Урок-вистава. Український рушник – оберіг

Тема уроку.

Український рушник – оберіг

Мета уроку:  ознайомити  учнів  з  традиціями  народної  діяльності  і   знаками                                                     

                      символами,  символікою  кольорів  різних   епох   та   культурних

                      регіонів,     видами      орнаментів     об’єднаними      за     змістом;

                      вчити створювати  декоративний  орнамент рушника,   визначати

                      рапорт, ритм, симетрію композиції;

                      розвивати   пам'ять,  увагу,   уяву,  фантазію,    уміння    учнів   у

                      стилізуванні    рослинних    та     тваринних      форм,      надавати

                      виразності  творам  декоративного   характеру,   використовуючи

                      явища колірного контрасту;

                      виховувати патріотичні почуття, любов до традицій українського

                      народу, розуміння  учнями  народного ужиткового  мистецтва  як

                      особливої загальнолюдської мови

Тип уроку:      комбінований

Вид діяльності учнів: сприймання  мистецтва,  практична,  творча  діяльність

Форми діяльності учнів: індивідуальна, групова                 

Техніка виконання: живопис, витинання

Обладнання: для вчителя – зразки рушників, витинанок,  учнівські роботи  із   

                       методичного   фонду,   комп’ютер,   мультимедійний    проектор

                       хліб і сіль на рушнику; 

                       для   учнів – два    аркуші   паперу,   ножиці,   пензлі,   склянка   з   

                       водою.  

Епіграф:      «Хто зберіг любов до краю

                       І не зрікся роду

                       Тільки той віддав всю душу,

                       Все, що  зміг, народу»

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент
2. Повідомлення теми та мети уроку
3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Доброго дня, дорогі діти, гості нашого уроку. Сьогодні мій кабінет перетворився у казкову світлицю рушників.

Гостей годиться хлібом - сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Отже, сьогодні ми будемо говорити про український рушник – одвічний людський символ. Усі ми знаємо, яке велике значення має рушник в українській оселі. Це оберіг роду, який зберігається століттями як реліквія. За давніми повір’ями, він оберігає оселю від нещастя, злого ока, заздрощів.

 У нас в Україні існує дуже багато видів декоративного мистецтва, добре розвинене вишивання.

Учениця 1

Мій народ якось вигадав

Український рушник.

Щоб і хата була - красивішою,

Щоб і доля була - прихильнішою,

Щоб весілля було - та й клечальнішим,

Щоб зажинки були величальніші.

Учень1

Стежку Сковороди і Тарасову думу

І безмежного поля солону могуть,

 І колосся любові, і зернятко суму,

Рушники українські у вічність несуть.

Учитель:

Рушник... Як багато промовляє це слово ! Український рушник ! На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.

Український рушник… його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні.

4. Вивчення нового матеріалу

Учениця 2

 Мистецтво вишивання зародилося ще у скіфів і сарматів у ІІІ – ІY століттях.

А в ХІ столітті сестра великого князя Володимира Мономаха заснувала в Києві школу вишивки, де вишивали одяг для знаті сріблом і золотом. До нашого часу збереглася шапка Богдана Хмельницького, вишита у ХYІІІ столітті.

Учень 2

 Знавцем і цінителем української вишивки був Тарас Григорович Шевченко. Він збирав зразки народних вишивок, сам робив замальовки.

 Поетеса Леся українка, уперше відвідавши могилу Кобзаря, принесла в подарунок рушник, який сама вишивала.

Розповідь про рушники
         Рушник із давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, але й був візитною карткою, обличчям оселі, а відтак – господині. По тому, скільки було і які були рушники, складалася думка про господиню і її дочок. Невипадково у народній пісні мати повчає доньку:

Тримай хаточку, як у віночку,

 І рушничок на кілочку.

Вчитель:

Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати".

Мати, проводжаючи сина в дорогу, замотувала хлібину у рушник, промовляла : "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.

