Урок "Вербальні та невербальні засоби спілкування, їх характеристика"

Урок з предмету «Основи психології та професійної етики»

Тема програми: Психологія спілкування.

Тема уроку: Вербальні та невербальні засоби спілкування, їх характеристика.

Мета уроку:

а) навчальна - сприяти формуванню уявлень учнів про комунікацію, пояснити поняття вербального та невербального спілкування, зясувати поняття міміки, пантоміміки та зміст окремих жестів.                                                                                                                       б) розвиваюча - розвивати навички  вдалого використання різних засобів невербального спілкування на практиці.

в) виховна - виховувати, пошану до культури мовлення, культуру поведінки з людьми.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу            

Вид уроку:  лекція з елементами бесіди

Дидактичне забезпечення: тести, навчальна презентація (створена у програмі Microsoft Power Point), фрагменти відео (приклад міміки – сюжет з фільму «Сімнадцять миттєвостей весни»; пантоміміки – Театр пантоміми SO-Tvorenie – Париж, я тебе люблю; пантоміми – Shadow pantomime Театр теней, Театр рук – Love story).

Матеріально-технічне забезпечення: комп'ютер, мультимедіапроектор, екран.

Методична мета:  використання інтерактивних методів навчання та інформаційно- комунікативних  технологій.

Міжпредметні зв’язки: психологія, етика, українська мова.

Література:

1. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підруч­ник — К.:Арій, 2009.
2. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера. Навчальний посібник / К.: Знання, 2005.- 442 c.
3. Т.Б. Гриценко, С.П. Гриценко, Т.Д. Іщенко, Т.Ф. Мельничук, Н.В. Чуприк, Л.П. Анохіна. Етика ділового спілкування.
4. http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10407/
5. http://medcollege.te.ua

Хід уроку

1. Організаційна частина:

1. перевірка наявності учнів;
2.  перевірка готовності учнів до уроку.

2.  Перевірка домашнього завдання:

• учні І варіанту індивідуально виконують завдання тестового характеру (додаток 1);
• учні ІІ варіанту відповідають на питання з теми «Психологія спілкування. Функції, види і засоби спілкування» (слайд 2).

1. Що називають комунікацією? (Комунікація – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації )
2. Яку людину можна вважати комунікабельною? (Камунікабельна людина –та, яка здатна до спілкування, до встановлення соціальних зв'язків, контактів, до плідної взаємодії з іншими людьми)
3. Що таке мовлення? (Мовлення – це процес спілкування людей між собою за допомогою мови)
4. Що означає «культура мовлення»? (культура мовлення – це дотримання усталених мовних норм усної і писемної мови у процесі спілкування та своєрідна візитна картка, свідчення рівня освіченості людини, її культури).
5. Чи потрібно майбутнім перукарям знати психологію спілкування? Так, потрібно: для встановлення зв’зку з клієнтом, використання правил поведінки під час спілкування та способів подолання бар’рів у спілкуванні допоможе уникнути конфліктних ситуацій)
6. Яке спілкування ми називаємо професійним? ( Професійне спілкування – це спілкування, що відбувається між  людьми однієї професії, і при цьому передаються відповідні  знання з фаху та професійний досвід)
7. Дайте визначення поняттю спілкування. ( Спілкування -це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій)
8. Назвіть види спілкування. ( В залежності від специфіки суб’єктів: міжособистісне, міжгрупове, міжсоціумне, спілкування між особистістю та групою; за кількісними характеристиками суб’єктів: самоспілкування, міжособистісне спілкування та масові комунікації, за характером спілкування: опосередковане і безпосереднє;  діалогічне і монологічне; за цільовою спрямованістю: анонімне, функціонально-рольове, неформальне, світське, маніпулятивне, інтимно-сімейне, віртуальне)

3.  Актуалізація знань:

• перевірка опорних 3,У,Н учнів, необхідних для проведення наступних структурних елементів уроку:

1. Визначити вид спілкування по фото і дати пояснення та охарактеризувати ділове спілкування (слайд 3).

2. Визначити вид спілкування по фото і дати пояснення та охарактеризувати світське спілкування (слайд 4).

