора, то в ній видніюються зорі)

 Човен подібний до великої жовтої черепашки (  порівняння човна з великою жовтою черепашкою дуже вдале, бо  він об’ємний,на ньому було декілька пар весел, а  за кольором -  жовтаво-коричневий)

Учитель : Молодці, і порівняння ви знайшли і пояснили їх доречність. Вони допомагають більш точно , образно уявити красу зоряного  неба, а порівняння човна з жовтою черепашкою підкреслює оригінальність винаходу .

-А які ще відомі художні засоби ви можете пригадати?

Метафори:

- Небо обтрушувало в озеро зорі ( метафора обтрушувало передає  картину літнього зорепаду. А я знаю, що коли падають зорі , то можна загадувати бажання)

- Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари, а Малий Віз повіз Дмитрика додому(метафори прогуркотів, заїхав , повіз допомагають уявити ці сузір’я як живі істоти і свідчать, що

хлопчик мав багате уявлення. Він бачив зорі і в плесі озера, і на небі. Дуже хотів покататися на зоряному Возі.)

- Витяг з води Віз ( дуже хочеться покататися на зоряному возі)

- Дмитрик разом з ліжком поїхав у невідоме (хлопчик фантазер, мрійник, допитливий)

- Підводний човен зблід.( метафора зблід надає човнові ознак живої істоти)

( Метафори допомагають чітко, виразно, поетично зобразити неживий предмет чи явище природи як живе, увиразнюють наше мовлення.)

Гіперболи:

«намацав ногою дно неба», «тристадесятилітній козак» — надають зображуваному виразності, емоційності, перебільшують вік козаків, створюють фантастичне у казці.

Приказка.

«скривився, як середа на п'ятницю» —цей вислів означає незадоволення, образу і допомагає авторові передати допитливість, чуттєвість Дмитрика.

ІV. Підсумково-узагальнюючий етап.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Інтерактивна технологія «Займи позицію»

   Завершуючи роботу над казкою,  проаналізувавши художні засоби та їх роль у казці, вказавши у діалогах основні риси характеру героїв, відтворивши в уяві різні картини чарівного сну хлопчика, зосередимо увагу на фінальну картину твору( Давайте зачитаємо її , відкрийте  двісті п’ятнадцяту( 215) сторінку підручника).

То спробуємо і ми з вами відповісти на запитання ,поставлене Сірком: Дмитрик – справжній козак чи такий собі звичайнісінький шукач пригод?

 ( Діти відповідають на запитання і обирають власну позицію)на картках двох кольорів: хто вважає, що справжній козак- помаранчева, а хто шукач пригод - голубу. Діти-помічники збирають карти, прикріплюють на дошці біля плаката. Декілька учнів обґрунтовують свій вибір.

Учитель: Чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката

     Отже, поки помічники рахують голоси, проведемо на узагальнення кросворд.

2.Кросворд « Стежками казки».  Розгадавши його, у виділених клітинках по вертикалі ви прочитаєте зашифровану  назву, яку саме дізнаєтесь після завершення роботи..

1. Ім’я головного героя казки.
2. Вільна незалежна людина; шукач пригод, мандрівник у 13-15 столітті.
3. Місто, у якому один письменник писав книжку про отамана Сірка.
4. Приміщення, у яке зайшов хлопчик у Підгайцях.
5. Тонкі гіллячки, які підкидали козаки у ватру.
6. Один із винаходів козаків.
7. Прізвище кошового отамана Запорозького війська.
8. Що обтрушувало в озеро червневе небо?

     Визначення результату вправи « Займи позицію». Учитель робить висновок( Справжній козак, бо виявляє як і козаки розум, допитливість, який шанує історичне минуле  свого народу)

    (Шукач пригод – враховуючи  дитячий  вік  Дмитрика, не дивним є те, що в вашій уяві він постав як шукач пригод, але ж  він потрапляє у незвичайні пригоди , здійснює мандри у минуле, захоплюється сучасним, намагається заглянути у майбутнє, а саме така допитливість хлопчика, його небайдужість, дієвість дають надію на те, що в дорослому житті Дмитрик стане  справжнім мандрівником і лицарем.)

3. Заключне слово вчителя:

   Отже, давайте ще раз подивимось на це розкішне « дерево життя». Зверніть увагу, яке міцне і розгалужене  у дерева коріння. Так і історія нашого народу багатогранна і велична. Як дерево бере живильні сили із землі, коріння, так і народ черпає силу, натхнення, розум з надбань свого минулого. З сьогоднішнього уроку, з попередніх уроків розділу « Історичне минуле нашого народу», уроків історії ми побачили, що минуле українців сповнене героїзму, звитяги, глибокого патріотизму. Подивіться, які розкішні гілочки дерева! Це наше сучасне  і спрямоване воно у майбутнє. Прийдешні покоління, які черпають сили з минулого творитимуть сучасне і майбутнє.

V. Рефлексія та оцінювання діяльності учнів.

- Який найголовніший висновок ми можемо зробити на сьогоднішньому уроці, мандруючи сторінками історії разом з хлопчиком Дмитриком?

Діти:

• Без минулого немає сучасного і майбутнього!

     - між минулим і сучасним тісний зв'язок; потрібно цікавитись історичним минулим, пишатися ним, продовжувати справу прийдешніх поколінь. Це дає віру  в те, що народ  не втратить своїх духовних цінностей і як стверджує приказка: «Козацькому роду нема переводу!»

(звучить пісня "Запорізькі козаки", сл. В.Крищенко, муз. Г.Татарченка)

VІ. Домашнє завдання.

 Скласти власну версію закінчення історії  Дмитрика усно, додатково прочитати твори на історичну тему (один на вибір):

• Михайло Слабошпицький  „З голосу нашої Кліо”(« Козацька Україна», « Запорозька Січ», « Українські гетьмани»);
• Олена Апанович „Розповіді про запорозьких козаків”;
• Яків Качура „Іван Богун”;
• Антін Лотоцький „Історія України для дітей (частина 3 „Козаччина”).

Прислів’я та приказки про козаків

Степ та воля - козацька доля.

Коли козак у полі, то він на волі.

Де козак, там і слава.

Козацькому роду нема переводу.

На козаку нема знаку.

Козак не боїться ні тучі ні грому

До булави треба голови.

Без гетьмана військо гине.

Слава не поляже, а про себе розкаже.

Щирий козак ззаду не нападе.