Учень 3

Дай мені, мамо, рушник на щастя,

Вишитий півнями червонястими,

Хмелем-любистком шитий квітчасто,

Ніжно мережаний зоряним рястом.

Учень 4

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала,

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята,

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

Учень 5

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало,

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала…

Вчитель:

А хто скаже, у яких ще обрядах використовують рушники?
1) Дитина народжується – йдуть в гості з рушниками.
2) Гостей стрічають з хлібом сіллю.
3) До армії йти хлопцеві – мама дарує сину рушник.
4) Раніше в поле на оранку чи жнива теж без рушників не ходили.
5) Сину, який вирушав з рідної домівки, теж давали рушник – оберіг.
6) Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою ( на Великдень) чи яблуками ( на Спаса) , коли ідуть до церкви.

Учитель:

- А які ви знаєте рушники і  що про них ви можете розповісти ?

І дівчинка : (з рушником долі)

Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

П дівчинка : ( рушник-завивач)

До породіллі приходили з рушниками, у які загортали хліб та солодощі, щоб життя новонародженого було солодким. Розв'язували   рушник і промовляли:

Радуйся, земле, радій, родино

Радуйся з нами, нова дитино,

В тебе доволі і ласки, і дива,

Хай не цурається доля щаслива.

III дівчинка: (рушничок уповивач)

 Цей рушник готувала мати до народження дитини. Вибілювала його, прала багато разів, щоб він був м'яким. Коли вповивали дитину, промовляли:

Вповиваю тебе сину

 В рушничок біленький

Щоб виростав ти великий

Був все здоровенький

Додому вертайся скоренько-скоренько,

Бо болить у мене за тобою серденько,

Я буду за тебе та й Бога молити,

Щоб могла щаслива ще тебе зустріти.

Але найбільше обрядових сюжетів, пов’язаних із рушниками, збереглося у святкуванні весілля. Ними перев’язували старостів, сватів, ними пов’язували молодих, на нього ставали під час вінчання у церкві. Про це можна багато говорити, та що там говорити, давайте краще у сватання пограємось, та все покажемо.

Одарка (усівшись с мужем). Ну, тепер зовсім. Починай старий!

Прокіп (громко і важно). Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи; а колі так собі, то вибачайте.

(заходять свати)

Прокіп (очень важно). А що ви за люди, і відкіля бог приніс?

Скорик (так же важно). Преждє всєво позвольте во фрунт стать і без темпов вам честь отдать, а просто покланитца і добрим словом прислужитца. Прежде послушайте нас, а после уж будет от вас приказ. А що ми не дезертири, і не марадоьри, і без худої науки, так вот вам хлєб святой у руки. (подает хлеб). Пожалуйте.

Томіш (кланяясь) так-таки, так.

Прокіп (приняв хлеб, целует и кладет подле свого). Хліб святий приймемо, а вас послухаємо. Сідайте, люди добрі; може з далека ідете?

   Старости садятся и усаживают Стецька подле себя.

Скорик. Ми з землі дальньої. Коли слихали, аж з Франції.

Стецько. Вже й видно – москаль, зараз і збрехав. Ми притьмом з-за Полоузівки.

Прокіп. Що ж то за земля? Чи далеко вона відсіля?

Скорик. Не близько. Будет верстов сто.

Тиміш. Так-таки,так.

Скорик. Раз у прощлому годі були ми у поході у диком народі. А у євтом городі как раз сидєл вот євтот  (указав на Стецька) дикой князь. І говорить такії речі: «віддайте мінє алі птицю, алі чорную куницю, алі красуню дівицю». Вот так ми пашли, тридцять государств пройшли, а це дива тільки у вас знайшли.

Стецько (все слушал со вниманием).Бов, бов, бов! То по москалевій брехні дзвонять.

Скорик (к нему с большим серцем). Молчи, шпийон! Не дасть закону исполнить. Тепер ми себе розсуждаєм: певно, наша ні птиця, ні куниця, а красуня дівиця у вас у хаті, тут єйо і палучить желаєм. Нашому слову кінець, а ви дайте дєлу вінець.