3. Визначити вид спілкування та охарактеризувати, у яких випадках застосовується неформальне спілкування (слайд 5).

4. Визначити вид спілкування та охарактеризувати формально-рольовий вид спілкування (слайд 6).

5. Визначити та розкрити такий вид спілкування, як маніпулятивне (слайд 7).

• дати відповідь на питання:

На що саме Ви звертали увагу, щоб визначити вид спілкування? Можливі відповіді учнів: поведінка людей, зображених на фото, одяг, деталі інтер’єру, поведінка, міміка і жести.

Як саме ці деталі на кожному з фото допомогли у виборі?

Можливі відповіді учнів: для кожнго з видів спілкування характерний той чи інший стиль в одязі, інтар’єр, наявність чи відсутність предметів у руках, жести та міміка людей.

• повідомлення теми програми і уроку:

Тема  “ Психологія спілкування ”
Тема уроку “ Вербальні та невербальні засоби спілкування, їх характеристика ” (слайд 8)

• пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці:

План уроку (слайд 8)

1. Вербальні та невербальні засоби спілкування.

2. Міміка.

3. Пантомімiка.

4. Візуальний контакт.

5. Міжособистісний простір.

6. Жести.

4. Формування та закріплення нових знань:

• повідомлення нової навчальної інформації.

Ми живемо в світі комунікації. Комунікаційний процес реалізується за допомогою певних засобів – знакових систем. 70% свого часу людина витрачає саме на комунікацію. Без ефективного ведення зв'язку зупинилося б чимало виробничих процесів. Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65% свого робочого часу. Витрата чистого часу на бесіди у пересічного мешканця Землі складає 2,5 року. Це означає, що кожен протягом свого життя встигає “наговорити” близько 400 томів обсягом по 1000 сторінок. 

Передача будь-якої інформації можлива лише через знакові системи. Тому в соціальній психології також виокремлюють комунікацію вербальну (словесну) та невербальну. Вербальна комунікація – комунікація за допомогою усної і письмової мови. Невербальна комунікація – комунікація за допомогою немовних засобів (жести, міміка, паузи, манери, зовнішність) (слайд 10).                                           

Спілкування як живий процес безпосередньої комунікації виявляє емоції тих, хто спілкується, утворюючи невербальний аспект обміну інформацією.                                                                             Засоби невербальної комунікації як “мова почуттів” значно посилюють смисловий ефект вербальної комунікації, а за певних обставин можуть її замінювати. Мовчання, погляди, жести іноді дають більше інформації, ніж слова. В деяких ситуаціях в спілкуванні на невербальні його компоненти припадає до 80% загального змісту спілкування.

Вербальні та невербальні засоби спілкування можуть підсилювати або ослаблювати взаємодію, тому інтерпретувати ці сигнали потрібно не ізольовано, а в єдності з урахуванням контексту (слайд 11).

    На перший погляд може здатися, що невербальні засоби не такі важливі, як словесні. Але це не так. А.Піз в своїй книзі “Язык телодвижений» наводить дані, отримані А.Мейерабіаном, згідно яким прередача інформації здійснюється за рахунок вербальних засобів, тільки слів на 7%, звукових засобів, (враховуючи тон голосу, інтонації звуку) – на 38%, а за рахунок невербальних засобів – на 55%.

  В соціально-психологічних дослідженнях розроблені різні класифікації невербальних засобів спілкування, до яких відносять всі рухи тіла, інтонаційні характеристики ти голосу, просторову організацію спілкування.

Розглянемо коротко основні невербальні засоби спілкування (слайд 12):

Складові невербальної комунікації: міміка, пантоміміка, візуальний контакт, міжособистісний простір, жести (слайд 13).

Найбільш важливими невербальними засобами є кінетичні засоби – зорове сприйняття рухів іншої людини, яке виконує виразно-регулюючу функцію в спілкуванні. До кінетики відносять виразні рухи, що проявляються в міміці, позі, погляді, поході. Дослідження психологів показали, що всі люди незалежно від національності і культури, в якій вони виросли, досить точно і узгоджено інтерпретують дані мімічні конфігурації як вираження відповідних емоцій.

