Урок вивчення нового матеріалу "Лісова пісня. Леся Українка", 10 клас

Леся Українка «Лісова пісня» (спарені уроки)

Мета уроку: сформувати поняття про драматичну поему; розкрити тему, ідею, проблематику твору, його джерела, багатоплановість художнього змісту, ідейний зміст образів поеми; розвивати творчу уяву, самостійність мислення, навики аналізу твору.

Обладнання:   текст твору, презентація до уроку, ілюстрації до твору, відеозапис

Тип  уроку: комбінований.

 

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 Оголошення теми і мети уроку.

 Запис теми в зошити.

Леся Українка «силою свого генія… створила надзвичайно своєрідну поему, піднесла її на небувалу в історії світової літератури височінь»(Б. Мельничук). Творчість Лесі Українки — якісно новий етап у розвитку української драматургії. За ідейнохудожніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним з найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії. Метою уроку є дослідити драматичну спадщину поетеси, визначити провідні теми творів, опрацювати зміст драми-феєрії «Лісова пісня».

Епіграф до уроку:

                               Сильніше за любов злоба горить,

                               Сильніше за красу вражає бридь,

                               Але життя росте лишень з любові.

                              Лишень краса людей навчає жить!

                                                                                          Д.Павличко.

 

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

 

1. Теорія літератури

Драматична поема — це жанр, що поєднує прикмети драматургії і поезії, це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності.

 

Особливі ознаки драматичної поеми:

• в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;
• тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності;
• ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами;
• білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні;
• ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом.

Історія створення твору

 

Творила (і шліфувала) вона цю перлину недовго — близько трьох тижнів. У квітні 1911 року, після лікування в Єгипті (Гелуан, вілла «Континенталь») Леся Українка приїхала до Києва (за станом здоров’я не відвідала рідної Волині), а 2 червня вже була в Кутаїсі, де працював її чоловік К. Квітка. Там 3 липня почала писати «Лісову пісню», а 25 липня датується чорновий автограф геніального твору. Ця праця відбувалася в стані великого напруження творчих і фізичних сил поетеси, про що вона розповідала в листі до сестри Ольги від 9 листопада 1911 року: «Писала я її дуже недовго, 10–12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті»… Далі я заходилась її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання,— от тільки вчора закінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

А в листі до матері від 2 січня 1912 року Леся, відповідаючи матері на запитання, що її спонукало написати «Лісову пісню», розкрила джерела цього твору: «А я таки сама «неравнодушна» до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша. Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку «в уме держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали), і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували — пам’ятаєш?— у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час»— я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік».

Про цю подорож Лесі ще в дитинстві до Нечимного, під час якої вона вперше «зустрілася» у великому лісі з Мавкою, щоб потім усе життя не розлучатися з нею, цікаві спогади залишила Лесина сестра Ольга Косач-Кривинюк: «…Потім з своєю господинею пішли до лісу, туди, куди її свояк дядько Лев вибрався з бидлом на літо. То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером. З одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав приступитись до самої води, а з інших боків береги були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом озера був старий густий великий листвяний ліс, з одного боку він підходив до поля, а з другого переходив у старезний сосновий бір, що простягся на багато верстов.

У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою, з четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. В тій шопі на сіні ми ночували, тоді були саме місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з «Лісової пісні», який був би найдокладнішою декорацією до неї, коли б я була малярем та намалювала його, як пам’ятаю досі…

У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. Дядько Лев не запалив у хаті, а клав огнище надворі, там і варив страву, там і грівся вночі, ночуючи надворі біля вогню та раз у раз наглядаючи свого бидла. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми».

Отже, як видно з наведеного листа до матері, спогадів сестри, образ Мавки Леся виношувала роками, адже вона з дитинства поринула в море українського фольклору. Недарма в одному з листів Леся писала про себе, що вона вихована на фольклорі, як англієць на Біблії (Біблію вона також знала добре).