Прокіп. (подумав, важно). Ось що ми зробимо: хліб святий приньмаємо, доброго слова не цураємось; а щоб ви нас не порочили, буцімто ми передержуємо куниці, або красні дівиці, так ми вас пов’яжемо. Чи так жінко?

Одарка (весело і ласкаво). Роби як знаєш. Ти батько і нам усім голова; як скажеш, так і буде.

Прокіп. Еге! Дочко, давай чим оцих хранцузів пов’язати.

Уляна виносить на дерев’яній тарілці два шитих рушника, крест-накрест покладені, і підносить спочатку до Скорика і кланяється. Коли він візьме, вона другий підносить ти мишу.

Скорик. Взявши  рушник, встає і кланяється, держучи його у руках). Спасі ба батюсьці і матусьці, што свого дитя рано будили і доброму дєлу учили. Спасіба і маладой, што рано вставала, тонко пряла і харашеньки рушнички придбала!

Тиміш. Так-таки, так!

Скорик. (Тимишу). Ану, товаришу, зав’яжи мнє, а я тебе.

Стецько. А князя і забули? Хоч би тобі на сміх чим-небудь оплутали.

Одарка. Давай же, Улясю, хустку молодому.

Дружка 1.

 Благослови, Боже, і отець , і мати,

Нашим молодятам на рушничок стати,

На рушничок стати, свої долі поєднати.

Рушничок шовковий,

Будьте ж ви здорові.

Мати перев’язує руки молодих рушником

Дружка 2.

 Обсип мати житом,

Щоб було добре жити,

На рушничок кладіть гроші,

Щоб життя було хороше.

Вчитель:

Отже, кожна дівчина готувала свій посаг до заміжня. За давнім звичаєм мати заздалегідь турбувалась про рушники. Збираючись на вечорниці, дівчата брали з собою вишивання. І кожній хотілось, щоб її рушничок був найкращим. Від краси рушничка та їхньої кількості складалось враження про дівчину та її працьовитість, вміння. Підростала дівчина, і скриня її поповнювалась рушниками.
Вчитель:
      Рушники були різні, залежно від їх призначення.
Утирачі  – не вишиті, з цупкої тканини, рушники для рук, обличчя, тіла. Гостеві давали чистий рушник і воду на руки зливали, показуючи свою повагу до нього.
     Стирачі – невідбілені рушники для витирання столу, посуду.
      Божники, або покутники – були гордістю для родини. Це рушники для образів. Для них брали найтонше відбілене полотно і вишивали.

      Кілкові – для прикрашання дзеркала, портретів, картин.
Рушники біля вікон і дверей були оберегами від злих сил.

      Є рушники подарункові, які вишивають, щоб комусь подарувати : діти мамі, бабуся внукам. Вірш „Вишиванка” .
• Ми своїми вправними руками,
Вишиваєм рушничок для мами.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
• Є на ньому півники святкові
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати
Нашу радість їй подарувати.
• Синя нитка – птиці прилітають,
А червона – квіти розквітають.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
• Листя вишиваєм зеленаве,
Сонце вишиваємо ласкаве.
Щоб на свято маму привітати
Нашу радість їй подарувати.

5. Практична діяльність учнів

Сьогодні на уроці ви познайомилися з чудовими візерунками-орнаментами на вишитих виробах. А тепер спробуйте відчути себе справжніми майстрами. Вашій матусі буде дуже приємно отримати від вас подарунок, що оберігає її та вашу оселю від злих, недобрих сил.

Словникова робота

Орнамент, який складається з поєднаних у кольорі геометричних елементів і фігур (ліній, рисок, крапок, квадратів, трикутників, прямокутників, кіл), називається геометричним. Орнамент можна також складати, поєднуючи рослинні та геометричні елементи. Такі орнаменти називаються змішаними.