Міміка – це виразний рух м’язів обличчя, що відповідає пережитим почуттям і настроям. Будь-які зміни у виразі обличчя добре помітні і дуже часто показують найменші зміни внутрішнього стану людини Найінформативнішим засобом невербального спілкування, найбільш достовірним і точним сигналом є очі (слайд 14).

Американськими психологами Р.Екс лайном і Л.Вінтерсом було доведено, що погляд пов’язаний з процесом формування висловлювання і трудністю цього процесу. Коли людина тільки формує думку, вона найчастіше дивиться в сторону, коли думка повністю готова – на співрозмовника.

Візуальний контакт свідчить про розположення до спілкування. Можна сказати, що якщо на нас дивляться мало, ми маємо підстави вважати, що до нас чи до того, що ми говоримо і робимо відносяться погано.

За допомогою очей передаються самі точні сигнали про стан людини, оскільки розширення і звуження зіниць не піддаються свідомому контролю. При сталому освітленні зіниці можуть розширюватися чи звужуватися в залежності від настою. Якщо людина збуджена чи зацікавлена чимось або знаходиться в піднятому настрої, її зіниці розширяються в чотири раз від нормального стану. Навпаки, сердитий похмурий настрій змушує зіниці звузитись (слайд 15).

Посмішка – це вираження емоцій задоволення людини, коли м'язи обличчя

починають виразно рухатись. Щира посмішка: скорочуються м'язи навколо очей, а потім навколо рота. Це посмішка очей. «Гумова» посмішка: скорочуються м'язи тільки в кутиках рота. Така посмішка нагадує дугу. Дуже часто маленькі діти починають посміхатись фальшиво у присутності незнайомих дорослих. Саркастична посмішка – рот напіввідкритий, очі злегка примружені (слайд 16).

• опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації:

1. Визначити стан,  емоцію або почуття людини на фото, беручи до уваги міміку обличчя (слайд 17, 18).

2. З’ясувати, про що говорять головні герої сюжету з фільму «Сімнадцять миттєвостей весни», коли мовчать (слайд 19, посилання на відео сюжет - https://www.youtube.com/watch?v=n8s9rSyCgv8).

• повідомлення нової навчальної інформації.

Пантоміміка – один з типів виразних рухів кожної людини. Він виявляється в жестах, ході, поставі людини. Завдяки цьому передається його психологічний стан, настрій, переживання та ін. Зміни в пантоміміці виникають несвідомо. Найбільш інформативними засобами пантоміміки є жести, міміка.

У дитини невербальні засоби спілкування більш яскраво проявляються, ніж у дорослої людини і пантоміміка відрізняється найбільшою експресивністю. Але протягом дорослішання людини та її виховання, мімічний діапазон значно розширюється і збільшується кількість свідомого контролювання мімічних реакцій (слайд 20).

• опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації:

1. Переглянути відеоматеріал і визначити, чи можна назвати даний сюжет прикладом пантоміміки (слайд 21, посилання на відео - https://www.youtube.com/watch?v=8CFPSg_g-Ak ).

Відповідь: Так, даний сюжет можна назвати прикладом пантоміміки, який представлений грою акторів – мімів.

2. Познайомитися з відео сюжетами (слайд 22, посилання

https://www.youtube.com/watch?v=faXDav1rbk0  - Shadow pantomime Театр теней, https://www.youtube.com/watch?v=ztCWb34OIJw - Театр рук – Love story) та визначити чи можна віднести дані матеріали до прикладів пантоміміки.

Відповідь: На відео зображені приклади пантоміми – це вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла тощо.

• повідомлення нової навчальної інформації:

Візуальний контакт — частота і тривалість обміну по­глядами, а також те, як люди дивляться один одному у вічі. Ми частіше і довше дивимося на того, хто нам подобається. По­гляд означає не тільки зацікавленість, але й зосередженість на темі розмови, причому значно легше підтримувати візуаль­ний контакт, коли вона приємна, аніж коли конфліктна. В ос­танньому випадку утримування від прямого візуального кон­такту є виявом ввічливості та розуміння емоційного стану партнера по спілкуванню.

