Теорія. Сино́німи (грец. συνώνυμος — «однойменний») — слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, які мають дуже близьке або тотожне лексичне значення. У процесі мовного спілкування одне й те саме поняття характеризується з різних сторін. Виділяються нові його ознаки. Це призводить до утворення нових слів. У лексемах може відбиватися ставлення мовців до предметів реального світу, їхні емоції та волевиявлення.
Одиничне розташування синонімів. У збірці „Поезії” прикметник зелений (ядерне слово) використано 15 разів („Коли маки у травах жевріють, коли хвилями грає море, – голубе, зелене, рожеве підіймається сяйво вгору”, „Вікно рожеве і зелене” тощо), а синонімічний йому прикметник смарагдовий лише двічі („Смарагдові сонячні причали…”; „Над серцем бринить самоцвіття смуг – синіх – рожевих – янтарних – смарагдових, – і білий голуб описує круг, програвши крилами гаму райдуги”), один раз попелясто-зелений („Світло якесь примарне… Якесь попелясто-зелене…”).
Дистантне розташування синонімів„В мира табун, а у Леська – й шкапини. Вдовиний син, замріяна душа, – вже сотня їхня вийшла із Опішні, а він біжить за ними, як лоша, і гірко думи думає невтішні, – що як же так, в похід йому пора, сімнадцять літ, а він сидіти буде?! Якби коня позичити в чмира, а шаблю він і в битві роздобуде!.. Його піймав хазяїн у степу. З чужою в суд приведений конякою, він пояснив, що квапився в похід, отож, не встиг чмиру сказати „дякую”
Градація„О, як їм їлося, вминалося, хрумтілося із мокрих жмень!” „І раптом дощ. І злива. І гроза”.„А найстрашніше, що пече, як жога, перевертає душу від жалю: невірного, брехливого, чужого, огидного, – а я ж його люблю!”Спадну градацію також спостерігаємо у поетичних творах Ліни Костенко: „Він жує, ремигає. Він од гніву кипить”; „І найманець, чужак, якась продажна шкура, мечем йому той хрест у груди вгородив”.
Прийом здвоєння синоніміва) іменники: піфія-сидуха („Вона уже ходила і до піфії, спитать про мужа: як він там у Скіфії? Вона питала піфію-сидуху, що як же так, ні слуху ані духу?”); коник-стрибунець („Ще й інші є гіпотези і версії – що бог Папай був скіфам праотець, що ніби скіфи – вихідці із Персії, тут корінний лиш коник-стрибунець”); б) дієслова: думати-гадати („То що ж ми будем думати-гадати, як і про це закон є акурат”; „…Проплакала всю ніч, щоб не почула мати, і думала-гадала без кінця”); сікти-рубати („– Раді б ми тебе між коні узяти, – Буде азовська орда доганяти, Буде упень сікти-рубати, Назад у Озов-город завертати, Ніяк нам буде утікати”).
Висновки. Використання таких елементів, як синоніми, у творах Ліни Костенко мотивується стилістично. Вони доповнюють та увиразнюють висловлення, надають йому певного стилістичного забарвлення. Отже, у поетичних творах Ліни Костенко поширені різні способи стилістичного використання синонімів.
Висновки. Найбільш широко в мовотворчості поетеси представлене одиничне використання синонімів. Трапляються випадки розташування синонімів на відстані. Для рамочного розміщення синонімів характерне поєднання слів, які починають контекст чи фрагмент та закінчують його. Велику інтенсивність ознаки та емоційність виражають слова, що градаційно поєднуються в тестах Ліни Костенко. На основі контрасту Ліна Костенко стилістично увиразнює різноманітні зближення й зрощення, які традиційно використовуються у фольклорі.
Список використаної літератури1. Дишлюк І. М. Лексико-семантичне вираження концепту „природа” у поетичній мові Ліни Костенко: Автореф. дис... канд. філол. наук. - Харків, 2003. - 18 с.3. Костенко Л. Поезії. – Baltimore-Paris-Toronto: Українське Видавництво СМОЛОСКИП ім. В. Симоненка, 1969. – 357 с.4. Костенко Л. В. «Берестечко»: Історичний роман. – К.: Укр. письменник, 1999. – 157 с.5. Костенко Л. В. Маруся Чурай: [іст. роман у віршах] / Ліна Василівна Костенко. – К.: Дніпро, 1982. – 135 с. (Серія „Романи й повісті”, №2).