Ми  не будемо вишивати рушник, а виготовимо його з паперу. У нашій роботі поєднаються дві знайомі вам техніки образотворчого мистецтва – малювання фарбами та витинанка. Для виготовлення рушничка нам необхідно два аркуші паперу з альбому. На одному в нас будуть намальовані квіти, тому що в основному рушники оздоблюються квітами. По краях рушника нам треба правильно розмістити кайму — дві смужки, в яких ми будемо малювати орнамент. Для цього відступіть трошки з лівого боку основи та намалюйте олівцем обмежувальну смужку завширшки з вашу долоньку. Так само з правого боку рушника намалюйте ще одну смужку кайми. Усі лінії проводьте ледь помітно, охайно.

Для наступного етапу роботи покладіть свій аркуш паперу у вертикальне положення.

У намічених смужках ми з вами намалюємо орнамент, в основі якого лежить хвиляста лінія — стеблина. Уздовж неї ніби нескінченно «біжить узор» із рослинних елементів. Погляньте на його зображення!

Згадайте, з чого складається будь-який узор? (З головних і другорядних елементів.)

Що є головним у цьому узорі? (Квіти.) Звичайно, квіти, що розташовані між «хвилями» стеблини.

А тепер назвіть другорядні елементи уроку. (Відповіді дітей.) Так, це листя й бутони (пуп'янки). І головні і другорядні елементи однакові в кожному бігунцеві як за формою, так і за кольором. Візьміть до уваги: в орнаментах у смужці всі елементи ритмічно повторюються. Ритм — це рівномірне чергування однакових елементів.

Зверніть увагу на хвилясту лінію — стеблину, яка з'єднує всі віточки й листочки. Стеблина становить основу всього малюнка, від неї залежатиме й побудова квітів. Ось чому її треба намалювати якомога краще. Таку лінію з правильними заокругленнями намалювати дуже складно, і тому спочатку у своїх смужках намалюйте олівчиком кола.

Тепер ви готові працювати гуашшю. Перед початком роботи спробуйте «намалювати» майбутній малюнок у повітрі пензлем або пальцем, близько над поверхнею аркуша паперу. Після цього змочіть пензель у воді, прикладіть його до ганчірки, потім візьміть із баночки зелену фарбу і кінчиком старанно проведіть тонку лінію хвилеподібним рухом, щоб у вас вийшла досить тонка стеблина. При цьому пензель у руці тримайте вертикально над папером, можна злегка спертися на мізинець.

 Малюнок оздоблення рушника виконуємо яскравими фарбами. Зображуємо квіти, «бігунець». Ви  вже знайомі з прийомами петриківського розпису, тож можна виконати малюнок за зразками Петриківки. Головне працювати акуратно.

Нашому рушникові не вистачає бахроми. Яким способом можна її виконати? (витинанням).

 Другий аркуш перерізаємо на дві однакові частини, складаємо і виконуємо витинанку. Учитель демонструє усі етапи роботи. Її вирізання нагадує нам вирізання сніжинок. В деяких місцях ще перегинаємо папір і вирізаємо. Є такі місця у витинанці, де не можна вирізати ножицями, тоді використовуємо ніж , або лезо.

Обережно працюйте з ножицями

Коли витинанка готова – розгортаємо її  і одержуємо дві однакові витинанки. Вони в нас будуть як мереживо на рушнику, китички-закінчення. Приклеюємо їх клеєм ПВА по обидва боки малюнка так, щоб малюнок був посередині.

6. Підведення підсумків уроку
   1.        Виставка дитячих малюнків
   2.        Оцінка діяльності учнів
   3.      Метод «Мікрофон»

1. Що ми робили на уроці?
2. Що нового ви узнали на уроці?
3. Чому ви навчились на уроці?
4. Чи сподобався вам урок?

7.  Домашнє завдання: у вільний час створити нові елементи рослинного орнаменту для оздоблення серветки
8.                    Проголошення уроку завершеним, подяка учням за активну роботу
9.    Прибирання робочих місць