Необхідно враховувати, що про людину, яка дивиться спів­розмовникові у вічі, створюється приємне враження, але по­стійний, пильний погляд заважає зосередитися, викликає від­чуття дискомфорту. Тому погляд потрібно час від часу відво­дити, регулюючи таким чином розмову.

Важливо знати та свідомо використовувати такі характе­ристики візуального контакту: відведення погляду вбік, погля­ди скоса чи, навпаки, прямі, погляди крадькома — оз­нака ворожості, готовності до конфлікту, моргання очима — подив, зляканість, широко відкриті очі — привітність, задово­лення (у сполученні з посмішкою), відсутній, порожній погляд — втома, нудьга.

Знання про особливості візуального контакту не тільки дозволяють діагностувати та нейтралізувати прояви, що ускладнюють  професійне спілкування, а й цілеспрямовано ство­рювати такі, що сприяють оптимальній взаємодії (слайд 23).

Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — це суб'єктивний просторовий критерій емоційної близькості людей. Чим у більш близьких стосунках перебувають люди, тим на меншій дистанції вони спілкуються. Експерименталь­но встановлено, що найближче «допускаються» родичі, друзі та близькі знайомі.

Ця відстань залежить також від віку (з часом вона збільшу­ється), статі, соціального статусу, національних стандартів по­ведінки (уродженці південних країн спілкуються на більш близькій дистанції, ніж північних), психологічних особливо­стей партнерів та інших чинників. Звичайно, жінки стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психологіч­но врівноважені люди підходять ближче, тоді як тривожні на­магаються триматися на віддалі, така ж залежність між екст­раверсією та інтраверсією.

Звичайно, люди почувають себе зручно і справляють при­ємне враження, якщо вони вміють правильно вибирати дис­танцію діалогу. Надто близька відстань вносить у стосунки дискомфорт, партнер оцінюється як нав'язливий чи невихований, надто велика — може ранити самолюбство та гідність, партнер буде сприйматися як гордівливий, пихатий. У міру зростання зацікавленості предметом розмови дистанція може скорочуватися, у тому числі й у випадках, коли людина з більш високим соціальним статусом виходить із-за столу, що виконує роль своєрідного бар'єра, і сідає збоку, ніби демонст­руючи цим довірливий характер розмови.

Виділяють такі види дистанції:

– інтимна (від 15 до 46 см). Цю зону людина найбільше оберігає. У ній можуть знаходитися, крім суб’єкта, лише найближчі йому люди.

– особиста (від 46 до 120 см). У цій зоні люди звичайно розміщуються під час дружніх зустрічей, на вечірках.

 – соціальна (від 120 – до 360 см). Цієї відстані люди дотримуються під час міжособистісного спілкування з малознайомими людьми, зокрема, на роботі або в училищі.

 – громадська (публічна) (понад 360 см). Відстань, на якій бажано знаходитись лектору, оратору (слайд 24).

Жест – це порух рукою, або будь-який інший рух тіла, який має певне значення або супроводжує мовлення. Жести поділяють на відкриті та закриті. Під час виступу не можна використовувати закриті жести, такі як схрещення рук та ніг; погляд, не повинен бути спрямованим у вікно або поверх голів слухачів, а також неприпустимий «кам’яний» вираз обличчя, відхід оратора за трибуну, подалі від слухачів.

Жестикуляція – це та чи інша манера робити різні жести. Жестикуляція повинна бути помірною та невимушеною (слайд 25).

Є жести-символи. Наприклад, піднятий догори великий палець означає схвалення, найвищу оцінку. Жести - ілюстратори, супроводжуючи мовлення, доповнюють сказане. Наприклад, ми розповідаємо, як проїхати кудись, і одночасно показуємо рукою напрям. Жести-регулятори застосовують під час зустрічей, прийомів. Вони можуть означати початок або кінець розмови. Таким жестом є рукостискання – знак довіри, поваги. Потиск руки має бути твердим і не дуже довгим.