Образи твору

 

 

IV Перегляд фільму

V Закріплення вивченого матеріалу

1.Закінчи думку…

1. Батьком русалки був … (Водяник)
2. Лукаш хотів зробити з очерету … (Сопілку)
3. Дядько Лев і Лукаш прийшли до лісу, щоб … (Ставити хижку)
4. Лісовик поважав дядька Лева тому, що … (Той урятував дуба)
5. Сестрою Мавки була … (Береза)
6. Мавка вважала своєю матір’ю … (Вербу)
7. Дядько Лев розповідає Лукашеві легенду про … (Царівну-Хвилю)
8. Дія твору починається в період … (Провесни)
9. Мати Лукаша хотіла одружити сина з … (Килиною)
10. Лісовик перетворив Лукаша на … (Вовкулаку)
11. Килина прокляла Мавку, і та стала … (Вербою)
12. Остання зустріч відбувається … (Взимку)

 

2.Про якого героя сказано?

1. «Нерідний він, хоч водяного роду.

Зрадлива і лукава в нього вдача». (Про «Того, що в греблі рве»)

2. «…А він нам приятель …

Таж якби не він,

Давно б уже не стало того дуба.

Що стільки бачив наших рад і танців». (Про дядька Лева)

3. «… Ти зовсім така,

як дівчина … ба ні, хутчій, як панна,

бо й руки білі, і сама тоненька,

і якось так убрана не по-наськи …». (Про Мавку)

4. «У тебе голос чистий, як струмок,

а очі – непрозорі». (Про Лукаша)

5. «Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш

та серце добре в тебе». (Про Мавку)

6. «Нема, щоб зачесатись чепурненько, -

усе як відьма ходить. Нечепурно». (Про Мавку)

7. «Смутно, що не можеш ти

своїм життям до себе дорівнятись». (Про Лукаша)

8. «Нездарисько! Нехтолице! Ледащо!» (Про Мавку)
9. «Вона лукава, як видра…

…Ся жінка хижа наче рись».(Про Килину)

10. «…Він в подобі людській

Упав мені до ніг,

мов ясень втятий». (Про Лукаша)

11. «…То було таке покірне, добре,

хоч прикладай до рани». (Про Мавку)

12. «Якби ж я знала, що вона така

нехлюя, не кукібниця!». (Про Килину)

 

3.Якому персонажеві «Лісової пісні» належать ці слова?

1. «Не задивляйся ти на хлопців людських

се лісовим дівчатам небезпечно». (Лісовику)

2. «Як морський покличе – треба слухать.

На те є служба, - сам здоровий, знаєш». («Тому, що греблі рве»)

3. «Весна ще так ніколи не співала,

як от тепер. Чи то мені так снилось?» (Мавці)

4. «Потрібні ті квітки! Таж я не маю

у себе в хаті дівки на виданню…

Йому квітки та співи в голові!» (Матері Лукаша)

5. «А я й не знав, що в них така розмова.

Я думав – дерево німе, та й годі». (Лукашеві)

6. «Будь моя кохана!

Звечора і зрана

Самоцвітні шати

Біду приношати

І віночок плести, І в таночок вести,

І на крилах нести…» (Перелеснику)

7. «Не зневажай душі своєї цвіту…» (Мавці)
8. «А хто ж велів

До моне засилатися?

Таж мали

Отут якусь задрипанку, - було вам

Прийняти та придбати хорошенько,

От і була б невісточка до мислі!» (Килині)

9. «Ну вже ж і матінка, Лукаш, в тебе! –

залізо – й те перегризе». (Килині)

10. «Щіпле дівице,

Пропаснице-Трясовице!

Іди ти собі на куп’я, на болота,

Де люди не ходять, де кури не піють,

Де мій глас не заходить». (Дядькові Леву)

11. «Уже мене ж пошарпано,

всі квітоньки загарбано,

всі квітоньки-зірниченьки

геть вирвано з пшениченьки!». (Русалці Польовій)

12. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те. що не вмирає!». (Мавці)

4.Метод «Асоціативний кущ»

 

VI Підсумок уроку

 

 

 Звучить останній монолог Мавки.

Ці слова сповнені світлої туги, у них звучить акорд на честь доброго, справедливого переможця.

У «Лісовій пісні» цей переможець — людина мудра, добра, творча, гармонійна, що в леті за своїм щастям постійно б’ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки — до краси.

 

VІІ Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

 

VІІІ. Домашнє завдання

Скласти характеристику образів твору

На основі опрацьованого відповісти на питання: що єднає образ Мавки з Лесею Українкою?