Кожен жест рідко існує у "чистому" вигляді. Найчастіше жест, поза супроводжуються відповідною мімікою, виразом обличчя, поставою. Не слід забувати, що тлумачення жестів на всій планеті не однакове. Так, нахил голови згори вниз у нас – знак згоди, "так", а в Болгарії він означає "ні" (при цьому голову спочатку відхиляють назад). Тож, щоб не потрапити в халепу, частіше треба користуватися словами, а не жестами. Відомо, коли розвинутіше усне мовлення людини, багатший її лексикон, тоді вона менш жестикулює.

• опитування учнів з метою перевірки засвоєння ними нової інформації.

Розгляд фото людей, які жестикулюють і визначити, про що може свідчити той чи інший жест (слайди 26-34).

• показ нових прийомів практичної діяльності.

Вправа «Відтворення жестів».

Учні розглядають і коментують таблицю (слайд 35), а потім, виконуючи вказівки викладача, моделюють знаки щирості та захоплення.

Таблиця

• пробне виконання учнями нових прийомів, продемонстрованих на уроці викладачем.

Вправа «Поясни значення жесту».

Один з учнів групи  демонструє оцінні жести та пози а всі колективно розшифровують ці жести й пози та заповнюють таблицю (слайд 36).

Відповіді: 1 – глибокий роздум; 2 – незгода, сумнів, намір завершити розмову; 3 – приємне очікування; 4 – прийняття позитивного рішення; 5 – владність, агресивність; 6 – нетерпіння; 7 – роздум щодо прийняття рішення; 8 – впевненість людини, вищої за становищем; 9 – недовіра; 10 – розмірковування, зважування.

5. Підведення підсумків:

• Відповідь на запитання:

1. Що таке вербальні і невербальні засоби спілкування?                                                       2. Яке значення невербальних засобів спілкування?

• видача домашнього завдання (слайд 37).

1. Дослідити історію виникнення жестів.

2. Дослідити види жестів та їх значення.

3. Дослідити та порівняти мову жестів різних країн світу.

4. Створити список найбільш універсальних жестів різних країн світу.        

Я дякую, вам за вашу активність і співпрацю. Мені було дуже приємно працювати з вами.

Додаток

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1.  Мовний етикет — це:

а) сукупність речень, об'єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної си­стеми;                                                                                                                                              б) правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців;                                            в) модель побудови однотипних документів.

2. Стандартна послідовність фраз у зверненні до незнайомої людини може мати таку послідовність:

а) Щиро вдячний за ...; Добрий день!; Чи не могли б Ви сказати ...;                                                        б) Вибачте, що затримую Вас; Скажіть, будь ласка, ...; Добрий день!                                                                                  в) Добрий день!; Будьте ласкаві, скажіть ...; Щиро дякую Вам.

3.  Висловити власний погляд можна, скориставшись та­кою фразою:

а) Я рахую, що цю книжку варто придбати;                                                                                                  б) Я вважаю, що цю книжку варто придбати;                                                                                                  в) Я пропоную Вам придбати цю книжку.

4. Заспокоїти, втішити людину можна за допомогою такої словесної формули:

а) Ти(Ви) не зовсім добре вчинив(ли);                                                                                                           б) Це все дрібниці! Не варто про це думати;                                                                                                      в) Ви маєте рацію!

5. Відповідь адресата на зауваження може являти собою:

а) вибачення, подяку, співчуття;                                                                                                                       б) заперечення, розраду, згоду;                                                                                                                          в) вибачення, заперечення, з'ясування.

6. Спілкування — це:

а)  один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявлен­нями з метою інформування;                                                                                                                б) не тільки все те, що створене руками й розумом лю­дини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного;                                                                                                                                                                  в) найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1.  Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

а)  ретельно готуватися до неї, основну увагу зосере­джувати на власному «я», говорити швидко;                                                                                                                                                 б)  ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактов­ним, враховувати точку зору співбесідника;                                                                                                                                                                                                      в) ретельно готуватися до неї, висловлювати думки точно, логічно, постійно перебивати співрозмовника, щоб встигнути все сказати.

2. Бесіда — це:

а)  розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем;                                                                                                                                                           б) одна з найістотніших ознак нації;                                                                                                                   в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі су­спільної комунікації.

3.  Найпоширенішими прощальними фразами є:

а) До побачення!; Будьте здорові!; Даруйте, але Ви тут не маєте рації;                                                                                б) Бувай(те) здорові!; Добраніч!; На все добре!                                                                           в)  Прощавайте!; Хай Вам щастить!; Дякую за добре слово.

4. Щоб познайомитися безпосередньо, тобто без 3-ї осо­би, можна скористатися такими словесними формулами:

а)  Познайомтесь, будь ласка!; Чому б нам не позна­йомитися!; Моє ім'я ...;                                           б) Дозвольте познайомити вас!; Будьмо знайомі; Я ...;                                                                       в)  Будьмо знайомі!; Ви не проти, щоб ми познайо­милися?; Моє прізвище ....

5.  Під технікою спілкування розуміємо:

а) сукупність стандартів культурної поведінки, етич­них і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії;                                                    б)  сукупність мовних засобів, зумовлених змістом і метою висловлювання;                                                в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі су­спільної комунікації.

6.  Щоб бути приємним співрозмовником, треба:

а)  якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним;          б)  вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватись правил спілкування; в) вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним.

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1.  Мовний етикет — це:

а) сукупність речень, об'єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної си­стеми;

б) правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців;

в) модель побудови однотипних документів.

2. Стандартна послідовність фраз у зверненні до незнайомої людини може мати таку послідовність:

а) Щиро вдячний за ...; Добрий день!; Чи не могли б Ви сказати ...;

б) Вибачте, що затримую Вас; Скажіть, будь ласка, ...; Добрий день!

в) Добрий день!; Будьте ласкаві, скажіть ...; Щиро дякую Вам.

3.  Висловити власний погляд можна, скориставшись та­кою фразою:

а) Я рахую, що цю книжку варто придбати;

б) Я вважаю, що цю книжку варто придбати;

в) Я пропоную Вам придбати цю книжку.

4. Заспокоїти, втішити людину можна за допомогою такої словесної формули:

а) Ти(Ви) не зовсім добре вчинив(ли);

б) Це все дрібниці! Не варто про це думати;

в) Ви маєте рацію!

5. Відповідь адресата на зауваження може являти собою:

а) вибачення, подяку, співчуття;

б) заперечення, розраду, згоду;

в) вибачення, заперечення, з'ясування.

6. Спілкування — це:

а)  один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявлен­нями з метою інформування;

б) не тільки все те, що створене руками й розумом лю­дини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного;                                                                                                                                                                  в) найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1.  Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

а)  ретельно готуватися до неї, основну увагу зосере­джувати на власному «я», говорити швидко;

б)  ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактов­ним, враховувати точку зору співбесідника;

в) ретельно готуватися до неї, висловлювати думки точно, логічно, постійно перебивати співрозмовника, щоб встигнути все сказати.

2. Бесіда — це:

а)  розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем;

б) одна з найістотніших ознак нації;

в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі су­спільної комунікації.

3.  Найпоширенішими прощальними фразами є:

а) До побачення!; Будьте здорові!; Даруйте, але Ви тут не маєте рації;

б) Бувай(те) здорові!; Добраніч!; На все добре!

в)  Прощавайте!; Хай Вам щастить!; Дякую за добре слово.

4. Щоб познайомитися безпосередньо, тобто без 3-ї осо­би, можна скористатися такими словесними формулами:

а)  Познайомтесь, будь ласка!; Чому б нам не позна­йомитися!; Моє ім'я ...;

б) Дозвольте познайомити вас!; Будьмо знайомі; Я ...;

в)  Будьмо знайомі!; Ви не проти, щоб ми познайо­милися?; Моє прізвище ....

5.  Під технікою спілкування розуміємо:

а) сукупність стандартів культурної поведінки, етич­них і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії;

б)  сукупність мовних засобів, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі су­спільної комунікації.

6.  Щоб бути приємним співрозмовником, треба:

а)  якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним;

б)  вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватись правил спілкування; в) вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним.